Постанова

від 11.02.2025 по справі 906/456/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 906/456/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Мотляха О. О. (адвоката),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 (колегія суддів: Петухов М. Г. - головуючий, Бучинська Г. Б., Олексюк Г. Є.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.03.2023 (суддя Лозинська І. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, 2) Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, 3) Державного реєстратора відділу "Центр надання адміністративних послуг" Брусилівської селищної ради Житомирської області Яковченко Людмили Валеріївни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Комунального підприємства "Господар",

про визнання незаконними та скасування наказу, рішень, скасування акта приймання-передачі земельних ділянок і державної реєстрації права комунальної власності та постійного користування земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2022 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - Брусилівська селищна рада), Державного реєстратора відділу "Центр надання адміністративних послуг" Брусилівської селищної ради Житомирської області Яковченко Людмили Валеріївни (далі - державний реєстратор Яковченко Л. В.) про:

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 № 6-5020/14-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" у частині передачі в комунальну власність земельних ділянок з кадастровим номером 1820982500:04:000:8100 площею 36,5423 га та з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га;

- скасування акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної в комунальну власність від 22.12.2018 в частині передачі в комунальну власність земельних ділянок з кадастровим номером 1820982500:04:000:8100 площею 36,5423 га та з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га, що підписаний ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Брусилівською селищною радою;

- визнання незаконними і скасування рішень державного реєстратора Яковченко Л. В. від 01.07.2020 № 452911450 про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га із цільовим призначенням: 01.04 (землі сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства); від 13.10.2020 № 54556461 про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1820982500:04:000:8100 площею 36,5423 га із цільовим призначенням: 01.04 (землі сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства);

- скасування державної реєстрації права комунальної власності Брусилівської селищної ради на земельні ділянки з кадастровим номером 1820982500:04:000:8100 площею 36,5423 га та з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га з одночасним припиненням права комунальної власності на ці земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнання незаконним і скасування рішення Брусилівської селищної ради від 24.09.2021 № 602;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Яковченко Л. В. від 01.10.2021 № 60703149 про державну реєстрацію права постійного користування за Комунальним підприємством "Господар" (далі - КП "Господар") на земельну ділянку з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га.

1.2. Позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" обґрунтовані тим, що на підставі рішення Виконавчого комітету Житомирської обласної ради від 25.02.1989 № 64 "Про передачу земельної ділянки для організації підсобного господарства" Підсобному сільському господарству "Ковганівське" Виробничого об`єднання "Укргазпром" було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ-23 № 000001 щодо земельної ділянки площею 647,5 га та зареєстровано цей акт у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за № 1. Однак на підставі оспорюваних наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, акта приймання-передачі земельних ділянок, рішення Брусилівської селищної ради та рішень державного реєстратора земельні ділянки площами 36,5423 га та 468,4821 га, які перебували в постійному користуванні позивача, були передані в комунальну власність та постійне користування КП "Господар", чим, на думку позивача, порушено його право постійного користування землею.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.03.2023 у справі № 906/456/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Брусилівської селищної ради, державного реєстратора Яковченко Л. В. про визнання незаконними та скасування наказу, рішень, скасування акта приймання-передачі земельних ділянок, скасування державної реєстрації права комунальної власності та постійного користування земельними ділянками.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 № 6-5020/14-18-СГ, скасування акта приймання-передачі земельних ділянок від 22.12.2018, господарський суд першої інстанції виходив із того, що Державний акт на право постійного користування землею від 08.02.1994 серії ЖТ-23 № 000001 виданий із порушенням законодавства, яке діяло на момент його видачі. Зокрема, Державний акт був виданий Підсобному сільському господарству "Ковганівське" Виробничого об`єднання "Укргазпром", яке створене без права юридичної особи. Крім того, за висновком місцевого господарського суду, сільська рада видала Державний акт на право постійного користування землею від 08.02.1994 серії ЖТ-23 № 000001 із перевищенням своїх повноважень, оскільки такий Державний акт мав бути виданий обласною радою. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що в позовній заяві відсутні вказівки на відомості, в чому полягає порушення права постійного користування позивача у зв`язку із передачею земельних ділянок з державної власності в комунальну власність.

2.3. Враховуючи відмову в задоволенні зазначених позовних вимог, місцевий господарський суд також відмовив у задоволенні похідних позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішень державного реєстратора Яковченко Л. В. від 01.07.2020 № 452911450 та від 13.10.2020 № 54556461 про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, а також про скасування державної реєстрації права комунальної власності Брусилівської селищної ради на земельні ділянки з одночасним припиненням права комунальної власності на ці земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Брусилівської селищної ради від 24.09.2021 № 602, місцевий господарський суд зазначив, що Виробниче об`єднання "Укргазпром" не набуло право постійного користування спірними земельними ділянками відповідно до вимог законодавства. Крім того, за висновком господарського суду першої інстанції, не може бути задоволена позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Яковченко Л. В. від 01.10.2021 № 60703149 про державну реєстрацію права постійного користування за КП "Господар" на земельну ділянку з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га, оскільки така вимога є похідною від основної вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Брусилівської селищної ради від 24.09.2021 № 602, в задоволенні якої відмовлено.

2.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 змінено рішення Господарського суду Житомирської області від 24.03.2023 у справі № 906/456/22 в мотивувальній частині та викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного господарського суду.

2.6. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, надав правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту та дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту.

2.7. При цьому апеляційний господарський суд зауважив, що належним та ефективним способом захисту ймовірно порушеного права позивача на постійне користування землею є звернення до суду з позовом про визнання за ним права постійного користування землею. Крім того, за висновком апеляційного господарського суду, наведений спосіб захисту не виключає одночасного пред`явлення додаткової вимоги негаторного позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.03.2023 у справі № 906/456/22, до Верховного Суду звернулося АТ "Укртрансгаз" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу № 906/456/22 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Укртрансгаз" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Укртрансгаз", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. АТ "Укртрансгаз" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково не врахували висновки щодо застосування частин 1, 5 статті 104 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VІ, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

3.4. При цьому, на думку АТ "Укртрансгаз", господарський суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неправильно застосував положення частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", статей 116, 141, 152, пунктів 6, 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права в подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 19.08.2018 у справі № 914/2211/17, від 27.01.2021 у справі № 906/706/19, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19.

3.5. Крім того, за доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій порушили приписи статей 7, 11, 73, 86, 91, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, та не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19.08.2018 у справі № 914/2211/17, від 27.01.2021 у справі № 906/706/19, від 20.02.2020 у справі № 909/108/19, від 08.09.2019 у справі № 923/95/19, від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 та постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

3.6. АТ "Укртрансгаз" наголошує на тому, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", пунктів 6, 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, статті 13 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України.

3.7. АТ "Укртрансгаз" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили наявні у справі докази як окремо, так і у взаємному зв`язку в їх сукупності та не врахували презумпцію чинності рішення Виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів Української PCP від 25.02.1989 № 64, на підставі якого Підсобному сільському господарству "Ковганівське" Виробничого об`єднання "Укргазпром" було видано Державний акт на право постійного користування землею від 28.04.1994 серії ЖТ-23 № 000001, презумпцію чинності зазначеного Державного акта.

3.8. Крім того, на думку скаржника, господарські суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили позивачу в задоволенні клопотань про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та про призначення експертизи з питань землеустрою.

3.9. Брусилівська селищна рада у відзивах на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги АТ "Укртрансгаз". При цьому Брусилівська селищна рада зазначає, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.03.2023 у справі № 906/456/22 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз", є необґрунтованими.

3.10. Верховний Суд 08.01.2024 зареєстрував відзив ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз", який 05.01.2024 був направлений на офіційну електронну адресу Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області відзиву на касаційну скаргу, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Оскільки відзив ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" всупереч вимогам, встановленим Господарським процесуальним кодексом України, направлений на офіційну електронну адресу Верховного Суду, а не за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, його належить залишити без розгляду.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної ради від 25.02.1989 № 64 "Про передачу земельної ділянки для організації підсобного господарства", зокрема, прийнято пропозицію Виконавчого комітету Коростишівської районної Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки колгоспу імені Першого травня села Містечко площею 849,9 га, з них: ріллі 528 га, багаторічних насаджень 8 га, сінокосів 36,4 га, пасовищ 18,6 га, присадибних земель 68 га, лісів 115,6 га та інших земель 73,3 га, у постійне користування Виробничому об`єднанню "Укргазпром" Міністерства газової промисловості СРСР під підсобне сільське господарство.

4.2. У подальшому 01.02.1994 Підсобному сільському господарству "Ковганівське" Виробничого об`єднання "Укргазпром" було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ-23 № 000001 щодо земельної ділянки площею 647,5 га.

4.3. 08.02.1994 зазначений Державний акт зареєстровано в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за № 1.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що наказом ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 № 6-5020/14-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" та наказом ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 16.04.2019 № 6-1204/14-19-СГ "Про внесення змін до наказу від 22.12.2018 № 6-5020/14-18-СГ" було передано Брусилівській селищній раді в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6942,2753 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади Брусилівського району Житомирської області

4.5. Господарські суди зазначили, що 22.12.2018 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Брусилівська селищна рада підписали акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність.

4.6. 25.06.2020 та 08.10.2020 державний реєстратор Яковченко Л. В. прийняла рішення про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га та з кадастровим номером 1820982500:04:000:8100 площею 36,5423 га.

4.7. Рішенням Брусилівської селищної ради від 24.09.2021 № 602 вирішено:

- передати в постійне користування КП "Господар" земельну ділянку з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га;

- вважати таким, що втратив чинність пункт 13 рішення 9 сесії Брусилівської селищної ради 8 скликання від 26.05.2021 № 364 "Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельних ділянок";

- рекомендувати КП "Господар" зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та їх обтяжень", та забезпечити використання земельної ділянки відповідно до визначеного цільового призначення з дотриманням заходів щодо охорони та збереження якості ґрунтів земельної ділянки;

- контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин, використання природних ресурсів та розвитку населених пунктів Брусилівської селищної територіальної громади, планування та забудови територій та заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів селищної ради Захарченка В. В.

4.8. 01.10.2021 державний реєстратор Яковченко Л. В. прийняла рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1820982500:04:000:8101 площею 468,4821 га за КП "Господар".

4.9. Позивач, вважаючи, що відповідачі порушили його право постійного користування землею, яке посвідчено Державним актом на право постійного користування землею від 01.02.1994 серії ЖТ-23 № 000001, звернувся до Господарського суду Житомирської області із цим позовом.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2023 у справі № 906/456/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.03.2023 у справі № 906/456/22 і вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2024 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.03.2023 у справі № 906/456/22 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/21682/15 (910/17038/21).

Колегія суддів установила, що 20.12.2024 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/21682/15 (910/17038/21) ухвалив постанову, повний текст якої було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.01.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2025 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.03.2023 у справі № 906/456/22.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги АТ "Укртрансгаз" до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Брусилівської селищної ради, державного реєстратора Яковченко Л. В. про визнання незаконними та скасування наказу, рішень, скасування акта приймання-передачі земельних ділянок і державної реєстрації права комунальної власності та постійного користування земельними ділянками.

5.5. Підставою позовних вимог, на думку АТ "Укртрансгаз", є порушення відповідачами права позивача постійного користування землею, яке посвідчено Державним актом на право постійного користування землею від 01.02.1994 серії ЖТ-23 № 000001.

5.6. Господарський суд першої інстанції, розглянувши справу № 906/456/22 по суті позовних вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову АТ "Укртрансгаз".

5.7. Апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з висновком місцевого господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову АТ "Укртрансгаз", проте з інших мотивів, ніж ті, які наведені в рішенні господарського суду першої інстанції. Тому апеляційний господарський суд змінив мотивувальну частину рішення господарського суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову АТ "Укртрансгаз" з огляду на те, що позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту.

5.8. Оскільки оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду змінено мотивувальну частину рішення господарського суду першої інстанції у справі № 906/456/22, колегія суддів вважає за необхідне першочергового розглянути доводи АТ "Укртрансгаз", які стосуються оскаржуваної постанови.

5.9. АТ "Укртрансгаз" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково не врахували висновки щодо застосування частин 1, 5 статті 104 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VІ, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

5.10. Крім того, за доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій порушили приписи статей 7, 11, 73, 86, 91, 236, 237, оскільки не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, та не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19.08.2018 у справі № 914/2211/17, від 27.01.2021 у справі № 906/706/19, від 20.02.2020 у справі № 909/108/19, від 08.09.2019 у справі № 923/95/19, від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 та постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ". Зокрема, АТ "Укртрансгаз" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили наявні у справі докази як окремо, так і у взаємному зв`язку в їх сукупності та не врахували презумпцію чинності рішення Виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів Української PCP від 25.02.1989 № 64 на підставі якого Підсобному сільському господарству "Ковганівське" Виробничого об`єднання "Укргазпром" було видано Державний акт на право постійного користування землею від 28.04.1994 серії ЖТ-23 № 000001, презумпцію чинності зазначеного Державного акта.

5.11. АТ "Укртрансгаз" наголошує на тому, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", пунктів 6, 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, статті 13 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України.

5.12. На думку скаржника, господарські суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили позивачу в задоволенні клопотань про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та про призначення експертизи з питань землеустрою.

5.13. Верховний Суд, перевіряючи наведені доводи скаржника та висновки апеляційного господарського суду, зокрема, про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, зазначає, що касаційне провадження в цій справі зупинялося до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/21682/15 (910/17038/21), тому колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, які викладені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21).

5.14. По-перше, Верховний Суд зазначає, що частина позовних вимог АТ "Укртрансгаз", заявлених у цій справі, спрямовані на захист права державної власності на земельні ділянки, оскільки, на думку позивача, право комунальної власності на них неправомірно зареєстроване за територіальною громадою в особі Брусилівської селищної ради. Отже, частина позовних вимог АТ "Укртрансгаз" спрямовані на захист прав держави (визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 № 6-5020/14-18-СГ, скасування акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної в комунальну власність від 22.12.2018, визнання незаконними і скасування рішень державного реєстратора Яковченко Л. В. від 01.07.2020 № 452911450, від 13.10.2020 № 54556461 про реєстрацію права комунальної власності, скасування державної реєстрації права комунальної власності Брусилівської селищної ради на земельні ділянки).

5.15. Як зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21), до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі, відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

5.16. Крім того, і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Такий висновок справедливий і щодо господарського процесу. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.

5.17. Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Отже, повноваження представляти державу у спірних правовідносинах належа ть до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

5.18. Крім того, представляти інтереси держави в суді може прокурор. Для цього прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

5.19. Разом з тим відповідно до встановлених фактичних обставин справи ні центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин чи його територіальні органи, ні прокурор, не зверталися з позовними вимогами від імені держави.

5.20. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що законодавство не передбачає права постійного користувача землею на звернення з похідними позовними вимогами на користь держави, чиє право порушене незаконним заволодінням земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності за порушником. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21), до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі.

5.21. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду також зазначив, що два різних суб`єкти права не можуть мати права на один і той же позов (в матеріальному значенні), оскільки це призвело би до можливості дублювання судових процесів з тим же предметом позову за тих самих обставин з можливістю ухвалення протилежних судових рішень у судових процесах за позовами нібито різних позивачів (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що за протилежного підходу було б можливим ініціювання різних судових процесів щодо одного і того ж предмета, зокрема, з метою поставити учасником товариства (або товариством) під сумнів остаточність та правову визначеність постановленого в межах справи за участю товариства (або його учасника) судового рішення, яким вирішений спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц).

5.22. Оскільки право на позов, спрямований на захист володіння держави, належить саме державі, то суб`єкт права постійного користування не має права звертатися до суду з таким позовом від власного імені.

5.23. Водночас позов у справі, що переглядається, АТ "Укртрансгаз" подало від власного імені, тому АТ "Укртрансгаз" не є належним позивачем за позовними вимогами, пред`явленими в інтересах держави у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21), до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі.

5.24. По-друге, Верховний Суд зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.25. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.26. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

5.27. Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

5.28. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

5.29. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.30. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.31. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

5.32. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

5.33. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22.

5.34. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

5.35. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

5.36. Отже, колегія суддів зазначає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку в задоволенні позову слід відмовити. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.37. Апеляційний господарський суд, проаналізувавши обставини справи, доводи позивача, викладені в заявах по суті справи, позицію інших учасників справи, пояснення їх представників, установив, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, має на меті фактично захистити своє право постійного користування землею, яке заперечуються відповідачами, тобто не визнається ними. Тому апеляційний господарський суд зазначив, що належним та ефективним способом захисту ймовірно порушеного права позивача на постійне користування землею є звернення до суду з позовом про визнання за ним права постійного користування землею. При цьому, за висновком апеляційного господарського суду, наведений спосіб захисту не виключає одночасного пред`явлення додаткової вимоги негаторного позову.

5.38. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

5.39. Крім того, за змістом статті 152 Земельного кодексу України, яка визначає способи захисту прав на земельні ділянки, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

5.40. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про способи захисту, зазначала про те, що вимоги про визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц). Тобто відповідне судове рішення має забезпечити, щоб обидві сторони правовідносин могли знати про права одна одної та у майбутньому діяти, не порушуючи їх.

5.41. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що позивач у цій справі обрав неефективний спосіб захисту. Оскільки апеляційний господарський суд установив, що відповідачі не визнають право позивача постійного користування спірними земельними ділянками, то з урахуванням конкретних обставин цієї справи, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що ефективним способом захисту права позивача на постійне користування спірними земельними ділянками є звернення до суду з позовом про визнання за позивачем права постійного користування землею, що не виключає одночасного пред`явлення негаторного позову.

5.42. За таких обставин доводи скаржника, які охоплюються підставами касаційного оскарження, визначеними пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

5.43. Крім того, Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд безпідставно відмовив позивачу в задоволенні клопотання про призначення експертизи з питань землеустрою.

5.44. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

5.45. Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

5.46. Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

5.47. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну (частина 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України ).

5.48. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

5.49. Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання позивача про призначення експертизи з питань землеустрою, зазначив, що позовними вимогами в цій справі є вимоги немайнового характеру, які пов`язані з оспорюванням рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, посадової особи, та, на думку позивача, порушують його право постійного користування землею.

5.50. Виходячи із предмета та підстав позову, здійснивши аналіз наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами, апеляційний господарський суд зазначив, що питання про відповідність технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та її затвердження вимогам законодавства не входить до кола доказування в цій справі. Таким чином, апеляційний господарський суд визнав за можливе при вирішенні спору обмежитись доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на що відмовив позивачу в задоволенні клопотання про призначення експертизи з питань землеустрою.

5.51. Враховуючи принципи змагальності та рівності сторін, предмет доказування, Верховний Суд зазначає, що скаржник не довів порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права під час відмови в задоволенні клопотання АТ "Укртрансгаз" про призначення у справі експертизи з питань землеустрою.

5.52. Крім того, незгода з відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку про те, що судом допущено в цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки апеляційний господарський суд установив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 28.02.2024 у справі № 916/997/23, від 10.01.2024 у справі № 921/39/23, від 18.04.2023 у справі № 904/7626/21, від 06.07.2023 у справі № 915/212/20.

5.53. Отже, з огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і експертиза може бути призначена в разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, проте, як установив апеляційний господарський суд, питання щодо відповідності технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та її затвердження вимогам законодавства не входить до кола доказування в цій справі, а доводи скаржника зводяться до незгоди з мотивами, з яких судом було відмовлено АТ "Укртрансгаз" у задоволенні клопотання про призначення експертизи, тому колегія суддів вважає доводи касаційної скарги в цій частині необґрунтованими.

5.54. При цьому господарський суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні клопотань АТ "Укртрансгаз" про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та про призначення експертизи з питань землеустрою, також дотримався приписів процесуального законодавства. Тому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права під час відмови позивачу в задоволенні зазначених клопотань.

5.55. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.56. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.57. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 906/392/23, від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.

5.58. Тому Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про недослідження апеляційним господарським судом зібраних у справі доказів.

5.59. При цьому Верховний Суд не встановив порушення апеляційним господарським судом приписів статей 7, 11, 73, 86, 91, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

5.60. Інші доводи, наведені в касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз", не впливають на результат вирішення цієї справи з урахуванням обраного позивачем способу захисту, а тому такі доводи Верховний Суд не може взяти до уваги, оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

5.61. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цих підстав.

5.62. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин апеляційним господарським судом із правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції.

5.63. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені апеляційним господарським судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови.

5.64. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 906/456/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак