Рішення

від 13.02.2025 по справі 707/1956/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1956/23

2/707/12/25

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2025 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Тептюка Є.П.,

за участю секретаря - Федорової Л.С..,

представниці позивача - Коцар О.С.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника Руськополянської сільської ради - Шевченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 , Руськополянської сільської ради, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , СТОВ «ФОБОС» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про державну реєстрацію, застосування наслідків нікчемності до договору купівлі-продажу, визнання права власності на введений в експлуатацію об`єкт будівництва, витребування майна, зобов`язання надати дозвіл на розробку та виготовлення земельно-технічної документації щодо відведення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін.

22.06.2023 року Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна»звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , Руськополянської сільської ради, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , СТОВ «ФОБОС» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про державну реєстрацію, застосування наслідків нікчемності до договору купівлі-продажу, визнання права власності на введений в експлуатацію об`єкт будівництва, витребування майна, зобов`язання надати дозвіл на розробку та виготовлення земельно-технічної документації щодо відведення земельної ділянки. Позовні вимоги аргументовані наступним.

Між позивачем та СТОВ «Фобос» було укладено договір оренди №_DBI, на підставі якого ПАТ «ВФ Україна»було передано в строкове платне користування технологічний майданчик загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . 19.09.2018 року між СТОВ «Фобос» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, на підставі якого продавець передав у власність покупця нежитлове приміщення, складське приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Об`єкт купівлі-продажу складався із складу ГСМ (літ А-1), загальною площею 27.2 кв.м., огорожі (№ 1-3), технічної площадки (літ І) та розташовувався на земельній ділянці площею 0,1406 га, кадастровий № 7124983000:02:004:0558. 20.09.2018 року між ПАТ «ВФ Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди №_DBI, на підставі якого відповідачу було передано в строкове платне користування технологічний майданчик загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . 12.07.2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 611, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за 304752922 від 12.07.2022 року. Рішенням Руськополянської сільської ради від 18.05.2023 року № 30-26/VIII затверджено технічну документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0348 га, кадастровий № 7124983000:02:004:0679, яка виділена із земельної ділянки площею 0,1406 га кадастровий № 7124983000:02:004:0558. 05.06.2023 року між сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди цієї земельної ділянки, а 21.06.2023 року право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Разом з тим, як зауважує позивач, при укладенні вищевказаних договорів не було враховано те, що на вказаній земельній ділянці, позивачем були виконані роботи з будівництва майданчика та башти стільникового зв`язку. Декларація про готовність даного об`єкта до експлуатації від 14.02.2020 року.

Позивач вважає, що ним побудоване нерухоме майно, яке є капітальною спорудою, а тому необхідно визнати недійсними договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на куплене ним нерухоме майно, визнати за позивачем право власності на об`єкт будівництва споруду башти і зобов`язати Руськополянську сільську раду надати дозвіл на розробку та виготовлення земельно-технічної документації щодо відведення земельної ділянки під вказаним об`єктом.

24.07.2023 рокувідповідач ОСОБА_1 надав до суду письмовий відзив, в якому просив повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог у відзиві зазначено, щоправа позивача не порушені, він не є стороною спірного договору, вежа не є предметом за спірним договором, на момент укладення спірного договору строк оренди укладений між позивачем та СТОВ «Фобос» сплив. Крім того, зазначає, що у позивача відсутнє зареєстроване право власності на вежу, яку він вважає належним йому нерухомим майном. Зазначає, що у позивача відсутнє будь-яке право на земельну ділянку на якій знаходиться вежа, що виключає законність будівництва, позивачем було орендовано технологічний майданчик, а не земельну ділянку. Відповідач, вказує, що на даний час, він не заволодів будь-яким чином майном позивача, тому не зрозуміло, в чому полягає вимога про витребування. Земельна ділянка, на яку просить позивач надати дозвіл на виготовлення технічної документації, на даний час сформована, має кадастровий номер, перебуває в оренді у відповідача.

19.09.2023 року відповідач Руськополянська сільська рада надала пояснення, в яких заперечила проти позову з наступних підстав. На момент звернення позивача 06.06.2023 року з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , сільською радою вже був підписаний договір оренди вказаної ділянки з ОСОБА_1 , який як власник нерухомого майна 07.10.2022 року звернувся із заявою про поділ сформованої земельної ділянки, по АДРЕСА_1 , оскільки для обслуговування нерухомості йому достатньо меншої площі, ділянки були розподілені. На засідання земельної комісії представник позивача не з`явився, а тому рішенням Руськополянської сільської ради від 12.07.2023 року позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

21.05.2024 року від позивача надійшли заперечення на пояснення Руськополянської сільської ради в якій позивач зазначає, що при прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки сільською радою проігноровано наявність на земельній ділянці 40 метрової вежі стільникового зв`язку та не враховано, що позивач просив надати земельну ділянку для розміщення об`єкту критичної інфраструктури.

12.08.2024 року від СТОВ «ФОБОС» надійшли пояснення, в яких зазначено, що 20.04.2018 року було укладено з позивачем договір оренди нерухомого майна (технологічного майданчику), власником якого є СТОВ «ФОБОС», земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний майданчик, перебувала в оренді СТОВ «ФОБОС» та позивачу в оренду не передавалася. В подальшому був укладений договір купівлі продажу нерухомого майна з ОСОБА_3 , з якою позивач уклав аналогічний договір оренди нерухомого майна (технологічного майданчику), з яких підстав позивач вважає даний договір нікчемним і просить застосувати відповідні наслідки не зрозуміло. Просять в задоволенні позову відмовити в даній частині, в решті вимог покладаються на розсуд суду, розгляд справи просять проводити за відсутності їхнього представника.

В судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, які викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

Представниця Руськополянської сільської ради в судовому засіданні позов не визнала, просила у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у поясненнях.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин.

20.04.2018 року СТОВ «Фобос» та ПрАТ «ВФ Україна» уклали договір оренди №_DBI, згідно якого відповідачу було передано в строкове платне користування частину технологічного майданчика, загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

02.05.2018 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі Об`єкта оренди, із якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Об`єкт оренди, а саме: частину технологічного майданчика загальною площею 20 кв.м. без устаткування та інвентарю, за адресою: АДРЕСА_1 .

19.09.2018 року між СТОВ «Фобос» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, на підставі якого продавець передав у власність покупця нежитлове приміщення, складське приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Об`єкт купівлі-продажу складався із складу ГСМ, А-1, огорожі № 1-3, технічної площадки І, загальною площею 27.2 кв.м., та розташовувався на земельній ділянці площею 0,1406 га, кадастровий № 7124983000:02:004:0558.

20.09.2018 року між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір №_DBI оренди нерухомого майна, на підставі якого відповідачу було передано в строкове платне користування технологічний майданчик загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Також, 20.09.2018 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі Об`єкта оренди, із якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Об`єкт оренди, а саме: технологічний майданчик загальною площею 20 кв.м. без устаткування та інвентарю, за адресою: АДРЕСА_1 .

12.07.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 611 від 12.07.2022, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу, Симонець О.В. передала у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення, складське приміщення (склад ГСМ, Ф-1, огорожа №1-3, технічна площадка І), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 60500 грн.

У пункті 1.2 вищевказаного договору вказано, що на земельній ділянці площею 0,1406 га розташоване нежитлове, складське приміщення, яке відчужується за цим договором та має такі характеристики: загальна площа 27,2 кв.м., матеріали стін: цегляні та складається з складу ГСМ під літ «А-І», огорожі під № 1-3, технічної площадки під І.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником, в тому числі, нежитлового приміщення, складського приміщення загальною площею 27,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Складовими частинами вищевказаного об`єкту нерухомого майна є склад ГСМ А-І, огорожа №1-3, технічна площадка І.

Рішенням Руськополянської сільської ради від 18.05.2023 року № 30-26/VIII затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0348 га, кадастровий № 7124983000:02:004:0679, яка виділена із земельної ділянки площею 0,1406 га кадастровий № 7124983000:02:004:0558.

05.06.2023 року між Руськополянською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №22 на земельну ділянку площею 0,0348 га, кадастровий № 7124983000:02:004:0679, а 21.06.2023 року право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

14.02.2020 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за №19141200450539 було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта: «Будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв`язку стандартів GSM-900/DCS-1800/UMTS-2100 ПрАТ «ВФ Україна» пусковий комплекс № КІЕ СНК DBI, за адресою кадастровий номер 7124983000:02:004:0558, Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Дубіївка, вул. 8 березня, 34-А, код об`єкта 2213.3», згідно якої вказаний об`єкт вважається закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

02.12.2010 року між ПрАТ «МТС Україна» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір №4904, згідно якого ОСОБА_1 був працевлаштований на посаду інженера-енергетика.

Пунктом 3.3.7. Трудового договору з ОСОБА_1 заборонено працівнику як під час роботи, так і протягом 5-ти років з моменту припинення дії договору використовувати і розголошувати службову інформацію, що стала йому відомою у зв`язку з виконанням роботи у роботодавця, розголошення якої може нанести шкоду роботодавцю, іншим працівникам та контрагентам роботодавця.

Згідно наказу №ЛС-92 від 07.02.2022 року, ОСОБА_1 звільнений з посади Інженера договірної роботи 2 категорії 28.02.2022 року.

Рішенням Руськополянської сільської ради від 15.12.2022 року №25-46/VIII ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та обёєднання земельної ділянки комунальної власності площею 0,1406 га., цільове призначення якої для надання послуг у сільському господарстві.

Рішенням Руськополянської сільської ради від 18.05.2023 року №30-26/VIII технічну документацію затверджено та надано ОСОБА_1 у користування в оренду на 10 років земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності площею 0,0348 за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку експерта №1903/08-2024 від 30.08.2024 року технічна площадка № «І» за адресою: АДРЕСА_1 не існувала в натурі у минулому часі, та не існує у теперішньому (станом надату проведення візуального обстеження), фактично не розміщена та не перетинається з фундаментом споруди (башти) мобільного зв`язку мережі стільникового радіотелефонного зв`язку, пусковий комплекс №KIE CHK DBI за за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не існує в натурі, а отже і фактично не була наявна у минулому та не є і у теперішньому часі. Також технічна площадка № «І» у разі її фактичного існування, не являлася б об`єктом нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, та не мала б відповідних ознак об`єкту нерухомого майна.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він керував роботами по будівництву вежі стільникового зв`язку в с.Дубіївка, на момент початку будівництва технологічного майданчика не було.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відсутність порушеного права або оспорюваного права відповідача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. (правова позиція Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі 910/12787/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України вказує, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (ЗК України) Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеномучастиною першою статті 128цього Кодексу.

Згідно з ч. 11 ст. 120 ЗК України Якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченомустаттями 118,123або128цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 122 ЗК України визначає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно доЗакону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно до ст. 25 Закону України «Про електроні комунікації» розміщення на земельних ділянках об`єктів будівництва, що є частиною електронних комунікаційних мереж чи їх інфраструктури, здійснюється відповідно доЗемельного кодексу України,Закону України"Про регулювання містобудівної діяльності". Встановлення (розміщення) технічних засобів електронних комунікацій, споруд електронних комунікаційних мереж на елементах інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі, об`єктах фізичної інфраструктури електронних комунікацій, до яких отримано доступ, здійснюється на підставі проектної документації з доступу.

Відповідно до ст. 75 вищевказаного закону, до земельелектронних комунікаційналежать земельніділянки,що надаютьсяу порядку,встановленому цимКодексом,у власністьабо користуванняфізичним особам-підприємцям таюридичним особамдля розташуванняінфраструктури електроннихкомунікаційних мереж. Землі електронних комунікацій можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Висновки суду.

Звертаючись з вимогою про визнання недійсними договорукупівлі-продажувід 12.07.2022 укладенийміж ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та скасуваннядержавної реєстраціюправа власності ОСОБА_1 на куплененим нерухомемайно ПАТ «ВФ Україна», зазначає про порушення свого права, разом з тим, на момент укладення спірного договору і на даний час, позивач не був і не є його стороною. Позивач не надав жодних доказів того, що предмет договору: склад ГСМ, А-1, огорожа № 1-3, технічна площадка І, загальною площею 27.2 кв.м., що розташовуються на земельній ділянці площею 0,1406 га, кадастровий № 7124983000:02:004:0558, належать йому на праві власності.

Дійсно на момент укладення спірного договору, позивач орендував у ОСОБА_3 частину технологічного майданчика, загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , разом з тим, в тексті спірного договору відсутні будь-які обмеження, щодо права оренди позивача, зміна власника не припиняла договір оренди.

Що стосується вимоги позивача про застосування наслідків нікчемності до договору купівлі-продажу від 19.09.2018 року укладеного між СТОВ «Фобос» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), суд зауважує наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), яка норма закону дає суду зробити висновок, що договір купівлі-продажу № 5531 від 19.09.2018 року є нікчемним, позивач суду не наводить. Також суд звертає увагу на те, що на наступний день після зміни власника СТОВ «Фобос» на ОСОБА_3 , позивач переукладає з останньою договір оренди частини технологічного майданчика, жодним чином не заявляє про наявність будь-якого його права на вказане майно, про наявність збудованого ним нерухомого майна.

З декларації про готовність до експлуатації об`єкта: «Будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв`язку стандартів GSM-900/DCS-1800/UMTS-2100 ПрАТ «ВФ Україна» пусковий комплекс № КІЕ СНК DBI, за адресою кадастровий номер 7124983000:02:004:0558, Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Дубіївка, вул. 8 березня, 34-А, код об`єкта 2213.3», від 14.02.2020 року слідує, що позивач подав повідомлення про початок будівельних робіт 15.07.2019 року, проте у вказаному повідомленні зазначив, що документом, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянко є укладений 20.04.2018 року між СТОВ «Фобос» та ПрАТ «ВФ Україна» договір оренди №_DBI, згідно якого відповідачу було передано в строкове платне користування частину технологічного майданчика, загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, суд зауважує, що 20.09.2018 року позивач підписав договір оренди з ОСОБА_3 , тобто під час оформлення дозвільних документів, завідомо використав договір оренди з СТОВ «Фобос», який втратив свою чинність.

Вимога визнати за позивачем право власності на об`єкт будівництва споруду вежі, на думку суду є також безпідставною. В даному випадку право власності позивача на споруду (вежу) мобільного зв`язку за адресою АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку не зареєстровано. До прийняття об`єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об`єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач провів будівництво не маючи жодного права на земельну ділянку на якій дане будівництво було здійснено (право власності, оренди, користування, тощо). Як зазначено в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, позивач скористався договором оренди частини технологічного майданчика площею 20 кв.м., предметом оренди було нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - технологічний майданчик. З наданого позивачем додатку до Акту здачі-приймання робіт, площа майданчику, на якому здійсненні будівельні роботи з розміщення вежі стільникового зв`язку становить 29,16 кв.м., тобто позивач, фактично забудував крім орендованого ним нерухомого майна (технологічного майданчика) земельну ділянку, яка належить Руськополянській сільській раді та перебувала на той час в користуванні ОСОБА_3 .

Враховуючи положення ч. 1 ст. 376 ЦК України вказане нерухоме майно, право власності на яке просить визнати позивач є самочинним будівництвом, оскільки воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Вимога про витребування майна є похідною від вимоги про визнання права власності на це майно, як об`єкт нерухомості, а тому також задоволенню не підлягає.

Також суд вважає необґрунтованою вимогу позивача зобов`язати Руськополянську сільську раду надати дозвіл на розробку та виготовлення земельно-технічної документації щодо відведення земельної ділянки під вказаним об`єктом. Як встановлено судом, у позивача будь які правовстановлюючі документи, які підтверджують у нього наявність права власності на об`єкт вежу стільникового зв`язку. На момент звернення позивачем із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, рішенням Руськополянської сільської ради від 18.05.2023 року №30-26/VIII технічну документацію затверджено та надано ОСОБА_1 у користування в оренду на 10 років земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності площею 0,0348 за адресою АДРЕСА_2 .

Висновок експерта №1903/08-2024 від 30.08.2024 року наданий позивачем, як доказ на підтвердження своєї позиції, суд до уваги не приймає, з наступних підстав.

Як зазначено в самому висновку, дана експертиза проведена на замовлення ОСОБА_5 , який повідомив експерта, що має намір стати стороною у справі, перелік матеріалів, які були надані на експертизу були визначені самим ОСОБА_5 . Суд зауважує, що ОСОБА_5 не є стороною по справі, матеріали цивільної справи експерту не надавалися, а тому, на думку суду, висновки зроблені експертом не є такими, що в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

Також суд звертає увагу, що експерт зазначає відсутність технологічного майданчика станом на дату проведення візуального обстеження, проте судом встановлено, що площа нерухомого майна (технологічного майданчика), який орендував позивач та на якому збудував вежу стільникового зв`язку становить 20,00 кв.м., а площа забудови вежі становить 29,16 кв.м. з чого можливо зробити висновок, що на дату огляду майданчика експертом він дійсно має бути відсутній, так як знаходився на місці збудованої вежі стільникового зв`язку. Крім того, предметом оренди є саме належним чином зареєстрований об`єкт нерухомого майна (технологічний майданчик), що не оспорюється сторонами. З цих же підстав суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_4 .

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 , Руськополянської сільської ради, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , СТОВ «ФОБОС» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про державну реєстрацію, застосування наслідків нікчемності до договору купівлі-продажу, визнання права власності на введений в експлуатацію об`єкт будівництва, витребування майна, зобов`язання надати дозвіл на розробку та виготовлення земельно-технічної документації щодо відведення земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2025 року.

Суддя: Є. П. Тептюк