Постанова

від 24.02.2025 по справі 910/13689/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2025 р. Справа№ 910/13689/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича

на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2024 (про повернення заяви)

у справі № 910/13689/22 (суддя О.В. Гумега)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД"

до: ОСОБА_1 ;

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"

про стягнення 16 357 389, 43 грн

заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (ТОВ "Канбуд") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" (ТОВ "ФБХ") про стягнення солідарно з відповідачів 16 357 389,43 грн, з яких: 7 605 351,55 грн боргу та 8 752 037,88 грн штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/13689/22 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "ФБХ" на користь ТОВ "Канбуд" 7 605 351,55 грн основного боргу, 8 752 037,88 грн штрафу. Стягнуто з ТОВ "ФБХ" на користь ТОВ "Канбуд" 245 360,84 грн судового збору.

25.12.2023 на виконання зазначеного рішення судом видані накази.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3, до складу якого входять:

ВП № НОМЕР_2 від 03.10.2023 з примусового виконання виконавчого документа, а саме, наказу № 910/2552/23 від 27.09.2023, виданого господарським судом міста Києва про стягнення солідарно з громадянина України ОСОБА_1 та ТОВ "ФБХ" на користь ТОВ "КАНБУД" 2 285 659 грн 82 коп. заборгованості та 1 224 686 грн 47 коп. штрафу;

ВП № НОМЕР_4 від 02.11.2023 з примусового виконання виконавчого документа, а саме, наказу № 910/10907/23 від 26.10.2023, виданого господарським судом міста Києва про стягнення з солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "ФБХ" на користь ТОВ "Кан Сіті" заборгованість в розмірі 1 800 815 грн 43 коп, штраф в розмірі 900 407 грн 72 коп;

ВП № НОМЕР_5 від 08.11.2023 з примусового виконання виконавчого документа, а саме, наказу № 910/14178/22 від 31.10.2023, виданого господарським судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "ФБХ" на користь ТОВ "КАНБУД": 2 496 256 грн 93 коп. заборгованості; 2 587 083 грн 30 коп. штрафу та 76 250 грн 10 коп. судового збору;

ВП № НОМЕР_6 від 08.01.2024 з примусового виконання виконавчого документа, а саме, наказу № 910/13689/22 від 25.12.2023, виданого господарським судом міста Києва про стягнення солідарно з громадянина України ОСОБА_1 та ТОВ "ФБХ" на користь ТОВ "КАНБУД" 7 605 351,55 грн основного боргу, 8 752 037,88 грн штрафу.

09.04.2024 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем до суду першої інстанції подано заяву (подання), відповідно до якої просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у цій справі зазначену заяву (подання) ОСОБА_3 повернуто без розгляду, у зв`язку з недодержанням вимог п. 1, 3 ч. 1 ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

22.05.2024 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем до суду першої інстанції подано заяву (подання), відповідно до якої просив суд:

визнати неправомірною відмову Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у наданні дозволу на звернення стягнення на 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

надати дозвіл на звернення стягнення на 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у цій справі, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024, відмовлено в прийнятті вищезазначеної заяви (подання) приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича.

25.10.2024 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем подано до суду першої інстанції заяву (подання), у якій він просив:

встановити порядок виконання рішень суду по справам № 910/2552/23, 910/10907/23, 910/14178/22, 910/13689/22, що перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3;

надати дозвіл на звернення стягнення на квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Зазначена заява аргументована посиланням на статті 13, 18 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 331 ГПК України і такими обставинами, що: на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження від 02.11.2023 (з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва № 910/2552/23 від 27.09.2023, № 910/10907/23 від 26.10.2023, № 910/14178/22 від 31.10.2023, № 910/13689/22 від 25.12.2023); передача на реалізацію нерухомого майна боржника, право власності або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою; орган опіки і піклування не надав згоду на реалізацію 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/13689/22, яка є предметом апеляційного перегляду, повернуто приватному виконавцю Гненному Дмитру Анатолійовичу вищезазначену заяву (подання) та додані до неї документи.

Ухвалу суду мотивовано тим, що за наявності чинного судового рішення про відмову у прийнятті до розгляду в межах господарської справи, у якій здійснюється виконання судового рішення, заяви (подання) приватного виконавця Гненного Д. А., зокрема, про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти, подання заявником заяви для вирішення такого ж питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, є зловживанням процесуальними правами. Суд наголосив, що приписами статей 13, 18 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 331 ГПК України не передбачено право приватного виконавця на звернення до господарського суду в межах справи, у якій виконується рішення суду, із заявою щодо надання господарським судом дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/13689/24, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить її скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 13, 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 331 ГПК України, справу направити до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на таке:

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі № 2-537/11 зазначив, що, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутись до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, у якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку ст. 435 ЦПК України;

скаржником при поданні останньої заяви (подання) від 25.10.2024 було враховано зауваження судів першої та апеляційної інстанції у цій справі (ухвала господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024), а також правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №2-537/11 від 15 лютого 2023 року, й сформовано вимоги подання відповідним чином;

скаржник зазначив, що своїх діях не вбачає будь-якого зловживання процесуальними правами, а тому повернення судом першої інстанції його заяви (подання) від 25.10.2024 було здійснено з порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_2 (заінтересована особа) подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що виконавець вже втретє звертається з поданням до суду про звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають діти, що свідчить про зловживання його процесуальними правами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/13689/22 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою повернуто приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Гненному Дмитру Анатолійовичу заяву (подання) від 25.10.2024 про встановлення порядку виконання рішень суду по справам № 910/2552/23, 910/10907/23, 910/14178/22, 910/13689/22, що перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 та надання дозволу на звернення стягнення на квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України.

Визнаючи подання приватним виконавцем вказаної заяви (подання) зловживанням процесуальними правами, суд послався на те, що питання про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти, з тих самих підстав, вже вирішено судом шляхом постановлення судового рішення, яке є чинним.

Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками з огляду на таке.

Частиною 2 статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з частинами 1-3 статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина 6 цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений. Разом з тим повноваження державного або приватного виконавця на мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені в статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон України "Про виконавче провадження" такими повноваженнями державного або приватного виконавця не наділяє. Також, наприклад, державний або приватний виконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань державний або приватний виконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.

Наведені висновки викладено в пунктах 56, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19.

За змістом положень частин 1 - 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний та має право вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

В свою чергу, згідно з пунктом 1 частини 5 та частиною 8 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частин 1, 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється в разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 30 розділу VIII Інструкції № 512/5).

Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", від можливого порушення.

Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та положення Інструкції № 512/5 державний або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна (схожий висновок викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 751/15667/15-ц, від 25.11.2019 у справі № 718/482/15-ц, від 15.02.2023 у справі № 2-537/11).

Як вбачається зі змісту пунктів 66-67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, з метою укладення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або користування, яким має дитина, до органів опіки та піклування мають звертатися батьки або особи, які їх замінюють, тобто особи, які є власниками майна або законними представниками дитини, у разі якщо остання є власником, й заінтересовані в укладенні правочину.

Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

Наведений висновок викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11.

У зв`язку з вищенаведеним Велика Палата Верховного Суду в пункті 70 постанови від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 сформулювала висновки про те, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним або приватним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному або приватному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного або приватного виконавця та/або органу опіки та піклування.

Таким чином, державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.

Аналогічний висновок викладено постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 10 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

В апеляційній скарзі приватний виконавець, серед іншого, зазначив, що при поданні останньої заяви (подання) від 25.10.2024 було враховано зауваження судів першої та апеляційної інстанції у цій справі (ухвала господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024), а також правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №2-537/11 від 15 лютого 2023 року, й сформовано вимоги подання відповідним чином.

Відповідно до частин 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому статтею 331 ГПК України (аналогічна позиція викладена КГС ВС в пункті 46 постанови від 04.10.2023 у справі № 925/362/20).

Схожий висновок щодо застосування норм частин 1, 3 статті 435 ЦПК України, зміст яких є тотожним положенням частин 1, 3 статті 331 ГПК України, викладено у постанові КЦС ВС від 15.02.2023 у справі № 2-537/11.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про зловживання процесуальними правами та про наявність підстав для повернення без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України заяви (подання) приватного виконавця про встановлення порядку виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження та надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, на тій підставі, що приписами статей 13, 18 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 331 ГПК України не передбачено права приватного виконавця на звернення до суду з такою заявою (поданням).

Отже, суд першої інстанції мав розглянути заяву (подання) приватного виконавця від 25.10.2024 по суті і за наслідками її (його) розгляду ухвалити відповідне судове рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, частиною 4 цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/13689/22 - скасуванню з передачею матеріалів справи в частині розгляду заяви (подання) від 25.10.2024 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про встановлення порядку виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження та надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, на розгляд господарському суду міста Києва.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/13689/22 скасувати.

Матеріали справи № 910/13689/22 в частині розгляду заяви (подання) від 25.10.2024 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про встановлення порядку виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження та надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова