Рішення

від 22.01.2025 по справі 557/1719/23

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/557/12/2025

Справа № 557/1719/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Тишкуна П.В.

за участі секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.

представника позивача адвоката Павлюк І.А.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Рудика В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Гощанської селищноїрадипро встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки

В С Т А Н О В И В:

І. Суть спору.

До Гощанського районного суду Рівненської області звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 та Гощанської селищної ради про встановлення факту постійного проживання позивачки із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю.

ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи.

А. Позиція позивача.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 залишилася спадщина: нерухоме майно (квартири, будинок, земельні ділянки). Оскільки померлий ОСОБА_4 не мав дітей, а його батьки померли раніше, позивачка ОСОБА_3 , яка за її словами проживала з померлим однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 2017 року, вважає, що має право на спадщину, як спадкоємець за законом четвертої черги. Вважає, що факт спільного проживання підтверджується тим, що вона оплатила послуги з поховання ОСОБА_4 , крім того, його можуть підтвердити свідки.

Встановлення факту спільного проживання необхідне їй для звернення до нотаріуса про видачу свідоцтв про право на спадщину.

Зазначає, що на спадщину претендує також похресник померлого ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_1 , який, однак, не проживав з померлим, тому не має права на спадщину.

Б. Позиція відповідача.

Відповідачі відзивів на позов не подали.

Представник відповідача Гощанська селищна рада подав клопотання про розгляд справи без його участі, у якому в питанні вирішення спору по суті поклався на розсуд суду.

ІІІ. Рух справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою Гощанського районного суду у складі головуючого судді Пацка Д.В. від 08.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 28.03.2024 відмовлено у задоволенні заявленого представником відповідача відводу головуючому судді, заявлено самовідвід головуючим суддею, справу передано до канцелярії суду для визначення нового складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 головуючим суддею у справі визначено суддю Тишкуна П.В.

Ухвалою Гощанського районного суду у складі головуючого судді Тишкуна П.В. від 04.04.2024 справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання на 01.05.2024.

Ухвалою від 01.05.2024 підготовче судове засідання відкладено до 27.05.2024.

Ухвалою від 27.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 20.06.2024, здійснено виклик свідків.

Протокольною ухвалою від 20.06.2024 судове засідання відкладено до 14.08.2024.

Судові засідання 14.08.2024, 25.09.2024 відкладалися через неявку сторін.

Ухвалою від 30.10.2024 суд за заявою представника позивача постановив здійснювати судове засідання 05.11.2024 в режимі відеоконференції з представником позивача.

Протокольною ухвалою від 05.11.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.11.2024 для забезпечення явки свідків.

Протокольною ухвалою від 25.11.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.01.2025 для забезпечення явки свідків.

Протокольною ухвалою від 15.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.01.2025.

У судовому засіданні 22.01.2025 суд заслухав виступи учасників справи у судових дебатах, вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Пояснення учасників справи.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала у повному обсягу з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин

01.08.1983 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 29.11.1983; присвоєно післяшлюбне прізвище ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 13.07.1996.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкова майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 , земельної ділянки площе 0,31148 га, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину.

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є будинок АДРЕСА_4 , хоча станом на 05.12.2022 вона проживала без реєстрації у будинку АДРЕСА_5 , що підтверджується довідкою Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Гощанської селищної ради, яка видана на підставі свідчень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

27.11.2022 ОСОБА_3 звернулася до Свято-Михайлівського храму смт Гоща щодо відспівування і поховання ОСОБА_4 , нею також було придбано церковну атрибутику та оплачено «чин похорону», що підтверджується довідкою настоятеля храму.

03.06.2023 до ЄРДР внесено відомості за № 12023186080000100 за заявою ОСОБА_3 про зникнення документів на нерухомість та земельні ділянки з будинку АДРЕСА_5 .

Позивачка звернулася з позовом про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю протягом як мінімум п`яти років до моменту його смерті, що свідчило б про її право на спадкування за законом в четверту чергу та прийняття нею спадщини за законом без подання відповідної заяви нотаріусу.

Спірні правовідносини регулюються главами 86 «Спадкування за законом» і 87 «Здійснення права на спадкування» книги шостої «Спадкове право» ЦК України.

VІ. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно зі ст. 3, 21 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1258, 1264 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, і т.п.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом із тим, згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З висновків Верховного Суду, які висловлені у постановах від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, вбачається, що обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкоємцем спільним витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для встановлення факту проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. При цьому показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, саме на позивача покладено обов`язок доказування факту спільного проживання належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами, що узгоджується з вимогами ст. 318 ЦПК України.

Дослідивши матеріали по справі, суд дійшов висновку, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Як було зазначено вище, факт спільного проживання зі спадкодавцем, передбачає сумісний побут та ведення спільного господарства.

Позовні вимоги позивачки грунтуються на доказах оплати поховання померлого ОСОБА_4 позивачкою, на показаннях допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , довідці ЦНАП, яка видана теж на підставі свідчень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (які в судовому засіданні не допитувалися).

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала суду, що знайома з позивачкою ОСОБА_3 давно, знала її спочатку, як продавця у магазині, а потім познайомилася ближче, коли та жила у ОСОБА_4 . Стверджує, що позивачка жила з ОСОБА_12 з 2017 по 2022 роки. У 2015 році мати ОСОБА_4 переїхала у Гощу, бо той почав хворіти, потім вона сама захворіла, лежала у лікарні. А пізніше в лікарню потрапив і сам ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_10 провідувала їх обох у лікарні. Після смерті матері ОСОБА_4 став ставитися до свідка, як до родички, вона залишалася на господарстві, коли ОСОБА_4 потрапляв до лікарні. ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_4 , як чоловік та жінка, ОСОБА_4 сам їй про це ніби-то говорив. Відповідача ОСОБА_1 свідок в цей час у ОСОБА_4 не бачила. ОСОБА_10 була свідком того, як ОСОБА_1 телефонував до ОСОБА_4 , хотів приїхати, але останній не захотів його бачити. За час спільного життя ОСОБА_7 і ОСОБА_12 спільно придбали шафу, диван, вели будівництво. Стверджує, що ОСОБА_4 показував їй спільного портрета його з ОСОБА_3 , але де він зараз, свідок не знає.

Свідок ОСОБА_11 , на якого більшість зі свідків, викликаних і допитаних в суді за клопотанням відповідача, вказувало, як на співмешканця або чоловіка ОСОБА_3 , показав суду, що був і є у неї лише квартирантом, жив у неї на квартирі з 2006 року, хоча договору оренди не укладали. Раніше жив із батьками, але після їх смерті мусив продати батьківський будинок, щоб погасити борги. У Будинку ОСОБА_3 є 2 окремих входи, будинок розділено, спільного господарства вони не ведуть, свідок лише інколи їй допомагає по господарству. Стверджує, що з 2017 по 2022 роки ОСОБА_3 жила разом із ОСОБА_4 на АДРЕСА_3 , вона сама йому про це розповіла. Приблизно у 2019 році ОСОБА_3 забрала до себе свою хвору матір і просила його доглядати за нею. Чому його вважають співмешканцем ОСОБА_3 не знає.

Проаналізувавши покази свідків, суд загалом оцінює їх критично, оскільки жоден свідок не підтвердив факт та обставини спільного постійного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на момент його смерті в розумінні положень статті 1264 ЦК України, а саме показами свідків не підтверджено наявності у сторін сумісного побуту, спільного господарства.

Суд звертає увагу на те, що ні свідок ОСОБА_11 , ні свідок ОСОБА_10 прямо не підтвердили, що були свідками того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 живуть разом, як чоловік і дружина, зазначивши натомість, що їм це відомо зі слів інших осіб: померлого ОСОБА_4 (свідок ОСОБА_10 ), або позивачки ОСОБА_3 (свідок ОСОБА_11 ).

Натомість, свідки, які були викликані і допитані судом за заявою представника відповідача ОСОБА_1 , надали показання, які ставлять під сумнів доводи позивачки.

Так, свідок ОСОБА_13 показав суду, що з позивачкою ОСОБА_3 багато років проживав її чоловік, чи співмешканець, на ім`я ОСОБА_14 , і свідок, як сусід, часто бачив їх разом на подвір`ї. Також, в період 2017-2020 постійно бачив ОСОБА_3 на подвір`ї і городі по місцю її постійного проживання. Щодо життя ОСОБА_15 із ОСОБА_4 нічого сказати не може.

Свідок ОСОБА_16 надав показання, відповідно до яких він є сусідом ОСОБА_3 , а його баба була сусідкою ОСОБА_4 , і він ніколи не бачив ОСОБА_3 вдома у ОСОБА_4 . Натомість, щодня в останні роки бачив ОСОБА_3 вдома по місцю її проживання. Разом з ОСОБА_3 як мінімум з 2005 року проживає її чоловік ОСОБА_14 . Принаймні, він і інші сусіди думали, що він її чоловік.

Свідок ОСОБА_17 , який сусідом ОСОБА_3 , показав, що знає її більше 10 років, живе приблизно за 100 метрів від неї, бачить її час від часу, коли проїжджає і ходить повз її подвір`я. Сверджує, що ОСОБА_3 постійно живе за своїм місцем проживання, займається домашніми справами. Разом з нею живе її чоловік ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_18 , який теж є сусідом ОСОБА_3 , ствердив, що в період 2017-2020 років регулярно бачив ОСОБА_3 то на городі, то в садку вдома по місцю її проживання. При цьому ОСОБА_3 вже років 15 живе з чоловіком на ім`я ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_19 показав, що як сусід часто бачить на городі ОСОБА_3 і її (як він думає) чоловіка, з яким вона живе понад 15 років, майже завжди бачив їх разом.

Свідок ОСОБА_20 повідомив, що знає ОСОБА_3 років 30, проїжджає повз її подвір`я кілька разів на тиждень, часто бачить на подвір`ї її і її чоловіка, ОСОБА_14 , у 2017-2020 роках теж. Впевнений, що вони ведуть спільне господарство.

Свідок ОСОБА_21 повідомив, що ОСОБА_3 років 13-14 живе разом з ОСОБА_14 , якого свідок вважає її співмешканцем.

Хоча предметом доказування у цій справі не є факт проживання позивачки ОСОБА_3 з ОСОБА_11 і суд в межах провадження у цій справі не повинен і не вправі визнавати чи не визнавати цей факт встановленим, однак докази, надані стороною відповідача, ставлять під сумнів версію подій, викладену позивачкою в позовній заяві про те, що вона постійно проживала з ОСОБА_4 .

Що стосується доказів ніби-то повної оплати вартості поховання померлого ОСОБА_4 за рахунок ОСОБА_3 , на підтвердження чого останньою надано копію товарного чека № 63 від 27.11.2022 про оплату підприємцю ОСОБА_22 8700 грн. за товари та послуги, пов`язані з похованням, копію рахунка від 01.12.2022 про оплату ФОП ОСОБА_23 похорону на 30 чоловік 28.11.2022, то вказані твердження позивачки спростовуються показаннями самих підприємнців ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , допитаних в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_22 надала суду показання, відповідно до яких вона як підприємець надає послуги з організації поховання. ОСОБА_3 приїжджала до неї замовити такі послуги для ОСОБА_4 . Пізніше їй з тим же питанням зателефонував відповідач ОСОБА_1 . Свідок подумала, що вони є однією родиною, тому видала довідку про оплату послуг як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 , хоча фактично всі грошові кошти за послуги були сплачені саме ОСОБА_1 , за всі атрибути. Він же привіз хлопців, щоб допомогли одягати померлого і виносити. ОСОБА_3 їй нічого не платила.

Свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що коли помер ОСОБА_4 , то в неї у кафе проводився поминальний обід, за який розраховувався ОСОБА_1 , хоча замовила обід ОСОБА_24 . Тому і чек про оплату обіду свідок видала саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 , хоча остання приблизно через 2 тижні прийшла до неї і попросила дати їй такий чек, на що свідок їй відмовила. Хто видав ОСОБА_3 чек про оплату обіду свідок не знає, можливо, це зробила хтось із її працівниць, оскільки в неї на роботі є незаповнені проштамповані бланки. Чи пропонувала ОСОБА_3 оплатити обід, свідок не пам`ятає, однак добре пам`ятає, що кошти сплачував ОСОБА_1 і ОСОБА_3 це бачила.

Вказані показання свідків заперечують версію позивачки про поховання ОСОБА_4 за її рахунок, яку вона поклала в основу своїх аргументів про проживання з останнім однією сім`єю.

Додатково суд зазначає, що здійснення тих чи інших витрат на поховання особи після її смерті не може однозначно свідчити про проживання з нею однією сім`єю за її життя, тим більше не вказує на періоди такого проживання.

Що стосується довідки ЦНАП про місце проживання позивачки, виданої 05.12.2022, тобто, вже після смерті ОСОБА_4 , то з неї неможливо встановити періоди такого проживання, і чи взагалі ОСОБА_3 проживала за вказаною адресою за життя спадкодавця ОСОБА_4 .

Крім того, у якості доказу позивачкою до позовної заяви додано копію спільного портрету позивачки і померлого ОСОБА_4 з ніби то дарчим написом останнього. Однак, після того, як представником відповідача адвокатом Рудиком В.Р. було заявлено клопотання про експертизу портрета та напису на ньому, на відповідну ухвалу суду позивачка не надала суду оригіналу портрету. З огляду на це суд критично ставиться до вказаного доказу, не може вважати його достовірним в розумінні ст. 79 ЦПК України і не бере до уваги на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України.

Будь-яких інших належних та достовірних доказів, крім показань свідків, на підтвердження факту спільного проживання, позивачкою суду не надано.

Таким чином, з огляду на наведені вище аргументи, норми законів та висновки вищих судів, суд приходить до висновку, що оскільки позивачкою в ході судового розгляду не надано достатніх, належних та достовірних доказів на підтвердження своїх вимог, а факт спільного постійного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету/витрат зі спадкодавцем нею не доведений, то в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту її спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю слід відмовити у зв`язку з недоведеністю цього факту.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_1 , Гощанської селищної ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Відповідач: Гощанська селищна рада, адреса: селище Гоща, вул. Незалежності, 72, Рівненська область, код ЄДРПОУ: 04385416.

Повне рішення складено 20.02.2025.

Суддя Тишкун П.В.