Постанова

від 11.02.2025 по справі 911/2033/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. Справа№ 911/2033/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мороз О.В. дов.;

від відповідача: Бездоля Ю.О. дов.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2024 (повний текст складено 18.10.2024)

у справі №911/2033/23 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 3 723 237,44 грн,

УСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - відповідач) та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просило стягнути з відповідача 3 723 237,44 грн., з яких: 2 694 511,88 грн. - інфляційні втрати за період з 03.03.2022 по 31.08.2022 року; 273 393,00 грн. - 3 % річних за період з 03.03.2022 по 31.08.2022 року; 548 821,87 грн. - інфляційних втрат за період з 14.02.2023 по 27.06.2023 року; 206 510,69 грн. - 3 % річних за період з 14.02.2023 по 27.06.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору №20/21-363-РДД від 13.12.2021 позивач, як покупець, сплатив відповідачу, як продавцю, грошові кошти в загальному розмірі 36 920 268,00 грн (вартість електричної енергії та сума гарантійного внеску), однак відповідач не поставив позивачу електричну енергію на суму 18 750 348,00 грн, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі №911/862/22, однак відповідач вказане рішення не виконав, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних за наступні періоди.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що згідно пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та висновків Верховного Суду щодо застосування даної норми, викладені у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, нарахування та стягнення пені у період воєнного стану є безпідставним; відповідач не повинен був повертати попередню оплату раніше 01.05.2022, отже нарахування інфляції та трьох відсотків з 03.03.2022 є неправомірним; під час військового стану відповідач опинився у ситуації, яка у розумінні статті 233 ГК України, відноситься до обставин, які вказують як на тяжкий матеріальний стан товариства, так і на особливо важливий статус товариства, тому занадто великі суми інфляційних нарахувань та 3% річних, які можуть бути стягнуті за результатом розгляду даної справи, призведуть до наслідків у вигляді необхідності витрачання коштів не на відновлення критичної інфраструктури, забезпечення безперервного електроживлення України, виплату заробітних плат співробітникам, а на оплату вказаних санкцій, що вплине на життєдіяльність та обороноздатність України; рівень вини товариства у наявності боргу перед позивачем спричинений обставинами, які не залежали від відповідача, тому наявні всі підстави для задоволення клопотання про зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3% річних на 99 % у випадку прийняття судом рішення про задоволення позову; укладений між сторонами договір купівлі-продажу електричної енергії містить елементи кредиту, а тому до даних правовідносин мають застосовуватись положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже, на його думку, ПАТ "Центренерго" звільняться від відповідальності за статтею 625 ЦК України, а нарахована пеня має бути списана позивачем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15 серпня 2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 306 683,77 грн 3 % річних, 887 771,91 грн інфляційних втрат коштів та 17 916,84 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість вимог позивача, просить зменшити розмір стягнення 3% річних та інфляційних втрат на 99% і відстрочити виконання рішення суду на 12 календарних місяців.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки укладений сторонами договір купівлі-продажу електричної енергії містить елементи комерційного кредиту, тому до даних правовідносин має застосовуватись п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже відповідач звільняється від відповідальності за ст.625 ЦК України і нараховані інфляційні втрати та 3% річних мають бути списані позивачем; відсутня вина відповідача у порушенні зобов`язання і він має важке фінансове становище внаслідок військової агресії Російської Федерації і припинення функціонування однієї із належних відповідачу теплових електростанцій та суттєво пошкоджені дві інші теплові електростанції, тому наявні підстави для зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3% річних на 99%; також наявні підстави для відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що норми 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору, натомість спірні правовідносини виникли за договором купівлі-продажу електричної енергії; визначене ст.625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити майнові інтереси і позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів; відповідач замовчує той факт, що його включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності і вчинення виконавчих дій щодо підприємств, включених до цього переліку, підлягає зупиненню, тому позивач вже позбавлений права на отримання суми боргу, стягнутої судом з боржника, відповідач же намагається додатково позбавити позивача мінімальної компенсації від знецінення грошових коштів та неможливості розпоряджатись ними; посилаючись на виключність обставин бойовими діями відповідач забуває вказати, що він відмовився від постачання електричної енергії, яка вже була оплачена позивачем, листами від 25.01.2022, від 07.02.2022 та від 17.02.2022, тобто порушив договірні зобов`язання до того, як почалися активні бойові дії; відповідач просто намагається оптимізувати власні витрати та користуватися чужими коштами дешевше, ніж він це може зробити в законний спосіб - оформивши кредит в банку, в той час як позивач змушений поповнювати обігові кошти за рахунок кредитів під 17% річних; інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій і наполягаючи на їх зменшенні на 99% відповідач намагається позбавити позивача можливості захистити власні права; враховуючи неможливість виконання рішень щодо відповідача на підставі дії мораторію, є незрозумілою вимога відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців; позивач неодноразово звертався до відповідача щодо врегулювання існуючої заборгованості шляхом поставки електричної енергії на суму основного боргу за поточними цінами (тобто у збиток позивачу), однак отримував відмову, що вказує на те, що відповідач не вважає нарахування 3% річних та інфляційних втрат надмірним для себе тягарем.

Відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21 січня до 11 лютого 2025 року.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13.12.2021 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (покупець) було укладено двосторонній договір № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку № 1, згідно п.п. 23 п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 499.

Продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупцю у разі, якщо собівартість виробництва електричної енергії продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії, визначеної в цьому договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За таких обставин обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору, визначається(ються) продавцем. Про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) продавець має право повідомити покупця не пізніше ніж за тридцять днів до дати такого зменшення відпуску/відбору електричної енергії.

У разі прийняття Регулятором змін (доповнень) в Правила ринку в частині змін, які стосуються чи впливають на діяльність продавця на ринках електричної енергії, продавець має право в односторонньому порядку, письмово опередивши покупця не менш ніж за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, зменшити обсяг відпуску/відбору електричної енергії до обсягів, визначених продавцем від загального обсягу відпуску/відбору електроенергії, визначеного у Додатку № 1.

У разі отримання продавцем коштів за електричну енергію, відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом п`ятнадцяти банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва. Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, згідно п. 14.1.4 ст. 14, п. 213.1 ст. 213 та п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України включає в себе акцизний податок у розмірі, що визначений п. 215.3.9 ст. 215 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 3.2 договору оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості 100 % всього обсягу електричної енергії, передбаченої цим договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску), протягом 2-х банківських днів з дати укладення цього договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що період відпуску/відбору електричної енергії становить: з 01.03.2022 року до 30.04.2022 року включно.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором або укладення сторонами додаткової угоди про припинення (розірвання) цього договору (п. 8.1 договору).

Рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22, яке набрало законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 18750348,00 грн боргу задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 18750348,00 грн основної заборгованості та 281255,22 грн судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц вказано, що "преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку".

Рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 встановлено наступне:

- на виконання умов договору № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021 р. позивачем 14.12.2021 р. було перераховано відповідачу грошові кошти (вартість електричної енергії та сума гарантійного внеску з ПДВ) у загальному розмірі 36920268,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 592 від 14.12.2021 р. на суму 2340800,00 грн, платіжним дорученням № 1254 від 14.12.2021 р. на суму 22875468,00 грн, листом відповідача № 24/4231 від 14.12.2021 р. про отримання суми гарантійного внеску (без ПДВ);

- у січні 2022 року відповідач своїм листом № 24/240 від 25.01.2022 р. повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 2400 МВт.г. за період з 01.03.2022 р. по 10.03.2022 р. (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися);

- у відповідь на лист відповідача № 24/240 від 25.01.2022 р. позивач звернувся до нього з вимогою № 538/02-02/22 від 09.02.2022 р. про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, у якій вимагав протягом 15 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати грошові кошти у загальному розмірі 6056640,00 грн на поточний рахунок позивача;

- у лютому 2022 року відповідач своїм листом № 24/410 від 07.02.2022 р. повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 2400 МВт.г. за період з 11.03.2022 р. по 20.03.2022 р. (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися);

- у відповідь на лист відповідача № 24/410 від 07.02.2022 р. позивач звернувся до нього з вимогою № 538/03-02/22 від 09.02.2022 р. про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, у якій вимагав протягом 15 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати грошові кошти у загальному розмірі 6056640,00 грн на поточний рахунок позивача;

- у лютому 2022 року відповідач своїм листом № 24/596 від 17.02.2022 р. повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 2630 МВт.г. за період з 21.03.2022 р. по 31.03.2022 р. (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися);

- у відповідь на лист відповідача № 24/596 від 17.02.2022 р. позивач звернувся до нього з вимогою № 546/03-02/22 від 22.02.2022 р. про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, у якій вимагав протягом 15 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати грошові кошти у загальному розмірі 6637068,00 грн на поточний рахунок позивача.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу вказаних вимог про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії.

У рішенні господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі №911/862/22 встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення суми передоплати, проте дат направлення вимог позивачем та дат отримання вимог відповідачем не встановлено.

Водночас, рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 встановлено, що у травні 2022 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 614/01-05/22 від 31.05.2022 р., у якій вимагав у строк до 05.06.2022 р. сплатити суму простроченої заборгованості (передплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії) за договором №20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021 р. у загальному розмірі 18750348,00 грн. Факт направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується відповідними фіскальним чеком, накладною та описом вкладення у цінний лист №0101046535988 від 01.06.2022.

У абз. 4 п. 2.1 договору встановлено, що відповідач зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом п`ятнадцяти банківських днів з дати отримання від позивача вимоги в письмовій формі про повернення коштів.

Згідно з п. 1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 2 Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22 встановлено, що направлення вимоги №614/01-05/22 від 31.05.2022 р. на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком, накладною та описом вкладення у цінний лист № 0101046535988 від 01.06.2022.

Отже, 01.06.2022 р. позивач з поштового відділення 01010 у м. Києві направив відповідачу вимогу № 614/01-05/22 від 31.05.2022 р. цінним листом з описом вкладення. Місцезнаходженням відповідача є: 08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49.

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, граничний строк пересилання цінного листа з описом вкладення у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку складає 4 дні (Д+3+1).

За таких обставин вимога позивача № 614/01-05/22 від 31.05.2022 р. мала надійти на адресу відповідача 06.06.2022 р. (05.06.2022 р. - вихідний день).

Згідно з п. 2.1 договору у разі отримання продавцем коштів за електричну енергію, відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом п`ятнадцяти банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач згідно з п. 2.1 договору зобов`язаний був повернути позивачу раніше отриману передоплату у сумі 18 750 348,00 грн у строк до 27.06.2022 р.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем 18750348,00 грн заборгованості за договором № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 позивачу.

Отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення передоплати позивачу за договором №20/21-363-РДД від 13.12.2021р. у сумі 18 750 348,00 грн з 28.06.2022 р.

Крім цього, рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2023 у справі №911/703/23 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та стягнуто з останнього 1 267 936,41 грн інфляційних втрат коштів, 255 826,67 грн - 3 % річних.

Позивач вказує, що нарахування інфляційних втрат коштів та 3% річних у рамках справи №911/703/23 охоплювало період з 01.09.2022 по 13.02.2023.

Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, станом на дату подання даного позову (04.7.2023) відповідачем заборгованість у сумі 18750348,00 грн не погашена.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач не сплатив суму основного боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, якою відмовився від вимоги про стягнення пені, просив суд стягнути з відповідача 2 694 511,88 грн - інфляційних втрат коштів за період з 03.03.2022 по 31.08.2022 року; 273393,00грн - 3 % річних за період з 03.03.2022 по 31.08.2022 року; 548821,87грн - інфляційних втрат коштів за період з 14.02.2023 по 27.06.2023 року; 206 510,69 грн - 3 % річних за період з 14.02.2023 по 27.06.2023.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу електричної енергії містить елементи кредиту, а тому до даних правовідносин мають застосовуватись положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже, на його думку, ПАТ "Центренерго" звільняється від відповідальності за статтею 625 ЦК України, а нарахована пеня має бути списана позивачем.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки позивач невірно визначив початок прострочення, тому задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача 306 683,77 грн - 3 % річних, 887 771,91 грн інфляційних втрат коштів. Також суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення вказаних сум на 99%.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань з повернення суми попередньої оплати за електричну енергію.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів - двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Відповідно до визначення, наведеного у п.17 ч.1 статті 17 вказаного Закону двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу.

Частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі №911/862/22, яке набрало законної сили, встановлено, що на виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу 36 920 268,00 грн в оплату вартості електричної енергії, однак відповідачем було недовідпущено оплаченої електричної енергії вартістю 18 750 348,00 грн.

Вказані обставини, в силу положень ст.75 ГПК України, не підлягають повторному доказуванню.

Згідно частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У абз. 4 п. 2.1 договору встановлено, що відповідач зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом п`ятнадцяти банківських днів з дати отримання від позивача вимоги в письмовій формі про повернення коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач згідно з п. 2.1 договору зобов`язаний був повернути позивачу раніше отриману передоплату у сумі 18 750 348,00 грн у строк до 27.06.2022, однак відповідач вказані кошти позивачу не повернув, що ним не заперечується.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тому апеляційним господарським судом відхиляються доводи відповідача про те, що відповідач не порушив права позивача, оскільки позивач не надсилав відповідної вимоги.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивач просив стягнути з відповідача 2 694 511,88 грн інфляційних втрат коштів за період з 03.03.2022 по 31.08.2022 року; 273 393,00 грн - 3 % річних за період з 03.03.2022 по 31.08.2022 року; 548 821,87 грн - інфляційних втрат коштів за період з 14.02.2023 по 27.06.2023 року; 206 510,69 грн - 3 % річних за період з 14.02.2023 по 27.06.2023. Нарахування позивачем зроблено з врахуванням сум, стягнутих рішенням від 14.06.2023 у справі №911/703/23 за період з 01.09.2022 до 13.02.2023.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений невірно, оскільки позивач неправильно визначив початок прострочення, а тому, згідно з вірним розрахунком, зробленим судом першої інстанції, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 18750348,00 грн за період з липня 2022 р. по серпень 2022 р. становить 338950,04 грн, за період з лютого 2023 р. по червень 2023 р. становить 548821,87 грн, а всього 887771,91 грн. Сума 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 18750348,00 грн за період з 28.06.2022 р. по 31.08.2022 р. становить 100173,09 грн, за період з 14.02.2023 р. по 27.06.2023 р. становить 206510,68 грн, а всього 306683,77 грн.

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для списання річних та інфляційних в період дії воєнного стану, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вказана норма стосується саме прострочення позичальника стосовно повернення кредиту, наданого банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Правовідносини позики врегульовані главою 71 ЦК України і за своїм змістом характеризуються домовленістю саме щодо надання грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, у власність особі, яка зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Однак, в даному випадку повернення передплачених коштів не було предметом домовленостей сторін, відповідний обов`язок виник у зв`язку з порушенням зобов`язання, що не надає відповідачу статусу позичальника, а правовідносинам - статусу кредитних.

Щодо посилання відповідача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 року у справі №910/14180/18, то правові висновки у вказаній справі зроблені стосовно правового регулювання, а не визначення статусу правовідносин в контексті застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідачем також заявлялось клопотання про зменшення розміру присудженої до стягнення суму коштів на 99% з огляду на відсутність його вини та важке матеріальне становище.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Однак, вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду дала у справі, фактичні обставини якої суттєво відрізнялись від фактичних обставин даної справи, оскільки у вказаній справі №902/417/18 сторони у договорі змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару.

Натомість, у даній справі сторони не змінювали розмір процентної ставки і позивачем нараховані 3% річних, як це передбачено статтею 625 ЦК України, тому відсутні підстави для зменшення розміру процентів річних.

Також відповідачем не враховано, що чинним законодавством не передбачено зменшення розміру інфляційних втрат, які не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Щодо посилання відповідача на несправедливий та неспівмірний характер відповідальності, то у даному випадку незалежно від строків (меж) нарахування відповідальності, позивач має право на стягнення визначених законом (ч. 2 ст.625 ЦК України) нарахувань до повного погашення заборгованості, до збільшення відповідних нарахувань призводить зволікання самого боржника з погашенням заборгованості.

Крім цього, в період дії воєнного стану в Україні та збройної агресії РФ, всі господарюючи суб`єкти зазнали негативного впливу і перебувають в схожих умовах, проте предметом позову є стягнення відповідальності за порушення грошового зобов`язання з повернення коштів, які позивач сплатив відповідачу і такі кошти були призначені виключно для розрахунків у правовідносинах з позивачем, тому мали залишатись у відповідача, однак відповідач ухиляється від їх повернення позивачу.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат коштів на суму основного боргу за договором, однак враховуючи помилкове визначення позивачем початку прострочення, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо посилань клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців, то відповідач не навів належних доводів в обґрунтування наявності підстав для такого відстрочення.

Крім того, як слушно зазначив позивач, відповідач включений до переліку об`єктів великої приватизації державної власності і вчинення виконавчих дій щодо підприємств, включених до цього переліку, підлягає зупиненню, отже рішення про стягнення заборгованості з відповідача буде виконуватись після закінчення дії мораторію.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15 серпня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 21.02.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко