Ухвала

від 20.02.2025 по справі 260/1155/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2025 року

м. Київ

справа №260/1155/23

адміністративне провадження №К/990/47291/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 017 жовтня 2024 року у справі №260/1155/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління у Закарпатській області Бюро економічної безпеки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дисциплінарна комісія БЕБ України в особі Бюро економічної безпеки України, про визнання дії та бездіяльності протиправними,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати Наказ від 25 січня 2023 року № 3-к/ДСК про звільнення із служби в Бюро економічної безпеки України та займаної посади старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати Наказ від 25 січня 2023 року № 1-Д про застосування до старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в Бюро економічної безпеки України;

поновити на посаді старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_1 ;

зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Закарпатській області виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 017 жовтня 2024 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2025 касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали. Виявлені недоліки скаржнику запропоновано усунути шляхом подання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами; та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.

03 лютого 2025 року на виконання вимог ухвали до Верховного Суду надійшла заява з уточненою касаційною скаргою ОСОБА_1 .

З матеріалів заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено у відкритому судовому засіданні 17 жовтня 2024 року (повний текст складено 22 жовтня 2024 року). Касаційну скаргу передано до відділення поштового зв`язку 21 листопада 2024 року, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

З огляду на викладене, касаційну скаргу подано у строк, передбачений статтею 329 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник також посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що суди попередніх не дослідили наказ від 03 листопада 2022 року №17-к «Про прийом на службу ОСОБА_1 ».

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

В обґрунтування доводів скаржник фактично посилається на те, що судом надано неправильну правову оцінку доказам, що не є тотожним порушенню, на яке посилається скаржник як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Також скаржник вказає, що суд встановив обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.

Водночас, згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Окрім цього, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

З огляду на вказане, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 330, 331, 334 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 017 жовтня 2024 року у справі №260/1155/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління у Закарпатській області Бюро економічної безпеки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дисциплінарна комісія БЕБ України в особі Бюро економічної безпеки України, про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Витребувати з Закарпатського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №260/1155/23.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Направити копію цієї ухвали скаржнику, а разом з копією касаційної скарги - іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді А. Г. Загороднюк

Л. О. Єресько