Постанова

від 11.02.2025 по справі 914/3188/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. Справа №914/3188/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

позивача: П`ятковська І.П.,

відповідача: Подольський А.А.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» бн від 15.10.2024 (вх. суду від 16.10.2024 № 01-05/2927/24) та бн від 15.10.2024 (вх. суду від 16.10.2024 № 01-05/2928/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 (повний текст складено 25.09.2024, суддя Стороженко О.Ф.)

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 (повний текст складено 10.10.2024, суддя Стороженко О.Ф.)

у справі № 914/3188/23

за позовом: Приватного підприємства «АРТ-ЕНЕРГО», с. Сокільники, Львівська обл.

до відповідача: Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ», м.Київ

про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 26 281 516,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Приватне підприємство «АРТ-ЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про стягнення грошових коштів у загальній сумі 26 281 516,45 грн (з врахуванням уточнень позовних вимог), а саме:

- основного боргу в сумі 22 174 444,09 грн, що виник у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов`язання (з оплати вартості електричної енергії, відпущеної упродовж жовтня місяця 2021 року серпня місяця 2022 року), передбаченого умовами Договору №14927/01 від 28.02.2018;

- 3 % річних (від прострочених платежів) у сумі 1 212 632,38грн;

- інфляційних втрат у сумі 2 894 439,98 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що поставив відповідачу, на підставі договору, електричну енергію в періоди: жовтень 2021р., лютий 2022р. серпень 2022р., що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу та актами коригування до актів купівлі-продажу за відповідні періоди, а відповідач свої зобов`язання в частині оплати виконав лише частково.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі № 914/3188/23 закрито провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення частини основного боргу в сумі 32942,88грн та стягнення частини трьох процентів річних у сумі 1,98грн; позов в іншій частині вимог задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на користь Приватного підприємства «АРТ-ЕНЕРГО» борг у сумі 22141501,21грн, три проценти річних (від прострочених платежів) у сумі 1212630,40грн та інфляційні втрати в сумі 2894439,98 грн, а також витрати на судовий збір у сумі 314982,86 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що виходячи з норм статей 509, 526, 530, 610, 612, 629, 714 ЦК України, відповідачем допущено порушення грошового зобов`язання (з оплати вартості отриманої електричної енергії), тому вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 22141501,21грн, трьох процентів річних у сумі 1212630,40грн та інфляційних втрат у сумі 2894439,98грн повністю обґрунтовані, відповідають нормі ч.2 ст.625 ЦК України та умовам договору, що зумовлює наявність підстав для їх задоволення.

При цьому, оскільки позивачем було зазначено про помилковість нарахування трьох процентів річних в сумі 1212632,38грн, яку вказано у заяві від 31.07.2024 (про зміну розміру позовних вимог), та подано заяву (від 19.09.2024) про закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення помилково нарахованих трьох процентів річних у сумі 1,98грн, то суд попередньої інстанції вказав, що наявні підстави, передбачені нормами статей 46 (чп.1 ч.2), 191 (ч.1, 3), 231 (п.4 ч.1) ГПК України, для прийняття такої відмови та закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 1,98грн.

Крім цього, позивачем було подано суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 89 820,00 грн.

Додатковим рішенням у справі № 914/3188/23 заяву позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на користь Приватного підприємства «АРТ-ЕНЕРГО» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 89820,00 грн.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що враховуючи факт подання позивачем належних і допустимих доказів стосовно витрат на професійну правничу допомогу у сумі 89 820,00грн, наявні підстави, передбачені нормами статей 126, 129 (ч.4, 5, 8) ГПК України, для задоволення заяви позивача про покладення на відповідача зазначених судових витрат.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Державне підприємство «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі № 914/3188/23 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 у справі № 914/3188/23 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу повністю.

На думку скаржника, з огляду на те, що відповідач зареєстрований за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, позов мав бути пред`явлений за місцезнаходженням відповідача, а саме, до Господарського суду міста Києва, а розгляд даної справи Господарським судом Львівської області є процесуальним порушенням і підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватись нормативно-правовим актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди. Такими актами є накази Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу № 221 від 05.07.2022) і № 206 від 15.06.2022, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України та є нормативно-правовим актом.

На переконання скаржника, істотною є та обставина, що у заявах по суті спору в межах цієї справи Гарантованим покупцем наголошувалось, що у даному конкретному випадку необхідно враховувати особливості правового регулювання, щодо здійснення розрахунків саме під час дії особливого періоду воєнного стану, проте судом першої інстанції задоволено позовні вимоги попри дію форс-мажорних обставин.

Крім того, розглядаючи заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, місцевим господарським судом не в повній мірі враховано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката позивача у задоволеній сумі (89 820,00 грн) не співмірний із складністю справи, обсягом наданої правової допомоги, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг).

Апелянт звертає увагу, що позовні вимоги у справі ґрунтуються виключно на первинних та бухгалтерських (платіжних) документах ПП «АРТ-ЕНЕРГО», обсяг яких не є значним. Зокрема, ціна позову базується на сумах, що вказані в актах купівлі- продажу електроенергії за спірні періоди з урахуванням здійснених відповідачем платежів, розрахована звичайним арифметичним шляхом, тобто звичайною математичною операцією, яка не виходить за межі знань, умінь та навичок професійного юриста/адвоката.

Приватне підприємство «АРТ-ЕНЕРГО» подало відзив на апеляційну скаргу, у якій просить у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024р. у справі №914/3188/23 залишити без змін.

Позивач стверджує, що апелянт з покликанням на Наказ №206, не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами, які би вірогідно засвідчили неможливість здійснити ним в користь позивача повну оплату за придбану в останнього електричну енергію за «зеленим» тарифом за спірні періоди.

Крім того, пунктом 1 наказу Міністерства енергетики України від 01.04.2024р. №136 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022р. №206», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2024р. за № 545/41890, (набрав чинності з 01.05.2024р.), визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року № 206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 червня 2022 року за № 692/38028.

Таким чином, позивач наголошує, що ще за чотири місяців до ухвалення оскаржуваного рішення суду втратив чинність нормативний документ, положеннями якого заперечував позов у даній справі відповідач.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, позивач також подав суду відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» відмовити, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024р. у справі №914/3188/23 залишити без змін.

Позивач зазначає, що зважаючи на обставини спору, об`ємність розрахунків заборгованості, стягнення якої є предметом даного спору, а також те, що позивач дотримався усіх вимог законодавства в частині співмірності витрат на правничу допомогу, критерію реальності, розумності і подання відповідних підтверджуючих документів, то судом першої інстанції підставно задоволено заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Також позивач вважає, що скаржником в апеляційній скарзі не обґрунтовано недодержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а ті доводи, які викладені в апеляційній скарзі відповідача, не заслуговують на увагу за безпідставністю, тому в задоволенні апеляційної скарги на оскаржуване додаткове рішення суду слід відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 апеляційну скаргу на рішення у справі № 914/3188/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу на додаткове рішення у справі № 914/3188/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 914/3188/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» бн від 15.10.2024 (вх. суду від 16.10.2024 № 01-05/2928/24) на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 у справі № 914/3188/23.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 914/3188/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» бн від 15.10.2024 (вх. суду від 16.10.2024 № 01-05/2927/24) на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі № 914/3188/23; прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024.

Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Зокрема, у судовому засіданні 17.12.2024, скаржником заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі.

23.01.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання скаржника про зупинення провадження у справі, у якому скаржник просив суд зупинити провадження у справі № 914/3188/23 до вирішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду питання про усунення неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах та набрання законної сили рішенням у справі № 924/698/23.

Апелянт вказав, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, оскільки зможе забезпечити ухвалення законного рішення у справі уповноваженим судом відповідної територіальної підсудності, а також забезпечити захист прав усіх учасників справи, із дотриманням принципів правової визначеності та процесуальної економії.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає про таке.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до імперативних приписів частини 3 статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1- 31 частини 1 статті 227 та пунктом 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу.

Отже, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті.

Водночас згідно з частинами 1 та 2 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень частини 3 статті 195, частин 1 та 2 статті 270 ГПК України зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України допускається лише до початку розгляду (перегляду) апеляційним судом справи по суті. Близькі за змістом правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №902/368/16, від 07.09.2023 у справі №910/15380/21, від 13.04.2023 у справі №914/2150/18, від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ухвалою суду від 11.11.2024 призначено справу №914/3188/23 до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2024.

Після вчинення апеляційним судом підготовчих дій в порядку ст. 267 ГПК України, відкриття першого судового засідання 17.12.2024, доповіді судді-доповідача, апелянт заявив суду усне клопотання про зупинення провадження у справі.

В той же час, як при заявлені усного клопотання 17.12.2024, так і при поданні такого клопотання через підсистему «Електронний суд» - 23.01.2025, клопотань про поновлення строку із зазначенням обґрунтованих причин неможливості заявити клопотання про зупинення провадження у справі суду першої інстанції чи суду апеляційної інстанції в межах підготовчих дій апелянт не заявляв.

Слід зазначити, що ухвалою від 30.08.2024 прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 924/698/23 (провадження до розгляду якої просив зупинити скаржник), тобто ще до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі (19.09.2024).

Враховуючи вищевикладене, суд, ухвалою, постановленою у судовому засіданні 11.02.2025 без оформлення окремого документа, залишив без розгляду клопотання апелянта про зупинення провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Скаржник, у судовому засіданні 11.02.2025 підтримав доводи апеляційних скарг, позивач заперечив такі доводи з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги, сторони надали суду пояснення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

28.02.2018р. між Приватним підприємством «АРТ-ЕНЕРГО» (виробник/ продавець за «зеленим» тарифом) та Державним підприємством «ЕНЕРГОРИНОК» укладено Договір від 28.02.2018р. № 14927/01 (далі Договір).

30.06.2019р. між Державним підприємством «ЕНЕРГОРИНОК», Державним підприємством «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (гарантований покупець) та Приватним підприємством «АРТ-ЕНЕРГО» укладено Додаткову угоду від 30.06.2019р. №195/01 до Договору (далі - Додаткова угода-1).

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди-1, Сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» (далі ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець», що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця».

31.03.2020р. між Державним підприємством «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» та Приватним підприємством «АРТ-ЕНЕРГО» укладено Додаткову угоду від 31.03.2020р. №995/01/20 до Договору (далі Додаткова угода-2), де у п. 1 Сторони погодили в преамбулі Договору слава «виробник за «зеленим» тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим» тарифом», а у п. 2 погодили статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

Згідно із п. 1.1. Договору, за цим Договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019р. №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019р. №2904 (далі Порядок продажу електричної енергії споживачами).

У п. 2.3. Договору Сторони узгодили, що продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (п. 2.4. Договору).

Продавець за «зеленим» тарифом зобов`язаний здійснювати продаж гарантованому покупцю загального обсягу електричної енергії, виробленої об`єктом електроенергетики, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за винятком обсягу електричної енергії, необхідного для власних потреб зазначеного об`єкта електроенергетики (п.п. 1 п. 4.2. Договору).

Такому обов`язку продавця за «зеленим» тарифом кореспондує право гарантованого покупця вимагати від продавця за «зеленим» тарифом продажу всієї відпущеної електричної енергії, за винятком обсягу електричної енергії, необхідного для забезпечення власних потреб зазначеного об`єкта електроенергетики (пп. 1 п. 4.4. Договору).

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Пункт 8.4. встановлює, що фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

Згідно п. 7.1. та п. 7.2. Порядку, адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців гарантованому покупцю, у яких гарантований покупець купує електричну енергію.

Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг споживання генеруючими одиницями продавців у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці продавців, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку.

Згідно п. 10.2. Порядку, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Пунктом 10.3. Порядку врегульовано, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця, а наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

На виконання умов Договору за період: жовтень 2021р., лютий 2022р. серпень 2022р., Позивачем поставлено Відповідачу електроенергію загальною вартістю 36 023 156,11 грн., що визначена як різниця між вартістю електроенергії, узгодженою у відповідних актах купівлі-продажу електроенергії за вказаний період (36 025 546,46 грн.), та вартістю електроенергії, що в подальшому узгоджена в актах коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за вказаний період (- 2 390,35 грн.), а саме:

-згідно акту купівлі-продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 43068454) та виробником електроенергії ПП «АРТ-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 33863093) за жовтень 2021 року від 31.03.2020 року (надалі - акт купівлі-продажу за жовтень 2021р.) на суму 3 691 732,86 грн;

-згідно акту купівлі-продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 43068454) та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 33863093) за лютий 2022 року від 28.02.2022 року (далі -акт купівлі-продажу за лютий 2022р.) на суму 1 773 937,35 грн.;

-згідно акту купівлі-продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 43068454) та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 33863093) за березень 2022 року від 31.03.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за березень 2022р.) на суму 3 880 846,11 грн.; актом коригування від 30.09.2022р. до акта купівлі-продажу за березень 2022р. на підставі інформації, отриманої від НЕК «УКРЕНЕРГО», за березень 2022р. Сторони відкоригували вартість електричної енергії на суму « 124,34 грн.» (далі акт коригування за березень 2022р.), тому загальна вартість проданої позивачем відповідачу електроенергії в березні 2022р. становить 3 880 721,77 грн.;

-згідно акту купівлі-продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 43068454) та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 33863093) за квітень 2022 року від 30.04.2020 року (далі - акт купівлі-продажу за квітень 2022р. на суму 3 784 007,91 грн.;

-згідно акту купівлі-продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 43068454) та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 33863093) за травень 2022 року від 31.05.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за травень 2022р.) на суму 6 163 537,90 грн.; актом коригування від 16.03.2023р. до акта купівлі-продажу за травень 2022р. на підставі інформації, отриманої від НЕК «УКРЕНЕРГО» за травень 2022р., Сторони відкоригували вартість електричної енергії на суму « 303,19 грн.» (далі - акт коригування за травень 2022р.), тому загальна вартість проданої позивачем відповідачу електроенергії в травні 2022р. становить 6 163 234,71 грн.;

- згідно акту купівлі-продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 43068454) та виробником електроенергії ПП «АРТ-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 33863093) за червень 2022 року від 30.06.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за червень 2022р.) на суму 6 168 238,07 грн.; актом коригування від 20.03.2023р. до акта купівлі-продажу за червень 2022р. на підставі інформації, отриманої від НЕК «УКРЕНЕРГО» за червень 2022р., Сторони відкоригували вартість електричної енергії на суму « 1 972,25 грн.» (далі - акт коригування за червень 2022р.), тому загальна вартість проданої позивачем відповідачу електроенергії в червні 2022р. становить 6 166 265,82 грн.;

- згідно акту купівлі-продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 43068454) та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 33863093) за липень 2022 року від 31.07.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за липень 2022р.) на суму 5 650 983,32 грн.; актом коригування від 22.03.2023р. до акта купівлі-продажу за липень 2022р. на підставі інформації, отриманої від НЕК «УКРЕНЕРГО» за липень 2022р., Сторони відкоригували вартість електричної енергії на суму « 9,43 грн.» (далі - акт коригування за липень 2022р.), тому загальна вартість проданої позивачем відповідачу електроенергії в липень 2022р. становить 5 650 992,75 грн.;

- згідно акту купівлі-продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 43068454) та виробником електроенергії ПП «АРТ- ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 33863093) за серпень 2022 року від 31.08.2022 року (далі - акт купівлі-продажу за серпень 2022р.) на суму 4 912 262,94 грн.

Позивач зазначив що відповідачем зазначені грошові зобов`язання виконано лише частково, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем додатково сплачено частину суми основного боргу, яку враховано позивачем при зменшенні суми основного боргу (у заяві від 31.07.2024) до 22174444,09 грн.

Також відповідачем 28.08.2024 додатково сплачено частину основного боргу в сумі 20871,45 грн, стосовно якої сторонами заявлено суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі.

Суд першої інстанції вказав, що наявні підстави, передбачені нормою п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, для задоволення клопотання про закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення частини основного боргу в сумі 12071,43грн, яку сплачено відповідачем 21.02.2024 і яку помилково не враховано у заяві від 31.07.2024.

Відповідно до пп. 2 п. 4.5. Договору, гарантований покупець зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію. Такому обов`язку гарантованого покупця кореспондує право продавця за «зеленим» тарифом вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору (п. 4.1. Договору).

Пунктом 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди-3, передбачено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку.

Згідно із п. 10.1. Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4. Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, за жовтень 2021р., лютий 2022р. червень 2022р. затверджена Регулятором постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП) від 09.09.2022 року №1117, дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора -/https://www.nerc.gov.ua/ 12.09.2022р.

Відтак, у відповідача виник договірний обов`язок оплатити позивачу у повному обсязі поставлену електроенергію за жовтень 2021р., лютий червень 2022р. з 13.09.2022р. і тривав до 15.09.2022р. включно, з 16.09.2022р. зобов`язання вважаються простроченими.

Позивачем також нараховано, згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України:

-три проценти річних (від прострочених платежів) у сумі 1212630,40грн (до 31.07.2024);

-інфляційні втрати в сумі 2894439,98грн (до 30.06.2024).

При цьому, оскільки позивачем зазначено про помилковість нарахування трьох процентів річних в сумі 1212632,38грн, яку вказано у заяві від 31.07.2024 (про зміну розміру позовних вимог), та подано заяву (від 19.09.2024) про закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення помилково нарахованих трьох процентів річних у сумі 1,98грн, яка, то місцевий господарський суд закрив провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 1,98 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом статті 11 цього Кодексу цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтями 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, Державним підприємством «Енергоринок» (перейменоване у ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ») та Приватним підприємством «АРТ-ЕНЕРГО» укладено Договір №14927/01, згідно з умовами якого, а також умовами Додаткових угод до Договору, Позивач, упродовж жовтня місяця 2021 року серпня місяця 2022 року, відпустив відповідачу електричну енергію, що підтверджується двосторонніми Актами купівлі-продажу електроенергії за відповідні місяці вказаного періоду та Актами коригування від 30.09.2022, 16.03.2023 і 20.03.2023.

Згідно приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 682 ЦК України).

Покупець, відповідно до ч. 1 ст. 706 ЦК України, зобов`язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов`язання.

Правовідносини у даному спорі між Сторонами виникли на підставі договору купівлі- продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, регулювання яких здійснюється

положеннями ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу на підставі Договору електричну енергію в періоди: жовтень 2021р., лютий 2022р. серпень 2022р., що підтверджується підписаними сторонами згаданими вище актами купівлі-продажу та актами коригування до актів купівлі-продажу за відповідні періоди. Вказані акти підписані без зауважень, оформлені у встановленому законом порядку, а тому є первинними документами, в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підтверджують факт здійснення господарської операції - купівлі-продажу товару відповідачу.

Щодо доводів апелянта, суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23:

-«Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній Наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140, ніяким чином не обмежує право позивача, як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом, на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641»;

-«у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії"), строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206».

Як правильно вказав суд попередньої інстанції, відповідачем не надано обґрунтування іншого «розміру коштів, що підлягають оплаті за поставлену електричну енергію, з урахуванням положень, викладених у Наказах №140 та №206».

Крім того, Верховний Суд у вищенаведеній постанові вказав, що «наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641», так як Міністерство енергетики, Наказом №136 від 01.04.2024, скасувало дію Наказу №206 від 15.06.2022, яким встановлювались для ДП «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії».

Поряд з цим, Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Відтак, висновок господарського суду попередньої інстанції в частині наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140 та № 206 є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та приписам Наказів № 140 та № 206.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Як було зазначено вище, позивачем, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, нараховано, згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України:

-три проценти річних (від прострочених платежів) у сумі 1212630,40грн (до 31.07.2024);

-інфляційні втрати в сумі 2894439,98грн (до 30.06.2024).

При цьому, відповідачем контррозрахунку не надано, арифметична правильність поданого позивачем розрахунку не заперечувалась.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, 3 % річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок суми 3 % річних у розмірі 1212630,40грн та інфляційні втрати в сумі 2894439,98 грн є правильним, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо доводів скаржника про розгляд справи неповноважним складом суду та порушення правил підсудності, колегія суддів зазначає таке.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Частиною 5 ст. 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Позивач додатково звертає увагу на приписи п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України, де передбачено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання.

Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Слід зазначити, що умовами п.2.3 Договору та Додатком №3 до Договору передбачено відпуск електричної енергії в точках поставки на межі балансової належності електричних установок, що розміщені у селі Сокільники Львівської області;

Пунктом 4 ч.1 ст.532 ЦК України встановлено, що місцем виконання грошового зобов`язання є місце знаходження кредитора (отримувача коштів), яким, у даному випадку, є позивач.

Враховуючи, що місцем виконання договору щодо відпуску електричної енергії та стосовно виконання грошового зобов`язання є населений пункт Львівської області, у позивача було наявне право подання позову до Господарського суду Львівської області.

Право заявити позовну вимогу у спорі, що виникає з договору, в порядку ч. 5 ст. 29 ГПК України, законодавцем не ставиться в залежність від місця виконання саме того зобов`язання за договором, з приводу якого і виник спір. Достатнім є лише наявність спору, що виникає з договору, в якому визначено місце його виконання або виконувати який через їх особливість можна тільки в певному місці.

З огляду на вказане, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та не слугують підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

При перегляді додаткового рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Позивачем подано суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 89820,00грн, на підтвердження яких надано:

-договір №21-08/23 від 21.08.2023, укладений позивачем та адвокатом стосовно надання правничої допомоги на довгостроковій основі, яким встановлено розмір гонорару адвоката: 1000,00грн за 1 годину;

-двосторонні Акти приймання-передавання послуг від 31.10.2023, 30.11.2023, 31.01.2024, 29.02.2024, 01.04.2024, 30.04.2024, 31.05.2024, 31.07.2024, 23.09.2024, відповідно до яких загальна вартість послуг адвоката склала 89820,00грн;

-платіжні інструкції за період з 07.11.2023 до 20.09.2024 стосовно повної сплати позивачем (адвокату) вартості наданих послуг у сумі 89820,00 грн.

Позивач вказав, що ним витрачено 89,82 години на супровід даної справи і просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 89 820,00 грн витрат на правову допомогу, а серед робіт/послуг Адвоката, зокрема, заявлені: підготовка позовної заяви - 14 годин, підготовка відповіді на відзив - 11,5 годин, підготовка та подання заяви про уточнення розміру позовних вимог - 4,5 години, підготовка адвоката до судового засідання: 05-1 година.

Як встановлено судами, Приватним підприємством «АРТ-ЕНЕРГО» (позивачем) та адвокатом укладено Договір №21-08/23 від 21.08.2023 щодо надання правничої допомоги Підприємству на довгостроковій основі.

Позивачем та адвокатом, 31.10.2023, 30.11.2023, 31.01.2024, 29.02.2024, 01.04.2024, 30.04.2024, 31.05.2024, 31.07.2024, 23.09.2024, складено Акти приймання-передавання послуг з правничої допомоги Підприємству у даній справі №914/3188/23.

У зазначених Актах вказано, що вони складені на підставі Договору №21/08/23 від 21.08.2023.

Позивачем долучено до матеріалів справи також платіжні інструкції за період з 07.11.2023 до 20.09.2024 про повну сплату адвокату вартості наданих послуг.

Відповідачем було подано суду першої інстанції заперечення стосовно задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких відповідачем, зокрема було зазначено:

- наявна невідповідність фактичної суми витрат до орієнтовної, яка була заявлена Позивачем в позовній заяві, а саме: орієнтовна сума витрат на правничу допомогу складала 60 000,00 грн, а фактично заявлена (після винесення судом рішення) складає 89 820,00 грн;

-наявна неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу обсягу, складності та часу, витраченому адвокатом на представництво інтересів позивача в даній справі;

-такі витрати часу є явно завищеними та необґрунтованими, а стосовно підготовки до судового засідання, то не вказано, в чому ця підготовка полягає;

-об`єм роботи адвоката не відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на витрачений час;

-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, заперечення відповідача залишились поза увагою суду та дійшов висновку, що факт остаточного визначення позивачем та адвокатом вартості послуг у сумі 89820,00 грн, що перевищує первинно визначену суму 60000,00 грн, вказану у попередньому (орієнтовному) розрахунку, обґрунтовано необхідністю надання, у ході судового процесу, додаткових послуг, що зумовлювалось такими обставинами:

-запереченнями відповідача стосовно позову на підставі Наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, що потребувало додаткового дослідження та аналізу наявності судової практики з даного питання;

-розглядом Верховним Судом справи №910/4439/23, у якій вирішувалось питання стосовно застосування вказаних Наказів Міністерства енергетики, і до вирішення якої було зупинено провадження у даній справі №914/3188/23;

-необхідністю подання додаткових пояснень у справі;

-неодноразовими частковими сплатами відповідачем певної суми основного боргу, що зумовлювало необхідність зменшення розміру позовної вимоги про стягнення боргу та необхідність підготування і подання відповідних заяв (клопотань).

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати з урахуванням частини 3 статті 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Як було зазначено вище, позивач вказав, що ним витрачено 89,82 години на супровід даної справи і просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 89 820,00 грн витрат на правову допомогу, а серед робіт/послуг Адвоката, зокрема, заявлені: підготовка позовної заяви - 14 годин, підготовка відповіді на відзив - 11,5 годин, підготовка та подання заяви про уточнення розміру позовних вимог - 4,5 години, підготовка адвоката до судового засідання: 05-1 година.

Слід зазначити, що категорія даної справи, у т.ч. з огляду на вже сформовану судову практику, не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебувало(-ває) значна кількість аналогічних справ за позовами виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом до Гарантованого покупця про стягнення вартості відпущеної електричної енергії.

Суд першої інстанції вказав, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на правничу допомогу зумовлена, зокрема, розглядом Верховним Судом справи №910/4439/23, у якій вирішувалось питання стосовно застосування вказаних Наказів Міністерства енергетики, і до вирішення якої було зупинено провадження у даній справі №914/3188/23.

Проте, судом попередньої інстанції не вказано які види правничої допомоги та зміст правничих послуг було надано адвокатом позивачу з урахуванням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в контексті зупинення провадження у цій справі.

Щодо подання позивачем додаткових пояснень, то колегія суддів зауважує, що всі основні позиції сторони по суті спору повинні були бути викладені в заявах по суті спору, а не в додаткових поясненнях; усі докази також мають бути надані разом із заявами по суті спору, тому такі витрати не були необхідними та неминучими у цій справі.

Також не вказано позивачем та не встановлено судом які дії були вчинені адвокатом для підготовки справи до розгляду, в той час як позивачем вказано, що адвокатом затрачено 05-1 год. для підготовки до судового засідання.

При цьому, спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, так як позовні вимоги у справі ґрунтуються виключно на первинних та бухгалтерських (платіжних) документах ПП «АРТ-ЕНЕРГО».

До того ж, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Таким чином, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі наявні у справі докази, не встановив наявності заперечень іншої сторони щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення вказаних витрат.

З врахуванням вищезазначеного, апеляційний суд зазначає, що заявлені позивачем витрати на послуги адвоката неповною мірою відповідають обсягу наданих адвокатом послуг скрізь призму критеріїв розумності, співмірності, встановлення їхньої дійсності, необхідності, тому підлягають зменшенню на 50 % - до 44 910 гривень.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі № 914/3188/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі наявні у справі докази, подані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, не встановив наявності заперечень іншої сторони щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, тому апеляційна скарга Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 у справі № 914/3188/23 частковому скасуванню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення по суті, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» б/н від 15.10.2024 (вх. суду від 16.10.2024 № 01-05/2927/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі № 914/3188/23 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» б/н від 15.10.2024 (вх. суду від 16.10.2024 № 01-05/2928/24) задоволити частково.

4. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 у справі № 914/3188/23 частково скасувати. Прийняти нове судове рішення.

Заяву позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідент. код 43068454) на користь Приватного підприємства «АРТ-ЕНЕРГО» (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Скнилівська, 21; ідент. код 33863093) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 44 910 грн.

5. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

7. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повна постанова складена 24.02.2025.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець