Постанова

від 21.02.2025 по справі 300/4806/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4806/24 пров. № А/857/23876/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (головуючий суддя Могила А.Б.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Івано-Франківськ у справі № 300/4806/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області в особі 24 Державної пожежно-рятувальної частини Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім» про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

10.06.2024 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі-Управління) в особі 24 Державної пожежно-рятувальної частини Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім» (далі- Підрозділ), в якому просила: стягнути з Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області 24 Державна пожежно-рятувальна частина державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківської області з охорони об`єктів ТОВ «Карпатнафтохім» нараховану, але не виплачену одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 177 997,40 грн та заборгованість по заробітній платі в сумі 108 965,80 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу. Суд першої інстанції вказав, що грошове забезпечення, що належить особам рядового і начальницького складу і своєчасно їм не виплачено або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, упродовж якого особи рядового і начальницького складу мали право на нього. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач як суб`єкт владних повноважень та юридична особа публічного права не може відмовляти у виплаті грошового забезпечення працівнику з підстави невиконання певного договірного зобов`язання іншою юридичною особою, позаяк обов`язок виплати такого грошового забезпечення на підставі укладеного контракту в силу норм Кодексу цивільного захисту України та Інструкції №623 покладено саме на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській. Суд першої інстанції дійшов висновку, що невиплата Головним Управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області позивачу грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження нею служби в 24 Державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім» у сумі 108 965,80 грн та 177 997,40 грн відповідно, призвела до порушення права позивача на своєчасну оплату праці у відносинах публічної служби.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДСНС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач проходила службу цивільного захисту в 24 Державній пожежно-рятувальній частині Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківської області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім», яка є окремою юридичною особою та яка нараховувала та виплачувала їй грошове забезпечення. Скаржник вказує, що державна пожежно-рятувальна частина функціонувала на умовах договору № А2023100027 від 01.01.2023, так як була створена для охорони об`єктів ТОВ «Карпатнафтохім», а тому утримання такого підрозділу здійснювалося на договірних засадах. Скаржник зазначає, що за умовами договору № А2023100027 від 01.01.2023 фінансове (грошове) забезпечення особового складу 24 Державної пожежно-рятувальної частини прямо залежить від умов його виконання. Заборгованість по грошовому забезпеченню є наслідком невиконання ТОВ «Карпатнафтохім» умов вищевказаного договору. Скаржник стверджує, що звернення позивача з вимогами про стягнення грошового забезпечення з відповідача є необґрунтованими, оскільки така отримувалав заробітну плату у 24 Державній пожежно-рятувальній частині Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім». Скаржник наголошує, що 24 Державна пожежно-рятувальна частина не несе відповідальності за зобов`язаннями територіального органу та ДСНС, відповідно територіальний орга та ДСНС не несуть відповідальності за зобов`язаннями 24 Державної пожежно-рятувальної частини.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту відповідачем укладено з ОСОБА_1 контракт про проходження служби цивільного захисту строком на 5 років з 23.04.2008. Позивача 26.09.2012 згідно з наказом №300 від 25.09.2012 зараховано до кадрів ДСНС України та призначено диспечером 20 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону ТУ МНС з охорони об`єктів ТОВ «Карпатнафтохім».

Наказом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 423 від 25.12.2023 сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 радіотелефоніста 24 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів ТОВ «Карпатнафтохім» звільнено зі служби цивільного захисту з виключенням з кадрів ДСНС, за пп.4 п.176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Згідно з листом голови комісії з припинення 24 Державної пожежно-рятувальної частини Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім» від 24.05.2024 №01-43/01-7, станом на 24.05.2024 відсутнє фінансування на оплату праці. Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту ОСОБА_1 , буде проведено при поступленні коштів. Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту згідно з розрахунком складає 177 997,40 грн.

Як вбачається з листа голови комісії з припинення 24 Державної пожежно-рятувальної частини Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім» від 14.05.2024 №01-36/01-7, нараховане, але не виплачене грошове забезпечення позивача за період з 01.09.2023 по 31.12.2023 складає 108965,80 грн.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та заборгованості по заробітній платі протиправною, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Статтею 115 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 125 Кодексу цивільного захисту України).

Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (надалі Положення №593).

У цьому Положенні визначається порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов`язані з перебуванням громадян України у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту (пункт 1 Положення № 593).

Згідно з пунктами 2 - 4 Положення №593 служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Особи рядового і начальницького складу належать до персоналу (кадрів) ДСНС. Статус особи рядового і начальницького складу підтверджується службовим посвідченням, форма та порядок видачі якого встановлюються ДСНС.

Крім цього, ч.1 ст.99 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Відповідно до ч.5 ст.99 Кодексу цивільного захисту України трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Щодо проходження служби цивільного захисту може бути укладено контракт про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту (п.1 ч.1 ст.103 Кодексу цивільного захисту України). Аналогічні норми закріплені в п.п.1 п. 46 Положення № 593.

Відповідно до ч.4 ст. 103 Кодексу цивільного захисту України форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, пунктом 45 Положення № 593 передбачено, що контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач проходила службу цивільного захисту за контрактом.

Станом на день звернення до суду з позовом, нараховане, але не виплачене грошове забезпечення позивача за період з 01.09.2023 по 31.12.2023 складало 108965,80 грн, а одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту згідно з розрахунком складала 177997,40 грн, що не заперечується Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

Як вбачається з апеляційної скарги відповідач стверджує, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивач перебувала на службі в 24 Державній пожежно-рятувальній частині, що є окремою юридичною особою, а тому Головне управління ДСНС України не несе відповідальності за зобов`язаннями такої.

Щодо вказаних аргументів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Підпунктами 1, 22, 67, 87 п.4 вказаного Положення передбачено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій відповідно до покладених на неї завдань здійснює безпосереднє керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту; організовує та забезпечує охорону від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об`єктів на підставі договорів; складає акти перевірок, видає приписи, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, виносить постанови про застосування спеціальних запобіжних заходів; перевіряє стан готовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної, пожежної техніки, обладнання та засобів пожежогасіння, призначених для забезпечення безпеки об`єкта, локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і пожеж.

У п.6 Положення зазначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Частиною 4 статті 24 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що критерії утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту в адміністративно-територіальних одиницях та перелік суб`єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини), визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 874 від 27.11.2013 затверджено Перелік суб`єктів господарювання, де утворюються державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, в примітці якого зазначено, що Державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту здійснюють охорону від пожеж суб`єктів господарювання на підставі договорів.

Як це правильно встановив суд першої інстанції, ТОВ «Карпатнафтохім» укладено з Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області договір про організацію та забезпечення охорони від пожеж виробничих об`єктів № А2023100027 від 01.01.2023.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного Договору відповідно до п.7 ч.2 ст.17 Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.2013 №874, предметом договору є взаємовідносини сторін щодо організації та функціонування підрозділу Державної пожежної охорони Управління для здійснення охорони від пожеж виробничих об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім».

У відповідності до пункту 2.3 вказаного Договору, підрозділ протягом строку дії договору організовує і здійснює на об?єктах ТОВ «Карпатнафтохім» гасіння пожеж, рятування людей, надає допомогу в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Сума Договору складає 26 015 496 грн, в т.ч. ПДВ - 4 335 916 грн. Сума Договору встановлюється сторонами у кошторисі (додаток №3 до Договору), розробленого Управлінням, згідно з діючими нормативно-правовими актами, які визначають умови оплати праці, грошового забезпечення та забезпечення речовим майном, спецодягом особового складу та працівників підрозділу, витрати на відрядження особового складу та працівників підрозділу (пункти 4.1-4.2 договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що такий набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання вказаного договору було створено 24 Державну пожежно-рятувальну частину Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківської області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім», яка є державним пожежно-рятувальним підрозділом. Органом управління 24 ДПРЧ є Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 29.12.2023 № 1035 припинено юридичну особу 24 Державну пожежно-рятувальну частину Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім». Отже, така знаходиться в стані припинення.

Відповідно до пункту 9 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справі від 20.07.2018 за №623, грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби.

Отже, як зазначалось вище, позивач проходила службу в 24 Державній пожежно-рятувальній частині Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, яка була створена для охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім».

Так, відповідно до Положення про 24 Державну пожежно-рятувальну частину управління ДСНС в Івано-Франківській області, затвердженої Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій 24.05.2013 № 307 (у редакції наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій 22.01.2018 № 41), 24 ДПРЧ утворено за рішенням Голови ДСНС на об`єктах Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» відповідно до укладеного договору з метою запобігання, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, гасіння пожеж, пожежно-, аварійно- та пошуково-рятувальних й інших невідкладних робіт на визначеній території. Вирішення покладених на 24 ДПРЧ завдань забезпечує її керівництво.

Пунктом 1.3. вказаного Положення, передбачено, що 24 ДПРЧ належить до сфери управління ДСНС. 24 ДПРЧ безпосередньо підпорядковується Управлінню ДСНС України в Івано-Франківській області (далі територіальний орган). В оперативному відношенні 24 ДПРЧ підпорядковується міськрайонному відділу територіального органу.

Особовий склад 24 ДПРЧ складається з осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників (пункт 1.5). 24 ДПРЧ є юридичною особою. 24 ДПРЧ має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державної казначейської служби України, в установах банків України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. 24 ДПРЧ є бюджетною установою, утримується за рахунок коштів державного бюджету, має право укладати договори та угоди, набувати майнові та особисті немайнові права й обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до вимог чинного законодавства України. 24 ДПРЧ несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно з чинним законодавством. 24 ДПРЧ не несе відповідальності за зобов`язаннями територіального органу, ДСНС, відповідно територіальний орган та ДСНС не несуть відповідальності за зобов`язаннями 24 ДПРЧ.

Пороте, як зазначалось вище, між ТОВ «Карпатнафтохім» та Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області укладено договір про організацію та забезпечення охорони від пожеж виробничих об`єктів № А2023100027 від 01.01.2023.

Пунктами 3.2.1 та 3.3.1 договору № А2023100027 від 01.01.2023 чітко встановлено, що Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області має право отримувати від ТОВ «Карпатнафтохім» кошти на заробітну плату, грошове забезпечення та забезпечення речовим майном особового складу і працівників Підрозділу в строки встановлені розділом 4 Договору і у розмірах передбачених Додатком №3 до Договору.

Водночас, ТОВ «Карпатнафтохім» зобов`язане щомісяця перерахувати на розрахунковий рахунок Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, відкритий в Державній казначейській службі України, кошти на утримання Підрозділу згідно Акта щодо забезпечення функціонування підрозділу Державної пожежної охорони на об?єктах ТОВ «Карпатнафтохім».

Відтак, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в силу укладеного Договору між Управлінням та ТОВ «Карпатнафтохім» від 01.01.2023 № А2023100027, Управління є одержувачем коштів на заробітну плату, грошове забезпечення та забезпечення речовим майном особового складу і працівників Підрозділу в строки встановлені розділом 4 Договору і у розмірах передбачених Додатком №3 до Договору, водночас і щодо позивача, який проходив службу в Підрозділі, створеному на виконання цього Договору, а заборгованість сторони договору ТОВ «Карпатнафтохім» перед Управлінням не може мати негативним наслідком для позивача, оскільки роботодавцем для такого був не Підрозділ створений Управлінням, а безпосередньо Управління, яке має обов`язком перед позивачем проведення повного розрахунку по грошовому забезпеченні.

Зазначені обставини підтверджуються як приписами пункту 45 Положення № 593 якими чітко встановлено, що контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби, так і наказом від 25.12.2023 №423 про звільнення позивача з кадрів ДСНС України, який прийнятий саме Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, а не 24 Державною пожежно-рятувальною частиною Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об?єктів ТОВ «Карпатнафтохім».

Отже, аргументи апеляційної скарги щодо порушення ТОВ «Карпатнафтохім» договірних зобов`язань перед Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за договором № А2023100027 від 01.01.2023, кошти від якого є джерелом фінансування грошового забезпечення, зокрема 24 Державної пожежно-рятувальної частини, і як наслідок неможливість проведення розрахунку з позивачем, є безпідставними.

Водночас, ні з ТОВ «Карпатнафтохім» ні з Підрозділом правовідносин за договором № А2023100027 від 01.01.2023 у позивача не виникало з підстав, обумовлених таким договором.

Отже, враховуючи те, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби, а наказ про звільнення позивача прийнятий саме Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даній справі належним відповідачем є саме Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, яке відповідальне за даними вимогами позивача.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач як суб`єкт владних повноважень та юридична особа публічного права не може відмовляти у виплаті грошового забезпечення працівнику з підстави невиконання певного договірного зобов`язання іншою юридичною особою, позаяк обов`язок виплати такого грошового забезпечення на підставі укладеного контракту в силу норм Кодексу цивільного захисту України та Інструкції №623 покладено саме на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №300/4806/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко