Постанова

від 18.02.2025 по справі 260/4753/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4753/24 пров. № А/857/28347/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Носа С.П.;

суддів:Кухтея Р.В., Коваля Р.Й.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 260/7453/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанціїІванчулинець Д.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішенням. Ужгород,

дата складення повного тексту рішенняне зазначено,

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі відповідач, ВК Ужгородської міської ради), треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови складення та затвердження кошторису на капітальний ремонт з місцевого бюджету у Порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 565 у Порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №565. Зобов`язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради відповідно до п.8 ч.1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.п. 2, 3, 5-11 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 565, скласти та затвердити кошторис на капітальний ремонт з місцевого бюджету прийняти рішення про проведення безоплатного капітального ремонту квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської, треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у складані та затвердженні кошторису на капітальний ремонт з місцевого бюджету у Порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 565.

Зобов`язано Виконавчий комітет Ужгородської міської ради відповідно до пункту 8 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.п. 2, 3, 5-11 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 565, скласти та затвердити кошторис на капітальний ремонт з місцевого бюджету щодо проведення безоплатного капітального ремонту квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає, що рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Відповідно до статті 77 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети затверджуються рішенням відповідної місцевої ради до 25 грудня (включно) року, що передує плановому.

Згідно з інформацією Департаменту фінансів та бюджетної політики міської ради 29.08.2024 № 26/12-04/550 в бюджеті Ужгородської міської територіальної громади на 2024 рік не передбачені видатки на проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків у квартир осіб, яка мають право на таку пільгу. Міська цільова програма на фінансування таких видатків відсутня.

Враховуючи наведені обставини, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання бездіяльності виконавчого комітету міської ради.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11 липня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено рішення в адміністративній справі за № 260/3240/23, відповідно до якого позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо неналежного розгляду звернення/заяви ОСОБА_1 від 20.04.2023 року, у Порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 565. Зобов`язано Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 20.04.2023 року, щодо проведення безоплатного капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до процедури, визначеної Порядком проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 565, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищевказане рішення набрало законної сили 10 серпня 2023 року.

03.11.2023 року комісія відповідача оглянула стан житла за вказаною в рішенні адресою та склала акт технічного стану житлового приміщення в якому визнано «незадовільний стан житла, яке потребує капітального ремонту». 12 січня 2024 року виконавчий комітет Ужгородської міської ради звернувся до Міністерства фінансів України та Міністерства соціальної політики України щодо виділення коштів з державного бюджету на 01 січня 2024 року в розмірі 235 000 грн. 00 коп., для виконання рішення суду від 11 липня 2023 року по справі № 260/3240/23.

На виконання вищевказаної рекомендації було складено дефектний акт, затверджений Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, також було затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта № 23, локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01, відомість ресурсів до локального кошторису 02-01-01.

В подальшому, 12 січня 2024 року листом № 02.4-07/44 виконавчим комітетом Ужгородської міської ради до головного розпорядника коштів було надіслано лист з проханням розглянути питання виділення із Бюджету України на 2024 рік або на 2025 рік коштів цільової державної субвенції бюджету Ужгородської територіальної громади на проведення капітального ремонту квартири ветерана війни, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи Беренія P.O. вул. М. Боб`яка, 1/132 м. Ужгород, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 565.

12 квітня 2024 року позивач звернувся до виконавчого комітету Ужгородської міської ради та отримав відповідь № Б-1634 від 07 травня 2024 року в якій було зазначено що виконавчий комітет Ужгородської міської ради звернувся до Міністерства фінансів України та Міністерства соціальної політики України з проханням виділити з державного бюджету кошти на капітальний ремонт за адресою вул. Миколи Боб`яка, 1/132, м. Ужгород, 88015.

08 липня 2024 року позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України щодо надання підтвердження звернення виконавчого комітету Ужгородської міської ради до даного Міністерства у відповідь останньому надали лист № 1341/0/5-24/31 від 16 липня 2024 року, в якому зазначено що вирішення питань, пов`язаних з житлово-комунальним господарством, віднесено до компетенції Міністерства розвитку громад та територій України, вирішення на місцевому рівні питання щодо капітального ремонту житлових будинків - до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

09 липня 2024 року позивач звернувся до Міністерства фінансів України для підтвердження отримання звернення від виконавчого комітету Ужгородської міської ради та згодом отримав відповідь надану від Міністерства виконавчому комітету Ужгородської міської ради №09010-04-6/1297 від 16 січня 2024 року в якій вказано, що саме з місцевого бюджету мають бути виділені кошти на безоплатний капітальний ремонт.

У подальшому ОСОБА_1 повторно звернувся до виконавчого комітету Ужгородської міської ради та відповіддю від 19 липня 2024 року № Б-3043 останньому відмовлено щодо фінансування з місцевого бюджету безоплатного капітального ремонту житла.

Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо фінансування з місцевого бюджету безоплатного капітального ремонту житла протиправною звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом за захистом своїх прав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що питання виділення коштів на проведення безоплатного капітального ремонту житла особам, які мають таку пільгу згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має розглядатися місцевими органами виконавчої влади за рахунок виділених з місцевого бюджету коштів на зазначену мету з врахуванням норм Бюджетного кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 375 (далі - Положення), Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної політики у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Правовий статус ветеранів війни, основи їх соціального захисту, що включає встановлення пільг визначено Законом України № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551). Даний Закон спрямований на захист ветеранів війни, зокрема, шляхом виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.

Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни (частина четверта статті 2 Закону №3551).

Поняття і зміст статусу ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність цього закону наводиться в Розділі II Закону №3551.

Так, статтями 5 та 6 Закону №3551 визначено коло осіб, які є учасниками бойових дій та осіб, які належать до учасників бойових дій (визнаються такими).

В статті 7 Закону №3551 наведено перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Статтями 8 та 9 Закону №3551 закріплено коло осіб, які визнаються учасниками війни та інших осіб, які вважаються учасниками війни.

У статті 10 Закону №3551 визначено осіб, на яких поширюється чинність цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується копіями відповідних посвідчень, наявних у матеріалах справи, а відтак на нього поширюються гарантії визначені наведеними вище нормативними актами.

За приписами пункту 14 частини першої статті 12 Закону №3551 учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються, зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Пунктом 8 частини першої статті 13 Закону 3551 визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги як позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 565 було затверджено Порядок проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу (далі - Порядок №565).

Відповідно до цього Порядку проводиться безоплатний капітальний ремонт житлових будинків і квартир тих осіб, що мають право згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на безоплатний капітальний ремонт власних житлових будинків і квартир (пункт 8 частини першої статті 13) - осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб.

Тобто, даний підзаконний нормативно-правовий акт регулює процедурні питання реалізації пункту 8 частини першої статті 13 Закону № 3551, тобто реалізації пільги особою з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб на безоплатний капітальний ремонт житлових будинків і квартир.

Пунктом 5 Порядку № 565 визначено, що для вирішення питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування утворює комісію у складі спеціалістів житлово-експлуатаційних і ремонтно-будівельних організацій, представників органу, що фінансує виконання ремонтних робіт (є головним розпорядником коштів місцевого бюджету), органу технічної інвентаризації та інших уповноважених осіб.

Співголовами комісії призначаються заступник керівника органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та керівник органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету.

Рішення про проведення безоплатного капітального ремонту приймається у місячний строк після подання заяви особою, що має право на пільгу, на підставі результатів обстеження комісією будинку, квартири. Обстеження проводиться у присутності особи, яка подала заяву.

За змістом п. 7 Порядку № 565 комісія після обстеження будинку, квартири складає перелік, визначає види і обсяги робіт, які необхідно виконати, з урахуванням строку проведення останнього капітального ремонту та виходячи з переліку основних робіт згідно з додатками 3 і 4, орієнтовної тривалості ефективної експлуатації елементів будинку, квартири, визначеної правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій.

За результатами обстеження будинку, квартири складаються дефектний акт, кошторисний розрахунок і визначається загальна вартість капітального ремонту. На підставі визначеної загальної вартості капітального ремонту розраховується вартість капітального ремонту 1 м2 будинку, квартири. Вартість безоплатного капітального ремонту визначається як добуток вартості капітального ремонту 1 м2 будинку, квартири та площі, яка належить особі, що має право на пільгу, на праві приватної, зокрема спільної, власності у таких будинку, квартирі. При цьому площа не може перевищувати 21 м2 загальної площі будинку, квартири (п. 8 Порядку № 565).

Відповідно до п. 9 Порядку № 565 за заявою особи, щодо якої прийнято рішення про проведення безоплатного капітального ремонту, комісія приймає рішення про виконання в межах вартості безоплатного капітального ремонту одного чи кількох видів ремонтних робіт, визначених за результатами обстеження (перекриття всієї площі покрівлі, заміна віконних рам, перекриття всієї площі підлоги будинку тощо).

Пунктами 10 та 11 Порядку № 565 визначено, що кошторисний розрахунок і вартість безоплатного капітального ремонту затверджуються рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за поданням комісії і не підлягають зміні.

Затверджені кошторисний розрахунок і вартість безоплатного капітального ремонту передаються у встановленому законодавством порядку до органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету, для подальшої роботи.

Безоплатний капітальний ремонт проводиться у встановленому порядку суб`єктами господарювання, які відповідно до законодавства мають право на виконання таких робіт, на замовлення органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету (пункт 12 Порядку № 565).

Щодо направленого відповідачем звернення в Міністерство фінансів України та Міністерство соціальної політики України від 12 січня 2024 року № 92.4-07/44, в якому міська рада просить розглянути питання щодо виділення із Держбюджету України на 2024 рік або на 2025 рік коштів державної субвенції бюджету Ужгородської територіальної громади на проведення капітального ремонту квартири ветерана війни, особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 17 Закону № 3551 визначається, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Фінансування пільг, передбачених Законом № 3551, в тому числі і капітальний ремонт житлових будинків і квартир, можливе за рахунок як державного бюджету, так і місцевого бюджету.

Пунктом 16 Порядку № 565 визначається, що фінансування витрат, пов`язаних з проведенням безоплатного капітального ремонту і складенням проектно-кошторисної документації, здійснюється за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у межах затверджених бюджетних призначень на відповідний рік.

Тобто, підзаконним нормативно-правовим актом визначається джерело фінансування витрат, пов`язаних з проведенням безоплатного капітального ремонту і складенням проектно-кошторисної документації - субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам у межах затверджених бюджетних призначень на відповідний рік.

У даних спірних правовідносинах необхідним є врахування положень бюджетного законодавства, яке зазнало змін після прийняття Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (частина перша статті 1 Бюджетного кодексу України (далі - БК України)).

Відповідно до частини другої статті 4 БК України передбачено, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Фінансування видатків на проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, які мають таку пільгу згідно із Законом № 5351 відбувалося за двома різними механізмами у зв`язку з процесами децентралізації.

Так, до проведення бюджетної децентралізації видатки на проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, які мають таку пільгу згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно враховувалися у складі видатків на надання інших передбачених законодавством пільг в загальному обсязі субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Джерелами здійснення видатків, зокрема, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності, статтею 83 БК України визначено кошти місцевих бюджетів, у тому числі трансферти з Державного бюджету України.

До трансфертів, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, відносилися, зокрема, субвенції на здійснення програм соціального захисту, однією з яких була субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Норма щодо надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, що включала видатки на проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, які мають таку пільгу згідно із Законом №3551, існувала у частині п`ятій статті 102 БК України лише до 01 січня 2017 року.

В подальшому стаття 102 БК України на підставі Закону України № 293-IX від 14 листопада 2019 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» було виключено.

З 2015 року в Україні розпочато децентралізацію та запроваджено реформу міжбюджетних відносин, відповідно до яких 28 грудня 2014 року Верховна Рада України ухвалила зміни до Податкового та Бюджетного кодексів України, згідно яких визначено нову фінансову основу органів місцевого самоврядування, встановлено новий розподіл загальнодержавних податків та запроваджено нову систему бюджетного вирівнювання. Змінами до Бюджетного кодексу України на законодавчому рівні забезпечено повну бюджетну самостійність місцевих бюджетів, у т.ч. шляхом збільшення дохідних джерел їх формування та розширення прав органів місцевого самоврядування як в частині адміністрування податків та зборів, так і в частині визначення напрямів використання бюджетних коштів.

Відтак у грудні 2014 року разом з бюджетом на наступний рік Верховна Рада прийняла закон про реформу міжбюджетних відносин. Він кардинально змінив фінансові потоки між державним і місцевими бюджетами на користь останніх.

Бюджети різних рівнів отримали тоді додатковий ресурс завдяки таким джерелам.

1) зміна правил сплати прибуткового податку. Закріплено єдині нормативи відрахування ПДФО за бюджетами кожного рівня 25% зібраного на території податку йде до держбюджету, 15% до обласних бюджетів, 60% - до бюджетів міст обласного та районного значення, об`єднаних громад.

2) відрахування плати за адміністративні послуги до місцевих бюджетів.

3) поява 5-відсоткового збору з роздрібних продажів.

4) зміна пропорції відрахувань екологічного податку: 20% до держбюджету, 80% до бюджетів інших рівнів.

5) реформа податку на нерухомість (розширення бази оподаткування).

6) відрахування до обласних бюджетів 10% податку на прибуток, який раніше повністю надходив до держбюджету.

Законом України від 20 грудня 2016 року № 1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (далі - Закон № 1789), який набрав чинності 01 січня 2017 року, було виключено частину п`яту статті 102 БК України та розширено перелік видатків, які здійснюються за рахунок місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Тобто, починаючи з 01 січня 2017 року видатки на надання інших передбачених законодавством пільг, зокрема на проведення безоплатного капітального ремонту житла громадянам, які мають таке право, включено до визначених статтею 91 БК України видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Вказане джерело покриття цих витрат станом на день розгляду справи по суті залишається незмінним.

Під час прийняття рішення щодо виділення з місцевих бюджетів коштів на відповідні програми і заходи місцеві органи самостійно визначають обсяги необхідних видатків та порядок їх використання.

Місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість самостійно визначити обсяг потреб видатків та відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу України передбачити видатки, забезпечуючи, при цьому, контроль за ефективним і цільовим використанням коштів на цю мету.

Дана норма закону не є рекомендаційною. Оскільки БК України не містить рекомендаційних норм.

Частиною третьою статті 7 БК України визначено принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Частиною другою та п`ятою статті 7 БК України визначено принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період та принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.

Зважаючи на переважання норм БК України у випадку колізії з іншим нормативно-правовим актом в частині регулювання бюджетних відносин, в питаннях фінансування проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу необхідно застосовувати саме норми БК України, а Порядку № 565, який є підзаконним нормативно-правовим актом та прийнятий як до набрання чинності БК України, так і проведення реформи децентралізації, в тому числі і бюджетної. При цьому, застосування норм саме БК України не суперечить положенням Закону № 3551, який визначає одним з джерел фінансування видатків місцеві бюджети.

Статтею 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення. Зокрема, підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 34 даного Закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги особам з інвалідністю, ветеранам війни та праці, сім`ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, особам з інвалідністю з дитинства, багатодітним сім`ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.

Тобто, згідно із положеннями Бюджетного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві бюджети є самостійними, що забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Під час прийняття рішення щодо виділення з місцевих бюджетів коштів на відповідні програми і заходи місцеві органи влади самостійно визначають обсяги необхідних видатків та порядок їх використання.

Отже, Бюджетним кодексом України, норми якого є переважаючими в питаннях врегулювання бюджетних відносин, та Законом України «Про місцеве самоврядування», який є актом вищої юридичної сили щодо норм Прядку № 565, визначено як джерела фінансування видатків на проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, так і компетенцію суб`єктів для реалізації такої пільги.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 260/7453/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Р. Й. Коваль