Постанова

від 19.02.2025 по справі 161/12000/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/12000/24 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/204/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Федонюк С.Ю., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Русинчук М.М.,

представника позивача Гринчука І.С.,

представників відповідачів Лавренюка Б.О., Чабана Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент» про визнання поширеної інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2024 року на адресу суду надійшов позов Комунального підприємства «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент» про визнання поширеної інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 01 липня 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено розгляд справи у підготовчому провадженні.

07 жовтня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про призначення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2024 року призначено по справі судово-лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу, на вирішення якої поставлено ряд питань. Провадження у справі зупинено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши представників, як позивача так і відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу про призначення судової експертизи, суд першої інстанції виходив із доцільності її призначення у даній справі.

Такий висновок зроблений з дотриманням норм процесуального права.

Статтею 12ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частиною другою статті 102ЦПК України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ст.103ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта

Відповідно до ч. 5 ст.103ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання призначення та проведення судової експертизи, а також оцінка висновку експерта є компетенцією суду згідно з ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання поширеної інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії.

Клопотання про призначення експертизи мотивовано тим, що оскільки позов є дифамаційним то його підставами є обставини щодо поширення на думку позивача недостовірної інформації та інформації, вираженої в принизливій, неспростовній або дискредитуючій формі, відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту поширення ним інформації через власну сторінку в соцмережі Фейсбук, а перед цим на засіданні постійної комісії, однак заперечує що така інформація є недостовірною чи виражена в принизливій формі та стверджує, що така інформація має форму оціночного судження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2024 року призначено судово-лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу, на вирішення якої поставлено ряд питань.

Таким чином зі змісту оскаржуваної ухвали суду встановлено, що призначення такої експертизи та поставлені питання стосуються предмету спору та підстав, з яких заявлено позов.

Апеляційна скарга ж мотивована тим, що оціночні судження не є предметом судового захисту, визнання поширеної інформації недостовірною відноситься до виключної компетенції суду, а також тим, що в матеріалах справи вже наявний висновок експерта від 24.06.2024 року № ЕД-19/123-24/6818-ЛД.

Метою призначення оспорюваної експертиз є саме встановлення фахівцями в конкретній галузі питання, що стосуються висловлювань, які зроблені ОСОБА_1 , зокрема: чи такі є фактичними твердженнями чи оціночними судженнями.

Виходячи з принципів диспозитивності, змагальності, всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, враховуючи те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо проведення судової експертизи.

Необґрунтованими та безпідставними є твердження апелянта про відсутність підстав для призначення експертизи оскільки в матеріалах справи вже наявний висновок експерта. Як вбачається з висновку експерта № ЕД-19/123-24/6818-ЛД від 24.06.2024 року в ньому відсутня вказівка про те , що він виготовлений для суду, та відсутнє попередження експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384-385 КК України. На вказаних обставинах неодноразово наголошували представники відповідачів, заявляючи, що такий висновок не є належним та допустимим доказом. Відтак зважаючи на вказані обставини та бажаючи довести належними та допустимими доказами підставність заявлених вимог, позивач клопотав про призначення відповідної експертизи та така експертиза обґрунтовано була призначена.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що призначення експертизи у тому ж експертному центрі, висновок якого міститься в матеріалах справи породжує у нього сумніви в об`єктивності експертного висновку, що буде виготовлений на ухвалу від 18.12.2024 року.

Відповідно до абз. 10 ч. 2 п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу. Відтак будучи попередженим про кримінальну відповідальність експерт зобов`язаний надати об`єктивний, обґрунтований та повний висновок на поставлені питання не в залежності щодо наявності інших висновків з цих питань в матеріалах цивільної справи.

Крім того, в суді апеляційної інстанції представник скаржника - адвокат Лавренюк Б.О. ствердно вказав, що заперечуючи в суді першої інстанції необхідність призначення відповідної експертизи в цілому ними не пропонувалась альтернативна експертна установа, яка може провести таку експертизу у випадку призначення її судом.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/3 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» аналіз змісту мовлення проводиться у межах лінгвістичної експертизи усного мовлення під час семантичних досліджень, за допомогою яких вирішується питання, чи є висловлювання особи фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Експертиза тексту в справах про захист честі, гідності й ділової репутації встановлює чи містить текст негативну інформацію про особу, в якій формі (твердження, чи оцінного судження) подано інформацію, чи є підстави вважати, що судження виражено в брутальній, принизливій або непристойній формі.

Відповідно до п. 2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), у межах лінгвістичної експертизи мовлення проводяться авторознавчі та семантико-текстуальні дослідження.

Семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора.

Об`єктом семантико-текстуальної експертизи може бути як текст (промова), так і його (її) фрагменти, окремі висловлювання, слова, написи, текстові відтворення усного мовлення тощо.

Верховний Суд зауважує, що обов`язкове призначення судом експертизи визначено статтею 105 ЦПК України. У справах про захист честі, гідності та ділової репутації процесуальний закон не передбачає обов`язкового призначення судом експертизи, проте і не містить заборони на її призначення, що підтверджується судовою практикою (постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року, справа № 758/10744/14-ц, провадження № 61-8076св18; від 04 листопада 2020 року, справа № 757/30984/18-ц, провадження № 61-12258св20, від 27 січня 2021 року, справа № 753/13197/18, провадження № 61-19524св19; від 19 березня 2021 року, справа № 761/47732/18, провадження № 61-23309св19).

Тому з урахуванням предмету заявлених по справі позовних вимог, з метою об`єктивного з`ясування усіх обставин по справі, суд прийшов до правильного висновку, що для з`ясування обставини, які мають значення для справи, необхідні знання у сфері іншій, ніж право, а відтак призначив у даній справі судово-лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу з метою надання висновку щодо змісту висловів та наслідків їх поширення для позивача, які є предметом позову в даній справі.

Наведені апелянтом доводи не можуть бути прийняті до уваги як підстава для скасування ухвали місцевого суду та прийняття рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки рішення про призначення судової експертизи вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постановлена ухвала щодо призначення експертизи та зупинення провадження у справі відповідає вимогам процесуального права, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 367 - 369, ч. 1 п. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2024 року про призначення експертизи - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя

Судді