Постанова

від 15.04.2025 по справі 917/2195/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/2195/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Калачик В.В.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ ТПК ПРОМІНВЕСТ (вх. № 587П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2025 у справі № 917/2195/24 (повний текст складено 21.02.2025 у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Пушком І.І.)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК ПРОМІНВЕСТ, вул. Шаповала Генерала, 2 А, офіс 211, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39523286

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Століт-Полтава, вул. Великотирнівська, 6А, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область 38400, код ЄДРПОУ 34170994

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький Асфальтобетонний завод, ідентифікаційний код 37051637, адреса: вул. Шаповала Генерала, 2, офіс 111, м. Київ, 03035

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТПК ПРОМІНВЕСТ звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Століт-Полтава про витребовування з володіння транспортних засобів, а саме:

- ресайклер WIRTGEN WR4200, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу серії НОМЕР_2 ;

- причіп-цементорозподілювач STRAUMASTER SW16TA, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу серії НОМЕР_4 ;

- спеціалізований вантажний самоскид КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ;

- спеціалізований вантажний самоскид FAW CA3252, реєстраційний номер НОМЕР_7 , що належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне майно (транспортні засоби) на підставі договору оренди машин та обладнання №07/02/2022-1 від 07.02.2022, були передані ним в оренду ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод (третій особі).

В свою чергу, рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 910/5608/22 з третьої особи (як орендаря) на користь відповідача (ТОВ Століт-Полтава, як орендодавця) була стягнута заборгованість за укладеним між ними договором оренди нерухомого майна №20 від 01.04.2021, предметом якого був комплекс нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, селище Покровське, вул. Елеваторна, 17, який належить відповідачу на праві власності. Як зазначає позивач, на сьогоднішній день заборгованість третьої особи перед відповідачем, встановлена судовим рішенням, не погашена, спір між ними не врегульований.

Позивач стверджує, що неодноразово намагався забрати свої транспортні засоби з території відповідача, але охорона відповідача не впускала його представників на територію, де знаходяться транспортні засоби.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що спірне майно (транспортні засоби), яке належить йому на праві власності, перебуває у володінні відповідача за вказаною вище адресою, тому підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.02.2025 у справі № 917/2195/24 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК ПРОМІНВЕСТ, вул. Шаповала Генерала, 2 А, офіс 211, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39523286 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Століт-Полтава, вул. Великотирнівська, 6А, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область 38400, код ЄДРПОУ 34170994, 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- позивачем доведено наявність у нього права власності на спірне майно (транспортні засоби), разом з тим, позивачем не надані жодних доказів, передбачені ч.2 ст.73 ГПК України, якими б підтверджувався факт перебування спірного майна, яке є рухомим майном, у володін- ні відповідача станом на момент подання позову;

- позивачем не доведене власне твердження про те, що спірне майно (транспортні засоби) було фактично передане ним третій особі, оскільки, як було встановлено судом, відомості про індивідуальні ознаки такого майна відсутні як в Договорі №07/02/2022-1, так і в акті прийому-передачі машин та обладнання від 07.02.2024 (додаток №1 до вказаного Договору);

- твердження посадових осіб позивача та третьої особи щодо фактичного перебування спірного майна у володінні відповідача не були оформлені у вигляді заяв свідка в порядку, визначеному ст.88 ГПК України;

- у відзиві відповідач зазначає про те, що все майно третьої особи, яке залишилося на території ТОВ Століт-Полтава, описане та арештоване приватним виконавцем на підставі наказу господарського суду Полтавської області, виданому на виконання рішення по справі № 910/5608/22, разом з цим, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1 ст.59 Закону України Про виконавче провадження).

Не погодившись із вищевказаним рішенням ТОВ ТПК ПРОМІНВЕСТ звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2025 у справі № 917/2195/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що :

- відповідач не заперечував у відзиві на позов, що транспортні засоби Ресайклер WIRTGEN WR4200, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп цементорозподілювач STRAUMASTER SW16TA, державний номерний знак НОМЕР_3 , спеціалізований вантажний самоскид КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_5 та спеціалізований вантажний самоскид FAW CA3252, реєстраційний номер НОМЕР_7 , знаходяться на його території, ним були лише вказано, про недостатність, на його думку, доказів на підтвердження цього факту;

- у позивача відсутні жодні правовідносини з відповідачем, він не є стороною судової справи №910/5608/22 за спором між відповідачем та третьою особою, також він не є стороною виконавчого провадження за результатом її розгляду і транспортні засоби не є арештованим жодним виконавцем;

- доказом знаходження транспортних засобів у відповідача є заява третьої сторони ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод», яка підписана цифровим підписом директора юридичної особи та подана 14.01.2025 через систему Електронний суд та є електронним доказом в розумінні ч. 1 ст.96 ГПК України;

- судом першої інстанції за результатами розгляду справи стягнуто з позивача 18000,00 гривень компенсації витрат відповідача на правову допомогу, проте відповідачем було подано лише один процесуальний документ - відзив на позовну заяву, крім того, розгляд справи здійснювався без виклику сторін і відповідач не здійснював більше жодних дій по цій справі, отже заявлена відповідачем сума витрат на правову допомогу не є співмірною ані з ні витраченим адвокатом часу, ані зі складністю справи, ані з обсягом наданих послуг.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ТПК ПРОМІНВЕСТ (вх. № 587П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2025 у справі № 917/2195/24 та призначено справу до розгляду на 15.04.2025 об 15:30 год.

Учасникам справи встановити строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Зазначену ухвалу отримано учасниками справи, в тому числі і відповідачем 24.03.2025 о 21:40 год.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже ухвала Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 вважається врученою учасникам справи 25.03.2025, а тому останнім днем для подання відзиву на апеляційну скаргу є 09.04.2025 включно.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Століт-Полтава 07.04.2025 (здано до підприємства поштового зв`язку 04.04.2025), тобто у встановлений судом строк, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначений учасник справи проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що :

- позивач, звертаючись до суду з позовом про витребування у ТОВ «Століт-Полтава» спірних транспортних засобів, обґрунтовував свої вимоги тим, що згідно з договором оренди майна №07/02/2022-1, який був укладений між позивачем та третьою особою 07.02.2022 року, строком дії до 31.12.2023 року, та акту прийому-передачі машин та обладнання від 07.02.2024 року ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» передало ТОВ «Сєвеєродонецький асфальтобетонний завод» транспортні засоби, які, за інформацією орендаря, знаходяться на даний час на території ТОВ «Століт- Полтава», яке не бажає їх повертати.

- договір №07/02/2022-1 від 07.02.2022 та акт прийму-передачі від 07.02.2024 року не містять ідентифікуючих ознак переданих позивачем третій транспортних засобів, що, в свою чергу, позбавляє позивача можливості підтвердити факт передачі третій особі саме тих транспортних засобів, які вказані у позові;

- як на доказ знаходження у ТОВ «Століт-Полтава» вказаних транспортних засобів ТОВ «ПТК ПРОМІНВЕСТ» посилається лише на лист ТОВ «Сєвеєродонецький асфальтобетонний завод», в якому третя особа зазначає, що вказані транспортні засоби знаходяться у ТОВ «Століт-Полтава»;

- акт прийму-передачі машин та обладнання, який засвідчує передачу позивачем предмету договору третій особі, складений 07.02.2024 року, у той час, коли строк дії договору між ТОВ «ПТК ПРОМІНВЕСТ» та ТОВ «Сєвеєродонецький асфальтобетонний завод», встановлений п. 5.1 Договору №07/02/2022-1 від 07.02.2022, сплинув 31.12.2023;

- позивачем не надано жодних доказів передачі вказаних у позові транспортних засобів ТОВ «Століт-Полтава», як і не надано доказів неодноразового (як стверджує позивач) звернення до відповідача з вимогою про повернення майна, крім того, жодних відносин ТОВ «ПТК ПРОМІНВЕСТ» з ТОВ «Століт- Полтава» ніколи не мав;

- позивач під час розгляду справи не заперечував щодо розміру заявлених відповідачем судових витрат, жодних заперечень до суду з цього приводу не надав, що свідчить про згоду позивача з розміром понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.

11.04.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач вказує на те, що:

- позивачем було помилково долучено до матеріалів справи акт прийму-передачі витребуваних транспортних засобів з пустими полями і у зв`язку з розглядом справи без виклику сторін позивачу не було вказано на цю помилку, за чим порлідували хибні висновки суду першої інстанції;

- позивачем долучалося до матеріалів справи довідка б/н від 01.12.2024 від третьої особи - ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» і відповідно до цієї довідки третя сторона підтвердила, що саме відповідно договору оренди машин та обладнання №07/02/2022-1 від 02 лютого 2022 р. вона використовувала витребувані транспортні засоби й що дані транспортні засоби перебувають на території відповідача, на підтвердження цього позивачем також надавався договорі оренди нерухомого майна третьою стороною у відповідача №20 від 01.04.2021.

В судове засідання 15.04.2025 з`явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 15.04.2025 не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025) .

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутністю представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до доданих до позовної заяви копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, великотоннажного транспортного засобу, технологічного транспортного засобу позивач є власником наступного майна (транспортних засобів):

- ресайклер WIRTGEN WR4200, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу серії НОМЕР_2 ;

- причіп-цементорозподілювач STRAUMASTER SW16TA, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу серії НОМЕР_4 ;

- спеціалізований вантажний самоскид КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ;

- спеціалізований вантажний самоскид FAW CA3252, реєстраційний номер НОМЕР_7 , що належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 .

Загальна вартість зазначених вище транспортних засобів (спірного майна) складає 1 287 054,00 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача (а.с.33).

07.02.2022 між позивачем ТОВ ТПК ПРОМІНВЕСТ, орендодавцем, та ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод, орендарем, було укладено договір оренди машин та обладнання №07/02/2022-1 (далі Договір №07/02/2022-1), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування, а орендар приймає транспортні засоби (автомобілі, машини та обладнання), що належать орендодавцю на праві власності (об`єкт оренди).

Пунктами 2.1, 3.1 Договору №07/02/2022-1 передбачено, що передача машин та обладнання, які є об`єктом оренди, здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується представниками орендодавця та орендаря та оформлюється як додаток №1 до Договору №07/02/2022-1.

Крім того, між ТОВ Століт-Полтава, орендодавцем. та ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод, орендарем, 01.04.2021 був укладений договір оренди нерухомого майна № 20 (далі Договір №20), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове оплатне користування нежитловий комплекс та залізничну під`їзну колію (надалі - Об`єкт оренди), що належать орендодавцю на праві власності та розташовані за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, с-ще Покровське, вул. Елеваторна, 17.

Об`єкт оренди, згідно з цим Договором, передається орендодавцем орендарю для забезпечення господарських потреб орендаря, розміщення, зберігання та ремонту техніки, складування запасних частин та механізмів орендаря.

Відповідно до пункту 4.1 Договору №20 строк дії цього договору - до 31.03.2022.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, договір №20 не містить відомостей про те, яка саме техніка мала зберігатися третьою особою як орендарем на території нежитлового комплексу, переданого в оренду.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.11.2022 року у справі №910/5608/22 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Століт-Полтава 484 290 грн. 01 коп. основного боргу, 59 882 грн 49 коп. штрафу, 7990 грн 78 коп. інфляційних втрат, 5042 грн 39 коп. 3 % річних, 28 916 грн 56 коп. пені, 8791 грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору, 27 380 грн 48 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене вище судове рішення набрало законної сили 08.12.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107388853/).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірне майно (транспортні засоби) на підставі договору оренди машин та обладнання №07/02/2022-1 від 07.02.2022, були передані позивачем в оренду ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод (третій особі).

В свою чергу, рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 910/5608/22 з третьої особи (як орендаря) на користь відповідача (ТОВ Століт-Полтава, як орендодавця) була стягнута заборгованість за укладеним між ними договором оренди нерухомого майна №20 від 01.04.2021, предметом якого був комплекс нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, селище Покровське, вул. Елеваторна, 17, який належить відповідачу на праві власності. Як зазначає позивач, на сьогоднішній день заборгованість третьої особи перед відповідачем, встановлена судовим рішенням, не погашена, спір між ними не врегульований.

За твердженням позивача, він неодноразово намагався забрати свої транспортні засоби з території відповідача, але охорона відповідача не впускала його представників на територію, де знаходяться транспортні засоби.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач стверджує, що спірне майно (транспортні засоби), яке належить йому на праві власності, перебуває у володінні відповідача за вказаною вище адресою, тому підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України.

Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.05.2020 у справі №381/3165/17 зазначив, що, застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постановах від 15.03.2023 у cправі № 910/20600/21, від 18.09.2024 у справі № 751/1620/23, обов`язок доведення факту володіння майном відповідачем, до якого подано позов, як і незаконності такого володіння, покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 зазначено, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Як свідчать матеріали справи, позивач, стверджуючи про перебування спірного майна на території відповідача, зазначив, що вказане майно було передано позивачем третій особі в оренду на підставі Договору №07/02/2022-1 від 07.02.2022, а потім третя особа на підставі договору №20 від 01.04.2021 орендувала у відповідача комплекс нежитлових приміщень, де і було розміщене спірне майно (транспортні засоби, які і наразі перебувають на території відповідачів.

Так, в обґрунтування позову позивачем надано на підтвердження обставини передачі третій особі спірного майна позивачем надано копію акта прийому-передачі машин та обладнання від 07.02.2024 (додаток №1 до Договору №07/02/2022-1), зі змісту якого вбачається, що 07.02.2022 орендодавець передав, а орендар прийняв транспортні засоби (автомобілі), що належать орендодавцю на праві власності.

Разом з цим, як правильно встановив місцевий господарський суд першої інстанції, ані акт прийому-передачі машин та обладнання від 07.02.2024, ані текст Договору №07/02/2022-1 не містять ідентифікуючих ознак (найменувань, кількості, державних номерів тощо), які підлягали передачі та були передані позивачем в оренду третій особі.

Крім того, відповідно до п.5.1 Договору №07/02/2022-1, він діє до 31.12.2023, а отже акт прийому-передачі машин та обладнання від 07.02.2024 датовано пізніше за період дії Договору №07/02/2022-1.

На підтвердження факту перебування спірного майна у володіння відповідача позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви додано лист б/н від 01.12.2024, підписаний директором ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод Зозулею О.В., в якому повідомляється, що спірне майно (транспортні засоби) на протязі останнього часу та на сьогоднішній день перебувають на території, яка належить ТОВ Століт-Полтава, за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, сел. Покровське, вул. Елеваторна, 17.

Разом з цим, такий лист не може вважатися належним, достовірним та достатньо вірогідним доказом перебування спірних транспортних засобів у володінні відповідача, оскільки носить характер односторонньо складеного та підписаного третьою особою документа, в якому наведені лише твердження третьої особи про місцезнаходження такого майна, що може бути розцінене лише як припущення.

З цих же підстав не може вважатися належним доказом належним, достовірним та достатньо вірогідним доказом перебування спірних транспортних засобів у володінні відповідача і здійснена третьою особою у письмових поясненнях (а.с. 70, том І) заява третьої особи про те, що ці транспортні засоби знаходяться на території відповідача і він перешкоджає у здійсненні доступу до них як позивачу, так і третій особі.

При цьому, як вже зазначалося, позивачем не доведено факту передачі третій особі в оренду за Договором №07/02/2022-1 саме того майна, яке він просить витребувати у відповідача в рамках даної справи, як не містять матеріали справи і доказів того, що саме спірне майно було згодом розміщене третьою особою в орендованих у відповідача приміщеннях.

Твердження позивача про те, що він неодноразово намагався забрати свої транспортні засоби з території відповідача, тоді охорона відповідача не впускала його представників на територію, де знаходяться транспортні засоби, не підтверджено жодними доказами.

Твердження посадових осіб позивача та третьої особи щодо фактичного перебування спірного майна у володінні відповідача не були оформлені у вигляді заяв свідка в порядку, визначеному ст.88 ГПК України.

Так, відповідно до змісту ч.2 ст.88 ГПК України, така заява має містити інформацію про джерела обізнаності свідка щодо обставин, викладених в заяві, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків (ч.3 ст.88 ГПК України).

Апелянт зазначає про те, що відповідач не заперечував у відзиві на позов, що спірні транспортні засоби знаходяться на його території, при цьому, ним були лише вказано, про недостатність, на його думку, доказів цього факту.

Однак, такі твердження апелянта є не є обґрунтованими, оскільки у відзиві на позовну заяву на другій сторінці даного документа в абзацах 2 та 3 (а.с. 45, том І) відповідач зазначає, що твердження позивача про знаходження переданих позивачем тертій особі спірних транспортних засобів не відповідають дійсності, не підтверджені належними та допустимими доказами та фактично спростовуються матеріалами справи. Тобто відповідач вказує не лише на брак доказів на підтвердження доводів позивача щодо знаходження спірного майна в його володінні, але і на невідповідність таких доводів дійсності, що однозначно підтверджує заперечення відповідачем обставини перебування в його володінні майна, витребування якого є предметом спору у даній справі.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим рішення в зазначеній частині слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо стягнення з відповідача 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч.1, 2 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У відзиві на позов, тобто у своїй першій заяві по суті спору, відповідач просив суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу згідно з укладеним договором про надання правничої допомоги в розмірі 22 000 грн.

До відзиву відповідачем додано: ордер на надання правничої допомоги ТОВ Століт-Полтава на ім`я адвоката Мушук Василя Васильовича від 06.01.2025; копію договору про надання правничої допомоги від 17.12.2024, опис виконаних адвокатом робіт; платіжну інструкцію про переказ коштів позивачем адвокатському об`єднанню Астрея в розмірі 22 000,00 грн за договором про надання правничої допомоги від 17.12.2024.

Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21 викладено висновок про те, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Із наданих відповідачем доказів понесення витрат на професійну правову допомогу вбачається таке.

17.12.202 між відповідачем, замовником, та Адвокатським об`єднанням «Астрея», виконавцем, було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги у сфері права (юридичні послуги) у вигляді аналізу юридичних документів і розробки правової позиції, підготовки процесуальних документів, усного та письмового консультування представлення інтересів замовника у суді першої інстанції, а також іншої правової допомоги, спрямованої на захист прав і інтересів замовника.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору виконавець надає замовнику наступні послуги: надання правової консультації, збір та подання процесуальних документів, необхідних для захисту у судовому порядку прав замовника по справі №917/2195/24, представлення інтересів замовника у господарському суді Полтавської області.

Згідно з пунктом 3.1 даного договору вартість послуг, що надаються замовнику, становить 22 000, 00 грн.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Отже сторони у договорі про надання правової допомоги визначили фіксований гонорар адвоката за надання професійної правової допомоги відповідачу при розгляді даної справи в суді першої інстанції у твердій сумі - 22 000,00 грн.

На підтвердження розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу надано підписаний адвокатом відповідача опис робіт від 06.01.2025, за даними якого при наданні правової допомоги за договором від 17.12.2024 адвокатом було витрачено 11:00 годин. За попередньою домовленістю сторін година роботи адвоката оплачується у розмірі 2000,00 грн. Витрачений час, який брався до уваги при розрахунку гонорару:

Надання правових консультацій 1 год;

Попереднє опрацювання (вивчення) матеріалів, копіювання документів 2 год.

Складання відзиву на позовну заяву та направлення позивачу 6 год.

Представлення інтересів клієнта у судових засіданнях 2 год.

Всього -11 год.

Відповідно до платіжної інструкції №348 від 26.12.2024 відповідачем сплачено на користь Адвокатським об`єднанням «Астрея» 22 000,00 грн. за правову допомогу згідно з договором від 17.12.2024.

Колегія суддів зазначає, що факт надання послуг, наведених у описі робіт, за виключенням послуги щодо участі адвоката в судових засіданнях (2 год.), підтверджується матеріалами справи.

Разом з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (зокрема - чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

Колегія суддів зазначає, що справа №917/2195/24 за рівнем складності не передбачає поглибленого теоретичного дослідження та дослідження великої кількості нормативно-правових актів та доказів. При розгляді справи в суді першої інстанції адвокатом щодо суті спору складено один процесуальний документ - відзив на апеляційну скаргу, розгляд справи здійснювався без виклику сторін, що не потребувало витрат адвокатом свого часу на участь в судових засіданнях.

Отже, враховуючи критерії розумності, співмірності та реальності понесених стороною витрат на правничу допомогу, з огляду на рівень складності даної справи, кількість складених представником відповідача процесуальних документів, розгляд справи без виклику сторін, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає зменшенню до 10 000,00 грн.

Отже рішення місцевого господарського суду в частині задоволення заяви ТОВ Століт-Полтава про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ Століт-Полтава про стягнення витрат на правничу допомогу.

Щодо заявлених відповідачем витрат на правову допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено про понесення ним витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000,00 грн., на підтвердження чого додано до відзиву договір про надання правничої допомоги від 25.03.2025, опис робіт по справі №917/2195/24 від 04.04.2025, платіжну інструкцію № 97 від 31.03.2025 про сплату 12000,00 грн. на користь АО «Астрея».

Із наданих відповідачем доказів понесення витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції вбачається таке.

25.03.2025 між відповідачем, замовником, та Адвокатським об`єднанням «Астрея», виконавцем, було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги у сфері права (юридичні послуги) у вигляді аналізу юридичних документів і розробки правової позиції, підготовки процесуальних документів, усного та письмового консультування, представлення інтересів замовника у апеляційному господарському суді, а також іншої правової допомоги, спрямованої на захист прав і інтересів замовника.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору виконавець надає замовнику наступні послуги: надання правової консультації, збір та подання процесуальних документів, необхідної для захисту у судовому порядку прав замовника по справі №917/2195/24, представлення інтересів замовника у апеляційному господарському суді.

Згідно з пунктом 3.1 даного договору вартість послуг, що надаються замовнику, становить 12 000, 00 грн.

На підтвердження розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу надано підписаний адвокатом відповідача опис робіт від 04.04.25, за даними якого при наданні правової допомоги за договором від 25.03.2024 адвокатом було витрачено 6 годин. За попередньою домовленістю сторін година роботи адвоката оплачується у розмірі 2000,00 грн. Витрачений час, який брався до уваги при розрахунку гонорару:

Попереднє опрацювання (ознайомлення з апеляційною скаргою) 1 год.

Складання та направлення відзиву на апеляційну скаргу 5 год.

Відповідно до платіжної інструкції №97 від 31.03.2025 відповідачем сплачено на користь Адвокатським об`єднанням «Астрея» 12 000,00 грн. за правову допомогу згідно з договором від 25.03.2025.

Факт надання послуг, наведених у зазначеному описі робіт підтверджується матеріалами справи.

Як вже зазначалося, справа №917/2195/24 за рівнем складності не передбачає поглибленого теоретичного дослідження та дослідження великої кількості нормативно-правових актів та доказів. При цьому, розгляді справи в суді апеляційної інстанції адвокатом щодо суті спору складено один процесуальний документ - відзив на апеляційну скаргу, доводи якого частково дублюють доводи відзиву на позовну заяву.

Керуючись наведеними вище нормами законодавства, які регулюють розподіл та відшкодування судових витрат на правничу допомогу, враховуючи наведену вище судову практику Верховного Суду з цього питання, критерії розумності, співмірності та реальності понесених стороною витрат на правничу допомогу, з огляду на рівень складності даної справи, кількість складених представником відповідача процесуальних документів, розгляд справи без виклику сторін, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.

Щодо судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Колегія суддів зазначає, що оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги рішення суду першої інстанції скасовано лише в певній частині, яка стосується відшкодування витрат на правову допомогу, тоді як вимоги апеляційної скарги по суті спору задоволено не було, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника апеляційної скарги .

При цьому, з довідки начальника статистично-інформаційного відділу від 14.04.2025 вбачається, що станом на 14.04.2025 по рахунку UA758999980313151206082020653 Східного апеляційного господарського суду, отримувач коштів: ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101; код отримувача: 37874947 в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства в КП Діловодство спеціалізованого суду відсутня інформація про зарахування судового збору до державного бюджету України сплаченого за платіжною інструкцією № СС7Н-Н59Т-Р-А8С3 від 13.03.2025 у сумі 28 958,72 грн, яка була додана позивачем до апеляційної скарги.

Отже з апелянта на користь державного бюджету підлягає стягненню 23 166,97 грн. (28 958,72 грн .- 5791,75 грн. переплати) судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ ТПК ПРОМІНВЕСТ (вх. № 587П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2025 у справі № 917/2195/24 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2025 у справі № 917/2195/24 скасувати в частині задоволення заяви ТОВ Століт-Полтава про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ Століт-Полтава про стягнення витрат на правничу допомогу.

В решті рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2025 у справі № 917/2195/24 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК ПРОМІНВЕСТ (вул. Шаповала Генерала, 2 А, офіс 211, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39523286) на користь Державного бюджету України 23 166,97 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК ПРОМІНВЕСТ (вул. Шаповала Генерала, 2 А, офіс 211, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39523286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Століт-Полтава (вул. Великотирнівська, 6А, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область 38400, код ЄДРПОУ 34170994) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.04.2025.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко