Рішення

від 21.02.2025 по справі 335/4950/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/4950/24 2/335/119/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи Пивоварова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпресів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про витребування нерухомого майна з чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 ОСОБА_4 в особі представника адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресів», про витребування нерухомого майна з чужого володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. 11.10.2007 року за р. № 2613, належать квартира АДРЕСА_1 .

26.08.2022 позивач дізналася, що на вищезазначена квартира вибула з її власності.

Згідно відомостей, що містяться Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником спірної квартири є відповідач ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності останнього на належну позивачці квартиру є договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 01.08.2022 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. за № 1213.

Згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, попереднім власником даної квартири було ТОВ «Імпресів» на підставі договору купівлі-продажу квартири, виданого 01.02.2022 Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 133. Згідно відомостей Реєстру відчужувачем (Іпотекодержателем) даної квартири було ТОВ «Кей-Колект».

Не погоджуючись з позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки, позивач звернулася до суду з позовом про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу недійсним з застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2023 у справі № 335/5605/22 визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, розташованої з адресою: АДРЕСА_2 , укладений 01.02.2022 між ТОВ «Кей-Колект», як продавцем, та ТОВ «Імпресів», як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 133. В задоволенні вимог про застосування наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмолено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року у цій справі скасовано, та у задоволенні вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Ткаченко О.С. задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09.04.2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2023 - без змін.

Відтак, судовим рішенням було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири нерухомого майна - квартири, розташованої з адресою: АДРЕСА_2 , укладений 01.02.2022 між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів».

В задоволенні вимог про застосування наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмолено.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції вказав, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Про витребування нерухомого майна як ефективний спосіб захисту в разі наявності державної реєстрації права власності за відповідачем йдеться у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц Великої Палати Верховного Суду, яка дійшла таких висновків: ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

За таких обставин, оскільки права позивача щодо володіння та користування спірною квартирою на сьогодні порушено, квартира вибула з власності позивача без її волі шляхом незаконних дій з боку іпотекодержателя (кредитора), що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, позивач була вимушена звернутися до суду з позовом про витребування такого майна у наступного власника - ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, позивач просить витребувати квартиру АДРЕСА_1 з володіння відповідача ОСОБА_2 на її користь.

Ухвалою судді від 06.05.2024 позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху з встановленням позивачеві строку для усунення в ухвалі недоліків позову.

15.05.2024 позивачем усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 22.05.2024 позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, призначено підготовче засідання.

08.07.2024 представник третьої особи ТОВ «Імпресів» подав до суду письмові пояснення на позов, в яких заперечував проти позову. В обґрунтування заперечень представник третьої особи заначив наступне.

Між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» були укладені: договір про надання споживчого кредиту № 11232909000 від 11.10.2007 на суму 102 000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 515 100 гривень; договір про надання споживчого кредиту № 11232935000/2 від 11.10.2007 р. на суму 2 336 гривень; договір про надання споживчого кредиту № 11352431000 від 28.05.2008 на суму 27 000 доларів США, що складало 130 950 гривень; договір про надання споживчого кредиту № 11352437000 від 28.05.2008 на суму 3 357 гривень.

11.10.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 11232909000/3, згідно умов якого позивач передала в іпотеку банку спірну квартиру в забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеними кредитними договорами.

28.05.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 11352431000/3, згідно умов якого позивач передала в іпотеку банку спірну квартиру в забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11352431000 від 28.05.2008 та договором про надання споживчого кредиту № 11352437000 від 28.05.2008.

12.12.2011 Акціонерним комерційним інноваційний банк «УкрСиббанк» відступив свої права вимоги за вищевказаними договорами іпотеки ТОВ «Кей-Колект», на підставі договору відступлення прав вимоги серія та номер 5207-5208, виданий 12.12.2011 приватним нотаріусом Обухівського районного округу Саєнко Е.В.

ОСОБА_4 свої зобов`язання за договорами про надання споживчих кредитів не виконувала, тому утворилась заборгованість перед ТОВ «Кей-Колект», яка станом на 21.06.2021 року складала: за договором про надання споживчого кредиту № 11232909000 від 11.10.2007 р. 138 200,12 доларів США, що за курсом НБУ становить 3 755 063,10 гривень та за Договором про надання споживчого кредиту № 11352431000 від 28.05.2008 р. 35 301,69 доларів США, що за курсом НБУ становить 959 189,28 гривень.

У зв`язку з неналежним виконанням позивачкою зобов`язань за кредитними договорами, на підставі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та умов договорів іпотеки, які надавали ТОВ «Кей-Колект» як іпотекодержателю право позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, 01.02.2022 між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів» укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

01.08.2022 ТОВ «Імпресів» відчужило спірну квартиру відповідачеві ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Придбавши спірну квартиру за відплатним договором ТОВ «Імпресів», ОСОБА_2 правомірно очікував, що продавець мав право розпоряджатися цією квартирою, а після отримання цього майна покупець матиме змогу мирно ним володіти.

З іншого боку, ОСОБА_4 заборгованість за кредитними договорами не погасила, продовжує ухилятися від виконання зобов`язань за кредитними договорами, на території України тривалий час не проживає, спірною квартирою не цікавилася, станом на дату її продажу допустила утворення заборгованості за комунальними послугами понад 100 000 грн.

Відтак, задоволення позову порушить справедливий баланс інтересів, оскільки можливі позитивні наслідки вилучення нерухомого майна для захисту інтересів позивача не переважають дотримання прав власника ОСОБА_2 , який законно набув у власність майно.

10.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив наступне. На переконання відповідача, позивачка діє недобросовісно, із порушенням засад цивільного судочинства, оскільки намагається одночасно витребувати у нього квартиру, і не сплачувати кредитні борги. Позивачка, звертаючись із позовом, не довела, що вживала заходи поновлення іпотеки за ТОВ «Кей-Колект», та сплату існуючих за нею кредитних боргів. Позивачка діє суперечливо відносно раніше укладених нею кредитних договорів та договорів іпотеки.

Відповідач не пов`язаний з банками, ТОВ «Кей-колект» та ТОВ «Імпресів». Перед укладенням договору купівлі-продажу він виявив розумну обачливість, пересвідчився у відсутності обтяжень на зазначену квартиру у Державному реєстрі речових прав, консультувався із нотаріусом яка посвідчувала договір купівлі-продажу, яка запевнила його у відсутності ризиків. Отже, відповідач є добросовісним набувачем.

На переконання відповідача, доводи позивачки про те, що квартира вибула з її володіння не з її волі, спростовуються наданими суду копіями договорів іпотеки, якими передбачена можливість вибуття із її власності квартири для погашення кредитної заборгованості різними способами позасудовими та судовими.

Задоволення позову призведе до поновлення процедури реалізації майна, та з огляду на те, що судами у справі № 335/5605/22 не встановлено інших порушень вимог законодавства, окрім порушення підстави продажу майна. Позивачка не заперечує факт наявності в неї заборгованості за кредитним договорами. Отже, витребування майна на користь ОСОБА_4 не призведе до поновлення її прав, адже може призвести лише до повторного продажу цього майна на торгах з метою погашення кредитної заборгованості, тобто не призведе та не може призвести до поновлення прав самої Позивачки, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

07.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в особі представника - Вишневської О.І. звернулося до суду з клопотанням про залучення зазначеного товариства до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

07.08.2024 відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких просив суд врахувати, що визнання правочину недійсним не є безумовною підставою для витребування майна з володіння останнього набувача. Необхідною передумовою для цього є встановлення обставин щодо недобросовісності саме цього набувача.

Ухвалою від 12.08.2024 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

22.09.2024 та 15.10.2024 представника відповідача Острик С.Ю. звернувся до суду з клопотаннями про зупинення провадження в справі до завершення касаційного розгляду в справі № 335/5605/22 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2023 та постанови Запорізького апеляційного суду від 09.04.2024.

15.10.2024 представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування.

Ухвалою суду від 21.10.2024 закрито підготовче провадження в справі, призначено справу до судового розгляду по суті, відмовлено в задоволені клопотань представника відповідача про зупинення провадження у справі та залучення до участі в справі оргяну опіки та піклування.

В судове засідання позивач не з`явилася, причин неявки суду не повідомила.

Представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити.

Відповідач та його представник заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов та поясненнях, поданих відповідачем.

Представник ТОВ «Імпресів» також заперечував проти позову з підстав, викладених у поясненнях товариства.

Представник ТОВ «Кей-Колект» в судове засідання не з`явився, заяв по суті справи до суду не подав.

Заслухавши учасників справи та їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11 жовтня 2007 року на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Між ОСОБА_4 і АКІБ «УкрСиббанк» були укладені: договір про надання споживчого кредиту від 11 жовтня 2007 року № 11232909000 на суму 102 000 доларів США, що еквівалентно 515 100 грн; договір про надання споживчого кредиту від 11 жовтня 2007 року № 11232935000/2 на суму 2 336 грн; договір про надання споживчого кредиту від 28 травня 2008 року № 11352431000 на суму 27 000 доларів США, що еквівалентно 130 950 грн; договір про надання споживчого кредиту від 28 травня 2008 року № 11352437000 на суму 3 357 грн.

Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами 11 жовтня 2007 року та 20 травня 2008 року між ОСОБА_4 і АКІБ «УкрСиббанк» були договори іпотеки № 11232909000/З (т. 1 а.с. 174 177) та № 11352431000/З (т. 1 а.с. 192 195), за умовами яких в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .

12 грудня 2011 року АКІБ «УкрСиббанк» відступив права вимоги за вказаними кредитними та іпотечними договорами ТОВ «Кей-Колект», на підставі договору відступлення прав вимоги, серія та номер 5207-5208.

01 лютого 2022 року між ТОВ «Кей-Колект» і ТОВ «Імпресів» був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири.

01 серпня 2022 року ТОВ «Імпресів» відчужило спірну квартиру ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. (т. 1 а.с. 170 173, т. 2 а.с. 92 -95).

У вересні 2022 року ОСОБА_4 звернулася до Орджонікідзевського районного суду з позовом до ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Імпресів», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року у справі № 335/5605/22позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 01 лютого 2022 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ «Кей-Колект» залишені без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року - без змін.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має лише власник майна.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника

Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

В постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (пункт 148 постанови). Під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається (пункт 154 постанови). Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: - втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів; - втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № НОМЕР_4, пункти 40-43)). Можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними. Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства (пункти 183-188 постанови).

Позивач обрала спосіб захисту порушених прав шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2023 року у справі № 205/7675/20 (провадження № 61-1133св23).

В цій справі спірна квартира вибула з власності позивачки поза її волею, що встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року у справі № 335/5605/22, яке набрало законної сили 09 квітня 2024 року, яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів» 01.02.2022.

Крім того, сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки або право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння, що спростовує доводи відповідача. Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18).

З огляду на викладене, вимоги ОСОБА_4 про витребування спірної квартири з володіння ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витребування у ОСОБА_2 спірної квартири, яка належить позивачці та вибула з її володіння поза її волею, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами позивача та інтересами відповідача, який не позбавлений права на відшкодування завданих йому збитків, зокрема, у порядку, передбаченому статтею 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до ТОВ «Імпресів», в якого він придбав квартиру. Повернення власнику протиправно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету.

Представник позивача до закінчення судових дебатів звернулася до суду із заявою про намір подати докази щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Інші учасники справи із подібними заявами до суду не зверталися.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 141, 174, 198, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпресів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити.

Витребувати із володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11 год 00 хв 06 березня 2025 року, яке провести у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б.

Встановити позивачеві строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до 26 лютого 2025 року.

Роз`яснити учасникам справи, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ;

Треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпресів», ідентифікаційний код 39729737, адреса: м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 41, оф. 201.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ідентифікаційний код 37825968, адреса: м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 94/1.

Повне рішення складене 21 лютого 2025 року.

Суддя А.В. Стеценко