Постанова

від 20.02.2025 по справі 462/4713/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №462/4713/23 Головуючий у 1 інстанції:Мруць І.С.

Провадження №22-ц/811/16/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Галичина-Авто» на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Мруць І.С. від 01 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Галичина-Авто» про стягнення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу,-

в с т а н о в и л а :

рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА-АВТО» на користь ОСОБА_1 суму попередньої оплати у розмірі 112 159 (сто дванадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 91 копійка.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА-АВТО» на користь ОСОБА_1 1 235 (одну тисячу двісті тридцять п`ять) гривень 29 копійок 3% річних.

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА-АВТО» в дохід держави судовий збір в розмірі 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) гривні 88 копійок.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА-АВТО» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.

Дане рішення оскаржило Приватне акціонерне товариство «Галичина-Авто».

В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Залізничного районногосуду м.Львова від01грудня 2023року вчастині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 тав частиністягнення зПриватного акціонерноготовариства «Галичина-Авто»витрат направничу допомогуу розмірі40000грн.та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначають, що сторонами договору було погоджено порядок та умови поверненя коштів і за значено, що покупцю повертаються раніше сплачені платежі. Як зазначав сам позивач і не заперечує відповідач, ним було фактично сплачено 461000 грн. попередньої оплати, а тому, беручи до уваги умови пункту 6.1. Договору грошові кошти були і повернені йому продавцем у аналогічній сумі в гривні після його відмови від Договору. Зазначають, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що сторонами у п. 6.1. Договору передбачено порядок та умови повернення коштів у фактично сплаченому розмірі (раніше сплачених платежів), що не дозволяє застосувати загальне правило частини другої статті 533 ЦК України до спірних правовідносин. Звертають увагу, що умовами договору питання повернення врегульовано саме таким чином, щоб обидві сторони Договору несли однакові «валютні» ризики. Зазначають, що позивач підписував Договір і розумів, що у сторін є певні «ризики», був згоден із такими умовами Договору, але вирішив оскаржити досягнуті домовленості у зв`язку із тим, що зазнав матеріальних втрат. Так, вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат фактично є похідною від основної вимоги про стягнення 112159,91 грн., а зважаючи на те, що основна вимога не підлягала задоволенню, то і ця похідна вимога, відповідно задоволенню не підлягає. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначають, що такі є завищеними, оскільки справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, тобто має незначну складність. Прооте, представник позивача за роботу по справі незначної складності протягом 18 годин отримав суму коштів, яка дорівнює 6 мінімальних заробітним платам на місяць або 15 прожитковим мінімумам для працездатних осіб на місяць.

Відповідно до ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, заяви про збільшення розміру позовних вимог, апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України,ст.ст.530,533,536,625,663,1048ЦК України, та задовольняючи позов частково, виходив зтого, що 09.06.2022 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №0052611125. Договором визначено термін Специфікація - це документ, який є невід`ємною частиною даного Договору, підписується Сторонами та визначає кількість, марку, модель, комплектацію, орієнтовний термін поставки Автомобіля, Повну ціну Автомобіля у валюті «Євро» та у валюті «Гривня» та інші умови. (а.с.9) Відповідно до пункту 2.3, 2.4 Договору, розрахунок за Автомобіль здійснюється у національній валюті України «Гривня». Повна ціна змінюється на день оплати прямо пропорційно зміні курсу валюти «Євро», визначеної НБУ станом на день оплати. Повна ціна Автомобіля визначається в Специфікації. (а.с.10). Згідно пунктом 2.4.1 Договору, повна ціна Автомобіля підлягає коригуванню у відповідності до збільшення та/або нововведених цін заводу-виробника, митних платежів, податків, зміни офіційного курсу валюти «Гривня» до «Євро», встановленого НБУ та інших платежів. (а.с. 10) Пунктом 2.4.2 Договору передбачено, що попередня оплата здійснюється виходячи з офіційного курсу валюти «Гривня» до валюти «Євро», встановленого НБУ на день платежу. (а.с.10) Відповідно до Специфікації №2 (Додаток №3 до договору купівлі-продажу №0052611125 від 09 червня 2022 року, повна ціна за одиницю, грн. з ПДВ - 2 305 497.04 грн. що становить еквівалент Повної ціни за одиницю, Євро, з ПДВ 73 397.76 Євро. (а.с.20) Пунктом 5 Специфікації №2 передбачено орієнтовний строк поставки: 6 місяців з моменту отримання попередньої оплати. (а.с.20) Відповідно до рахунку №0052611125 від 09.06.2022 року попередня оплата за автомобіль становить 461 100 грн. (а.с. 23) Оплата позивачем указаної суми грошових коштів підтверджується копіями квитанцій №0.0.2570657625.1 від 09.06.2022 р., №0.0.2570676639.1 від 09.06.2022 р. на загальну суму461 100 грн. (а.с.24-25) Відповідно до частини 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Оскільки сторони у договорі та специфікації №2 визначили еквівалент в іноземній валюті, а саме у Євро, застосовували валютне застереження, що не заперечила представник відповідача у судовому засіданні, то до спірних відносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України. Судом встановлено, що 01.06.2023 року позивачем відповідно до пункту 6.1 договору №0052611125 подано заяву про повернення суми попередньої оплати у розмірі, що еквівалентний 14679 Євро 55 євроцентів за офіційним курсом НБУ валюти «Гривня» до валюти «Євро» на дату повернення коштів (а.с.26), а 07.06.2023 року відповідачем була перерахована позивачу сума попередньої оплати у розмірі 461 100 грн. Однак, виходячи із змісту Договору, а саме п.п. 2.3, 2.4, 2.4.2, п.3.6 Специфікації, які регулюють порядок оплати та розрахунків між покупцем та продавцем, сторонами фактично погоджено, що такі розрахунки за автомобіль здійснюються, виходячи із змін курсу валюти «Євро» станом на день оплати. Доводи відповідача по про те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми частини другої статті 533 ЦК України, є безпідставними, та не відповідають умовам Договору та Специфікації. Також суд критично ставиться до доводів представника відповідача, що позивач та відповідач врегулювали у Договорі порядок та умови повернення коштів, згідно з якими позивачу повертаються виключно сплачені платежі, без будь яких перерахунків та компенсацій, оскільки п.6.1 Договору, на який посилається відповідач, не має таких застережень, та міститься у розділі Договору, який регулює відповідальність сторін, а не порядок розрахунків між ними. Таким чином, відповідачем на момент повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі еквівалентному 14 679 Євро 55 євроцентів (відповідно до заяви позивача від 01.06.2023 року) не враховано офіційний курс НБУ валюти «Гривня» до валюти «Євро» на дату повернення коштів. 14 679.55 Євро, на дату здійснення платежу, еквівалентна 573 259.91 грн. (14 678.5*39.0516 = 573 259.91 грн.) Таким чином, суд дійшов висновку про підставність стягнення суми попереднього платежу відповідно до умов договору та положень цієї норми, еквівалентного 14679 Євро 55 євроцентів, тому позов позивача в частині стягнення з відповідача 112 159.91 грн. недоплаченої суми попередньої оплати підлягає до задоволення. Враховуючи, що відповідачем 07.06.2023 року не в повній мірі здійснено повернення попереднього платежу, у відповідача виникло перед позивачем грошове зобов`язання щодо повернення суми недоплаченого попереднього платежу у розмірі 112 159.91 грн. (573 259.91 461 100 = 112 159.91 грн.) Враховуючи, що свій обов`язок повернути попередню оплату позивачу відповідач не виконав в повному обсязі, з відповідача підлягає стягнення 3 % річних від простроченої суми 112 159.91 грн., а саме 1 235,29 грн. Стосовно позовної вимоги позивача щодо стягнення 141 351 грн. 78 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне. Як встановлено судом 09.06.2022 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №0052611125, відповідно до пункту 2.4.3 договору встановлено орієнтовний термін передачі Автомобіля, точну дату готовності Автомобіля до передачі Покупцю Продавець має письмово повідомити Покупцю додатково. Таким чином, днем, коли товар мав бути переданий, є день, коли Продавець письмово повідомить Покупця про готовність товару. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення Продавцем Покупця про готовність товару. Договором купівлі-продажу автомобіля №0052611125 від 09.06.2022 року не встановлювалися проценти за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до п.6.1 Договору у разі перенесення орієнтовного строку поставки Автомобіля більше, ніж на три місяці Покупець має право відмовитися від Договору та вимагати від Покупця повернення раніше сплачених платежів за договором. Договір вважається розірваним з моменту повернення попередньої оплати Покупцю. Позивачем помилково застосовується ст. 1048 ЦК України якою встановлюються проценти за договором позики, оскільки між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) склалися правовідносини, які виникли з договору купівлі продажу, а не договору позики. З матеріалів справи убачається, що між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «А.З. Партнери» (Виконавець) 08.05.2023 року укладено договір надання правової допомоги (а.с.98-100). Представництво інтересів позивача на підставі ордеру серія ВС №1212437, виданого адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «А.З. Партнери», здійснювала адвокат Теслюк Я.О. (а.с.8). На підтвердження понесених витрат представником позивача подано суду також Акт виконаних робіт від 13.09.2023 року, рахунок №893 від 13.09.2023 року, деталізацію рахунку №893 від 13.09.2023 року, які виходячи із копій опису та накладної скеровано відповідачу (а.с.101-104). Оскільки відповідач не подав суду заяв чи клопотань на підтвердження неспівмірності таких витрат, з відповідача на користь позивача слід стягнути 40 000 гривень витрат на правову допомогу.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду в частині вирішення позову відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують, однак в частині стягнення судових витрат лише частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

У червні2023року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Галичина-Авто» про стягнення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу, в якому (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) просив:

- стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Галичина-Авто»на користь ОСОБА_1 :

?112159,91 грн. попередньої оплати;

?1235,29 грн. 3% річних;

?141351,78 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позову зазначав, що 09.06.2022 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №0052611125. Зазначає, що відповідно до умов договору від 09.06.2022 року №0052611125, такий має валютне застереження здійснення платежів за таким договором у валюті «Гривня», за курсом валюти «Євро» на дату відповідного платежу. Позивач вважає, що здійснюючи попередню оплату, покупець сплатив продавцеві 20% ціни автомобіля 14679.55 Євро, що за курсом на день платежу становило 461 100 грн. У зв`язку з порушенням продавцем договору в частині строків поставки Автомобіля покупець просив повернути розмір попередньої плати -20% вартості Автомобіля, 14 679.55 Євро відповідно за курсом на день здійснення платежу. 07.06.2023 року продавцем повернуто 461 100 грн., що, вважає неповним поверненням коштів, з огляду на те, що курс валюти «Гривня» до «Євро» станом на дату платежу з повернення суми попередньої оплати 07.06.2023 року визначено на рівні 39.0516 грн. за 1 Євро. На думку позивача, поверненню підлягала сума еквівалентна 14679 Євро 55євроцентів, що на дату здійснення платежу становила 573 259,915 грн. Ввважає, що відповідач порушив грошове зобов`язання з повернення покупцеві суми попередньої оплати, а саме різниці між сплаченою сумою та сумою, яка повинна була бути сплаченою.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, 09.06.2022 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №0052611125.

Договором визначено термін Специфікація - це документ, який є невід`ємною частиною даного Договору, підписується Сторонами та визначає кількість, марку, модель, комплектацію, орієнтовний термін поставки Автомобіля, Повну ціну Автомобіля у валюті «Євро» та у валюті «Гривня» та інші умови.

Відповідно до пункту 2.3, 2.4 Договору, розрахунок за Автомобіль здійснюється у національній валюті України «Гривня». Повна ціна змінюється на день оплати прямо пропорційно зміні курсу валюти «Євро», визначеної НБУ станом на день оплати. Повна ціна Автомобіля визначається в Специфікації.

Згідно пунктом 2.4.1 Договору, повна ціна Автомобіля підлягає коригуванню у відповідності до збільшення та/або нововведених цін заводу-виробника, митних платежів, податків, зміни офіційного курсу валюти «Гривня» до «Євро», встановленого НБУ та інших платежів.

Пунктом 2.4.2 Договору передбачено, що попередня оплата здійснюється виходячи з офіційного курсу валюти «Гривня» до валюти «Євро», встановленого НБУ на день платежу.

Відповідно до Специфікації №2 (Додаток №3 до договору купівлі-продажу №0052611125 від 09 червня 2022 року, повна ціна за одиницю, грн. з ПДВ - 2 305 497.04 грн. що становить еквівалент Повної ціни за одиницю, Євро, з ПДВ 73 397.76 Євро.

Пунктом 5 Специфікації №2 передбачено орієнтовний строк поставки: 6 місяців з моменту отримання попередньої оплати.

Відповідно до рахунку №0052611125 від 09.06.2022 року попередня оплата за автомобіль становить 461 100 грн.

Оплата позивачем указаної суми грошових коштів підтверджується копіями квитанцій №0.0.2570657625.1 від 09.06.2022 р., №0.0.2570676639.1 від 09.06.2022 р. на загальну суму461 100 грн. (а.с.24-25)

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки сторони у договорі та специфікації №2 визначили еквівалент в іноземній валюті, а саме у Євро, застосовували валютне застереження, що не заперечила представник відповідача у судовому засіданні, то до спірних відносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 01.06.2023 року позивачем відповідно до пункту 6.1 договору №0052611125 подано заяву про повернення суми попередньої оплати у розмірі, що еквівалентний 14679 Євро 55 євроцентів за офіційним курсом НБУ валюти «Гривня» до валюти «Євро» на дату повернення коштів, а 07.06.2023 року відповідачем була перерахована позивачу сума попередньої оплати у розмірі 461 100 грн, що не є еквівалентом вказаної суми в Євро на день повернення коштів.

Також, виходячи із змісту Договору, а саме п.п. 2.3, 2.4, 2.4.2, п.3.6 Специфікації, які регулюють порядок оплати та розрахунків між покупцем та продавцем, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що сторонами фактично погоджено, що такі розрахунки за автомобіль здійснюються, виходячи із змін курсу валюти «Євро» станом на день оплати.

Доводи відповідача по про те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми частини другої статті 533 ЦК України, є безпідставними, та не відповідають умовам Договору та Специфікації, чого в суді апеляційної інстанції не спростовано.

Також, судом першої інстанції правильно не взято до уваги доводи представника відповідача, що позивач та відповідач врегулювали у Договорі порядок та умови повернення коштів, згідно з якими позивачу повертаються виключно сплачені платежі, без будь яких перерахунків та компенсацій, оскільки п.6.1 Договору, на який посилається відповідач, не має таких застережень, та міститься у розділі Договору, який регулює відповідальність сторін, а не порядок розрахунків між ними.

Таким чином, відповідачем на момент повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі еквівалентному 14 679 Євро 55 євроцентів (відповідно до заяви позивача від 01.06.2023 року) не враховано офіційний курс НБУ валюти «Гривня» до валюти «Євро» на дату повернення коштів. 14 679.55 Євро, на дату здійснення платежу, еквівалентна 573 259.91 грн. (14 678.5*39.0516 = 573 259.91 грн.)

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність стягнення суми попереднього платежу відповідно до умов договору та положень цієї норми, еквівалентного 14679 Євро 55 євроцентів, тому позов в частині стягнення з відповідача 112 159.91 грн. недоплаченої суми попередньої оплати підлягав до задоволення, чого ані матеріалами справи, ані апеляційною скаргою не спростовано.

Враховуючи, що відповідачем 07.06.2023 року не в повній мірі здійснено повернення попереднього платежу, у відповідача виникло перед позивачем грошове зобов`язання щодо повернення суми недоплаченого попереднього платежу у розмірі 112 159.91 грн. (573 259.91 461 100 = 112 159.91 грн.).

Зважаючи на те, що свій обов`язок повернути попередню оплату позивачу відповідач не виконав в повному обсязі, з відповідача підлягає стягнення 3 % річних від простроченої суми 112 159.91 грн., а саме 1 235,29 грн.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення 141 351 грн. 78 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, то судом першої інстанції правильно встановлено, що 09.06.2022 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №0052611125, відповідно до пункту 2.4.3 договору встановлено орієнтовний термін передачі Автомобіля, точну дату готовності Автомобіля до передачі Покупцю Продавець має письмово повідомити Покупцю додатково.

Таким чином, днем, коли товар мав бути переданий, є день, коли Продавець письмово повідомить Покупця про готовність товару. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення Продавцем Покупця про готовність товару.

Договором купівлі-продажу автомобіля №0052611125 від 09.06.2022 року не встановлювалися проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п.6.1 Договору у разі перенесення орієнтовного строку поставки Автомобіля більше, ніж на три місяці Покупець має право відмовитися від Договору та вимагати від Покупця повернення раніше сплачених платежів за договором. Договір вважається розірваним з моменту повернення попередньої оплати Покупцю.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відтак, позивачем помилково вказано ст. 1048 ЦК України якою встановлюються проценти за договором позики, оскільки між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) склалися правовідносини, які виникли з договору купівлі-продажу, а не договору позики.

Враховуючи наведене позовна вимога щодо стягнення 141 351 грн. 78 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягала та підставно відхилена судом першої інстанції.

Щодо посилання у апеляційній скарзі на ст. 637 (помилково зазначено 647) ЦК України та ст. 213 ЦК України, то, на думку колегії суддів, у даній справі суд першої інстанції належним чином застосував вказані норми та потлумачив норми договору укладеного між сторонами враховуючи увесь зміст правочину та його суть в контексті розрахунків між сторонами за таким, а не вибіркові його частини, як намагався викласти його зміст відповідач. При цьому судом правильно вказано про те, що як внесення певної суми однією із сторін договору має визначений еквівалент у іноземній валюті, що передбачили сторони, так і повернення коштів повинно здійснюватися в гривнях еквівалентно до Євро (визначеного сторонами), у іншому випадку сторони б за умовами договору були завідомо у нерівних умовах.

Відтак, оскаржуване рішення суду в цій частині слід залишити без змін, як таке що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Доводи ж скарги в цій частині визнати безпідставними та саму скаргу в цій частині відхилити.

Що стосується доводів апелянта з приводу стягнення витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430цього Кодексу.

Заяву проухвалення додатковогорішення можебути поданодо закінченнястроку навиконання рішення. Суд,що ухваливрішення,ухвалює додатковесудове рішенняв томусамому складіпротягом десятиднів іздня надходженнявідповідної заяви.Додаткове судоверішення ухвалюєтьсяв томусамому порядку,що йсудове рішення.У разінеобхідності судможе викликатисторони абоінших учасниківсправи всудове засідання.Неприбуття усудове засіданняосіб,які булиналежним чиномповідомлені продату,час тамісце судовогозасідання,не перешкоджаєрозгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно ч.1,ч.2ст.141ЦПК України,Судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленомузаконом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинстває відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно ст.133ЦПК України,розмір судовогозбору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.134ЦПК України,разом зпершою заявоюпо сутіспору кожнасторона подаєдо судупопередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які вонапонесла іякі очікуєпонести взв`язку ізрозглядом справи. Уразі неподаннястороною попередньогорозрахунку сумисудових витратсуд можевідмовити їйу відшкодуваннівідповідних судовихвитрат,за виняткомсуми сплаченогонею судовогозбору. Попереднійрозрахунок розмірусудових витратне обмежуєсторону удоведенні іншоїфактичної сумисудових витрат,які підлягаютьрозподілу міжсторонами зарезультатами розглядусправи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру таадвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №671/1957/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2023 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, а саме копію Договору про надання правової допомоги від 08.05.2023 року, копію Акту виконаних робіт до рахунку №893 від 13.09.2023 року, копію Рахунку №893 від 13.09.2023 року та копію деталізації рахунку №893 від 13.09.2023 року.

Відтак, між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «А.З.Партнери» в особі керуючого партнера Зубача Андрія Зеноновича, що діє на підставі Статуту, укладено Договір надання правової допомоги від 08 травня 2023 року.

Відповідно до п.2.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу, а Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю винагороду за надану правову допомогу.

