Постанова від 20.02.2025 по справі 903/645/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Справа № 903/645/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроситниця" про ухвалення додаткового рішення у справі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньпродукт" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.10.2024 у справі № 903/645/24 (суддя Бідюк С.В., повний текст рішення складено 17.10.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроситниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньпродукт"

про стягнення 611 782, 78 грн

за участю представників сторін:

позивача - Скрипчук О.П.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроситниця" звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньпродукт" про стягнення із урахуванням позовної заяви у новій редакції 425 777 грн основного боргу, 30 714, 74 грн 3 % річних та 155 291, 04 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2024, яке залишено без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №903/645/24 заяву ТОВ "Агроситниця" про зменшення розміру позовних вимог залишено без розгляду. Позов задоволено частково. Провадження у справі на суму 30 000 грн закрито. Стягнуто з ТОВ "Волиньпродукт" на користь ТОВ "Агроситниця" 395 777 грн основного боргу, 30 714, 74 грн 3% річних, 155 291, 04 грн інфляційних втрат, 8 726, 74 грн витрат по сплаті судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції він планує понести витрати на правничу допомогу, у зв`язку із залученням адвоката в сумі 7 000 грн.

28.01.2025 до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Агроситниця" про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 розгляд заяви призначено на 20.02.2025 о 14:00 год.

ТОВ "Волиньпродукт" надіслало до суду відзив на заяву, в якому зазначає, що перебуває у скрутному фінансовому становищі та не має коштів на оплату вимог позивача. Відповідач не може оплатити послуги адвоката і проводить захист самостійно, всі докази надані суду в апеляційній скарзі і додаткових поясненнях. Судовий збір по апеляційній скарзі сплачував із власних коштів, на підтвердження чого надано скриншоти платежів з Приват 24. Просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

ТОВ "Волиньпродукт" надіслало до суду клопотання, в якому просить розглядати заяву без участі представника.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2025 підтримав доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, просить її задоволити.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, про день, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду заяви, беручи до уваги заяву відповідача про розгляд заяви без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву у даному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як встановлено апеляційним судом, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції він планує понести витрати на правничу допомогу, у зв`язку із залученням адвоката в сумі 7 000 грн.

Так, постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 903/645/24 апеляційну скаргу ТОВ "Волиньпродукт" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.10.2024 у справі № 903/645/24 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

28.01.2025 до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Агроситниця" про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження вказаних витрат позивачем додано до заяви: копію додаткової угоди від 09.01.2025 до договору про надання правничої допомоги № 79-ЮП від 03.04.2023; копію акту №348 здачі - приймання робіт (наданих послуг) від 03.04.2023; копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 6519 від 27.01.2025 на суму 7 000 грн; ордер про надання правничої допомоги від 27.01.2025 № 1125956 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 607 від 04.01.2012.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення із відповідними доказами подана представником відповідача у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Проте процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

Водночас положення ч. 8 ст. 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства, суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Як встановлено апеляційним судом, між адвокатом Крючковим В.О. (адвокат) та ТОВ "Агроситниця" (клієнт) укладено додаткову угоду від 09.01.2025 до договору про надання правничої допомоги № 79-ЮП від 03.04.2023, відповідно до п. 1 якої адвокат бере на себе зобов`язання по наданню правової допомоги клієнту, здійснення представництва/захисту клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді у справі № 903/645/24.

Вартість послуг, що надаються адвокатом (гонорар) становить 7 000 грн (п. 2 додаткової угоди).

Як встановлено апеляційним судом, між адвокатом Крючковим В.О. та ТОВ "Агроситниця" складений акт № 348 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 03.04.2023 проте те, що адвокатом були надані послуги, згідно з договором про надання правничої допомоги № 79-ЮП від 03.04.2023 - підготовка відзиву на апеляційну скаргу та представництво клієнта у Північно - західному апеляційному господарському суді у справі № 903/645/24. Загальна вартість наданих послуг за вказаний період становить 7 000 грн. Клієнт не має зауважень до якості, обсягу, своєчасності, вартості послуг, наданих за цим актом.

Позивач оплатив адвокату Крючкову В.О. 7 000 грн за надання правничої допомоги, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 6519 від 27.01.2025.

Суд звертає увагу на те, що 20.12.2024 між адвокатом Крючковим В.О. (замовник), який діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 79-ЮП від 03.04.2023 з ТОВ "Агроситниця" (клієнт) та адвокатом Скрипчук О.П. (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги, згідно п. 1 якого виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги клієнту, що включає представництво клієнта у суді, підготовлення та подання процесуальних документів по справі № 903/645/24 за позовом ТОВ "Агроситниця" до ТОВ "Волиньпродукт" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 613 476, 70 грн.

Повноваження виконавця поширюються щодо представництва клієнта в Північно-західному апеляційному господарському суді та за потреби у суді касаційної інстанції по господарській справі № 903/645/24.

Згідно з п. 1.2. договору до складу комплексу послуг включаються: надання усних або письмових консультацій та/або роз`яснень; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, участь у відеоконференція щодо представництва клієнта у суді; здійснення представництва та/або захисту клієнта у судах, правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Із матеріалів справи судом встановлено, що адвокатом Скрипчук О.П. (виконавець) було підготовлено і подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а. с. 1-4) та прийнято участь у судовому засіданні 23.01.2025 (т. 2, а. с. 38).

Також в матеріалах справи міститься ордер про надання правничої допомоги від 20.12.2024 № 1121508, виданий ТОВ "Агроситниця" для адвоката Скрипчук О.П. для представництва інтересів позивача в Північно - західному апеляційному господарському суді та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1103 від 22.03.2019.

Беручи до уваги викладене, а також враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат, оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7 000 грн за рахунок відповідача.

На думку суду зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 7 000 грн, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

Також відповідачем у розумінні статтей 76-79 ГПК України не доведено нереальності витрат на професійну правничу допомогу позивача, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.

З огляду на викладене, дослідивши подану заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та додані до неї докази, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, дійшла висновку про її задоволення.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроситниця" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньпродукт" (вул. Відродження, буд. 7, смт. Локачі, Волинська обл, код ЄДРПОУ 32086974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроситниця" (вул. Лесі Українки, 11, с. Ситниця, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 36709770) 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2025

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.