Ухвала

від 21.02.2025 по справі 686/32604/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 686/30604/23

провадження № 61-1780 ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , Хмельницької міської ради про встановлення факту незаконної зміни адреси місцезнаходження майна, зобов`язання внести зміни до правовстановлюючих документів, внесення змін до державного реєстру реєстрації прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

11 лютого 2025 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав доВерховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Щодо форми і змісту касаційної скарги

На виконання вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено поштовий індекс, адресу електронної пошти ОСОБА_1 (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно виконати вимоги пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України та усунути вказані недоліки.

Щодо підстав касаційного оскарження

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої

статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з наведенням обґрунтувань таких доводів.

Так, перевіркою змісту поданої у цій справі ОСОБА_1 касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та незгоди заявника із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанції, що свідчить про формальний підхід заявника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет.

Щодо сплати судового збору

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Розміри ставок та порядок сплати судового збору визначено частиною другою статті 4 та статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи, що у грудні 2023 року при поданні позовної заяви судовий збір підлягав сплаті за чотири вимоги немайнового характеру у розмірі 4 294,40 грн, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 8 588,80 грн (2 684,00 грн * 0,4 * 200% * 4 вимоги) за такими реквізитами - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

У касаційній скарзі заявник просить звільнити його повністю або частково від сплати судового збору посилаючись на важкий майновий стан та зазначає, що є людиною з інвалідністю ІІІ групи, постійно перебуває під наглядом лікарів та витрачає значні кошти на лікування.На підтвердження вказаних обставин, серед іншого, надає копію довідки до акта огляду медико-соціальною комісією про встановлення ІІІ групи інвалідності до 01 листопада 2025 року, а також виписки про те, що він знаходився на стаціонарному лікуванні з 25 квітня по 08 травня 2012 року, з 25 по 30 липня 2012 року, з 04 по 16 липня 2013 року, з 05 по 18 жовтня 2015 року, з 29 березня по 11 квітня 2017 року, з 06 по 19 вересня 2018 року, з 05 по 16 серпня 2019 року, з 20 вересня по 03 жовтня 2022 року, з 13 по 22 вересня 2023 року.

Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що відсутні підстави звільняти ОСОБА_1 від сплати судового збору, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.

Вказані заявником обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки у повній мірі не характеризують майновий стан заявника та не свідчать про наявність умов, які, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних про реальний дохід заявника, а також, що ОСОБА_1 1971 року народження є непрацездатною особою. Водночас, заявник не надав суду даних про наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків у банківських установах, тощо.

Верховний Суд враховує, що зазначення особою про відсутність у неї доходів взагалі, очевидно не свідчить про дійсність такого майнового стану, враховуючи загальні потреби життєдіяльності кожної особи та необхідність їх матеріального забезпечення.

Оцінюючи ці обставини, суд вважає, що відсутні переконливі докази того, що майновий стан ОСОБА_1 перешкоджає сплатити йому судовий збір, зокрема докази про розмір його річного доходу за 2024 рік.

Обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан заявника, що перешкоджає йому виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.

З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати докази на підтвердження обставин щодо його майнового стану або документи що підтверджують сплату судового збору.

Вказане грунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 136, 185, 389, 392 - 394 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь