Постанова

від 17.02.2025 по справі 906/1060/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року Справа №906/1060/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Переходько К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВлаБоДе" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2024 (суддя Тимошенко О.М., повний текст рішення складено 13.12.2024)

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

до Приватного підприємства "ВлаБоДе"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

за участю:

прокурора - Сачук І.Р.

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.12.2024 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди землі №427/06 від 19.12.2014, який укладений між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та Приватним підприємством "ВлаБоДе". Відмовлено у задоволенні позову в частині вимоги про повернення земельної ділянки.

Суд першої інстанції дійшов висновку про одночасну наявність умов, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з того, що дія спеціального дозволу на користування надрами не буде достроково припинена; відповідач не може усунути обставину пов`язану з припиненням цього дозволу; укладаючи договір орендодавець очікував від орендаря наявність у нього права на використання землі, однак це право було припинено; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Враховуючи викладене, суд задоволив позовну вимогу про розірвання договору.

Щодо позовної вимоги про покладення на відповідача обов`язку повернути позивачу земельну ділянку суд вказав, що вона не підлягає задоволенню, оскільки у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування (підстави) цієї вимоги.

Окрім того, посилаючись на ст.34 Закону України "Про оренду", господарський суд зазначив, що обов`язок повернення земельної ділянки в орендаря виникає після розірвання договору. Якщо договір розривається судом, то відповідно обов`язок повернення виникає після набрання рішенням суду законної сили.

Відтак, суд зауважив, що оскільки не встановлено іншого, то презюмується, що учасники цивільних/господарських відносин будуть виконувати покладені на них законом зобов`язання, які виникнуть у майбутньому. Тобто у даному випадку відсутні підстави вважати, що в разі набрання чинності судовим рішенням про розірвання договору, відповідач не виконає свій обов`язок, який на нього буде покладений статтею 34 вищевказаного закону.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що одночасне ухвалення рішення про розірвання договору та про повернення вказаної земельної ділянки призведе до надмірного безпідставного тягара для відповідача у вигляді обов`язку відшкодувати судові витрати за цю вимогу (про повернення).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволеної позовної вимоги скасувати та ухвалити нове про відмову у позові в повному обсязі. В іншій частині оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Апелянт, зокрема, вказує, що позивач двічі не з`явився в судові засідання (06.11.2024, 26.11.2024), на яких мав розглядатись його позов, а тому у суду першої інстанції були беззаперечні законні підстави для залишення позовної заяви в цій справі без розгляду відповідно до ч.4 ст.202 ГПК України, а відтак господарський суд порушив норми процесуального права.

Крім того, зазначає, що судом було порушено рівність учасників судового процесу як основну засаду господарського судочинства, оскільки відповідачу суд не надав можливості ознайомитись з матеріалами справи, подавати докази, надати пояснення суду та реалізувати право на подання відзиву на позов тощо.

Вважає, що суд неправильно застосував норму матеріального права, а саме ч.2 ст.652 ЦК України, оскільки не всі передбачені в ній підстави наявні у спірних правовідносинах, при тому, що сторона позивача навіть не намагалась досягти згоди з відповідачем щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або узгодити з відповідачем його розірвання.

Скаржник звертає увагу, що зміна обставин зумовлена причинами, в тому числі, які заінтересована сторона, а саме позивач, могла усунути після їх виникнення, оскільки однією з причин анулювання спеціального дозволу було не використання земельної ділянки протягом тривалого строку через тривале неукладення договору оренди такої земельної ділянки. Однак, таке тривале неукладення договору оренди земельної ділянки спричинене бездіяльністю саме позивача.

Також апелянт вказує, що норма ч.1 ст.141 ЗК України не підлягала до застосування у спірних правовідносинах, оскільки в даному випадку не відбулось передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами.

У відповідності ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вважає доводи апеляційної скарги, що у спірних правовідносинах не підлягали застосуванню норми ч. 1 ст. 141 ЗК України, не ґрунтуються на нормах права, оскільки спірна земельна ділянка пов`язана із видобутком надр на Владиславівському родовищі, щодо яких ПП "ВлаБоДе" раніше отримувало спеціальний дозвіл на користування надрами №5031 від 22.10.2009. Використання земельної ділянки з кадастровим номером 1821155100:05:001:0333 нерозривно пов`язане з дією спеціального дозволу на користування надрами та здійснення робіт пов`язаних з надрокористуванням, що й передбачено умовами п.5 договору від 19.12.2014.

Позивач також вказує, що доводи скаржника про те, що Хорошівська селищна рада повинна була б згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України ініціювати перед ПП "ВлаБоДе" внесення змін до договору оренди від 19.12.2014 у зв`язку з анулюванням відповідачу спецдозволу на користування надрами від 22.10.2009 №5031 не ґрунтуються на матеріалах права, адже у орендодавця відсутній такий обов`язок.

Звертає увагу, що ПП "ВлаБоДе" з 03.09.2024 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", з огляду на що всі процесуальні документи в межах даної справи направлялись відповідачу через підсистему "Електронний суд", а тому доводи апеляційної скарги про неповідомлення належним чином відповідача про розгляд справи та ненадання можливості ознайомитись із її матеріалами є необґрунтованими.

Окрім того, позивач зазначає, що ч.4 ст.202 ГПК України стосується розгляду справи по суті, у зв`язку з чим ця стаття не поширюється на випадок неявки позивача у підготовче засідання, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду, що спростовує відповідні доводи апелянта.

Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПП "ВлаБоДе", а рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2024 залишити без змін.

04.02.2025 року від прокурора також надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з аналогічних підстав, викладених у відзиві Хорошівської селищної ради.

У судове засідання, призначене на 17.02.2025 року, позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання (а.с.120-123).

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правові позиції сторін, викладена в апеляційній скарзі та відзиві на неї, і про їх зміну сторони будь-яких заяв або клопотань не подавали, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзиви на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.10.2009 ПП "ВлаБоДе" отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №5031 на видобування габро та анортозитів на Владиславівському родовищі, місце знаходження якого Житомирська обл. Володарсько-Волинський р-н, 0,8 км на південний схід від села Рудня Шляхова (а.с.24-25).

19.12.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області (орендодавець) та Приватним підприємством "ВлаБоДе" (орендар) укладено договір оренди землі №427/06, за умовами п.1.1., 2.1., 3.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,0000 га з кадастровим номером 1821155100:05:001:0333 зі зміною цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами із земель сільськогосподарського призначення, строком на 15 років.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За актом приймання-передачі (а.с.23) земельну ділянку передано у користування ПП "ВлаБоДе".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі №240/276/19, яке набрало законної сили 06.12.2023, право користування надрами ПП "ВлаБоДе" припинено шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5031 від 22.10.2009 щодо розробки Владиславівського родовища, яке знаходиться на земельній ділянці з к.н. 1821155100:05:001:0333 (а.с.62-66).

Враховуючи припинення права користування надрами ПП "ВлаБоДе" шляхом анулювання спеціального дозволу, що свідчить про відсутність правових підстав для використання останнім земельної ділянки, переданої згідно договору оренди землі №427/06 від 19.12.2014 року, для видобутку надр, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст.80 ЗК України).

У п.24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який набрав чинності 27.05.2021, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель наведених у пп. а) е).

Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, із дня набрання чинності п.24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, а саме з 27.05.2021, спірна земельна ділянка належать до земель комунальної власності та її розпорядником на даний час є Хорошівська селищна рада, яка набула прав орендодавця (сторони договору) у відповідності до ч.1 ст.148-1 ЗК України, ч.6 ст.32 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів, із врахуванням листа Коростишівської окружної прокуратури від 15.08.2024 (а.с.56-57) до Хорошівської селищної ради, надісланого у зв`язку із виявленими порушеннями та наданням інформації щодо чинності спірного договору та продовження використання підприємством земельної ділянки для видобутку надр, листа від 25.09.2024 (а.с.58-59), надісланого з метою вжиття належних заходів реагування для поновлення інтересів територіальної громади, та вирішення питання щодо ініціювання відповідного позову в інтересах держави самостійно, а також листа-повідомлення від 12.10.2024 (а.с.60-61) про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, дійшла висновку про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, враховуючи обізнаність Хорошівської селищної ради про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги повідомлення про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому, колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Колегія суддів зауважує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст.18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Згідно з ст.19 Кодексу України про надра, право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

У відповідності до ч.4 ст.66 ЗК України, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами.

За положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.626 ЦУ України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст.525, 526, 629 ЦК України і ст.193 Господарський кодекс України (далі - ГК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди землі №427/06 від 19.12.2014 року, у зв`язку із отриманням ПП "ВлаБоДе" спеціального дозволу на користування надрами №5031 на видобування габро та анортозитів на Владиславівському родовищі.

Частиною 1 ст.93 ЗК України, яка кореспондується з ст.1 Закону України "Про оренду землі", визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

У відповідності до ст.24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

При цьому, орендар земельної ділянки, зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; а також зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі (ст.25 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 9.4. договору передбачено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення.

За положеннями ст.26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється у разі припинення дії спеціального дозволу на користування надрами. У разі припинення права на користування надрами внаслідок закінчення встановленого строку користування надрами або у разі припинення дії спеціального дозволу на користування надрами питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі №240/276/19, яке набрало законної сили 06.12.2023, право користування надрами ПП "ВлаБоДе" припинено шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5031 від 22.10.2009 щодо розробки Владиславівського родовища, яке знаходиться на земельній ділянці з к.н. 1821155100:05:001:0333.

Зі змісту п.1.1. договору вбачається, що земельна ділянка передавалась зі зміною цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами із земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що анулювання спеціального дозволу позбавляє орендаря можливості на використання земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним в п.1.1. договору, оскільки фактичною метою отримання в користування спірної земельної ділянки було забезпечення реалізації права на користування надрами відповідно до отриманого спеціального дозволу від 22.10.2009 №5031.

Частиною 1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що договір укладено на 15 років.

При цьому, відповідно до п.12.3. договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч.3, 4 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями ч.1, 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За приписами п. "ґ" ч.1 ст.141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Колегією суддів зауважує, що будь-яких належних та достовірних доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України (в т.ч. акта приймання-передачі) щодо повернення спірної земельної ділянки ПП "ВлаБоДе" Хорошівській селищній раді як орендодавцю та її власнику, сторонами до суду не надано.

Таким чином, оскільки після анулювання спеціального дозволу та відповідно припинення права користування земельної ділянки за цільовим призначення, визначеного в п.1.1. договору, орендарем земельну ділянку власнику повернуто не було, суд дійшов висновку про продовження використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначення, що у відповідності до п. "ґ" ч.1 ст.141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

При цьому, колегія суддів вважає, що п. "з" ч.1 ст.141 ЗК України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки вказана норма передбачає можливість припинення права користування земельною ділянкою саме з підстав припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами.

Однак, судом встановлено, що право користування надрами є припиненим шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі №240/276/19, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин п. "з" ч.1 ст.141 ЗК України.

Окрім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор також обґрунтовує позовні вимоги істотною зміною обставин (анулювання спецдозволу на користування надрами), та одночасною наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, що відповідно є підставою для розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на принцип jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16).

Враховуючи принцип jura novit curia ("суд знає закони"), виходячи зі змісту спірних правовідносин та встановлених обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі №427/06 від 19.12.2014 року та як наслідок задоволення відповідної позовної вимоги на підставі п."ґ" ч.1 ст.141 ЗК України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд, щодо висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки, вважає за необхідне вказати наступне.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За умовами п.7.1 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Колегія суддів враховує, що статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Водночас, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 22.10.2019 у справі №923/876/16).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Апеляційний суд зауважує, що розірвання договору оренди - це спосіб захисту прав та інтересів суб`єктів правовідносин, передбачений законодавством. Обов`язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі; а тому після припинення чи розірвання договору оренди у орендаря виникає обов`язок повернути земельну ділянку орендодавцю.

Відтак, вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23).

З огляду на наведене, враховуючи встановлені в даній справі обставини щодо припинення права користування надрами та як наслідок відсутність можливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням, передбаченим п.1.1. договору, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою у відповідності до п."ґ" ч.1 ст.141 ЗК України, та відповідно підставою для задоволення позову у частині розірвання договору оренди, колегія суддів з урахуванням ст.34 Закону України "Про оренду землі", п.7.1. договору, дійшла висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути Хорошівській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 1821155100:05:001:0333, площею 5 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Володарсько-Волинської селищної ради (Хорошівська об`єднана територіальна громада), яка була передана в оренду згідно договору оренди землі від 19.12.2014.

Доводи апеляційної скарги про неповідомлення належним чином відповідача про розгляд справи та ненадання можливості ознайомитись із її матеріалами, апеляційний суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки ПП "ВлаБоДе" з 03.09.2024 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС "Електронний суд" , з огляду на що всі процесуальні документи в межах даної справи направлялись відповідачу через підсистему "Електронний суд".

Окрім того, посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, у зв`язку з розглядом справи за відсутності позивача, що має наслідком залишення позову без розгляду, не приймаються апеляційним судом, оскільки позов подано прокурором в інтересах держави, а відтак фактичною стороною у спорі є держава, інтереси якої представляв прокурор, який забезпечував явку в кожне судове засідання. З огляду на вказане, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до ч.4 ст.202 ГПК України.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги, що спосіб захисту має бути ефективним та забезпечити поновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2024 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки та ухвалення нового рішення про задоволення позову у вказаній частині.

При цьому, незважаючи на те, що суд першої інстанції в оскарженому рішенні не врахував, що правовою підставою для припинення права користування земельною ділянкою у спірних правовідносинах є п."ґ" ч.1 ст.141 ЗК України, колегія суддів вважає, що вказане не дає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яким по суті спір у частині задоволення позовних вимог про розірвання договору вирішено вірно. З огляду на що рішення господарського суду у вказаній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги залишається за скаржником згідно ст.129 ГПК України.

Щодо розподілу судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, у зв`язку з частковим скасуванням рішення суду, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини Хорошівської селищної ради та ПП "ВлаБоДе" врегульовані договором оренди землі №427/06 від 19.12.2014, а тому даний спір випливає з орендних правовідносин.

Предметом позову у даній справі є вимога прокурора про розірвання вказаного договору оренди та повернення орендарем (ПП "ВлаБоДе") земельної ділянки орендодавцю (Хорошівській селищній раді).

При цьому, як встановлено судом та не заперечується сторонами, право власності Хорошівської селищної ради на земельну ділянку, яка була предметом договору оренди, не оспорюється, і даний спір не пов`язаний з підтвердженням права на земельну ділянку.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №905/105/20, суд погодився з доводами прокурора щодо немайнового характеру позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна може визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях.

Відтак, враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у даній справі має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Таким чином, із врахуванням п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", при подачі позовної заяви в частині позовної вимоги про повернення земельної ділянки прокурору належало сплатити 3028,00 грн, а тому саме така сума судового збору підлягає стягненню з відповідача у зв`язку із задоволенням позову у вказаній частині.

Натомість, із матеріалів справи вбачається, що прокурор сплатив судовий збір у більшому розмірі за подання позовної заяви у частині позовної вимоги про повернення земельної ділянки, а саме 32628,89 грн, тобто як за позовну вимогу майнового характеру. Вказані обставини можуть бути підставою для звернення до суду із заявою про відшкодування з Державного бюджету надміру сплаченого судового збору.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи встановлення колегією суддів обставин щодо невирішення господарським судом питання про судові витрати (судовий збір) в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди землі, апеляційний суд зауважує, що прокурор не позбавлений права звернутися з відповідною заявою у порядку п.3 ч.1 ст.244 ГПК України саме до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВлаБоДе" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2024 у справі №906/1060/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2024 у справі №906/1060/24 в частині відмови у задоволенні позову про повернення земельної ділянки скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Позов в частині повернення земельної ділянки задоволити.

4. Зобов`язати Приватне підприємство "ВлаБоДе" (12112, Житомирська обл., Коростенський р-н, с.Ємилівка, вул.Польова, буд.5, код ЄДРПОУ 33186647) повернути Хорошівській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 1821155100:05:001:0333, площею 5 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Володарсько-Волинської селищної ради (Хорошівська об`єднана територіальна громада), яка була передана в оренду згідно договору оренди землі від 19.12.2014.

5. У решті рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2024 у справі №906/1060/24 залишити без змін.

6. Стягнути з Приватного підприємства "ВлаБоДе" (12112, Житомирська обл., Коростенський р-н, с.Ємилівка, вул.Польова, буд.5, код ЄДРПОУ 33186647) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера, буд.11, код ЄДРПОУ 02909950) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

7. Господарському суду Житомирської області видати судовий наказ.

8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Тимошенко О.М.