Постанова

від 12.02.2025 по справі 2-10678/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/916/25 Справа № 2-10678/10 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Гвоздєва М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року у справі за заявою публічного акціонерноготовариства комерційнийбанк «Приватбанк»про забезпеченняпозову по цивільній справі №2-10678/10 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та грошових сум,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні2010року ПАТКБ «Приватбанк»до ТОВ«УФА «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягненнязаборгованості закредитним договоромта грошовихсум,в якомупросив судстягнути звідповідачів насвою користьзаборгованість урозмірі 20609,73дол.США закредитним договором№228МТвід 05.05.2008року тасудові витрати,а такожстягнути солідарноз відповідачівна користьпозивача 200,00грн (а.с. 2-5).

Разом зпозовом ПАТКБ «Приватбанк» подало заяву про забезпечення позову, яку мотивувало тим, що відповідачі на протязі тривалого часу не виконують взяті на себе зобов`язання не здійснюють щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість. У Банку відсутні підстави вважати, що відповідачами будуть припиненні недобросовісні дії щодо невиконання обов`язків перед кредитором. Найчастіше за порушення зобов`язань перед Банком відбувається вчинення відповідачами всіх можливих заходів щодо позбавлення Банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачам майна й коштів. Це виражається у переданні третім особам права власності на майно й кошти або його переховування від Банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення Банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок.

Виходячи з викладеного, з урахуванням існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників справи, просило суд:

1.1 накласти арешт на майно (кошти), що належить ОСОБА_2 та знаходиться у нього або в інших осіб: - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 ; - грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача ОСОБА_2 ;

1.2 накласти арешт на майно (кошти), що належить ОСОБА_3 та знаходиться у нього або в інших осіб: - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_2 ; - грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача ОСОБА_3 ;

1.3 накласти арешт на майно (кошти), що належить ОСОБА_4 та знаходиться у нього або в інших осіб: - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; - інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_3 ; - грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача ОСОБА_4 ;

2. Направити до Дніпропетровської філії державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України заяви про реєстрацію обтяжень на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 );

3. Обмежити відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань; Заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб: - УМВС України в Одеській області видачу відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 паспорта/проїзного документа; Адміністрації Державної прикордонної служби України, вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 паспортів/проїзних документів, обмежити осіб (боржників) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань; Зобов`язати відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб: УМВС України в Одеській області у разі наявності у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іншого паспорту/проїзного документа, внести відмітку про вилучення першого паспорту до того документа, що залишився в їх користуванні.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року заяву про забезпечення позову частково задоволено.

Накладено арешт до розгляду справи по суті на майно та кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться у неї або інших осіб: 1) нерухоме майно, що знаходиться за адресою - ( АДРЕСА_1 ); - інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача - ( АДРЕСА_1 ); - грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача ОСОБА_2 в ПАТ КБ «Приватбанк».

Накладено арешт до розгляду справи по суті на майно та кошти, що належать ОСОБА_3 та знаходяться у нього або інших осіб: 1) нерухоме майно, що знаходиться за адресою - ( АДРЕСА_4 ); - інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача - ( АДРЕСА_4 ); - грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача ОСОБА_3 в ПАТ КБ «Приватбанк».

Накладено арешт до розгляду справи по суті на майно та кошти, що належать ОСОБА_4 та знаходяться у неї або інших осіб: 1) нерухоме майно, що знаходиться за адресою - ( АДРЕСА_5 ); - інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача - ( АДРЕСА_5 ); - грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача ОСОБА_4 в ПАТ КБ «Приватбанк».

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі та не була залучена до її розгляду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить її скасувати (а.с. 92-97).

АТ КБ «Приватбанк» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін (а.с. 152-155).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно із ч.2 ст. 352 ЦК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 1, п. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечено, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами ( ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

З матеріалівсправи вбачається,що у квітні2010року ПАТКБ «Приватбанк»до ТОВ«УФА «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягненнязаборгованості закредитним договоромта грошовихсум,в якомупросив судстягнути звідповідачів насвою користьзаборгованість урозмірі 20609,73дол.США закредитним договором№228МТвід 05.05.2008року тасудові витрати,а такожстягнути солідарноз відповідачівна користьпозивача 200,00грн (а.с. 2-5).

Разом з позовом подав заяву про забезпечення позову, в якій в тому числі просив накласти арешт на майно (кошти), що належить ОСОБА_3 та знаходиться у нього або в інших осіб: - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року заяву про забезпечення позову частково задоволено, в тому числі накладено арешт до розгляду справи по суті на майно, що належать ОСОБА_3 та знаходяться у нього або інших осіб: 1) нерухоме майно, що знаходиться за адресою - ( АДРЕСА_4 ).

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ніколи не був власником власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Право вланості на 1/2 частину вказаного житлового будинку, належало батькові апелянта ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору купівлі-продажу укладеного між Ізмаїльською міською радою та ОСОБА_5 04.06.1991 року (а.с. 104-108).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №352075608 від 27.10.2023 року, інші 1/2 частина житлового будинку на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 26.02.2009 року виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 (1/6 частки), ОСОБА_6 (1/6 частки), ОСОБА_7 (1/6 частки) (а.с. 101-103).

Листом №384/02-14 від 01.12.2023 року ПН Ізмаільського РНО Одеської області Гончарова О.С. сповістила апелянта ОСОБА_1 про неможливість видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 у зв`язку із накладенням арешту на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30.04.2010 року (а.с. 109).

Таким чином, матеріалами справи доведено, що на момент звернення позивача із позовом та подання позивачем клопотання про забезпечення позову (20.04.2010), а також на момент вирішення судом питання про забезпечення позову (30.04.2010) власниками нерухомого майна, а саме: домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_6 щодо якого позивач просив вжити заходи забезпечення позову у вигляді арешту та заявлених заборон, є ОСОБА_5 (1/2 частка), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та правонаступником якого є апелянт ОСОБА_1 , а також ОСОБА_6 (1/6 частки), ОСОБА_6 (1/6 частки), ОСОБА_7 (1/6 частки).

ОСОБА_5 (1/2 частка), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його правонаступник апелянт ОСОБА_1 та інші власника нерухомого майна ОСОБА_6 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є боржниками за правочинами, які є предметом розгляду у даній справі, на момент постановлення оскарженої ухвали не залучались до участі у справі та не були учасниками даної справи. Підстави набуття їх права власності на вказане вище вказане домоволодіння не оскаржується і не є предметом розгляду даної справи. При цьому, виходячи із змісту ч. 1 п. 1 ст. 150 ЦПК України, забезпечення позову у вигляді накладення арешту може бути застосовано лише щодо майна, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, які просив вжити позивач, а саме: в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , виходять за предмет і підстави заявленого позову, не є співмірними із заявленими позовними вимогами, не відповідають матеріально-правовим інтересам, за захистом яких позивач звернувся до суду, суперечать законним правам та інтересам власників вказаного домовлодіння, в тому числі апелянта ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, і такий не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що такі заходи забезпечення позову порушують спадкові права апелянта, який через вказаний арешт позбавлений можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно.

Суд першої інстанції не перевірив належність відповідачу ОСОБА_3 нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , а тому безпідставно задовольнив подану заяву в цій частині чим порушив право власності інших осіб.

Таким чином, оскаржена ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування в цій частині.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі ( п. 4 ч. 3. ст. 376 ЦПК України).

За вказаних обставин ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року в частині забезпечення позову шляхом накладення арештуна нерухомемайно,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_4 , підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заяви в цій частині.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року в частині забезпечення позову шляхом накладення арештуна нерухомемайно,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_4 скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви в цій частині.

В іншій частині ухвалу Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровськавід 30квітня 2010року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 12 лютого 2025 року.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2025 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна