Постанова

від 18.02.2025 по справі 686/20688/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/20688/24

Провадження № 22-ц/820/263/25

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю: представника позивача та відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/20688/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кармалітою Тетяною Вікторівною, на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, що предмету спору - Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на частину транспортного засобу та скасування постанови про опис та арешт майна боржник.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на частину транспортного засобу Volkswagen Caddy, д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 07 грудня 2023 року, складену Хмельницьким відділом ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

На підтримання заявлених позовних вимог позивачка зазначала, що в період шлюбу із відповідачем ОСОБА_2 вони придбали автомобіль Volkswagen Caddy, д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску. Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 06 лютого 2023 року ОСОБА_2 засуджено до позбавлення волі строком на 8 років за ч. 1 ст. 115 КК України. В подальшому 10 липня 2023 року було відкрито виконавче провадження, в рамках якого 07 грудня 2023 року державний виконавць Мага А.В. виніс постанову про опис та арешт майна боржника, а саме транспортний засіб Volkswagen Caddy, д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, власником якого є ОСОБА_2 .

Таким чином посилаючись на положення ст.ст. 60, 63 СКУ, ст. 368, 317, 319, 321, 391, 365 ЦКУ, позивачка вважає себе співвласником автомобіля, а накладений арешт позбавляє її права користуватись спільним майном.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено

Не погоджуючись з даним рішення суду в частині відмови визнання за нею право власності на частину транспортного засобу, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кармаліту Т.В. подала апеляційну скаргу вважає його необґрунтованим, посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так на думку апелянтки висновок суду першої інстанції про те, що нею було визначено не вірне коло відповідачів, згідно ст. 175 ЦПК України, та застосував, як практику, постанову ВС від 17.02.2022 р. в справі № 299/2931/17 в якій йдеться мова лише про зняття арешту на майно, яке належить власнику є безпідставним та необґрунтованим.

Також представник апелянтки вказує, що суд першої інстанції не врахував, того факту, що позовна вимога про визнання права власності на частину транспортного засобу стосується лише співвласника вказаного автомобіля, тобто чоловіка апелянтки. Крім того звертають увагу, що в рішенні суду не зазначено факту з яких же підстав відмовлено у вказаній позовній вимозі.

Таким чином враховуючи вищезазначене ОСОБА_1 та її представник адвокат Кармаліта Т.В. просять скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення яким задовольнити апеляційні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 20 листопада 2006 року відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_3 , змінено прізвище дружини на ОСОБА_4 , зареєстровали шлюб.

Як вбачається з Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_2 є власником транспортного засобу Volkswagen Caddy, д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 року. дата державної реєстрації 30 грудня 2016 року.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 06 лютого 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч.1 ст.115 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі.

Цим же вироком стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 15 438 гривень матеріальної шкоди та 600 000 гривень моральної шкоди, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відшкодування шкоди в зв`язку із втратою годувальника, в розмірі 4 733 гривень 33 копійок щомісячно, починаючи з 28.09.2022 року, до досягнення дитиною повноліття, а також 250 000 гривень моральної шкоди.

На виконання вироку суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 було видано виконавчі листи.

За даними виконавчими листами 10.07.2023 року, було відкрито два виконавчі провадження № 72216802 та № 72217621, за якими стягувачем є ОСОБА_5 , а боржником ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується даними Автоматизованої системи виконавчих провадження.

В межах виконавчого провадження, за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 15 438 гривень матеріальної шкоди та 600 000 гривень моральної шкоди, державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника від 07 грудня 2023 року, якою описано та накладено арешт натранспортний засіб Volkswagen Caddy, д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, що належить боржнику ОСОБА_2 із забороною відчужувати та розкомплектовувати у будь-який спосіб.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, посилалася на те, щовона є співвласником на праві спільної сумісної власності подружжя частинитранспортного засобу Volkswagen Caddy, д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, на який накладено арешт державним виконавцем як на майно боржника її чоловіка ОСОБА_2 і в зв`язку з цим просила суд визнати за нею право власності на частину автомобіля та скасувати постанову державного виконавця про опис майна та накладення арешту на вищевказаний автомобіль.

Згідно із п. 1 частиною першою статті 10 Закону «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно дочастин першоїп`ятоїстатті 56Закону України«Про виконавчепровадження арештмайна (коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення. Арештна майно(кошти)боржника накладаєтьсявиконавцем шляхомвинесення постановипро арештмайна (коштів)боржника абопро описта арештмайна (коштів)боржника. Арештна рухомемайно,що непідлягає державнійреєстрації,накладається виконавцемлише післяпроведення йогоопису. Постановапро арештмайна (коштів)боржника виноситьсявиконавцем підчас відкриттявиконавчого провадженнята непізніше наступногоробочого дняпісля виявленнямайна. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частин першоїтретьої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Таким чином відповідачами в такій категорії справ за позовом особи, яка вважає себе власником майна, про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Така жправова позиціявикладена впостановах ВерховногоСуду від02лютого 2022року всправі №607/3269/21,від 18січня 2023року всправі №940/734/21,від 24травня 2023року всправі №299/2931/17,від 07 червня 2023рокув справі № 522/14402/15.

Згідно з частиною першоюстатті 48 ЦПК Українисторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Статтею 50 ЦПК Українивизначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно з частинами першою, другою, третьоюстатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц,від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/1.

Як встановлено судом, вироком суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 15 438 гривень та 600 000 гривень моральної, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відшкодування шкоди в зв`язку із втратою годувальника, в розмірі 4 733 гривень 33 копійок щомісячно, починаючи з 28.09.2022 року, до досягнення дитиною повноліття, а також 250 000 гривень моральної шкоди.

На виконання вироку суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 було видано виконавчі листи, за якими 10.07.2023 року було відкрито два виконавчі провадження № 72216802 та № 72217621, з якими стягувачем є ОСОБА_5 , а боржником ОСОБА_2 та в межах одного з виконавчих проваджень державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника від 07 грудня 2023 року, автомобіля Volkswagen Caddy, д.р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, що на думку позивача є її з боржником ОСОБА_2 спільною сумісною власністю подружжя.

Однак, стягувач за виконавчими провадженнями, в межах яких було накладено арешт на майно боржника, - ОСОБА_5 не була залучена до участі у справі як співвідповідач, тому вона була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, передбаченістаттею 49 ЦПК України.

Таким чином, оскільки вирішити даний спір без участі ОСОБА_5 як належного відповідача неможливо, вказана особа має бути належними відповідачами в даній цивільній справі та приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в позові з підстав його пред`явлення до не всіх належних відповідачів є законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, що суд не врахував, що позовна вимога про визнання права спільної сумісної власності подружжя подана на підставі норм СК України, для встановлення права власності двох співвласників, зміни статусу власників спірного автомобіля, стягувач за виконавчим провадженням не може впливати на визначення правового режиму приватної власності на автомобіль, а відтак відмова в цих позовних вимогах з підстав незалучення до участі в справі в якості відповідача стягувача є необгрунтовною, слід відхилити.

Як передбачено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Тобто при зверненні до суду з вимогою про зняття арешту з майна позивач повинен одночасно ставити вимогу про визнання за ним права власності на майно, з якого він просить зняти арешт.

Таким чином вимога про зняття арешту з майна є похідною від вимоги про визнання права власності на майно.

В позовній заяві позивач як на підставу позову посилалась саме на норми ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» з метою усунути перешкоди в користуванні арештованим майном

При цьому на даний час саме відповідач ОСОБА_2 є єдиним власником даного майна і визнання за позивачкою права власності на частину автомобіля впливає на права стягувача ОСОБА_5 , так як на стадії виконання в такому випадку стягнення буде звернуто лише на частину спірного автомобіля, що призведе до звуження прав стягувача, яка в свою чергу має право заперечувати факт, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кармалітою Тетяною Вікторівною, залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2025 року.

Судді А.М.Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова