Рішення

від 20.02.2025 по справі 709/251/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/251/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

представника позивачів - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Охріменко Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Чорнобаївської селищної ради, Державного реєстратора виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Бабенко Ліни Володимирівни, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до Чорнобаївської селищної ради (далі -

відповідач-1), Державного реєстратора виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Бабенко Л. В. (далі - відповідач-2), ОСОБА_2

(далі - відповідач-3) про визнання права власності на майно, скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний будинок з надвірними спорудами, знаходиться в АДРЕСА_1 і складається по даних техпаспорта з житлового будинку з верандою та прибудовою (літ. «А-1, а, а»), погреба (літ. «Б»), гаража (літ. «В»), сараю (літ. «Г»), прибудови (літ. «Д»), сараю (літ. «Е»), прибудови (літ. «К»), вбиральні (літ. «М»), колодязя (№1), огорожі (№28). Зазначений будинок з надвірними спорудами є майном колишнього колгоспного двору, яке було придбано до 15 квітня 1991 року (до введення в дію ЗУ «Про власність»), яке збереглося і яке належало його членам на праві спільної сумісної власності, що підтверджується витягом № 34 від 18 лютого 2021 року з погосподарських книг Новожиттівської сільської ради за 1967-2020 роки, свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 21 липня 1992 року виданим Чорнобаївською районною радою та зареєстрованим в Чорнобаївському відділку БТІ, в якому зазначено, що будинковолодіння належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_6 , а також копією технічного паспорта.

Відповідно до витягу з погосподарських книг Новожиттівського старостату про господарство в АДРЕСА_1 у 1967-1976 роках головою господарства була

ОСОБА_7 . Список членів сім`ї: ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), син - ОСОБА_6 , невістка - ОСОБА_8 , онука - ОСОБА_9 , онука - ОСОБА_10 .

У 1977 - 1990 роках список членів сім`ї: голова - ОСОБА_6 , дружина - ОСОБА_8 , дочка - ОСОБА_9 (Німчин після одруження), дочка - ОСОБА_10 (вибула в 1983 році), зять - ОСОБА_5 , онук - ОСОБА_4 , онук - ОСОБА_3 .

У 2006-2020 роках список членів сім`ї: головою господарства зазначена - ОСОБА_8 , дочка - ОСОБА_9 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зять - ОСОБА_5 (вибув ІНФОРМАЦІЯ_3 ),

онук - ОСОБА_4 , онук - ОСОБА_3 .

На підставі рішення Виконавчого комітету Чорнобаївської районної ради народних депутатів №16 від 23.01.1992 видано свідоцтво на право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 . В свідоцтві зазначено, що дане будинковолодіння належить колгоспному двору і головою двору є ОСОБА_6 .

Відповідно досписку громадянсела Тарасівка,яким необхідновидати свідоцтвана правовласності значиться- ОСОБА_6 -член колгоспногодвору.Йому належалолише 1/6частина даногобудинковолодіння,так якстаном натой моментколгоспний двірскладався зшести осіб,а самеголови двору ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 відкрилася спадщина на його 1/6 частку в майні цього двору і цю його частку успадкували порівну згідно ст. 1261 ЦК України два його спадкоємці за законом першої черги, а саме: ОСОБА_8 , як його дружина та ОСОБА_5 , як його дочка, де кожен з них набув право на 1/12 частку майна (1/6:2), а з врахуванням своїх власних часток кожен з них набув право на 1/4 частину (1/6 +1/12) в будинку та надвірних спорудах.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 (мати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_5 ).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають, що частка їх матері ОСОБА_5 , яка померла належить їм, як її належним спадкоємцям за законом. А тому, з врахуванням їх власних часток кожному з них належить по 7/24 часток в будинку (1/6 + 1/8).

20 жовтня 2021 року ОСОБА_3 , звертався до державного реєстратора Виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області із заявою про державну реєстрацію прав на частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 , виданого 21.07.1992 року Чорнобаївською районною радою народних депутатів Чорнобаївського району, та зареєстрованого в Чорнобаївському відділку Бюро технічної інвентаризації 21 липня 1992 року за № 19, де зазначено домоволодіння належить колгоспному двору та витягом з погосподарських книг Новожиттівського старостату про господарство в АДРЕСА_1 , так як цей будинок був збудований до 05 серпня 1992 року.

25 жовтня 2021 року рішенням № 61113308 йому було відмовлено в реєстрації права власності на підставі того, що зазначений об`єкт нерухомого майна вже зареєстровано за ОСОБА_6 , подані документи заявником не дають змоги встановити набуття права власності на нерухоме майно.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №202677562 від 03.03.2020 вбачається, що реєстрація права власності на даний житловий будинок з надвірними спорудами відбулась 17.02.2020 року за номером 35574908.

На момент здійснення державної реєстрації правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є свідоцтво про право власності колгоспного двору, а тому державний реєстратор не мав права реєструвати одноособове право за ОСОБА_6 , так як за життя ОСОБА_6 мав 1/6 частку як учасник колгоспного двору. Позивачі їх частки в зазначеному будинковолодінні у встановленому законом порядку на користь ОСОБА_6 не відчужували.

Вважають,що діїдержавного реєстратора ОСОБА_11 вчинені всуперечвимогам чинногозаконодавства. Таким чином, реєстраційна дія порушує право позивачів, як співвласників майна та містить ознаки незаконної зміни правового статусу майна, що не відповідає вимогам Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Просили суд скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Бабенко Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2020 № 51228873, згідно якого за

ОСОБА_6 зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2035418971251, розмір частки 1. Припинити речове право ОСОБА_6 на вказане домоволодіння.

Визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право власності по 1/6 частину домоволодіння, як на майно колишнього колгоспного двору та по 1/8 частини цього ж домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , а всього по 7/24 частин за кожним. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину вказаного домоволодіння, як на майно колгоспного двору.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2024 року задоволено клопотання позивачів про витребування доказів.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що вона є спадкоємцем за заповітом після померлої матері ОСОБА_8 , яка не оформила у власність частку свого чоловіка ОСОБА_6 у спірному будинку. Щодо спадкування позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 частки після смерті ОСОБА_5 , зазначила, що оскільки позивачі не надали суду належних доказів відмови нотаріуса у видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджувало б неможливість оформлення ними спадкових прав в позасудовому порядку, відтак звернення їх до суду за захистом свого порушеного права є передчасним та неефективним. Щодо рівності часток усіх членів колгоспного двору, зазначила, що позивач ОСОБА_5 станом на 15 квітня 1991 року був працездатним і сумісна власність, а саме будинковолодіння в АДРЕСА_1 , на частку в якому він претендує, було збудоване іншими членами двору до його прибуття, а саме: ОСОБА_7 (матір`ю ОСОБА_6 )

Згідно витягу з погосподарських книг за 1967-2020 р.р., який доданий до позовної заяви, і на який позивач ОСОБА_5 посилається, як на доказ членства в колгоспному дворі, він став членом колгоспного двору АДРЕСА_1 в 1985 році. На цей час були збудовані: житловий будинок - рік забудови 1970, сарай - рік забудови 1975, погріб - рік забудови 1965, сажок - рік забудови 1983. Тобто, всі будівлі даного господарства буди збудовані. Отже, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з`ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір є помилковим. Разом з тим, жодних доказів того, що голова господарства чи будь-хто інший із членів цього господарства були членами колгоспу, суду не надано, а відповідно факт прийому голови господарства в члени колгоспу в суді не доведено. Був приховиний факт про те, що дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_5 працювала вихователем дитячого садочка, а зять ОСОБА_5 працював у колгоспі, але був прийнятий у члени колгоспу у 1992 році, про що свідчить запис у трудовій книжці і печатка в ній. Доказів, які б підтверджували б участь працею та коштами позивача ОСОБА_5 у створенні сумісної власності колгоспного двору, а саме: житлового будинку, сараю, погреба, сажка, що є предметом спору, ОСОБА_5 не надав, а послався на формальне членство в колгоспному дворі, тому, відповідно до ст. 123 ЦК УРСР, в позові

ОСОБА_5 слід відмовити в зв`язку недовгочасним його перебуванням в складі двору та незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Щодо членства в колгоспному дворі позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 то їхні частки, як неповнолітніх членів двору, є рівними відповідно до ст. 123 ЦК УРСР.

Вони є зареєстрованими за адресою будинковолодіння в АДРЕСА_1 , але фактично не проживають, вибули з даного двору на навчання ОСОБА_4 з 2000 року,

ОСОБА_3 2002року ібільше додому,тобто домісця реєстрації,не повернулися,а залишилисяпроживати іпрацювати вм.Черкаси,а отжемають іншемісце постійногопроживання.Таким чином,позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пропустили строкпозовної давностіна витребуваннячастки змайна колишньогоколгоспного двору,тому зцих підставв позовіїм слідвідмовити. Позовні вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права також вважає не обґрунтованими.

Також, відповідачем ОСОБА_2 подане клопотання про застосування строку позовної давності у якому остання просила застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яка становить три роки та перебіг якої почався з 24.11.2007 року, тобто з часу смерті ОСОБА_6 , оскільки з цього часу позивачі могли ставити питання про частку в майні колишнього колгоспного двору та знали про те, що дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_8 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Відповідач -2подала досуду відзивна позовнузаяву,в якомупросила відмовитив частиніпозовних вимогщодо скасуваннярішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,припинення речовогоправа ОСОБА_6 на житловийбудинок знадвірними спорудами,розташований заадресою: АДРЕСА_1 .В частиніпозовних вимогщодо визнанняправа власностіна житловийбудинок знадвірними спорудами,розташований заадресою: АДРЕСА_1 просилавирішити нарозсуд суду.Вказала,що 20.02.2020року нею,як державнимреєстратором виконавчогокомітету Іркліївськоїсільської радиЗолотоніського районуЧеркаської області(станомна моментзвернення -державний реєстраторВасютинської сільськоїради Чорнобаївськогорайону Черкаськоїобласті),було прийнятерішення №51228873про державнуреєстрацію прававласності нажитловий будинокза адресою АДРЕСА_1 .На підставідовідки проприсвоєння адреси№ 68від 13.02.2020року,виданої виконавчимкомітетом Новожиттівськоїсільської радиЧорнобаївського районуЧеркаської області,нею булозареєстроване правовласності запомерлим ОСОБА_6 . Реєстрація права власності за померлою особою передбачена п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25.12.2015 року. Слід зазначити, що реєстрація права власності за померлим згідно п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25.12.2015 року, передбачає подальше звернення спадкоємця (-ів) до нотаріуса/суду для подальшого оформлення своїх спадкових прав на нерухоме майно.

Позивачами подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , в якій зазначено, що позивач ОСОБА_5 зі своєю дружиною - ОСОБА_5 приймали активну участь в розбудові спірного двору, а саме в збільшені житлової площі будинку, в його благоустрою, в інше будівництво, яке велося в цей період. Зокрема з їх значною участю була збудована прибудова до даного будинку, виконано перепланування та перебудову його кімнат, проведено водопровід і каналізацію, встановлено парове опалення, перекрито повністю дах, проведено будівництво надвірних споруд, а саме великого гаражу, хліва для худоби і кладови, веранди до існуючого сараю. Все це майно було набуте саме до 15 квітня 1991 року. В погосподарських книгах підтверджено його перебування в цьому господарстві з 1983 року і те що в 1984 році він вибув з двору, а в 1985 прибув є короткостроковим вибуттям на навчання. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , були членами колгоспного двору з дня народження (1983 р. та 1985 р.). З дитинства посильно допомагали дорослим у веденні господарства, а по досягненні повноліття ніколи не втрачали з ним зв`язок, зареєстровані в цьому будинку, продовжують ним користуватись, а іншого власного житла вони не мають. Підтримують будинковолодіння в належному стані до цього часу. Тому вважають, що звинувачення в незначному внеску у даному господарстві безпідставні, так як до цього часу зусиллями їх батьків і їх самих зміни від збудованого будинку в 1970 році є істотними, що можна документально прослідкувати у виписці з погосподарських книг.

Твердження відповідача ОСОБА_2 стосовно державної реєстрації не відповідають законодавству. Реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Заперечують проти застосування строку позовної давності так як вони його не пропустили. Крім того, це питання досліджувалось Чорнобаївським районним судом і описано в рішенні від 22 червня 2021 року по справі №709/59/21.

Відповідачем ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено, що добудова до хати, побудована після 15 квітня 1991 року, це був липень-серпень, коштами і силою її батьків. Всі ремонтні роботи, які проводилися в хаті і дворі, теж грошима її батьків, адже і її сім`я надавала фізичну допомогу в цих ремонтних роботах. Будинок не перекривався, а просто зверху було покрито шифером. Водопровід робився безкоштовно у кожен двір за рахунок колгоспу. Вікна в хаті не замінені, парове опалення зроблено за кошти батьків. Коли проводився газ то позивачі навчалися в ЧДТУ (яких теж, до речі, навчали її батьки), так як ОСОБА_5 ніде не працював.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити. Пояснив, що домоволодіння по АДРЕСА_1 це колгоспний двір, даний факт підтверджено документально, а також рішеннями, які набрали законної сили. Тому всі члени колгоспного двору мають рівні права відносно цього майна. Наполягає на виділенні тих часток, які зазначені в позові, які були визначені на підставі первісної довідки сільської ради. Стосовно звернення до суду вважає, що строк позовної давності не пропущено, тому що строк відраховується з моменту коли особа дізналася про порушення своїх прав. Зазначив, що раніше ніяких спорів з приводу цього майна, до того моменту коли звернулися до нотаріуса і з`ясувалося, що домоволодіння зареєстровано одноособово, не існувало. Крім того строк переривався, оскільки було два звернення до суду. Стосовно державної реєстрації, то реєстрація була здійснена не правомірно, здійснено на одну особу, що суперечить закону. Є співвласники, як члени колгоспного двору, тому повинно бути зареєстровано на всіх співвласників.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_12 щодо позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування зазначила, що позивачі не надали належних доказів, а саме відмови нотаріуса, яка б підтверджувала неможливість оформлення спадкових прав в позасудовому порядку та звернення до суду за захистом порушених прав. Щодо членів колгоспного двору зазначила, що на той час позивачі, а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були неповнолітніми і їх частки відповідно до ст. 123 ЦК УРСР були рівними, проте ОСОБА_13 у 2000 році, ОСОБА_14 у 2002 році проживали у іншій місцевості, до спірного будинку не повернулися і залишилися проживати в м. Черкаси, таким чином позивачі пропустили строк позовної давності щодо частки колгоспного двору. Також вважає що і ОСОБА_15 пропустив строк позовної давності на витребування частки в колгоспному дворі, оскільки він вибув з домоволодіння у 2018 році. Крім того, щодо членства ОСОБА_16 в домоволодінні, то відповідно до документації все домоволодіння було побудовано ОСОБА_6 ще до 1985 року, коли останній став членом сім`ї. Також свідки не могли пригадати що саме було збудовано за участі ОСОБА_16 , тому вважає, що він не набув членства в даному колгоспному дворі. А тому просила в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснила, що вона не визнає що майно, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - це майно колгоспного двору. Її батько ОСОБА_6 помер у 2007 року і право власності перейшло до її матері, дружини померлого та її сестри, дочки померлого. Зазначила, якщо б позивачі - ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , коли помер ОСОБА_6 були неповнолітніми, тоді б вони вступили у власність. Вказувала на те, що дане домоволодіння побудував її батько і це підтвердив свідок ОСОБА_17 , ОСОБА_18 почав проживати у даному будинку вже тоді, коли все було побудовано. Також вважає, що неможливо позбавити її батька - ОСОБА_6 права власності. А тому повністю заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в позові.

В судове засідання відповідач -2 не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила засідання проводити без її участі.

Відповідач-1 в судове засідання не з`явився, від представника подано листа в якому просить розглянути справу без участі відповідача, рішення може бути прийнятим на розсуд суду.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що він знає позивачів, оскільки проживає в АДРЕСА_2 . Пояснив, що у спірному будинку проживали ОСОБА_20 , його дружина ОСОБА_21 , позивач ОСОБА_22 , його дружина ОСОБА_23 та їх діти ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . Вони вели спільне господарство, обробляли город. ОСОБА_20 , його дружина працювали в колгоспі, також в колгоспі в дитячому садку працювала ОСОБА_23 . Повідомив, що до 1991 року на подвір`ї був будинок, сарай, погріб та сажок. Пізніше побудували гараж, зробили вхід до літньої кухні, обклали плиткою будинок. Вказав, що у позивача ОСОБА_22 є ще будинок по

АДРЕСА_3 , хто його збудував сказати не може. Зазначив, що не чув щоб був спір про майно.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показала, що живе в с. Тарасівка та є сусідами з Німчинами. У будинку проживали ОСОБА_20 , ОСОБА_25 їх дочка ОСОБА_26 , дочка ОСОБА_23 , зять ОСОБА_27 і два хлопці. В колгоспі працювали ОСОБА_20 і ОСОБА_21 . Пояснила, що з 1986 року був будинок, сарай, погріб, сажок. Пізніше провели газ, воду, побудували гараж, вставили вікна, зробили ремонт в будинку. Зазначила, що вони разом працювали на городі. Не знає чи був спір про майно.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показала, що ОСОБА_20 разом із дружиною ОСОБА_21 збудували будинок, потім сарай, погріб і сажок, все це побудовано до 1980 року. В будинку ще проживав позивач ОСОБА_22 з дружиною і дітьми. Вказувала на те, що

ОСОБА_5 говорив, що будівництвом займається тесть і теща, а тому кошти давати не буде. Повідомила, що коли потрібно робити якусь роботу, то ОСОБА_22 немає вдома. Зазначила, що на даний час дворище знаходиться в занедбаному стані.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показала, що вона знала ОСОБА_20 з 1987 року, він працював у колгоспі, його сім`я жила заможно. Вона часто до них приїздила в гості. На той час (1987 року) там був будинок, сарай, погріб та сажок. В будинку проживали ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , його дружина ОСОБА_30 та діти. Пізніше добудували туалет, ванну, кухню, побудували гараж.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_31 показала, що сім`ю ОСОБА_32 знає з 90-х років, була у них вдома кожного тижня, оскільки вона приїздила в с. Тарасівка. У 90-х роках у домоволодінні були побудовані будинок, сарай, сажок, погріб. Господарем даного домоволодіння був ОСОБА_20 , він все робив по господарству. Коли вона була в селі на вихідних, то не бачила щоб якусь роботу робив ОСОБА_18 . Чи робив щось по господарству ОСОБА_22 у будні дні сказати не може. Пояснила, що коли вона почала спілкуватися із сім`єю ОСОБА_32 , то пристройка, ванна і туалет вже були побудовані, а тому не може сказати хто це все робив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_33 показав, що він в с. Тарасівка проживає з 1962 року, сім`я ОСОБА_32 були його сусідами. ОСОБА_34 все життя працювали в колгоспі. Також в колгоспі в дитячому садку працювала їх дочка ОСОБА_30 , дружина ОСОБА_16 , з якою він одружився і з 1982 року почав проживати у сім`ї ОСОБА_32 , також з ними проживали їх діти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Пояснив, що до 1982 року у домоволодінні був побудований будинок, сарай, погріб та сажок. При ОСОБА_35 було побудовано гараж, побудували прибудову, ванну, туалет, зробили другий вхід. У 2004 році провели газ. Зазначив, що вони все робили разом, вели господарство працювали на городі. Спору з приводу власності ніколи не було.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до витягу з погосподарських книг Новожиттівського старостату про господарство в АДРЕСА_1 ) (т. 1 а.с. 30-32), у 1967-1970 р.р. головою господарства була ОСОБА_7 , суспільна група господарства колгоспник, господарство перебуває в колгоспі сільськогосподарська артіль «Пам`яті Леніна», адреса господарства с. Нове Життя 1-ша Бригада. Список членів сім`ї: голова - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_6 , невістка ОСОБА_8 , онука ОСОБА_9 , онука ОСОБА_10 . Зазначено, що перелічені в розділі будівлі знаходяться в особистій власності господарства.

У 1977-1979 р.р. після смерті ОСОБА_7 , головою господарства став ОСОБА_6 , суспільна група господарства колгоспник, адреса господарства АДРЕСА_1 . Список членів сім`ї: голова - ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_9 , дочка ОСОБА_10 .

У 1983-1985 р.р. головою господарства зазначений ОСОБА_6 , суспільна група господарства колгоспник, адреса господарства АДРЕСА_1 . Список членів сім`ї: голова - ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_9 , дочка ОСОБА_10 , зять ОСОБА_5 (вибув у 1984 р., прибув 1985 р.), онук ОСОБА_4 , онук ОСОБА_3 . Будівлі, що знаходяться в особистій власності господарства: житловий будинок рік збудування 1970, загальна (корисна) площа 22 кв.м., сарай рік збудови 1975, погріб 1965, сажок - 1983.

У 1986-1990 р.р. із членів сім`ї вибула дочка ОСОБА_10 . Всі інші записи залишилися без змін.

У 1991-1995 р.р. змінилася загальна площа житлового будинку, який знаходиться в особистій власності господарства: житловий будинок загальна площа 50 кв.м., в т.ч. житлова 34 кв.м. Всі інші записи залишилися без змін.

У 1996-2000 р.р. Змінилася загальна площа житлового будинку, який знаходиться в особистій власності господарства: житловий будинок загальна площа 54 кв.м., в т.ч. житлова 30 кв.м. Всі інші записи залишилися без змін.

У 2001-2005 р.р. до списку членів домогосподарства увійшла сестра ОСОБА_36 . Змінилася загальна площа житлового будинку, який знаходиться в особистій власності господарства: житловий будинок загальна площа 54 кв.м., в т.ч. житлова 32 кв.м. Всі інші записи залишилися без змін.

У 2006-2010 р.р. головою домогосподарства після смерті ОСОБА_6 стала його дружина ОСОБА_8 . Список членів сім`ї домогосподарства став наступний: голова ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_9 , зять ОСОБА_5 , онук ОСОБА_4 , онук ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_37 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Змінилася загальна площа житлового будинку, який знаходиться в приватній власності господарства: житловий будинок загальна площа 50 кв.м., в т.ч. житлова 28 кв.м. Всі інші записи залишилися без змін.

У 2011-2015 р.р. змінилася загальна площа житлового будинку, який знаходиться в приватній власності господарства: житловий будинок загальна площа 64 кв.м., в т.ч. житлова 30 кв.м. Всі інші записи залишилися без змін.

У 2016-2020 р.р. головою господарства зазначена ОСОБА_8 . Список членів домогосподарства: голова ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_9 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зять ОСОБА_5 (вибув 09.10.2018), онук ОСОБА_4 , онук ОСОБА_3 . Житловий будинок в приватній власності господарства: загальна площа 73,6 кв.м., в т.ч. житлова 30 кв.м.

17 лютого 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Бабенко Л. В. була проведена державна реєстрація права приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за одноособовим його власником ОСОБА_6 . Підставою для державної реєстрації стало свідоцтво про право власності серія та номер 17, виданий 21.07.1992, номер запису про право власності: 35574908 (т. 1 а.с. 73).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25.12.2015 року, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений-сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Суд виходить з того, що згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, то суд при вирішенні спору керується положеннями ЦК 1963 року.

Відповідно до частини першої статті 120 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК Української РСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 454/1187/17-ц.

Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно з частиною другою статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Таким чином, будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є майном колишнього колгоспного двору і всі члени колгоспного двору мають право на вказане майно.

Отже, членами колгоспного двору, які не втратили право на частку у його майні до 15 квітня 1991 року були голова двору - ОСОБА_6 , його дружина - ОСОБА_8 , дочка - ОСОБА_5 , зять - ОСОБА_5 , онук - ОСОБА_4 , онук - ОСОБА_3 , яким належало по 1/6 частині вказаного колгоспного двору.

Дані обставини не підлягають доказуванню та встановлені постановою Черкаського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у справі №709/59/21 за первісним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про визнання права власності на частки в будинку і надвірних споруд та позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про визнання права власності на частку в будинку і надвірних спорудах (т. 1 а.с. 51-57), а також постановою Черкаського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у справі №709/50/23 за позовом ОСОБА_3 до Чорнобаївської селищної ради, державного реєстратора виконавчого комітету Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Бабенко Л. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права, визнання права власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 66-71).

Згідно ч. 4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Належність та допустимість свідоцтва про право власності колгоспного двору на домоволодіння від 21.07.1992 № НОМЕР_1 (російською мовою) підтверджується також законодавством чинним на час виникнення правовідносин.

З огляду на чинне на час виникнення правовідносин законодавство та те, що суд визнає належним доказом свідоцтво про право власності на домоволодіння від 21.07.1992 № НОМЕР_1 , відповідно до якого спірний будинок належить колгоспному двору, рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, а речове право ОСОБА_6 підлягає припиненню. Також, підлягають до задоволення вимоги позивача ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на 1/6 частину спірного домоволодіння, як на майно колишнього колгоспного двору.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією виданого повторно свідоцтва про смерть від 27 лютого 2020 року серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 35).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якої входила його 1/6 частка у майні колгоспного двору в АДРЕСА_1 .

До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулася його дружина - ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 225).

Також, спадщину ОСОБА_6 прийняла його дочка - ОСОБА_5 , оскільки проживала разом з ним на момент смерті та не подавала заяву про відмову від прийняття спадщини.

Отже, його 1/6 частка у майні колгоспного двору в АДРЕСА_1 підлягала поділу між двома спадкоємцями за законом першої черги (1/6 : 2 = 1/12).

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 частка його дружини - ОСОБА_8 та дочки - ОСОБА_5 у майні колгоспного двору в АДРЕСА_1 становили по 1/4 частки (1/6 (власні частки) + 1/12 (успадкована частка) = 1/4).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_38 (т. 1 а.с. 37).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якої входила її 1/4 частка у майні колгоспного двору в АДРЕСА_1 .

До нотаріальноїконтори іззаявами проприйняття спадщинипісля смерті ОСОБА_5 звернулися їїдіти - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т.1а.с.235,235на звороті),із заявоюпро відмовувід прийняттяспадщини звернувсяїї чоловік- ОСОБА_5 (т.1а.с.236). На ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 250 та на звороті).

Також, спадщину ОСОБА_5 прийняла її мати - ОСОБА_8 , оскільки проживала разом з нею на момент смерті та не подавала заяви про відмову від прийняття спадщини, що підтверджується як даними витягу з погосподарських книг Новожиттівського старостату про господарство в с. Тарасівка, вул. Дружби, 6 (до перейменування АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 30-32) так і довідками Новожиттівського старостинського округу Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району Черкаської області про осіб, які проживали з ОСОБА_5 на момент її смерті (т. 2 а.с. 189, 199).

Отже, її 1/4 частка у майні колгоспного двору в АДРЕСА_1 підлягала поділу між трьома спадкоємцями за законом першої черги

(1/4 : 3 = 1/12).

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 частка її дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у майні колгоспного двору в АДРЕСА_1 становила по 1/4 (1/6 (власні частки) + 1/12 (успадкована частка) = 1/4), а частка матері -

ОСОБА_8 становила 1/3 (1/6 (власна частка) + 1/12 (успадкована частка після чоловіка - ОСОБА_6 ) + 1/12 (успадкована частка після дочки ОСОБА_5 ) = 1/3).

З відповіді Чорнобаївської державної нотаріальної контори № 58/02-16 від 19 березня 2020 року на запит ОСОБА_4 , ОСОБА_3 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частку спірного будинку після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема вбачається, що після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями, які прийняли спадщину є ОСОБА_8 та

ОСОБА_5 . Документів, що підтверджують право власності спадкодавця на заявлене майно надано не було (т. 1 а.с. 38).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_8 - мати відповідача ОСОБА_2 та баба по материнській лінії спорідненості позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 36).

Відповідно до заповіту від 05.02.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу Бабаком О. В., ОСОБА_8 зробила наступне розпорядження: все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати, і на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_8 (т. 1 а.с. 118).

До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулися її дочка - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 233 на звороті), та онуки - ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 229 та 229 на звороті).

Оскільки у відповідності до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування після смерті ОСОБА_8 позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не одержали, у зв`язку з прийняттям спадщини спадкоємцем за заповітом - ОСОБА_2 , а тому єдиним її спадкоємцем за заповітом є відповідач ОСОБА_2 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_8 її частка у майні колгоспного двору в

АДРЕСА_1 , яка становила 1/3, була успадкована відповідачем ОСОБА_2 .

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.08.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документу на заявлене майно (т. 1 а.с. 119).

Таким чином, судом встановлено, що станом на момент розгляду даної справи частки у майні колгоспного двору в АДРЕСА_1 становлять:

-позивача ОСОБА_5 - 1/6 частина;

-позивача ОСОБА_3 - 1/4 частина;

-позивача ОСОБА_4 - 1/4 частина;

-відповідача ОСОБА_2 - 1/3 частина.

Віповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 3 цієї статті встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.380ЦК України житловий будинок є об`єктом права власності.

Виходячи зі змісту ст.392ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У п. 23 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7"Просудову практикуу справахпро спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачі мають право на частку у спірному майні, визначену судом, відповідач ОСОБА_2 не визнає їхнє право, а тому таке право підлягає захисту судом та позов підлягає до часткового задоволення, відповідно до обрахованих судом часток.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Охріменко Н. І. про пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ч. 1 ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У даній справі установлено, що частка у майні колгоспного двору належить зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у силу закону.

Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який власник може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд дійшов до висновку, що строк позовної давності позивачами не пропущено, оскільки фактично порушення права позивачів на частку в майні відбулось в момент відмови державним реєстратором 25 жовтня 2021 року у проведенні реєстраційних дій реєстрації права власності на частку в майні колгоспного двору, оскільки зазначений об`єкт нерухомого майна вже зареєстровано за ОСОБА_6 .

Суд також не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 про те, що майно, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - це майно не колгоспного двору, а також ту обставину, що позивач ОСОБА_5 приймав незначну участь своєю працею чи коштами в господарстві двору, а тому він не має права на частку у майні колгоспного двору, про що також зазначили й деякі зі свідків. Такі доводи не ґрунтуються на законі, а обставини набуття

ОСОБА_5 частки у майні колгоспного двору та її розмір встановлені постановами суду апеляційної інстанції, які набрали законної сили, з якими відповідач ОСОБА_2 була ознайомлена та в касаційному порядку не оскаржувала.

Суд також не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_12 про те, що постанови суду апеляційної інстанції від 02 листопада 2021 року та від 17 січня 2024 року не мають преюдиційного значення.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Чорнобаївської селищної ради, Державного реєстратора виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Бабенко Ліни Володимирівни, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права - задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (станом на момент винесення - державний реєстратор Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області)

Бабенко Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2020 року № 51228873, згідно якого за ОСОБА_6 зареєстровано право приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2035418971251, розмір частки 1.

Припинити речове право (право власності) ОСОБА_6 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ,

яке зареєстроване 17 лютого 2020 року, номер запису про право власності 35574908.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як на майно колишнього колгоспного двору та на 1/12 частину цього ж домоволодіння в порядку спадкування за законом після ОСОБА_39 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а всього визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину даного домоволодіння.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як на майно колишнього колгоспного двору та на 1/12 частину цього ж домоволодіння в порядку спадкування за законом після ОСОБА_39 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а всього визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину даного домоволодіння.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як на майно колишнього колгоспного двору.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Чорнобаївська селищна рада, місцезнаходження: вул. Центральна, 152, с-ще Чорнобай, Золотоніський район, Черкаська область, ЄДРПОУ 26424714.

Державний реєстратор виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Бабенко Ліна Володимирівна, адреса: вул. Центральна, 55,

с. Васютинці, Золотоніський район, Черкаська область, ЄДРПОУ 34056962.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко