Ухвала від 24.03.2025 по справі 903/645/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

24 березня 2025 року Справа № 903/645/24 Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньпродукт про скасування судового наказу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агроситниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньпродукт

про стягнення 611 782,78 грн,

В засіданні приймали участь:

від стягувача: Скрипчук О.П.

від боржника: н/з

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агроситниця про зменшення розміру позовних вимог залишено без розгляду. Позов задоволено частково. Провадження у справі на суму 30000,00 грн закрито. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньпродукт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроситниця 395777,00 грн основного боргу, 30714,74 грн 3% річних, 155291,04 грн інфляційних втрат, 8726,74 грн витрат по сплаті судового збору, 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 595509,50 грн. У задоволенні заяви ТОВ Волиньпродукт про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 10.10.2024, постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025, Господарським судом Волинської області видано наказ від 04.03.2025 №903/645/24-1.

14.03.2025 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньпродукт про скасування судового наказу від 04.03.2025 №903/645/24-1 на підставі ст. 158 ГПК України.

Заява обґрунтована тим, що боржником частково на суму 26 000 грн сплачено кошти за судовим наказом від 04.03.2025 №903/645/24-1, а тому із заявленими вимогами стягувача не погоджується. Вказує, що стягувач до судового виконавця подав наказ, який не набрав законної сили.

Ухвалою суду від 17.03.2025 заяву ТОВ «Волиньпродукт» від 13.03.2025 про скасування судового наказу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.03.2025 о 14:30 год. Встановлено стягувачу строк для подання пояснень по суті заяви до 20.03.2025.

19.03.2025 надійшли заперечення стягувача, згідно яких у задоволенні заяви просить відмовити. Вказує, що боржник посилається на Розділ 2 ГПК України, який регулює наказне провадження, в той час, як дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження. Боржник мав можливість звернутися до приватного виконавця з доказами оплати боргу для зменшення суми заборгованості, що підлягає до стягнення.

У судовому засіданні представниця стягувача у задоволенні заяви боржника просила відмовити. Підтвердила оплату боржником 26 000 грн боргу по наказу від 04.03.2025 №903/645/24-1.

Боржник правом участі у судовому засіданні не скористався, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

При цьому судом врахований встановлений ст. 328 ГПК України строк розгляду заяви.

Заслухавши пояснення представниці стягувача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

В силу приписів ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 10.10.2024, постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025, Господарським судом Волинської області видано наказ від 04.03.2025 №903/645/24-1 про стягнення Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньпродукт (вул. Відродження, буд. 7, смт. Локачі, Волинська обл, код ЄДРПОУ 32086974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроситниця (вул. Лесі Українки, 11, с. Ситниця, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 36709770) 395777,00 грн основного боргу, 30714,74 грн 3% річних, 155291,04 грн інфляційних втрат, 8726,74 грн витрат по сплаті судового збору, 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 595509,50 грн (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот дев`ять грн 50 коп).

Розділ 2 ГПК України (в тому числі ст.ст. 157, 158), на який посилається боржник у заяві від 14.03.2025, застосовується до наказного провадження.

В той же час, ухвалою суду від 24.07.2024 вирішено розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим Розділ 2 ГПК України не підлягає застосуванню да даних правовідносин, а заява в частині скасування судового наказу - не підлягає задоволенню.

Згідно правової позиції Великої палати Верховного Суду (постанова від 15.06.2021 № 904/5726/19.) процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Враховуючи вищевикладене, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Розділу 5 ГПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах».

Статтею 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню зазначені в ч. 2 ст. 328 ГПК України, а саме: якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № 755/15479/15-ц).

Судом встановлено, що боржником здійснено часткову оплату боргу в сумі 26 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 06.11.2024 на суму 10 000 грн, від 19.12.2024 на суму 6 000 грн, від 09.01.2025 на суму 10 000 грн.

Представницею стягувача часткова оплата боржником боргу в сумі 26 000 грн підтверджена у судовому засіданні 24.03.2025.

З огляду на вищевикладене, часткове добровільне виконання боржником зобов`язань, які присуджені до стягнення наказом Господарського суду Волинської області від 04.03.2025 №903/645/24-1, вказаний наказ суду підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню частково в сумі стягнення 26 000 грн, на підставі ст. 328 ГПК України.

При цьому заперечення боржника щодо пред`явлення стягувачем до виконання наказу суду, який не набрав законної сили, не приймається судом до уваги, оскільки ст. 157 ГПК України не підлягає застосуванню до даних правовідносин та стосується судового наказу, а не наказу, виданого на виконання рішення та постанови судів.

Керуючись ст.ст. 234-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньпродукт від 13.03.2025 про скасування судового задовольнити частково.

2. Визнати наказ Господарського суду Волинської області №903/645/24-1 від 04.03.2025 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньпродукт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроситниця таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньпродукт боргу в сумі 26 000 грн (двадцять шість тисяч грн).

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.03.2025.

Суддя С. В. Бідюк