Постанова

від 20.02.2025 по справі 520/10086/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 520/10086/22

адміністративне провадження № К/990/32813/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Єресько Л.О.,

Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 (головуючий суддя - Рубан В.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 (головуючий суддя - Курило Л.В., судді - Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.)

у справі № 520/10086/22

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 21.10.2022 № 288 «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Харківській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення, на підполковника поліції ОСОБА_1 (0095721), начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 464 о/с від 26.10.2022 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0095721), начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на службу в органах поліції на посаду начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України;

- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2022 по день фактичного поновлення на службі в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваних наказів, оскільки такі прийнято відповідачем за відсутності факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку. За доводами позивача, відповідачем притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності лише за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та вручення позивачу підозри. Водночас вчинення позивачем дисциплінарного проступку в межах проведеного службового розслідування не встановлено та не доведено.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 21.10.2022 № 288 «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Харківській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення, на підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 464 о/с від 26.10.2022 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на службу в поліції на посаду начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 28.10.2022 по 02.03.2023 у розмірі 85 692 грн 60 коп., з відрахуванням обов`язкових податків, платежів та зборів.

4. При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що зміст висновку службового розслідування фактично тотожний змісту повідомлення про підозру позивачу в кримінальному провадженні за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, вирок по якому на час розгляду справи не ухвалено. З посиланням на положення статті 62 Конституції України суди дійшли висновку, що у разі набрання законної сили обвинувальним вироком відносно позивача будуть наявні правові підстави для звільнення позивача з посади, проте наразі відсутні підстави для звільнення позивача із служби в поліції лише за порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження. У підсумку суди виснували про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем службової дисципліни.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про неправильне застосування судами частин першої та другої статті 19, статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», частин сьомої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, частини першої статті 62 Конституції України, частини другої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а.

7. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач наголошує про неврахування судами попередніх інстанцій обставин того, що у межах спірних правовідносин не досліджується питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, а надається оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. Відповідач вважає, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, що підтверджується матеріалами службового розслідування. Також скаржник вказує про неповне з`ясування судами обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Позиція інших учасників справи

8. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційних скарг

9. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

10. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2025 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

11. 05.10.2022 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від Управління стратегічних розслідувань в Харківській області надійшла інформаційна довідка про подію від 04.10.2022 № 2049/55/119/01-2022 щодо факту затримання 04.10.2022 начільника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) цього управління підполковника поліції ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

12. Наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05.10.2022 № 203 «Про призначення та проведення службового розслідування» з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки відомостей, викладених в інформаційній довідці управління стратегічних розслідувань в Харківській області від 04.10.2022 № 2049/55/119/01-2022, щодо неналежного виконання своїх службових обов`язків окремими працівниками цього управління, що могло стати причинами та умовами надзвичайної події, яка мала місце 04.10.2022 за участю підполковника поліції ОСОБА_1 , а також обставин скоєння ним порушень службової дисципліни, відповідно до вимог статей 14, 15, пунктів 1, 2 статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, пункту 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, призначено за вказаними відомостями службове розслідування.

13. За результатами проведеного службового розслідування, начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України затверджено висновок від 19.10.2022, яким встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог підпунктів 1, 2 частини першої статті 18, підпунктів 1, 2, 3, 5 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, пункту 2 статті 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», Присяги поліцейського та посадових інструкцій, що виразилось у особистій недисциплінованості, невиконанні, незнанні норм діючого законодавства України, в умисному невиконанні основних обов`язків і повноважень поліцейських, вимаганні від цивільної особи грошових коштів, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, та не інформуванні про допущені порушення безпосереднього керівника.

14 За неналежне виконання службових обов`язків вирішено притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

15. Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Харківській області» від 21.10.2022 № 288 за неналежне виконання службових обов`язків, що виразилось в порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, пункту 2 статті 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», Присяги поліцейського та посадових інструкцій, до підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

16. 26.10.2022 ОСОБА_1 подано рапорт про скасування застосовного дисциплінарного стягнення. В даному рапорті зазначено, що застосування дисциплінарного стягнення є необґрунтованим і незаконним, з огляду на те, що ним не було вчинено ні інкримінованого йому злочину, ні діянь, які містили б ознаки того чи іншого дисциплінарного проступку. Єдиною підставою застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення став факт оголошення йому повідомлення про підозру в рамках кримінального провадження № 42022100000000473 від 13.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

17. Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 26.10.2022 № 464 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

18. Прийняття відповідачем наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

21. Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

22. За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

23. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

24. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

25. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

26. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

27. Згідно з пунктами 1, 2, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

28. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

29. За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

30. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

31. Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

32. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

33. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Оцінка Верховного Суду

34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

36. Спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

37. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки вважали, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відбулося виключно через повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

38. Оцінюючи у межах доводів касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд зазначає таке.

39. Так, з аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

40. Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17 вказав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

41. Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

42. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

43. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21 та інших.

44. У постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а, на яку слушно посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

45. У вищеозначеній постанові Верховний Суд вказав, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.

46. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19, тощо.

47. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17).

48. Верховний Суд у справі № 480/9492/20 також зауважував, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі № 807/196/17, від 09.10.2019 у справі № 812/1706/15, від 28.11.2019 у справі № 802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а, від 30.09.2021 у справі № 814/334/17.

49. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обовязків цивільного характеру.

50. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

51. Такий підхід при вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, а також від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21 та інших.

52. У цій справі Верховний Суд враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

53. Адміністративний суд у силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

54. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

55. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

56. В контексті особливостей спірних правовідносин слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання особи винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказів, якими така особа звільняється зі служби у зв`зязку із реалізацією дисциплінарного стягнення, адже особа звільняється не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

57. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

58. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

59. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

60. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

61. В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особа отримала в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності.

62. За обставинами цієї справи, склад дисциплінарного проступку встановлений дисциплінарною комісією на підставі матеріалів службового розслідування.

63. За позицією відповідача, висновок службового розслідування про вчинення позивачем дисциплінарного проступку ґрунтується на самостійних правових підставах.

64. Водночас, погодившись із позицією позивача, що його звільнення відбулося лише за порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження, суди попередніх інстанцій не встановили чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено позивачем; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.

65. А тому, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про неповне з`ясування судами обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

67. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

68. Під час нового розгляду цієї справи в суді першої інстанції необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові та на основі закріплених у Кодексі адміністративного судочинства України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі № 520/10086/22 скасувати.

3. Справу № 520/10086/22 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк