Рішення

від 21.02.2025 по справі 917/2195/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2025 Справа № 917/2195/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,

при секретарі судового засідання Голик В.М..

розглянувши матеріали за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ПРОМІНВЕСТ», вул. Шаповала Генерала, 2 А, офіс 211, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39523286

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Століт-Полтава», вул. Великотирнівська, 6А, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область 38400, код ЄДРПОУ 34170994

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький Асфальтобетонний завод», ідентифікаційний код 37051637, адреса: вул. Шаповала Генерала, 2, офіс 111, м. Київ, 03035

про витребування майна

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ПРОМІНВЕСТ» (позивач) про витребовування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Століт-Полтава» (відповідач) транспортних засобів (спірне майно).

Згідно з ухвалою від 12.12.2024 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ухвалою від 23.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/2195/24, вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучив до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький Асфальтобетонний завод».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне майно (транспортні засоби) на підставі договору оренди машин та обладнання №07/02/2022-1 від 07.02.2022, були передані ним в оренду ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» (третій особі).

В свою чергу, рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 910/5608/22 з третьої особи (як орендаря) на користь відповідача (ТОВ «Століт-Полтава», як орендодавця) була стягнута заборгованість за укладеним між ними договором оренди нерухомого майна №20 від 01.04.2021, предметом якого був комплекс нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, селище Покровське, вул. Елеваторна, 17, який належить відповідачу на праві власності. Як зазначає позивач, на сьогоднішній день заборгованість третьої особи перед відповідачем, встановлена судовим рішенням, не погашена, спір між ними не врегульований.

Позивач стверджує, що неодноразово намагався забрати свої транспортні засоби з території відповідача, але охорона відповідача не впускала його представників на територію, де знаходяться транспортні засоби.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що спірне майно (транспортні засоби), яке належить йому на праві власності, перебуває у володінні відповідача за вказаною вище адресою, тому підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача відповідно до ст.387 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Позивач просить витребувати у відповідача наступне майно:

- ресайклер WIRTGEN WR4200, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу серії НОМЕР_2 ;

- причіп-цементорозподілювач STRAUMASTER SW16TA, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу серії НОМЕР_4 ;

- спеціалізований вантажний самоскид КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ;

- спеціалізований вантажний самоскид FAW CA3252, реєстраційний номер НОМЕР_7 , що належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 .

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що твердження позивача про перебування спірного майна у володінні відповідача не підтверджене будь-якими доказами.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що укладений між позивачем та третьою особою договір оренди машин та обладнання №07/02/2022-1 від 07.02.2022 не містить будь-яких індивідуальних ознак майна (транспортних засобів), які були предметом договору; строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2023, тому саме третя особа була зобов`язана повернути позивачу орендоване майно або відшкодувати збитки у разі його втрати; місцем стоянки належних позивачу транспортних засобів у відповідних документах, доданих до позовної заяви, зазначено м. Краматорськ та смт. Райгородок Донецької області.

Відповідач стверджує, що позивач ніколи не звертався до нього з вимогами щодо повернення спірного майна, а також зазначає, що все майно третьої особи, яке залишилося на території ТОВ «Століт-Полтава», описане та арештоване приватним виконавцем на підставі наказу Господарського суду Полтавської області.

Третя особа у письмових поясненнях зазначає, що дійсно має заборгованість перед відповідачем згідно рішень суду й відкритих виконавчих проваджень, а також стверджує, що витребувані позивачем транспортні засоби знаходяться на території відповідача, й він перешкоджає у доступі до них як позивачу, так і третій особі.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

Як свідчать додані до позовної заяви копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, великотоннажного транспортного засобу, технологічного транспортного засобу (а.с.14-17), позивач є власником наступного майна (транспортних засобів):

- ресайклер WIRTGEN WR4200, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу серії НОМЕР_2 ;

- причіп-цементорозподілювач STRAUMASTER SW16TA, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу серії НОМЕР_4 ;

- спеціалізований вантажний самоскид КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ;

- спеціалізований вантажний самоскид FAW CA3252, реєстраційний номер НОМЕР_7 , що належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 .

Загальна вартість зазначених вище транспортних засобів (спірного майна) складає 1 287 054,00 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача (а.с.33).

07.02.2022 р. між позивачем (ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ») як орендодавцем та третьою особою (ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод») як орендарем було укладено договір оренди машин та обладнання №07/02/2022-1 (далі Договір №07/02/2022-1, а.с.9).

Відповідно до п.1.1 Договору №07/02/2022-1, орендодавець передає орендарю в строкове платне користування, а орендар приймає транспортні засоби (автомобілі, машини та обладнання), що належать орендодавцю на праві власності (об`єкт оренди).

Пунктами 2.1,3.1 Договору №07/02/2022-1 передбачено, що передача машин та обладнання, які є об`єктом оренди, здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується представниками орендодавця та орендаря та оформлюється як додаток №1 до Договору №07/02/2022-1.

Позивачем надано копію акта прийому-передачі машин та обладнання від 07.02.2024 (додаток №1 до Договору №07/02/2022-1), зі змісту якого вбачається, що 07.02.2022 орендодавець передав, а орендар прийняв транспортні засоби (автомобілі), що належать орендодавцю на праві власності.

Водночас, ні зазначений вище акт прийому-передачі, ні текст Договору №07/02/2022-1 не містять ні найменувань, ні кількості, ні будь-яких інших ознак транспортних засобів, які підлягали передачі та були передані позивачем в оренду третій особі.

Відповідно до п.5.1 Договору №07/02/2022-1, він діє до 31.12.2023.

Між відповідачем (ТОВ «Століт-Полтава») як орендодавцем та третьою особою (ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод») як орендарем 01.04.2021 був укладений договір оренди нерухомого майна № 20 (далі Договір №20, а.с.11-13).

Згідно п. 1.1. Договору №20 Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове оплатне користування нежитловий комплекс та залізничну під`їзну колію (надалі - Об`єкт оренди), що належать Орендодавцю на праві власності та розташовані за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, с-ще Покровське, вул. Елеваторна, 17.

Об`єкт оренди, згідно з цим Договором, передається Орендодавцем Орендарю для забезпечення господарських потреб Орендаря, розміщення, зберігання та ремонту техніки, складування запасних частин та механізмів Орендаря.

П.4.1 Договору №20 встановлено строк його дії до 31.03.2022.

Договір №20 не містить відомостей про те, яка саме техніка мала зберігатися третьою особою як орендарем на території нежитлового комплексу, який був об`єктом оренди.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.11.2022 року у справі №910/5608/22 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Століт-Полтава» 484 290 грн 01 коп основного боргу, 59 882 грн 49 коп. штрафу, 7990 грн 78 коп. інфляційних втрат, 5042 грн 39 коп. 3 % річних, 28 916 грн 56 коп. пені, 8791 грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору, 27 380 грн 48 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене вище судове рішення набрало законної сили 08.12.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107388853/)/

В підтвердження факту перебування спірного майна у володіння відповідача позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви додано лист б/н від 01.12.2024, підписаний директором ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» Зозулею О.В., в якому повідомляється, що спірне майно (транспортні засоби) на протязі останнього часу та на сьогоднішній день перебувають на території, яка належить ТОВ «Століт-Полтава», за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, сел. Покровське, вул. Елеваторна, 17.

Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.

Ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У п.4 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).

З урахуванням положень ст. 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Обов`язок доведення факту володіння майном відповідачем, до якого подано позов, як і незаконності такого володіння, покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини (зазначена правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у cправі № 910/20600/21, від 18.09.2024 у справі № 751/1620/23).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Позивачем доведено наявність у нього права власності на спірне майно (транспортні засоби), разом з тим, суд констатує, що позивачем не надані будь-які докази, передбачені ч.2 ст.73 ГПК України, якими б підтверджувався факт перебування відповідного майна у володінні відповідача станом на момент подання позову.

При цьому, суд звертає увагу, що спірне майно (транспортні засоби) за визначенням, наведеним в ч.2 ст.181 ЦК України, є рухомими речами, які можна вільно переміщувати у просторі.

Позивачем не доведене власне твердження про те, що спірне майно (транспортні засоби) було фактично передане ним третій особі, оскільки, як було встановлено судом, відомості про індивідуальні ознаки такого майна відсутні як в Договорі №07/02/2022-1, так і в акті прийому-передачі машин та обладнання від 07.02.2024 (додаток №1 до вказаного Договору).

Суд констатує, що позовні вимоги ґрунтуються лише на твердженнях позивача та третьої особи, викладених в наданих заявах по суті спору, щодо фактичного перебування спірного майна у володінні відповідача, а також у відповідному твердженні, викладеному в листі третьої особи від 01.12.2024, адресованому позивачу (а.с.34).

Суд критично оцінює вказаний лист третьої особи, оскільки викладені в ньому твердження не обґрунтовані посиланням на будь-які інші докази, зокрема, документи, надані особами, які не є зацікавленими по відношенню до позивача чи третьої особи. Водночас, судом приймається до уваги, що третя особа у правовідносинах, які виникли між нею та позивачем на підставі Договору №07/02/2022-1, має зобов`язання перед позивачем щодо повернення йому майна, переданого в оренду, тобто є особою, яка має зацікавленість в уникненні відповідальності перед позивачем за невиконання своїх зобов`язань.

Твердження позивача про те, що він неодноразово намагався забрати свої транспортні засоби з території відповідача, але охорона відповідача не впускала його представників на територію, де знаходяться транспортні засоби, взагалі не обґрунтоване посиланням на будь-які докази.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція, викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Судом приймається до уваги, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, концепція негативного доказу порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем (п.85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № № 129/1033/13-ц).

Твердження посадових осіб позивача та третьої особи щодо фактичного перебування спірного майна у володінні відповідача не були оформлені у вигляді заяв свідка в порядку, визначеному ст.88 ГПК України.

Зокрема, відповідно до змісту ч.2 ст.88 ГПК України, така заява має містити інформацію про джерела обізнаності свідка щодо обставин, викладених в заяві, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків (ч.3 ст.88 ГПК України).

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що процесуальний обов`язок доведення факту перебування спірного майна у володінні відповідача згідно з вимогами ст.ст.13,74 ГПК України покладено на позивача, суд констатує, що позивачем не надано належні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Водночас, суд звертає увагу, що у відзиві відповідач зазначає про те, що все майно третьої особи, яке залишилося на території ТОВ «Століт-Полтава», описане та арештоване приватним виконавцем на підставі наказу Господарського суду Полтавської області, виданому на виконання рішення по справі № 910/5608/22.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).

З урахуванням викладеного, належним та ефективним способу захисту прав особи, яка є власником (володільцем) майна, і яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, є подання позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18).

Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Враховуючи обставини, встановлені судом під час розгляду справи, заявлені позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За п. 2 ч. 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зміст наведеної норми, судовий збір сплачений позивачем за розгляд даного спору покладається на останнього, в зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідача, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, про які заявлено відповідачем у відзиві, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У відзиві на позов, тобто у своїй першій заяві по суті спору, відповідач просив суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу згідно з укладеним договором про надання правничої допомоги в розмірі 22 000 грн.

До відзиву відповідачем додано: ордер на надання правничої допомоги ТОВ «Століт-Полтава» на ім`я адвоката Мушук Василя Васильовича від 06.01.2025; копія договору про надання правничої допомоги від 17.12.2024, опис виконаних адвокатом робіт; платіжна інструкція про переказ коштів позивачем адвокатському об`єднанню «Астрея» в розмірі 22 000,00 грн за договором про надання правничої допомоги від 17.12.2024.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Згідно наданих відповідачем доказів вбачається, що між Адвокатським об`єднанням «Астрея» (виконавець) і ТОВ «Століт-Полтава» (замовник) укладено Договір про надання правничої допомоги від 17.12.2024.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги виконавець надає замовнику наступні послуги: надання правової консультації, збір та подання процесуальних документів необхідних для захисту у судовому порядку прав замовника по справі № 917/2195/24, представлення інтересів замовника у Господарському суді Полтавської області.

Згідно з п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги вартість послуг що надаються замовнику становить 22 000,00 грн.

Між адвокатом АО «Астрея» Мушуком Василем Васильовичем і ТОВ «Століт-Полтава» складено опис робіт виконаних адвокатом від 06.01.2025 у справі № 917/2195/24, в якому перелічені надані адвокатом послуги з зазначенням змісту витраченого часу та кількості годин (всього 11 годин) за фіксованою ціною 22000,00 грн, за такою формулою: 11 годин витраченого часу *2000 грн/год= 22000,00 грн.

Господарський суд прийшов до висновку, що з позивача підлягають стягненню 18 000,00 грн адвокатських витрат, оскільки в опис робіт включено участь адвоката в судових засіданнях (дві години), проте, фактично судові засідання при розгляді справи не проводилися, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 917/304/21 від 31 травня 2022 року.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн є співмірними із складністю роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, витрати позивача є доведеними та обґрунтованими.

Керуючись ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ПРОМІНВЕСТ», вул. Шаповала Генерала, 2 А, офіс 211, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39523286 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Століт-Полтава», вул. Великотирнівська, 6А, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область 38400, код ЄДРПОУ 34170994, 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко?