Рішення

від 18.02.2025 по справі 916/5116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5116/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Волков А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АРОВАНА - ТУР про стягнення 113275,95 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Державне підприємство ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ (надалі ДП ОМТП, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АРОВАНА - ТУР (надалі ТОВ АРОВАНА - ТУР, Відповідач) 113275,95 грн, з яких 92460,00 грн основного боргу, 18218,81 грн пені та 2957,14 грн 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 08.10.2004 договором № КД-6230 зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення коштів за виставленими протягом грудня 2022 року вересня 2024 року рахунками.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 19.11.2024 позовній заяві ДП ОМТП присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/5116/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 позовну заяву ДП ОМТП залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.

03 грудня 2024 року ДП ОМТП на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представлено відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 прийнято позовну заяву ДП ОМТП до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5116/24, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24 грудня 2024 року ТОВ АРОВАНА - ТУР реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, посилається, серед іншого на наступне: умовами укладеного із ДП ОМТП договору передбачено виконання законних операцій із перевезення пасажирів в територіальних водах України (із віддаленням від берега не більше 1 милі), при цьому правова природа укладеного договору відносить його до договору оренди; у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні та запроваджено 3й рівень охорони в Одеському морському порту, з 25.02.2022 військовим командуванням обмежено вільний доступ громадян до будівлі пасажирського комплексу Морського вокзалу Одеського порту, на причалі якого перебуває передане за договором у використання судно; те, що ДП АМПУ на офіційних сторінках у соціальних мережах розміщувались повідомлення про закриття входу/виходу до українських портів; те, що Одеською регіональною ТПП видано сертифікат про форс-мажорні обставини, який підтверджує об`єктивну неможливість виконання взятих Відповідачем на себе зобов`язань. Оцінюючи в сукупності наведені обставини, ТОВ АРОВАНА - ТУР зазначає про наявність правових підстав для звільнення від внесення орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України впродовж спірного періоду.

Окремо ТОВ АРОВАНА - ТУР зроблено заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судових засідань та викликом сторін.

27 грудня 2024 року ДП ОМТП представлено відповідь на відзив, в якій зазначає, що наявність форс-мажорних обставин не звільняє сторону від виконання обов`язків за договором, а є лише підставою для відстрочення виконання зобов`язання та звільнення від відповідальності, у той же час, Відповідачем не представленого відповідного сертифікату ТПП в процесі листування, при цьому відповідний сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який підлягає оцінюванню у співвідношенні із обставинами справи та у сукупності із іншими доказами; те, що умовами укладеного договору право Відповідача на використання переданого судна не обмежено перевезенням пасажирів, як приклад можливе застосування для навчання курсантів навчального центу ДП ОМТП, котрий працює в умовах воєнного стану. Так само неможливість отримання прибутку впродовж спірного періоду не надає правових підстав для застосування норм частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення від внесення плати. Відповідачем не представлено доказів відмови у доступі до судна та/або виходу судна у територіальні води України; те, що військовим командуванням не приймались заборони на використання судна впродовж спірного періоду, у той же час, Відповідач не звертався із пропозиціями про внесення змін до договору.

Спираючись на вищевикладене просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 січня 2025 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 06 лютого 2025 року.

06 лютого 2025 року ДП ОМТП представлено заяву про проведення судового засідання за відсутності представника.

Призначене на 06.02.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільною оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 призначено розгляд справи на 18 лютого 2025 року.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності учасників справи перед законом та судом, а також з метою надання можливості учасникам справи реалізувати права на викладення позиції у справі, виступу зі вступними словами, важливість справи для сторін та з огляду на об`єктивні чинники, які позбавляли можливості проводити засідання суду, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

У призначене на 18 лютого 2025 року судове засідання представник ДП ОМТП не з`явився, при цьому 17 лютого 2025 року ДП ОМТП представлено заяву про проведення судового засідання за відсутності представника.

В процесі розгляду справи представник ДП ОМТП підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволення позову в повному обсязі, представник ТОВ АРОВАНА - ТУР натомість заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

18 лютого 2025 року судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

08 жовтня 2004 року між ДП ОМТП (Судновласник) та ТОВ АРОВАНА - ТУР (Фрахтувальник) укладено договір № КД-6230 (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Судновласник передає, а Фрахтувальник приймає в бербоут-чартер без права викупу пасажирський катер Йокогама, що належить Судновласнику, вільний від застави та арешту, та має наступні характеристики: Тип судна пасажирський катер, Пасажиромісткість 100 осіб, Порт приписки/прапор Одеса/України, час здачі у бербоут-чартер 01.01.2005, термін дії чартеру 1 рік з моменту укладення цього договору зі щорічним продовженням строк дії на наступний календарний рік в опціоні Фрахтувальника та за погодженням з ГДМРТУ, але не більше ніж на 5 років продовження загалом, фрахтова ставка (орендна плата) 80,15 грн за добу (з ПДВ).

Судно використовується Фрахтувальником для виконання законних операцій з перевезення пасажирів у територіальних водах України в межах кордонів плавання, визначених для цього судна класифікаційним товариством з урахуванням режиму роботи для даного типу судна та зазначених у суднових документах (пункт 1.2).

Судно передається Фрахтувальнику в мореплавному, з погляду корпусу, машин та устаткування стані, у робочому стані з повним комплектом відповідної документації та оприбуткованих за судном запасних частин (пункт 2.1).

Передача судна Фрахтувальнику здійснюється біля причалу № 28 Одеського порту, оформляється актом приймання-передачі судна, який підписується уповноваженими представниками сторін за договором (пункт 2.2).

Судно має бути зайняте лише законною діяльністю в межах району плавання, вказаного в суднових документах, за винятком районів воєнних дій (пункт 5.4).

Добова ставка фрахту (орендної плати) встановлюється у розмірі 80,15 грн за кожну повну добу перебування судна в чартері. Фрахтувальник здійснює оплату фрахту на умовах переоплати шляхом перерахування необхідної суми на рахунок Судновласника, зазначений у п.1.1 цього договору, за кожні 15 днів перебування судна у Фрахтувальника протягом 5 банківських днів звітного періоду, або за будь-який більший період, взаємно узгоджений сторонами. Ставка вказана з урахуванням ПДВ (пункт 6.1)

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі судна та діє протягом періоду, зазначеного у п. 1 цього договору, з можливістю продовження в опціоні (на розсуд) Фрахтувальника (пункт 7.1).

З усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, застосуванню підлягають відповідні правові норми, що регулюють загальні питання найму (оренди) та спеціальні питання найму (оренди) транспортних засобів (пункт 8.1).

Договір містить підписи представників сторін та проставлені печатки контрагентів.

Між ДП ОМТП як Судновласником та ТОВ АРОВАНА - ТУР як Фрахтувальником підписано акт прийму судна Йокогама в бербоут-чартер за укладеним Договором.

12 січня 2007 року між ДП ОМТП як Судновласником та ТОВ АРОВАНА - ТУР як Фрахтувальником укладено Додаткову угоду до Договору, якою передбачено внесення змін до умов останнього, викладено, зокрема пункт 1.1 (Строк дії чартеру) у новій редакції: « 10 років з моменту підписання акту приймання-передачі»; пункт 7.1 «Даний Договір вступає в силу з моменту підписання акту приймання-передачі і діє протягом 10 (десяти) років…».

01 вересня 2014 року між ДП ОМТП як Судновласником та ТОВ АРОВАНА - ТУР як Фрахтувальником укладено Додаткову угоду до Договору, якою передбачено внесення змін до умов останнього, зокрема викладено пункт 7.1 у новій редакції: Даний Договір вступає в силу з моменту підписання акту приймання-передачі і діє протягом 20 (двадцять) років…».

20 серпня 2020 року Регістром судноплавства України видано класифікаційне свідоцтво № 311-06674-30, згідно якого судно Йокогама відповідає вимогам Правил Регістра та віднесено до пасажирських суден.

28 лютого 2022 року Торгово-промисловою палатою України було опубліковано лист № 2024/02.0-7.1, відповідно до якого палата підтверджує настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

26 грудня 2022 року ДП ОМТП виставлено ТОВ АРОВАНА - ТУР рахунок на оплату № 610005 за фрахт. суден берборут чартер загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 23 січня 2023 року № 610014 загальною сумою 3864,00 грн з ПДВ; 23 лютого 2023 року № 610023 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 27 березня 2023 року № 610032 загальною сумою 4140,00 грн з ПДВ; 24 квітня 2023 року № 610041 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 24 травня 2023 року № 610052 загальною сумою 4140,00 грн з ПДВ; 26 червня 2023 року № 610063 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 26 липня 2023 року № 610074 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 24 серпня 2023 року № 610083 загальною сумою 4140,00 грн з ПДВ; 25 вересня 2023 року № 610092 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 25 жовтня 2023 року № 610101 загальною сумою 4140,00 грн з ПДВ; 26 грудня 2023 року № 610005 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 25 січня 2024 року № 610014 загальною сумою 4002,00 грн з ПДВ; 26 лютого 2024 року № 610023 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 25 березня 2024 року № 610032 загальною сумою 4140,00 грн з ПДВ; 26 квітня 2024 року № 610042 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 27 травня 2024 року № 610050 загальною сумою 4140,00 грн з ПДВ; 26 червня 2024 року № 610060 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 26 липня 2024 року № 610068 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ; 26 серпня 2024 року № 610077 загальною сумою 4140,00 грн з ПДВ; 29 вересня 2024 року № 610086 загальною сумою 4278,00 грн з ПДВ.

26 січня 2023 року ТОВ АРОВАНА - ТУР звернулось до ДП ОМТП із листом № 26/01, в якому посилається на укладений Договір, який передбачає використання судна пасажирського катеру Йокогама для законних операцій щодо перевезення пасажирів у територіальних водах України, розпочату 24.02.2022 збройну агресію Російської Федерації проти України, на неможливість використання судна за цільовим призначенням, та спираючись на приписи частини 6 статті 762 ЦК України повідомляє про відсутність можливості оплати фрахтової ставки, у зв`язку із чим просить припинити нарахування та оплату фрахтових ставок до моменту відновлення безперешкодної можливості використання судна за договірним призначенням.

31 травня 2023 року ТОВ АРОВАНА - ТУР у відповідь на претензію ДП ОМТП (від 04.05.2023) посилається на укладений Договір, який передбачає використання судна пасажирського катеру Йокогама для законних операцій щодо перевезення пасажирів у територіальних водах України, розпочату 24.02.2022 збройну агресію Російської Федерації проти України, на неможливість використання судна за цільовим призначенням, та спираючись на приписи частини 6 статті 762 ЦК України як на підставу відсутності оплати фрахтової ставки, у зв`язку із чим повідомляє про залишення претензії без виконання.

04 грудня 2024 року ДП ОМТП надано відповідь на адвокатський запит представника ТОВ АРОВАНА - ТУР, в якому повідомляє, що судно Йокогама знаходиться біля причалу 19, повідомляє, що регулювання доступу до території Позивача регулюється ДП АМПУ (як вільного та і за перепустками), пропонує звернутись до Одеської філії ДП АМПУ.

04 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відповідь № 154/132/30997 на звернення представника ТОВ АРОВАНА - ТУР, в якому повідомляє наступне: з метою створення умов, необхідних для відвернення воєнних загроз з боку Російської Федерації з морського напрямку, збереження життя та майна цивільних судновласників Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України ініційовано оголошення Державною установою Держгідрографія прибережних попереджень мореплавцям: ПРИП № 92/22 від 24.02.2022 та ПРИП № 108/22 від 19.03.2022, якими оголошено воєнну загрозу у північно-західній частині Чорного моря; ПРИП № 96/22 та ПРИП № 97/22 від 27.02.2022, якими оголошено мінну небезпеку та заборону плавання у визначених районах північно-західній частині Чорного моря.

У зв`язку з високим рівнем мінної небезпеки (у тому числі дрейфуючих мін) та високою вірогідністю нанесення вогневого ураження противником, який розцінює судна, що слідують до/з портів України, як фактичну терористичну загрозу та неодноразово застосовував зброю по цивільних суднах, що призвело до їх затоплення та загибелі членів екіпажу, у північно-західній частині Чорного моря цивільне судноплавство обмежене зазначеними вище прибережними попередженнями.

Додатково зазначає, що військовим командуванням реалізовано повноваження щодо посилення охорони об`єктів критичної інфраструктури на території України, у тому числі Одеського морського торговельного порту. Бойовими розпорядженнями оперативного угруповання військ Примор`я" від 11.03.2022 № 186дск, від 08.04.2022 № 619дск та бойовим розпорядженням військового коменданта міста Одеса від 12.07.2022 № 67/дск, з метою виконання заходів з оборони міста Одеси та Одеського морського торговельного порту, встановлено обмеження доступу громадян на територію порту, у тому числі на територію Морського вокзалу, включаючи причали № 15, № 16, № 17, № 18 та № 19.

У той же час повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_1 наказів про заборону (обмеження) на вихід та навігацію прогулянкових катерів, прогулянкових яхт, пасажирських катерів, маломірних суден в акваторії Одеського морського порту та в Одеській затоці, включаючи райони одеських пляжів Дельфін, Ланжерон, Аркадія в період з 24 лютого 2022 року по теперішній час не видавало.

06 грудня 2024 року Одеською філією ДП АМПУ надано відповідь на адвокатський запит представника ТОВ АРОВАНА - ТУР, в якому повідомляє, що з 22.08.2022 судно Йокогама перебуває біля причалу № 19. Також зазначає, що доступ на територію Одеського морського порту здійснюється відповідного до чинного законодавства України з урахуванням вимог нормативно-правових документів діючих на території та акваторії Одеського морського порту. При цьому, починаючи з 24.02.2022 на території Одеського морського порту діють певні обмеження, які відповідають вимогам Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з урахуванням обмежень введених відповідним військовим командуванням, також починаючи з 25.02.2022 здійснюються спеціальні заходи з охорони порту, пов`язані з забезпеченням безпеки на його території, які відповідають рівню охорони 3.

11 грудня 2024 року Одеською регіональною торгово-промисловою палатою видано ТОВ АРОВАНА - ТУР сертифікат № 5100-24-2270 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо зобов`язань за укладеним із ДП ОМТП Договором, а саме - використовувати судно (пасажирський катер Йокогама) для виконання законних операцій із перевезення пасажирів у територіальних водах України у межах районів плавання, визначених для цього судна класифікаційним товариством з урахуванням режиму роботи для цього типу судна та зазначених у суднових документах; утримувати судно, його агрегати та пристрої у робочому експлуатаційному стані; здійснювати постачання на судно паливно-мастильних та витратних матеріалів; забезпечити роботу судна відповідно до Міжнародного кодексу з управління безпекою (МКУБ); здійснювати діяльність в межах районів плавання, зазначених у суднових документах; за вказівкою судновласника своєчасно виконувати необхідні ремонтно-профілактичні роботи, у термін: з 24.02.2022 року. Період настання форс-мажорних обставин 24 лютого 2022 року, дата закінчення тривають на 11 грудня 2024 року.

13 грудня 2024 року ТОВ АРОВАНА - ТУР звернулось до ДП ОМТП із листом № 10/12, в якому посилається на свій лист від 26.01.2023 № 26/01 із повідомленням про настання обставин непереборної сили, на приписи Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», повідомляє про отримання відповідних сертифікатів ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та представляє відповіді сертифікати для врахування у спірних правовідносинах щодо виконання умов Договору.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваного договору, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права

Як зазначалося вище, між сторонами укладено 08 жовтня 2004 року Договір № КД-6230.

Згідно зі статтею 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Відповідно до статті 134 Кодексу торговельного мореплавства України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

Положеннями статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України унормовано, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами (стаття 204 Кодексу торговельного мореплавства України).

За умовами статті 205 Кодексу торговельного мореплавства України у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

В силу статті 206 Кодексу торговельного мореплавства України, яка має назву "Суборенда" фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. До договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, укладеного фрахтувальником з третьою особою, відповідно застосовуються правила цієї глави.

У статті 207 Кодексу торговельного мореплавства України зазначено, що судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

Відповідно до статті 208 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник зобов`язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з цих документів, зокрема, з коносаментів або інших перевізних документів (стаття 209 Кодексу торговельного мореплавства України).

Згідно зі статтею 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Отже, суд вбачає, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення низки відмінних між собою договорів, а саме: статтею 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), у той час як статтею 203 даного Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).

Приписами 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами частини 1 статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

В силу статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Дослідивши зміст укладено 08 жовтня 2004 року між сторонами Договору № КД-6230, господарський суд зазначає про відсутність правових підстав для кваліфікації вказаного правочину в якості договору перевезення, оскільки не подано жодного доказу, з яким чинне законодавство пов`язує здійснення перевезень (зокрема, коносаментів, рейсових чартерів тощо). Крім того, узгоджені у Договорі № КД-6230 від 08.10.2004 права та обов`язки сторін також не є характерними для змісту зобов`язань з перевезення, натомість вони в повній мірі співвідносяться зі змістом відносин з передачі в оренду судна.

Щодо співвідношення договору чартеру (стаття 912 ЦК України та статті 133 Кодексу торговельного мореплавства України) і договору найму (оренди) судна (статті 759, 798 ЦК України), то судом враховується, що за договором найму у наймача виникає право володіння предметом найму як річчю (окремим об`єктом майна), у той час як право фрахтувальника за договором чартеру (у розумінні вищенаведених норм) виникає лише на всю або частину місткості у транспортному засобі для одного чи декількох рейсів з метою перевезення вантажу, пасажирів, багажу та ін.

Відповідно до умов укладено 08 жовтня 2004 року між сторонами Договору № КД-6230 Позивач передає Відповідачу за обумовлену плату у користування на певний строк судно (пасажирський катер Йокогама) в цілому як окремий транспортний засіб, а не місткість у ньому, що безумовно підтверджує неможливість віднесення вказаного правочину до договорів чартеру, передбачених статтею 912 Цивільного кодексу України та статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України.

Господарський суд також наголошує на тому, що безпосередньо в укладеному 08 жовтня 2004 року між сторонами Договору № КД-6230 конкретно визначено, що судно Йокогама передається Відповідачу оплатно (за орендну плату, а не за фрахт) у повне володіння для виконання законних операцій з переведення пасажирів у територіальних водах України в межах кордонів плавання, визначених для судна, що, в свою чергу, додатково свідчить про спрямованість зазначеного договору на виникнення між сторонами саме орендних правовідносин.

Як зазначалось, приписами 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В свою чергу, частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Разом з тим, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 ЦК України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 зазначено, що для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Для застосування частини 6 статті 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23).

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (див. постанови Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23).

Поряд із наведеним, умовами договору № КД-6230 від 08.10.2004 визначено, що Фрахтувальник може використовувати пасажирський катер Йокогама для пасажирського перевезення. При цьому, пунктом 5.4 вказаного Договору унормовано, що судно має бути зайняте лише законною діяльністю в межах району плавання, вказаного в суднових документах, за винятком районів воєнних дій.

24 лютого 2022 Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває понині.

25 лютого 2022 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 183-р Про встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України, портових засобах, суднах, які мають право плавання під Державним прапором України, відповідно до якого вирішено установити з 25.02.2022 рівень охорони 3 у морських та річкових портах України, на період введення воєнного стану.

Міжнародним кодексом з охорони суден і портових засобів визначено, що рівень охорони 3 означає рівень, за якого протягом обмеженого періоду, коли інцидент, пов`язаний з охороною, є ймовірним або неминучим, повинні підтримуватися підвищені спеціальні заходи з охорони, хоча може бути неможливим визначити конкретну ціль нападу. За рівня охорони 3 судно повинно дотримуватися вказівок, що поступили від тих, хто вживає відповідних заходів у випадку виникнення інциденту, пов`язаного з охороною, або його загрози. У плані охорони судна повинні бути детально викладені заходи з охорони, які можуть бути вжиті судном за тісної взаємодії з тими, хто вживає відповідних заходів, і з портовим засобом. Ці заходи можуть включати: 1) обмеження допуску визначенням одного контрольованого місця допуску; 2) надання допуску лише особам, що вживають відповідних заходів у випадку виникнення інциденту, пов`язаного з охороною, або загрози виникнення його; 3) керування людьми на судні; 4) припинення посадки або висадки; 5) припинення вантажних операцій, доставок тощо; 6) евакуацію людей з судна; 7) переміщення судна; 8) підготовку до повного або часткового огляду судна.

В свою чергу, відповідно до дослідженого листа (відповіді) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.12.2024 № 154/132/30997 у північно-західній частині Чорного моря цивільне судноплавство обмежене.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджено перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до яких віднесено ДП ОМТП.

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити те, що територія Одеського морського торговельного порту як і території морського вокзалу Одеського порту (біля причалу якого перебуває пасажирський катер Йокогама) в силу свого стратегічного розташування віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відтак з моменту введення воєнного стану має обмежений доступ як громадян, так і осіб, які використовують майно, розташоване на відповідній території, що є загальновідомою інформацією у відповідності до частини 3 статті 75 ГПК України, а також підтверджується відповідними дослідженими в описовій частині рішення відповідями структурних підрозділів Сил оборони України.

Аналогічне (факт того, що будівля Одеського морського вокзалу в силу свого стратегічного місцерозташування відноситься до об`єктів критичної інфраструктури) встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 916/3881/23, рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 916/2712/24 (відповідно до тексту судових рішень, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

При цьому, неможливість використання Відповідачем впродовж спірного періоду пасажирського катеру Йокогама викликана незалежними від сторін спору причинами, а саме військовою агресією Російської Федерації, яка мала наслідком введення на території України воєнного стану та обмеження доступу до майна, що знаходиться на території Одеського морського порту та до самої території Одеського морського порту.

Використання предмету Договору за призначенням для перевезення пасажирів в територіальних водах України припускає наявність вільного та необмеженого доступу до пасажирського катеру як його працівникам, так і відвідувачам, контролюючим органам, тощо, у той же час, як зазначалось, структурними підрозділами Сил оборони України встановлено обмеження доступу громадян на територію порту, у тому числі на територію Морського вокзалу.

Підсумовуючи викладене вище, в результаті введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану, встановлення рівня охорони 3 у морських та річкових портах України, а також обмеженням вільного доступу до території морського вокзалу Одеського порту, що є загальновідомою обставиною, господарський суд доходить до висновку, що використання СП ТОВ АРОВАНА - ТУР пасажирського катера Йокогама у господарській діяльності стало неможливим.

При цьому, господарським судом відхиляються доводи ДП ОМТП про можливість використання відповідачем судна для навчання курсантів або з іншою метою на розсуд фрахтувальника, оскільки використання судна в районах ведення воєнних дій заборонено договором № КД-6230 від 08.10.2004. Крім того, суд зазначає, що використання пасажирського судна може мати наслідком нанесення вогневого ураження противником та загибель людей, про що фактично попереджає ІНФОРМАЦІЯ_1 у листі від 04.12.2024 № 154/132/30997.

Відтак, відсутність доказів відмови Відповідачу у доступі до судна або у виході цього судна в територіальні води України, а також відсутність доказів підтвердження обставини обмеження доступу на територію Одеського морського торговельного порту за рішенням Адміністрації морських портів України, не спростовує наведених по тексту рішення висновків суду про неможливість використання пасажирського судна в зоні воєнних дій.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Договір № КД-6230 від 08.10.2004 не містить умов та не визначає порядку повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин. Проте, відсутність вказаних положень у договорі не виключає можливість доведення стороною існування форс-мажорних обставин з посиланням на приписи чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1, абзацу 3 частини 3 статті 14 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачено, що торгово-промислова палата України (ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого КМУ, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як зазначалось, 11 грудня 2024 року Одеською регіональною торгово-промисловою палатою видано ТОВ АРОВАНА - ТУР сертифікат № 5100-24-2270 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо зобов`язань за укладеним із ДП ОМТП Договором. Період настання форс-мажорних обставин 24 лютого 2022 року, дата закінчення тривають на 11 грудня 2024 року.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 дійшов висновку, що умова про позбавлення сторони права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначена в договорі.

Враховуючи відсутність у договорі № КД-6230 від 08.10.2004 строків, протягом яких ТОВ АРОВАНА - ТУР має повідомити Позивача про настання форс-мажорних обставин, господарський суд доходить до висновку про можливість врахування сертифікату про настання форс-мажорних обставин від 11.12.2024 № 5100-24-2270, виданого Відповідачу вже після відкриття провадження у даній справі.

При цьому, із представленого листування між сторонам вбачається, що 26.01.2023 року ТОВ АРОВАНА - ТУР зверталось до ДП ОМТП із листом стосовно неможливості використання пасажирського катеру з незалежних від нього причин, а 13 грудня 2024 року вже звернулось із додаванням отриманого 11 грудня 2024 року сертифікату Одеської регіональної Торгово-промислової палати, тобто відразу після отримання відповідного сертифікату стороною представлено іншій отриманий сертифікат.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження існування обставин, за які орендар не відповідає та які унеможливлюють використання орендованого майна, суд доходить до висновку про правомірність застосування приписів частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення ТОВ АРОВАНА - ТУР від сплати орендних платежів, нарахованих ДП ОМТП впродовж грудня 2022 року вересня 2024 року. Наведене має наслідком відмову у задоволенні заявлених вимог про стягнення орендної плати у розмірі 92460,00 грн основного боргу, а також пені та 3% річних.

При цьому при вирішенні даного спору судом враховано висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 915/458/23, як такі, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АРОВАНА - ТУР про стягнення 113275,95 грн заборгованості відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Державне підприємство ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24 лютого 2025 р.

Суддя С.Ф. Гут