Відповідно до п.3.1. В підтвердження факту надання правової допомоги згідно цього Договору, сторони складають Акт виконаних робіт, який підписується сторонами протягом 3-ох днів з моменту отримання зазначеного Акту однією із сторін, підписаного другою стороною. Акт виконаних робіт готується Виконавцем і надається або надсилається Замовнику. У випадку не підписання Замовником Акту виконаних робіт та відсутності письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 3-ох днів з моменту отримання цього Акту, Акт виконаних робіт вважається таким, що підписаний Замовником на третій день після його отримання від Виконавця, а надалі послуги підлягають оплаті відповідно до виставлених рахунків та умов цього Договору.

Згідно п.3.5. Виконавець вправі призначити конкретного адвоката чи залучити субвиконавців до надання правової допомоги за цим Договором. На виконання умов даного Договору Виконавець за погодженням із Замовником призначає партнерів АО «Адвокатської компанії А.З.Партнери» адвоката Зубача Андрія Зеноновича та/або адвоката Шнира Олега Богдановича та/або адвоката Шнира Ярослава Богдановича та/або адвоката Алєшка Андрія Сергійович та/або адвоката Теслюк Ярину Олегівну.

Відповідно до рахунку №893 від 13.09.2023 року Зубач А.З. виставив рахунок за правничу допомогу у справі, що перебуває на розгляді у Залізничному районному суді м.Львова №462/4713/23 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Галичини-Авто», кількість годин 18,00, сума 40000,00 грн.

З деталізації рахунку №893 від 13.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 було надано наступну роботу за погодинними тарифами:

1. 09.05.2023 року 3 год. Аналіз документів та надання висновку щодо судових перспектив та правової позиції;

2. 10.05.2023 року 1 год. Написання адвокатського запиту;

3. 31.05.2023 року 1 год. Написання заяви про повернення грошових коштів;

4. 15.06.2023 року 3 год. Написання позовної заяви;

5. 16.06.2023 року 4 год. Написання позовної заяви;

6. 31.07.2023 року 4 год. Робота над відзивом. Написання відповіді на відзив;

7. 23.08.2023 року 2 год. Робота над запереченням на відповідь на відзив.

Всього 18 год. робіт. Всього робіт за фіксованими тарифами на суму 40000,00 грн.

З Акту виконаних робіт до рахунку №893 від 13.09.2023 року згідно Договору надання правової допомоги від 08.05.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 та АО «Адвокатська компанія «А.З.Парнери» в особі керуючого партнера Зубача Андрія Зеноновича, склали цей акт про те, що на виконання умов Договору надання правової допомоги від 08.05.2023 року Виконавець надав правову (правничу) допомогу Замовнику згідно рахунку №893 від 13.09.2023 року в повному обсязі в об`ємі 18 годин (в тому числі юридичних годин 18 год. 00 хв.) у справі, що перебуває на розгляді у Залізничному районному суді м.Львова №462/4713/23 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Галичина-Авто». Вартість наданої правової допомоги (правничої) допомоги становить 40000 гривень без ПДВ. Правова (правнича) допомога надана якісно та в повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають.

Зважаючи на те, що рішенням Залізничного районногосуду м.Львова від01грудня 2023рокупозов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА-АВТО» на користь ОСОБА_1 суму попередньої оплати у розмірі 112 159 (сто дванадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 91 копійка, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА-АВТО» на користь ОСОБА_1 1 235 (одну тисячу двісті тридцять п`ять) гривень 29 копійок 3% річних, в решті вимог відмовлено, відтак слід було стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Галичина-Авто»в користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Зважаючи на обсяг виконаних та підтверджених належними доказами робіт, здійснених адвокаткою, слід стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина-Авто» на користь ОСОБА_1 17804грн.витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині слід визнати частково обґрунтованими та саму скаргу слід задовольнити частково, рішення ж суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу слід змінити, зменшивши розмір стягнення з Приватного акціонерного товариства «Галичина-Авто» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 40000 грн. до 17804 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Галичина-Авто» задовольнити частково.

РішенняЗалізничного районногосуду м.Львова від01грудня 2023року вчастині стягненняз Приватногоакціонерного товариства«Галичина-Авто»на користь ОСОБА_1 витрат напрофесійну правничудопомогу змінити, зменшивши розмір стягнення з Приватного акціонерного товариства «Галичина-Авто» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 40000 грн. до 17804 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра