Постанова

від 12.02.2025 по справі 335/9822/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.02.2025 Справа № 335/9822/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№335/9822/23 Головуючий у1інстанції Філіпова І.М.

Провадження № 22-ц/807/306/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя від05листопада 2024року усправі запозовом ОСОБА_1 до Концерну«Міські тепловімережі»про визнання дій протиправнимищодо нарахування коштів за послуги,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до концерну «Міські теплові мережі» про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування коштів за послугу «постачання теплової енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період часу з 16.01.2020 року по 26.08.2023 року позивач був власником нежитлового приміщення, 1 поверху, офіс магазин літ. А-5, загальною площею 238,9 кв. м. за адерсою: АДРЕСА_1 .

Право власності на нежитлове приміщення виникло у позивача на підставі договору купівлі продажу від 16.01.2020 року, а припинилося на підставі акту приймання передачі на користь ТОВ «Універсалстальсервіс» (код ЄДРПОУ 43681120) і його державної реєстрації.

У період часу з 16.01.2020 року по 22.09.2022 року позивач з метою енергоефективності та за власні кошти було здійснено заходи комплексної термомодернізації належного йому нежитлового приміщення. Враховуючі вказані дії, з технічної точки зору, нежитлове приміщення можливо було відключити від центрального опалення (теплопостачання) у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших приміщень та квартир, а також забезпечити ізоляцію транзитних стояків і встановити систему індивідуального опалення (електричного).

Відповідно до вимог Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року, позивач звернувся до Постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води при Запорізькій міській раді із вмотивованою заявою про відключення нежитлового приміщення від централізованого опалення, яка була вручена адресату 12.08.2022 року.

Однак, в порушення вказаних вимог Порядку, вказане звернення не було розглянуто по суті. За таких обставин, повноцінне дотримання вимог Порядку при відключенні від централізованого опалення стало об`єктивно неможливим через сукупність негативних факторів, таких як системна і глибока криза в сфері теплопостачання надвеликі тарифи на централізоване опалення, ситуація правової невизначеності у договірних відносинах із відповідачем, неможливість логічного завершення розпочатого процесу термомодернізації належного позивачу приміщення через ігнорування офіційного звернення ОСОБА_1 з боку Запорізької міської ради тощо порушувалися права позивача як споживача комунальних послуг.

Такі обставини змусили позивача діяти позивача на власний розсуд з метою самозахисту його прав, хоча і не у суворій відповідності до формальних приписів нормативно правових актів, але максимально у руслі законодавства, із дотримання його загальних засад.

Фактичне виконання робіт по відключенню нежитлового приміщення від централізованого опалення відбувалося 22.09.2022 року із дотриманням рекомендацій Проекту «Реконструкція системи опадення нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Альбом технічних рішень. Головний інженер проекту ФОП ОСОБА_2 » із залученням суб`єкта господарювання ТОВ «БК «ІСТА ГРУП». Про дату та час відключення нежитлового приміщення від централізованого приміщення було офіційно і завчасно повідомлено відповідача та ТОВ «МДЛ Запоріжжя» (як управителя багатоквартирного будинку) заяво позивача.

22.09.2022 року було складено та підписано акт про відключення нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Таким чином, з 22.09.2022 року по 26.08.2023 року позивачу за адерсою нежитлового приміщення об`єктивно не надавалася послуга з «постачання теплової енергії». За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для нарахування коштів за послугу з постачання теплової енергії, так як така послуга фактично не надавалася.

Станом на 01.11.2021 року (дата початку опалювального сезону 2021-2022 років) у позивача ОСОБА_1 була відсутня заборгованість за послуги з опалення нежитлового приміщення. За період з 01.11.2021 року по 01.11.2022 року через правову невизначеність утворилася заборгованість у розмірі 81197,81 грн, яку позивач визнає. Проте відповідач незважаючи на відключення нежитлового приміщення від централізованого опалення, продовжує штучно (протиправно) нараховувати суми заборгованості позивачу. Станом на 01.09.2023 року загальна заборгованість ОСОБА_3 перед відповідачем складає 152563,96 грн, з яких сума заборгованість у розмірі 60274,74 грн нарахована після 01.09.2023 року позивачем не визнається.

Крім того, враховуючи, що позивач однозначно втратив статус споживача комунальної послуги, є достатні підстави для припинення типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №71204641 від 01.11.2021 року через його розірвання.

Просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування коштів за послугу «постачання теплової енергії, умовно змінна частина тарифу» за період з 01.11.2022 року по 01.09.2023 року на загальну суму 60274, 74 грн для споживача ОСОБА_1 по об`єкту: нежитлове приміщення, І першого поверху (офіс магазин) літ. А-5, загальною площею 238, 9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ; розірвати типовий індивідуальний Договір про надання послуги з постачання теплової енергії №71204641 від 01.11.2021 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2024 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про розірвання типового індивідуального Договору про надання послуги з постачання теплової енергії №71204641 від 01.11.2021 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено,що з 16.01.2020 року по 25.08.2023 року ОСОБА_1 був власником нежитлового приміщення №І першого поверху (Офіс магазин) літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 16.09.2021 року, витягом з Державного реєстру речових прав від 30.08.2023 року.

02.10.2021 року на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Концерн «Міські теплові мережі» на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об`єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір № 71204641 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 між сторонами з 01 листопада 2021 року був укладеним.

Згідно копії листа ОСОБА_1 від 08.08.2022 року, він звернувся до Запорізької міської ради щодо відокремлення (відключення) нежитлового приміщення №І першого поверху (Офіс магазин) літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , від централізованого опалення, тобто від мережі (системи) централізованого опалення (водопостачанн) у строк визначений Законом України «Про звернення громадян». Згідно копії поштового повідомлення, вказаний лист був вручений представнику Запорізької міської ради 12.08.2022 року.

Згідно копії листа ОСОБА_1 від 15.09.2022 року, він повідомив Концерн «Міські теплові мережі», ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» про своє рішення, як власника нежитлового приміщення №І першого поверху (Офіс магазин) літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 ,щодо відключення нежитлового приміщення від мережі (системи) централізованого опалення. Фактичне виконання робіт по відключенню планувалося здійснити 22.09.2022 року ( в робочий час із 08 год. 00 хв до 18 год. 00 хв) із дотриманням рекомендацій Проекту «Реконструкція системи опалення нежитлового приміщення №1 по бул. Вінтера, 42 в м. Запоріжжя. Альбом технічних рішень. головний інженер проекту ФОП ОСОБА_2 », із залученням суб`єкта господарювання ТОВ «БК «Істра Груп».

Вказаний лист Згідно копії поштового повідомлення, вказаний лист був вручений представнику відповідача 16.09.2022 року.

Листом №22/655 від 19.09.2022 року ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» повідомило ОСОБА_1 , що відключення нежитлового приміщення від централізованого опалення потрібно зробити з поданням заявки з перекриття водопостачання для виконання робіт по заміні внутрішньобудинкових мереж, яка відноситься до категорії платних, а також необхідно оплатити вартість злитої води. Роботи по перекриттю водопостачання на внутрішньоквартирній мережі можуть бути виконані спеціалістами підприємства лише після отримання оплати зазначених робіт.

Відповідно до копії акту про відключення нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) від 22.09.2022 року, вказаний акт було складено ОСОБА_4 , та представником ТОВ «БК «Істра Груп» Днищенко О. Є. , яким підтверджується відключення від мереж (систем) централізованого опалення нежитлового приміщення №І першого поверху (Офіс магазин) літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 . Відключення було здійснено шляхом демонтажу внутрішньої системи опалення ( опалювальних приладів секційних алюмінієвих у кількості 12 шт/120 секцій). Існуючи стояки системи опалення (12 шт) пропущено транзитом через приміщення, виконано ізоляцію трубопроводів опалення, товщина ізоляції не менш 25 мм, матеріал вспінений каучук. Вказаний акт був складений за відсутності представника відповідача та представником ТОВ «Місто для людей Запоріжжя»

12.07.2023 року позивачем було направлено відповідачу пропозицію щодо мирного врегулювання спірних питань, проте листом №466/44-8421 від 22.08.2023 року відповідач відмовся від вказаної пропозиції.

Згідно копії рахунків за надані послуги за договором №71204641 за листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, вбачається, що відповідач здійснював нарахування за послугу з постачання теплової енергії (умовно мінна частина тарифу), абонентське обслуговування (послуга постачання теплової енергії), послугу з постачання теплової енергії (умовно постійна частина тарифу).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач здійснив самовільний демонтаж внутрішньої системи опалення у належному йому на праві власності нежитловому приміщенні. Фактичне не отримання наданих послуг відповідачем відбулося з вини самого позивача та пов`язано з його незаконними, самовільними діями, тому Концерн «Міські теплові мережі» вправі вимагати оплати наданих послуг, оскільки відповідачем було надано послугу з централізованого теплопостачання до багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, оскільки.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдиниі основоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до Рішення КонституційногоСуду Українивід 01грудня 2004року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону,умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків,передбачених законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. ст.610,611 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 13 ч. 1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно з п. 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або

приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики. Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Позивач у позовній заяві стверджує, що послугу з централізованого опалення не отримував, тому відповідач незаконно вимагає оплати послуг, яка фактично не надавалася.

Відповідно до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства №169 від 26.07.2019 року дія цього Порядку поширюється на споживачів, виконавців комунальної послуги з постачання теплової енергії, виконавців комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, операторів зовнішніх інженерних мереж, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку.

Орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства розглядає подані документи за наявності затвердженої ним схеми теплопостачання відповідного населеного пункту.

Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП передається на розгляд Комісії.

Відповідно до п. 6 вказаного Порядку Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП за участю заявника чи його уповноваженого представника.

Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення.

Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником

(співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів.

Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові.

Відповідно до п. 9 вказаного Порядку для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проекту відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил.

Обрана системамає забезпечити: опаленнямісць загальногокористування тадопоміжних приміщеньу будинку; ізоляціюта/абоперенесення транзитнихстояків (уразі потреби)тощо; заміну (у разі потреби) внутрішньобудинкових систем газо- та/або електропостачання (залежно від типу нагрівачів).

Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі. Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється лише в міжопалювальний період, але не пізніше ніж 01 вересня.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що твердження позивача про вчинення ним усіх необхідні дії відповідно до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, проте не отримав дозвіл з вини Запорізької міської ради є без підставним, оскільки направлення засобами поштового зв`язку заяви 08.08.2022 року на адресу Запорізької міської ради не свідчить про дотримання позивачем усіх необхідних процедур, передбачених Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Не здійснивши жодних інших необхідних дій, передбачених вказаним Порядком, не отримавши дозвіл на виконання вказаних робіт, позивач формально повідомив відповідача про заплановані роботи з відключення свого нежитлового приміщення від централізованого опалення. При цьому між направленням заяви до Запорізької міської ради (08.08.2022 року) та фактичним виконанням робіт (22.09.2022 року), пройшло трохи більше одного місяця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач здійснив самовільний демонтаж внутрішньої системи опалення у належному йому на праві власності нежитловому приміщенні.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду усправі № 226/1437/16-цвід 19.08.2019 (постанови у справах№ 6-1192цс15і№ 6-1706цс15), від 25.09.2019 року по справі № 522/401/15-ц.

Таким чином, фактичне не отримання наданих послуг відповідачем відбулося з вини самого позивача та пов`язано з його незаконними, самовільними діями, тому Концерн «Міські теплові мережі» вправі вимагати оплати наданих послуг, оскільки відповідачем було надано послугу з централізованого теплопостачання до багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним в позовній заяві, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та

інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2025 року.

Головуючий

Судді: