Постанова

від 20.02.2025 по справі 420/14558/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14558/24

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 12.09.2024р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко Груп» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

13.05.2024р. товариство з обмеженою відповідальністю «Зіко Груп» звернулося до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови від 24.04.2024р. №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 923000грн., за порушення вимог ч.4 ст. 24 КЗпП України, а саме за фактичний допуск 13 працівників (водіїв) до роботи без оформлення трудових договорів (контрактів).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що висновки інспекційного відвідування є протиправними, оскільки не ґрунтуються на належних доказах, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Надані товариству послуги водіями не носили систематичного характеру, а були спрямовані на виконання певної одноразової роботи (перевезення) у короткий проміжок часу. Крім того, контролюючому органу повідомлено, що водіїв до співпраці залучав інший суб`єкт господарювання - ТОВ «Бєл-Транс».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2024р. позов задоволений з підстав того, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення стосовно використання позивачем послуг водіїв без оформлення трудових договорів.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що матеріали справи містять належні докази про залучення ТОВ «Зіко Груп» до роботи фізичних осіб із систематичним виконанням трудових функцій для забезпечення здійснення господарської діяльності без укладення трудових договорів, що свідчить про порушення вимог ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області 23.02.2024 року проведена фактична перевірка ТОВ «Зіко Груп», якою встановлено використання найманої праці 17 осіб без належного оформлення трудових відносин (допуску працівників до роботи без оформлення трудових договорів (контрактів), та для прийняття відповідного рішення щодо встановлених порушень вимог КЗпП матеріали перевірки направлено до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

ТОВ «Зіко Груп» 18.03.2024 року подало до Головного управління ДПС в Одеській області заперечення на акт фактичної перевірки №7802/15-32-09-01-17 від 04.03.2024 року, якими повідомлено про працевлаштування 4-х осіб на посадах водіїв ТОВ «Зіко Груп» у 2022 році, що підтверджується звітністю підприємства за формою №4-ДФ; передоручення виконання послуг перевезення стосовно 8-и водіїв, що підтверджується договором транспортного перевезення №1412 від 14.12.2020 року між ТОВ «Зіко Груп» та ТОВ «Бєл-Транс», міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR); перебування в статусі фізичної особи-підприємця відносно одного з водіїв, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; стосовно 4-х водіїв надані пояснення про неможливість доступу до первинних документів підприємства до 22.02.2022 року.

Листом від 28.03.2024 року №3512/КПР/15-32-09-01-06 «Про результати розгляду заперечення» Головне управління ДПС в Одеській області повідомило ТОВ «Зіко Груп», що з урахуванням наведених аргументів та наданих копій документів комісією прийнято рішення, яким встановлено використання найманої праці 13 осіб без належного оформлення трудових відносин (допуску працівників до роботи без оформлення трудових договорів (контрактів).

Листом від 01.04.2024 року №7831/5/15-32-09-01-05 Головним управлінням ДПС в Одеській області матеріали перевірки щодо ТОВ «Зіко Груп» були направлені на адресу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці 03.04.2024 року направило ТОВ «Зіко Груп» «Повідомлення про початок адміністративного провадження», яким повідомило про можливість ознайомлення з матеріалами справи та подання пояснень та/або зауважень.

16.04.2024 року ТОВ «Зіко Груп» подало до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці пояснення, яким роз`яснено що: стосовно чотирьох осіб - неможливо надати будь-яку інформацію у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів підприємства, які знаходяться у фактичному розпорядженні колишнього бухгалтера, яка з лютого 2022 року виїхала за межі Одеської області та на даний час не може надати жодного документу господарській діяльності до лютого 2022 року, у зв`язку з чим у запереченні до акту перевірки поставлено питання щодо надання платнику інформації відносно повної ідентифікації вищевказаних осіб для забезпечення можливості отримання необхідної інформації від своїх контрагентів з метою ймовірного відновлення первинної документації та/або отримання достовірної інформації щодо перебування вказаних водіїв у статусі працевлаштованих осіб в інших суб`єктах господарювання, з якими ТОВ «Зіко Груп» мало взаємовідносини; стосовно однієї особи повідомлено, що вказана особа перебувала у статусі фізичної особи-підприємця з основним видом діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що унеможливлює неналежне оформлення з ним трудових відносин, адже дана особа здійснювала профільне надання послуг перевезення як ФОП у січні 2022 року; стосовно восьми осіб зазначено, що вони залучались до взаємодії іншим суб`єктом господарювання - товариством з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс», від якого ТОВ «Зіко Груп» отримувало послуги кінцевого перевізника, а з первинної документації у вигляді CMR (міжнародних транспортних накладних), договору транспортного перевезення №1412 від 14.12.2020 року та актів виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що ТОВ «Зіко Груп» було лише організатором транспортних перевезень із залученням вищезазначених водіїв.

24.04.2024 року Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки Головного управління ДПС в Одеській області №7802/15-32-09-01-17 від 04.03.2024 року щодо порушень ТОВ «Зіко Груп» законодавства про працю, постановою №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС накладено на позивача штраф в розмірі 923000грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за використання найманої праці 13 осіб без належного оформлення трудових відносин (допуску працівників до роботи без оформлення трудових договорів (контрактів). /т.1 а.с.85-88/

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою про накладення штрафу за порушення трудового законодавства позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947р. про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004р. №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969р. про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.092004р. №1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823 (надалі - Порядок №823).

Відповідно до п.2 Порядку №295 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 5 п.5 Порядку №823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Водночас, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з ч.2 ст.259 Кодексу законів про працю України.

За змістом пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Тому, повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належить податковому органу відповідно до закону.

При цьому повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення шляхом накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 Кодексу законів про працю України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96.

Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

З огляду на вищевикладене, у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України.

Частиною 4 ст.265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.2-7 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (надалі - Порядок №509).

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Відповідно до п.3-7 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абз.3-7 п.2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абз.3-7 п.2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абз.3-7 п.2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абз.1 п.3 цього Порядку.

Листом від 01.04.2024 року №7831/5/15-32-09-01-05 Головним управлінням ДПС в Одеській області матеріали перевірки щодо ТОВ «Зіко Груп» були направлені на адресу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

09.04.2024р. Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці направлено ТОВ «Зіко Груп» повідомлення про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу, в якому зазначено, що розгляд справи про накладення штрафу на ТОВ «Зіко Груп» відбудеться о 14 год. 00 хвил. 24.04.2024р. шляхом дослідження матеріалів і вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 24.04.2024р., а тому справа розглянута у строк, визначений п.3-7 Порядку №509.

Постановою Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 24.04.2024р. №7802/18-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС накладено на ТОВ «Зіко Груп» штраф у розмірі 923000грн. за порушення вимог ст. 24 КЗпП України, а саме за фактичний допуск 13 водіїв до роботи без оформлення трудових договорів (контрактів).

Згідно ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Ст. 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У відповідності до вимог ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Ст. 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5)при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з приведених приписів законодавства, в контексті спірних правовідносин підставою для застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

За позицією позивача водіями надавались позивачу послуги за цивільно-правовими договорами, порядок укладання яких регулюється Цивільним кодексом України.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень в цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що в цивільно-правових договорах, укладених між ТОВ «Зіко Груп» (замовник) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (виконавці) чітко зазначено вид та обсяг робіт, який замовник доручає виконати виконавцям, як цього вимагає стаття 837 Цивільного кодексу України, строк виконання дорученої роботи, вартість наданих послуг. Умовами договорів передбачено складання акту приймання-передачі наданих послуг та оплата послуг саме на підставі акту приймання-передачі таких послуг.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Цивільно-правовий договір є чинним, не визнавався у встановленому порядку недійсним.

Зважаючи на те, що умовами договорів чітко визначено строк дії, які є разовими; відсутність фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці та обліком робочого часу, необхідності дотримання виконавцем певного трудового розпорядку; визначення об`єму послуг та розміру оплати конкретно за кожним фактом виконання замовлення; факт прийняття послуг на підставі актів приймання-передачі робіт, суд вказує, що в цьому випадку має місце саме цивільно-правовий договір, а не трудовий договір.

З КЗпП випливає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №820/1432/17, від 24.12.2019р. у справі №823/1167/16, від 05.02.2020р. у справі №620/3913/18, від 06.02.2020р. у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020р. у справі №1540/3913/18.

В той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.

Цивільно-правові договори застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

В цьому випадку конкретну роботу, яку виконували водії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вигляді перевезення вантажу за договором б/н від 05.01.2022 року по маршруту перевезення: Одеська область, Біляївський район, село Усатово, вул. Новомосковська дорога, 23 - Митний пост «Південний-Порт», відділ митного оформлення №1; договором б/н від 09.01.2022 року по маршруту перевезення: м.Харків, вул. Клочківська, 370 - м/п «Одеса-Порт» п/п «Одеський морський торгівельний порт» відділ митного оформлення №3; договором б/н від 24.01.2022 року по маршруту перевезення: м. Дніпро, вул. Б. Кротова, 3 - м/п «Чорноморськ» п/п «Чорноморський рибний порт» відділ митного оформлення №1; договором б/н від 26.01.2022 року по маршруту перевезення: м.Київ, вул. Новопирогівська, 58 - м/п «Чорноморськ» п/п «Чорноморський рибний порт» відділ митного оформлення №1; договором б/н від 27.01.2022 року по маршруту перевезення: м. Дніпро, вул. Б. Кротова, 3 - м/п «Чорноморськ» п/п «Чорноморський рибний порт» відділ митного оформлення №1.

Відповідно до умов договорів після виконання конкретно визначеної роботи мав бути складений акт приймання виконаних робіт згідно з цивільно-правовою угодою.

У договорах, укладених між позивачем та виконавцями, зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

Розрахунок оплати за зазначеним договором мав здійснюватися після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, цивільно-правові договори, укладені між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не містять ознак трудових договорів, зокрема обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Відповідачем належними, достатніми та достовірними доказами у розумінні статей 73, 75-76 КАС України не спростовано доводів позивача про укладання між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 саме цивільно-правових договорів, а не трудових договорів.

Європейським Судом з прав людини у рішенні в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували, що договори про надання послуг, укладені між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , є трудовими договорами.

Відповідно до статей 73, 75 КАС України належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, у силу вимог статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що у матеріалах даної справи відсутні будь-які пояснення фізичних осіб, зазначених в акті інспекційного відвідування, щодо умов їх праці, графіку роботи, правомірності укладених з ними угод, бажання або небажання укладення трудових договорів, а також те, що дане питання має вирішуватися в судовому порядку насамперед за позовом особи, чиї права порушено.

Станом на час розгляду справи у суді, доказів про те, що зазначені особи ініціювали позовне провадження та зверталися до суду за захистом порушеного права відповідачем не надано.

Згадані вище угоди недійсними у судовому порядку не визнавались.

Аналізуючи повноваження, надані інспекторам праці пунктом 10 Порядку № 823, суд наголошує на тому, що останні не наділені повноваженнями тлумачити власний розсуд характер правовідносин між сторонами за цивільно-правовими договорами, а тому висновок посадових осіб Управління Держпраці про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання та фізичними особами, що непідтверджений належними доказами, не може бути підставою для висновку про допуск працівників до роботи без оформлення трудових договорів.

Таким чином, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними особами не знайшли свого підтвердження, а тому у діях позивача відсутня будь-яка складова абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, за порушення якої останній може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені спірним рішенням.

Разом з тим, ТОВ «Зіко Груп» надало договір транспортного перевезення №1412 від 14.12.2020 року, укладений між ТОВ «Зіко Груп» та ТОВ «Бєл-Транс», а також міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) на підтвердження відсутності факту здійснення перевезень у 2023 році та їх доручення іншим (стороннім) перевізникам, які самостійно здійснювали залучення водіїв.

Так, судом встановлено, що 14.12.2020 року ТОВ «Зіко Груп» (Замовник) та ТОВ «Бєл-Транс» (Перевізник) уклали договір транспортного перевезення №1412, відповідно до умов якого перевізник зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а замовник прийняти та оплатити належним чином і в домовлений термін виконані перевізником послуги з перевезення. Перевезення може здійснюватися перевізником як власним транспортом, так і з транспортними засобами інших організацій і підприємств. Кількість перевезеного вантажу визначається у товарно-транспортних накладних (ТТН) та в реєстрах ТТН, що надаються перевізником для підтвердження факту перевезення. Місце навантаження та вивантаження вантажу, маршрут, найменування вантажу, його маса/кількість, вартість, строк навантаження, упакування та строк перевезення попередньо обмовляється та вказується в реєстрі та акті здачі-прийняття (надання послуг). Вартість послуг по перевезенню вантажу визначається перевізником та вказується в реєстрі та акті здачі-прийняття (надання послуг). Замовник здійснює оплату перевізнику за виконані послуги на підставі акту приймання - передачі виконаних послуг та рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника у термін 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту приймання - передачі виконаних послуг та отримання від перевізника документів, які підтверджують виконання організації перевезення. Дата виконання послуг є дата підписання актів виконаних робіт.

На виконання умов цього договору ТОВ «Бєл-Транс» здійснювало транспортні перевезення на замовлення ТОВ «Зіко Груп», що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та реєстрами до актів по договору від 14.12.2020 року №1412.

В свою чергу, ТОВ «Зіко Груп» здійснювало оплату ТОВ «Бєл-Транс» за надані послуги, що підтверджується платіжними інструкціями.

Зі змісту наданих міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) вбачається, що у графі 17 «Наступний перевізник (найменування, адреса, країна)» міститься печатка ТОВ «Бєл-Транс».

Також, в реєстрах до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору від 14.12.2020 року №1412 за березень-квітень 2023 року, підписаних ТОВ «Зіко Груп» (Замовником) та ТОВ «Бєл-Транс» (Перевізником), міститься інформація про дати відвантаження, номери транспортних засобів, пункти навантаження та розвантаження, прізвища водіїв, вага, кількість контейнерів та вартість перевезення.

З урахуванням зазначеного, вказані обставини в сукупності підтверджують відсутність у 2023 році будь-яких правовідносин ТОВ «Зіко Груп» з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав до суду належних та допустимих доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, висновок Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про використання ТОВ «Зіко Груп» праці водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 без належного оформлення трудових відносин є необґрунтованим та безпідставним, що спростовується матеріалами справи.

Отже, оскаржувана постанова від 24.04.2024р. №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС про застосування до ТОВ «Зіко Груп» штрафу у розмірі 923000грн., за порушення вимог ч.4 ст. 24 КЗпП України, а саме за фактичний допуск 13 працівників (водіїв) до роботи без оформлення трудових договорів (контрактів) є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи правильно встановлено обставини справи з додержанням норм матеріального права, тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв