Постанова

від 20.02.2025 по справі 692/921/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Черкаси

Справа № 692/921/23Провадження № 22-ц/821/344/25Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів:Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря -Гладиш О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт - Сервіс» про визнання протиправним та скасування результатів оцінки майна, у складі головуючого судді Чепурного О. П., -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Драбівського районного суду Черкаської області з скаргою до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В., ТОВ «Контакт - Сервіс». Просила визнати протиправним та скасувати звіт про експертну грошову оцінку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Контакт-Сервіс» про оцінку вартості майна від 05.11.2024, а саме земельної ділянки загальною площею 3,8405 га, кадастровий номер № 7120683600:02:001:0078, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження: Черкаська область, Драбівський район, адмінмежі Драбово-Барятинської сільської ради, власником якої є ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно рішення Драбівського районного суду Черкаської області 31.01.2024 був виданий виконавчий лист № 692/921/23 про стягнення з неї на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 145091,67 грн.

06.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 74373265.

04.10.2024 приватним виконавцем було описано та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 3,8405 га, кадастровий номер № 7120683600:02:001:0078.

Вказувала, що 14.11.2024 нею отримано від приватного виконавця Матвійчук Ю. В. копію звіту про експертну грошову оцінку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Контакт-Сервіс» про оцінку вартості майна від 05.11.2024, а саме земельної ділянки загальною площею 3,8405 га, кадастровий номер № 7120683600:02:001:0078.

Ознайомившись із даним звітом, вважала, що встановлення ринкової вартості вищевказаної земельної ділянки в розмірі 311715,00 грн є явно заниженою та є такою, що не відповідає вимогам ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національному стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 та Національному стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442.

Зазначала, що всупереч встановленим нормам висновок про вартість майна не містить дані про особистий огляд земельної ділянки, про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, а також не містить обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції з огляду на надані суду докази, вважав, що твердження скаржниці про те, що оцінка майна відбулася без фактичного огляду об`єкта оцінки не підтвердилося, а отже суд не вбачав порушень нормативних актів на які вказувала скаржниця під час складання звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки.

Не погоджуючисьз ухвалоюпершої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, просила її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для нового розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги зміст звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 05.11.2024 та пояснення представника ТОВ «Контакт-Сервіс». Представник не назвав дату проведення особистого огляду земельної ділянки, ці дані відсутні і у описовій частині вказаного звіту.

Вказує, що приватний виконавець Матвійчук Ю. В. теж не підтвердила дату проведення спільного огляду земельної ділянки.

Фото об`єкта оцінки, які розміщені у звіті не дають інформації де, коли і ким вони були зроблені, відсутня прив`язка до конкретного місця геолокації.

У зв`язку з тим, що звіт не містить об`єктивних даних про проведення особистого огляду даного об`єкта дослідження, вважає, що він є протиправним і таким, що підлягає до скасування.

20.01.2025 на адресу апеляційного суду від представника приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. адвоката Тищенка Ю. П. через засоби поштового зв`язку надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Зазначає, що ОСОБА_1 не оскаржувала процесуальну дію ОСОБА_2 як приватного виконавця щодо визначення вартості нерухомого майна, її незгода із звітом є власним міркуванням, що не підтверджено іншим звітом або рецензією на оскаржуваний звіт.

В судове засідання скаржниця та її представник не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Бичка В. І. надійшла заява про неможливість прибути в судове засідання у зв`язку з перебуванням його в позаплановій відпустці з 19 грудня 2025 року по 25 грудня 2025 року. Просить відкласти розгляд даної справи в розумних межах.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Представник ОСОБА_3 адвокат Бичок В. І., подаючи заяву про відкладення розгляду справи приведеного змісту, не долучає доказів перебування його у відпустці саме у день судового засідання, 20 лютого 2025 року.

Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення приватного виконавця Матвійчук Ю. В., її представника адвоката Тищенка Ю.П.та представникаТОВ «Контакт-Сервіс»Колесніка Р.С., дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.

Відповідно до ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції на підставі досліджених доказів та пояснень учасників справи дійшов висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зіст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Пунктами 6, 15, 22 ч. 3ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання (ч. 1ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження»визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина першастатті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правиламиЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено уЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

У ч. 5 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз ст.57ЗУ «Провиконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і скаржниця, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. від 06.03.2024 відкрито виконавче провадження № 74373265 на підставі виданого Драбівським районним судом Черкаської області виконавчого листа від 31.01.2024 № 692/921/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1002022710401 від 23.11.2021 в розмірі 145091,67 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» судові витрати в розмірі 2684,00 грн (а.с. 46).

11.03.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. у виконавчому провадженні № 74373265 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , зокрема, на земельну ділянку кадастровий номер № 7120683600:02:001:0078 площею 3,8405 га, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження: Черкаська область, Драбівський район, адмінмежі Драбово-Барятинської сільської ради (а.с. 52).

03.10.2024 приватним виконавцем Матвійчук Ю. В. було описано та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 3,8405 га, кадастровий номер № 7120683600:02:001:0078 (а.с. 54).

Постановою приватного виконавця Матвійчук Ю. В. від 14.10.2024 ВП № 74373265 було призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «Контакт Сервіс», який має сертифікат від 04.08.2020 за № 684/20, виданий Фондом державного майна України 04.08.2020 (строк дії: 04.08.2023 та продовжено на період дії воєнного стану). Суб`єкту оціночної діяльності суб`єкту господарювання ТОВ «Контакт Сервіс» надати письмовий звіт про оцінку майна за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна (а.с. 58).

05.11.2024 ТОВ «Контак Сервіс» складений звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 3,8405 га, кадастровий номер № 7120683600:02:001:0078, відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки становить 311715,00 грн, без урахування ПДВ.

Строк дії зазначеного звіту шість місяців з дати оцінки.

07.11.2024 копію даного звіту було надіслано приватним виконавцем скаржниці Верещетіній Л. В., що не заперечувалося і самою скаржницею в поданій скарзі, яка вказувала про отримання 14.11.2024 рекомендованого листа з копією звіту.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження скаржниці про те, що оцінка майна відбулася без фактичного огляду об`єкта оцінки не підтвердилося. Огляд земельної ділянки проводився з метою з`ясування чи розташовано на ній спорудження чи комунікації (нерухомість, труби тощо), оскільки це впливає на правильність визначення оцінки майна.

Згідно зі ст.3ЗУ «Прооцінку майна,майнових правта професійнуоціночну діяльністьв Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною 3 ст.12ЗУ «Прооцінку майна,майнових правта професійнуоціночну діяльністьв Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КабінетуМіністрів Українивід 10вересня 2003року №1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пункт 50 Національного стандарту № 1 передбачає, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Згідно з приписами п. 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до п. 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442(далі - Національний стандарт № 2), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною 6ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Ураховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 05.11.2024 ринкова вартість ділянки становить 311715,00 грн, що значно перевищує вартість, яка вказана у довідці ФДМ України про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 29.11.2024 і становить 146329,08 грн.

При цьому скаржниця ОСОБА_1 не вчиняла визначених чинним законодавством дій на спростування оцінки майна в оспорюваному звіті, зокрема, не заявляла клопотання про проведення рецензування звіту про оцінку майна у разі незгоди з результатами оцінки майна.

Крім того, ОСОБА_1 вважаючи, що ринкову оцінку її земельної ділянки занижено, не надала як суду першої інстанції, так і апеляційному суду, відомостей щодо альтернативних варіантів вартості її нерухомого майна чи порівнянь із аналогічною земельною ділянкою.

Матеріали справи містять докази того, що приватний виконавець виконавчого округу вчинила всі необхідні дії для повідомлення боржника про хід виконавчого провадження та про результати проведеної оцінки, що не заперечувалося самою скаржницею.

В свою чергу, скаржниця отримавши оскаржуваний звіт про оцінку майна, не скористалася законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензуванням звіту з оцінки земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 08 серпня 2024 року у справі № 824/10/23, провадження № 61-5854ав24, зазначено, що «закон визначає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Згідно з ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 442/649/17, від 08 листопада 2023 року у справі № 761/38243/21, від 01 травня 2024 року у справі № 569/24240/21.

ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, а наведені скаржницею доводи про те, що звіт не містить об`єктивних даних про проведення особистого огляду об`єкта дослідження, спростовуються фотознімками наявними в самому звіті та поясненнями представника ТОВ «Контакт Сервіс» в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з цим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що вказані обставини мали наслідком істотне заниження вартості земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що в прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, а скаргу направити на новий розгляд.

Системний аналіз норм процесуального права, зокрема ст. ст. 375, 376, 377, 378 ЦПК України, дає підстави для висновку, що апеляційний суд не має повноваження на скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення скарги на дії державного виконавця.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Драбівськогорайонного судуЧеркаської областівід 17грудня 2024року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2025 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков