Ухвала

від 18.02.2025 по справі 609/122/25

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/122/25

2-зз/609/1/25

18 лютого 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді Катерняк О.М.

за участі: секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.,

заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Мілетич О.О., позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ, заяву адвоката Мілетич Ольги Олегівни, яка діє від імені та в інтересах заявника ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2025 року адвокат Мілетич Ольга Олегівна, яка діє від імені та в інтересах заявника ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулась до Шумського районного суду Тернопільської області із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 03.02.2025 по справі №609/122/25, якою забезпечено позов про визначення місця проживання дитини з матір`ю до його подання шляхом повернення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його попереднього проживання (до 15.01.2025) за адресою АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили. 10 лютого 2025 року адвокат Мілетич Ольга Олегівна, яка діє від імені та в інтересах заявника ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала заяву про уточнення даних у вищевказаній заяві про скасування заходів забезпечення позову, де врахувати правильну адресу проживання заявника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .

В заяві про скасування заходів забезпечення позову посилається на статтю 158 ЦПК України, згідно із приписами якої суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_4 , з яким він проживав до постановлення вказаної ухвали суду від 03.02.2025. 22 січня 2025 року мати ОСОБА_3 ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство психологічного характеру, у зв`язку із чим була викликана поліція, складений адміністративний протокол та накладено тимчасовий заборонний припис на строк 10 діб, до 21:03 01.02.2025, а також покладено на ОСОБА_2 зобов`язання залишити місце проживання дитини. Також за вчинення домашнього насильства щодо інших членів сім`ї з боку ОСОБА_2 призначено розгляд ряду адміністративних справ у Шумському районному суді Тернопільської області. Окрім іншого, заподіяння психологічного насильства з боку ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , супроводжувалось озвученими намірами вивезти дитину за межі підконтрольної Україні території, в окуповану частину Херсонської області. Таким чином, діями матері, яка подала заяву про забезпечення позову шляхом повернення їй дитини, ще до закінчення строку заборонного припису, було заподіяне психологічне насильство дитині, про відібрання (повернення) якої було постановлено вказану ухвалу від 03.02.2025. Представник заявника вважає, що є підстави стверджувати, що вжиті заходи забезпечення позову мають істотні ризики того, що будуть використані матір`ю дитини ОСОБА_4 , відносно якого вона вчинила та вчиняє наразі психологічне насильство, з метою продовження заподіяння шкоди сину задля вирішення сімейного конфлікту з батьком дитини. Зазначає, що вжиття заходів забезпечення майбутнього позову шляхом повернення дитини матері у спосіб примусового відібрання її у батька, зі звичного місця проживання, де не заподіюється дитині шкода не відповідає законодавчо-закріпленому принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Окрім цього, після відібрання (повернення) дитини на підставі вказаної ухвали ОСОБА_2 , у дитини спостерігаються ознаки заподіяння до неї фізичного насильства, зокрема синці та садна. Також представник заявника просить врахувати, що згідно заяви ОСОБА_2 поставлено питання про вжиття заходів забезпечення майбутнього позову про визнання місця проживання дитини з матір`ю, а обираючи конкретний захід забезпечення позову, позивач має врахувати, що він повинен бути співмірним та адекватним, а також не повинен суперечити обмеженням ст. 150 ЦПК України, відповідно до частини 10 якої є недопустимим вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. За даних обставин представник заявника вважає, що є підстави констатувати, що суть заходу забезпечення майбутнього позову, фактично полягає у визначенні проживання дитини з матір`ю за місцем проживання батька, що є тотожним (схожий по суті) позовній вимозі про визначення місця проживання дитини з матір`ю, а отже вжиті заходи забезпечення позову прямо суперечать не лише принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, а й безпосередньо процесуальному закону (ч. 10 ст. 150 ЦПК України) яким передбачено заборону на вжиття заходів забезпечення позову, які є тотожними задоволенню позовних вимог. За викладених обставин просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиття ухвалою суду від 03.02.2025 по справі №609/122/25 та зобов`язати ОСОБА_2 повернути дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на проживання до батька, ОСОБА_1 , за його місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 , до прийняття ухвали від 03.02.2025 по справі № 609/122/25.

Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2025 року заяву про скасування заходів забезпечення позову залишено без руху, заявнику запропоновано усунути недоліки, вказані в мотивувальній частині ухвали в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали.

12 лютого 2025 року адвокат Мілетич Ольга Олегівна, яка діє від імені та в інтересах заявника ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до суду заяву про усунення недоліків відповідно до ухвали від 10.02.2025. Просила вважати усунутими недоліки, визначені ухвалою від 10.02.2025 та розглядати заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, 12 лютого 2025 року заявником у справі про забезпечення позову ОСОБА_2 на адресу суду скеровано заяву про долучення до матеріалів даної справи її пояснень та доказів, дослідження їх та прийняття до уваги при вирішенні питання заявленого представником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову. Крім того, просила відкласти розгляд даної справи №609/122/25 до розгляду справ про адміністративне правопорушення відносно неї, які призначено на 13.02.2025 та 18.02.2025 та справи про адміністративне правопорушення відносно заявника ОСОБА_1 , які призначено до розгляду на 03.03.2025. У заяві зазначає, що ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2025 року її заяву про забезпечення позову задоволено, вжито заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до суду, шляхом повернення дитини ОСОБА_3 за місцем його попереднього проживання (до 15.01.2025) за адресою АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили. 07 лютого 2025 року ухвалу суду виконано, сина ОСОБА_6 повернуто матері. Однак того ж дня на сайті судової влади в розділі Стан розгляду справ з`явилась інформація про надходження до суду заяви по справі №609/122/25 представника заявника ОСОБА_1 адвоката Мілетич О.О. про скасування заходів забезпечення позову. Зазначає, що її чоловіком ОСОБА_1 в соціальних мережах було викладено відео, з котрого слідує, що ОСОБА_1 вважає незаконною ухвалу суду про забезпечення позову шляхом повернення їх з чоловіком дитини ОСОБА_4 за попереднім місцем його проживання з матір`ю, так як за версією чоловіка, матір дитини має намір вивезти дітей на тимчасово окуповану територію в селище Каланчак Херсонської області. Зокрема у відео батько чоловіка ОСОБА_7 наголошує, що в період дії військового стану обмежено права ОСОБА_8 щодо перетину кордону, а відтак ОСОБА_2 вважає, що своїми діями відповідач ОСОБА_9 штучно створює ситуацію, яка б надала йому можливість в отриманні відстрочки за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та в подальшому відповідно до абзацу 13 п. 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМ України №57 від 27 січня 1995 року виїзду за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, за наявності документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. Наразі ОСОБА_1 має оформлену відстрочку згідно ч. 1 пункту 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувач професійно-технічної освіти у ДНЗ «Вище професійне училище №2 м. Херсон», і як зазначає позивачка, виконання завдань згідно навчального плану виконувались нею, то навчання ОСОБА_1 є формальним, та він розуміє ризики такої підстави у разі невиконання навчального плану. Позивачка зауважує, що будь-яких дій направлених на вивезення дітей до окупованої території нею не здійснювалось, закордонні паспорти дітям вона виготовила, враховуючи воєнні дії на території України, з метою забезпечення можливості безпечного середовища у разі загострення ситуації в Україні. Також зазначає, що її батьки дійсно перебувають на тимчасово окупованій території України і не мають можливості виїхати звідти, у зв`язку з тим, що разом з ними проживає бабуся, яка в силу свого віку не витримає умов, за яких здійснюється виїзд з тієї території, а жодного безпечного коридору для виїзду громадян з окупованих територій здійснено не було. Позивачка звертає увагу суду на те, що дії ОСОБА_10 щодо вчинення відносно неї фізичного та психічного насильства мають системний характер, зокрема, проживаючи в селищі Каланчак Херсонської області, ОСОБА_9 двічі спричиняв їй тілесні ушкодження, а саме 07.03.2021 та 14.07.2021. Крім того, вона 05.11.2024 зверталась по одноразову допомогу до лікаря психіатра і причиною такого звернення була стресова ситуація в сім`ї. Відповідач і надалі продовжує чинити на неї психологічний тиск, в результаті чого в провадженні Шумського районного суду Тернопільської області перебувають справи про адміністративні правопорушення, за вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї та дітей. Вважає, що обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача були встановлені судом в ухвалі від 03.02.2025 та відповідають всім існуючим ризикам, направлені на захист позивачки та її дітей, щодо протиправного посягання зі сторони ОСОБА_1 , до розгляду позову про встановлення місця проживання дітей по суті.

Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2025 року призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову на 17 лютого 2025 року.

17 лютого 2025 року до суду із заявою про відкладення розгляду справи на іншу дату звернулась начальник служби у справах дітей Шумської міської ради, яка є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову та у справі за позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.

В судовому засідання представник заявника ОСОБА_1 адвокат Мілетич О.О. заперечувала проти клопотання позивачки ОСОБА_2 та представника служби у справах дітей Шумської міської ради щодо відкладення розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на вимоги статті 158 ЦПК України, за якою клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Крім того, підтримала вимоги заяви про скасування заходів забезпечення позову та просила невідкладно розглянути по суті дану заяву, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 03.02.2025 по справі №609/122/25 та зобов`язати ОСОБА_2 повернути дитину ОСОБА_3 на проживання до батька, ОСОБА_1 , за його місцем проживання.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заяву про скасування заходів забезпечення позову та просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 03.02.2025 по справі №609/122/25 та зобов`язати ОСОБА_2 повернути дитину ОСОБА_3 на проживання до батька, ОСОБА_1 , за його місцем проживання. Зауважив, що при прийняті судом рішення про повернення сина до матері не було з`ясовано думку дитини, а він не хотів повертатись до мами.

Заявник у справі про забезпечення позову ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви адвоката Мілетич О.О. про скасування заходів забезпечення позову та пояснила, що працює вихователем в дитячому садочку, на даний час перебуває в декретній відпустці по догляду за дітьми, вони з чоловіком ОСОБА_1 проживають в м. Шумську, окремо один від одного, він з батьками по АДРЕСА_2 , а вона з дітьми по АДРЕСА_1 . Останнім часом у них погіршились стосунки і вона повідомила його, що хоче розірвати з ним шлюб. 15 січня 2025 року ОСОБА_1 прийшов до них увечері напідпитку та забрав без її згоди сина ОСОБА_6 , якому 3 роки, на її заперечення не реагував. Коли вона прийшла 22 січня 2025 року за сином, щоб повернути його до місця їх постійного проживання, була викликана поліція, яка проявляла приятельську поведінку відносно її чоловіка та склала протоколи про нібито вчинення нею домашнього насильства щодо сина, доньки, з якою вона прийшла, чоловіка та його батьків. В Херсонську область до батьків повертатись наміру не має, оскільки, батьки залишились на окупованій території через стареньку бабусю, яку не змогли покинути.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвяченістатті 149-159 ЦПК України.

Згідно із ч. 1ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У ч. 2ст. 149 ЦПК Українипередбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зістаттею 3 ЦПК Україниє справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 31 січня 2025 року звернулась до Шумського районного суду Тернопільської області із заявою, у котрій відповідачем зазначила ОСОБА_1 , третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову вказала Службу у справах дітей Шумської міської ради Тернопільської області, про забезпечення позову. У заяві вказала, що нею готується позовна заява про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_11 разом з матір`ю. Предметом спору по даній справі є визначення місця проживання їх з відповідачем спільних дітей разом з матір`ю, як і було до 15 січня 2025 року.

Ухвалою судувід 03лютого 2025року заяву ОСОБА_2 про забезпеченняпозову булозадоволено,вжито заходівзабезпечення позову,до поданняпозовної заявидо суду,шляхом поверненнядитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за місцемйого попередньогопроживання (до15.01.2025)за адресою: АДРЕСА_1 ,разом зматір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,з моментупостановлення даноїухвали тадо набраннярішенням усправі законноїсили.

Вказана ухвала сторонами у справі не оскаржувалася в апеляційному порядку та набрала законної сили.

04 лютого 2025 року старшим державним виконавцем Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сачко А.В. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77077676 за вищезгаданою ухвалою суду.

Актом державного виконавця, складеного 07 лютого 2025 року підтверджується, що старшим державним виконавцем Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сачко А.В. при примусовому виконанні ухвали суду №609/122/25 від 03.02.2025, в присутності: начальника Служби у справах дітей Шумської міської ради Бєлякової С.В., працівників СПД №2 (м. Шумськ) залучених постановою для участі у виконавчому провадженні, встановлено наступне: «На підставі ухвали суду №609/122/25 від 03.02.2025 за адресою АДРЕСА_2 об 11:07 год. проведено передачу дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво серії НОМЕР_1 , від батька ОСОБА_1 за місцем його попереднього проживання (до 15.01.2025) за адресою АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 . Виконавчі дії проведені в присутності обох батьків дитини, залученого працівника служби у справах дітей Шумської міської ради, працівників СПД №2 (м. Шумськ), лікаря-педіатра КНП Шумський ЦПМСД ОСОБА_12 , у присутності начальника Шумського ВДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного МУМЮ Киричука Ярослава Ярославовича».

За результатом передачі дитини матері 07 лютого 2025 року було складено Акт про факт передачі дитини. У акті зафіксовано факт передачі дитини ОСОБА_3 ОСОБА_2 , матері дитини, на підставі ухвали Шумського районного суду Тернопільської області №609/122/25 від 03.02.2025. У акті також зафіксовано стан здоров`я дитини: «Стан дитини задовільний. На огляд реагує адекватно. Шкірні покриви блідо-рожеві, поодинокі два синці на колінах діаметром 1 см в стадії розсмоктування. Невелике садно на спині до 1 см в стадії загоєння, та інше…».

В судовому засіданні досліджено відеозапис, доданий до заяви про скасування заходів забезпечення, здійснений заявником на власний телефон, на якому, заявник, тримаючи сина на колінах, запитує: чи хоче він до мами, хлопчик відповідає, що не хоче, при цьому намагається вирватись з батькових рук. Дане відео суд оцінює критично, оскільки дитині три роки, а в такому віці дитина ще не усвідомлює правильно події та дії людей, які її оточують, легко піддається маніпулюванню зі сторони дорослих, яке застосовується ними для спонукання дитини до необхідної їм поведінки. Дитина під час відповіді на питання батька знаходилась в нього на колінах, за відсутності матері, повністю під його контролем.

Твердження представниказаявника щодонезаконності заходузабезпечення позову,вжитого ухвалоюсуду від03.02.2025у справі№609/122/25,як такого,що суперечитьч.10ст.150ЦПК,суд вважаєтаким,що невідповідає обставинамсправи,оскільки ОСОБА_2 звернулась досуду іззаявою провжиття заходівзабезпечення позовудо пред`явленняпозову,тоді якч.10ст.150ЦПК забороняєвживати заходи забезпеченняпозову,які зазмістом єтотожними задоволеннювже заявлених позовних вимог, яке може мати місце у разі подання позивачем заяви про забезпечення позову одночасно з позовною заявою або після відкриття провадження у справі на будь-якій стадії судового розгляду.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 адресованої 30.01.2025 Службі у справах дітей вбачається, що останній просив посприяти вирішенню ситуації на користь неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , також просив закріпити факт проживання сина ОСОБА_6 з батьком. У заяві вказав, що дружина ОСОБА_2 має намір повернутися до тимчасово окупованої території в Херсонську область, Скадовський район, селище Каланчак, де залишились та проживають її батьки.

З аналогічною заявою про вжиття заходів для забезпечення захисту прав дітей та недопущення вивозу дітей на окуповану територію України, ОСОБА_1 023.02.2025 звернувся до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Д.В.

22 січня 2025 року інспектором з РПП СПД №2 (м. Шумськ) лейтенантом поліції Остапюком А.Л. було винесено терміновий заборонний припис серії АА №330550 стосовно кривдника ОСОБА_2 у зв`язку із скоєнням нею домашнього насильства психологічного характеру стосовно постраждалої особи неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , батька ОСОБА_1 , згідно якого кривдника зобов`язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 21 год 03 хв 22.01.2025 та діє до 21 год 03 хв 01.02.2025. Підпис особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис ОСОБА_2 відсутній.

Представником заявника також долучено до матеріалів заяви відомості із веб-сайту Судової влади України стосовно перебування в провадженні Шумського районного суду адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно неповнолітньої дитини, чоловіка ОСОБА_1 , свекрухи ОСОБА_14 , свекра ОСОБА_7 . Однак, заявник на доказ того, що ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень та притягнуто до адміністративної відповідальності, до матеріалів заяви не долучив відповідних рішень суду.

Відтак, лише наявність у провадженні суду на розгляді вищевказаних адміністративних матеріалів не може характеризувати особу ОСОБА_2 , як систематичного порушника, яка вчиняє домашнє насильство відносно заявника та його рідних, в тому числі і стовно малолітнього сина ОСОБА_6 .

Натомість, заявник у справі за заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 , вважала за необхідне долучити до матеріалів даної справи, як доказ вчинення ОСОБА_1 відносно неї дій фізичного та психічного насильства, які на її думку мають систематичний характер, ряд доказів.

Зокрема, згідно із довідкою №28 від 29.01.2025 виданою КНП Шумської міської ради «Шумська міська лікарня» слідує, що ОСОБА_2 дійсно перебувала на амбулаторному лікуванні і КНП Шумської міської ради «Шумська міська лікарня» та зверталась по допомогу одноразово 05.11.2024. Діагноз: розлад адаптації. Дане звернення пов`язане із стресовою ситуацією в сім`ї з приводу чого пацієнтка відмічала занепокоєння, порушення сну, тривогу. Після отриманого лікування стан пацієнта покращився. На даний час скарги відсутні. Психічно здорова.

Відповідно до Постанови про проведення судово-медичної експертизи від 16.07.2021 слідує, що «14.07.2021 близько 12:30 ОСОБА_9 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту спричинив тілесні ушкодження своїй співмешканці ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний факт 15.07.2021 зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021232180000158 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України». Метою призначення експертизи було з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Судом встановлено, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів заявника ОСОБА_2 та її малолітньої дитини ОСОБА_4 , збереження відносин та емоційного контакту матері з дитиною, та щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановленостаттею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 10ст. 158 ЦПК України).

Отже, законодавцем визначено, що у разі звернення до суду учасника справи із заявою про скасування заходів забезпечення позову, з`ясуванню підлягає питання, який позов забезпечено та як вирішено спір, а саме задоволено чи відмовлено в задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2025 року за заявою ОСОБА_2 вжито заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області №609/132/25 від 10 лютого 2025 року відкрито загальне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Шумської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_4 , про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю. Підготовче засідання призначено на 04 березня 2025 року з викликом сторін в судове засідання.

Таким чином, спір не вирішено, а тому відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, обґрунтовуючи своє клопотання про скасування застосованих заходів забезпечення позову, заявник не навів достатніх доводів та доказів того, що захід, вжитий ухвалою про забезпечення позову порушує на даний час його права та права малолітньої дитини та підлягає скасуванню.

Отже, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви адвоката Мілетич Ольги Олегівни, яка діє від імені та в інтересах заявника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст ухвали складено 21 лютого 2025 року.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК