Постанова

від 05.02.2025 по справі 911/164/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 911/164/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Костюк О.В.,

Київської обласної державної адміністрації - не з`явився,

Вишгородської районної державної адміністрації Київської області - не з`явився,

Іванківської селищної ради

Вишгородського району Київської області - не з`явився,

Громадської організації «Садівницьке товариство

«Лісова мрія» - Бейлика А.Б.,

Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське

підприємство «Київоблагроліс» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.)

та рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 (суддя Бацуца В.М.)

у справі № 911/164/21

за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»,

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (далі - ДП «СЛП «Київоблагроліс») до Вишгородської районної державної адміністрації (далі - Вишгородська РДА), Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі - Іванківська селищна рада), Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» (далі - ГО «СТ «Лісова мрія»), у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації (далі - Іванківська РДА) «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» від 04.03.2009 № 257;

- визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2009, укладений між ГО «СТ «Лісова мрія» та Блідчанською сільською радою;

- усунути перешкоди у здійсненні ДП «СЛП «Київоблагроліс» права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 загальною площею 3,4999 га, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь ДП «СЛП «Київоблагроліс» з незаконного володіння ГО «СТ «Лісова мрія».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Броварською місцевою прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у користування земель лісогосподарського призначення. Прокурор послався на те, що єдиним законним землекористувачем (у зв`язку з правонаступництвом) та згідно з планово-картографічними матеріалами є ДП «СЛП «Київоблагроліс»», яке в свою чергу, не надавало дозволу на вилучення оспорюваної земельної ділянки лісового фонду, при цьому зміна цільового призначення земель також не проводилась, у зв`язку з чим розпорядження від 04.03.2009 № 257 у частині спірної земельної ділянки прийнято з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а відтак підлягає визнанню незаконними та скасуванню, також підлягає визнанню недійсним договір оренди від 05.10.2009, укладений на підставі цього розпорядження, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2021 позов прокурора в інтересах держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс» залишено без розгляду. У задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Київська ОДА до Вишгородської РДА, Іванківської селищної ради, ГО «СТ «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2021 задоволено заяву ГО «СТ «Лісова мрія» про ухвалення додаткового рішення про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/164/21. Стягнуто з Київської ОДА на користь ГО «СТ «Лісова мрія» 60 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 та додаткове рішення від 17.12.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.03.2023 касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 у справі № 911/164/21 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської ОДА до Вишгородської РДА, Іванківської селищної ради, ГО «СТ «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном скасовано. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у частині залишення додаткового рішення без змін у справі № 911/164/21 скасовано. Справу № 911/164/21 у частині позовних вимог Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської ОДА до Вишгородської РДА, Іванківської селищної ради, ГО «СТ «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном, а також вирішення заяви ГО «СТ «Лісова мрія» про ухвалення додаткового рішення про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/164/21 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 у справі № 911/164/21 залишено без змін.

При новому розгляді справи ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2024 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 911/164/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.02.2025.

ГО «СТ «Лісова мрія» (представник - адвокат Бейлик А.Б.) 27.12.2024 подала відзив на касаційну скаргу, у якому також заявила орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції, який становить 20 000,00 грн.

Щодо поданого відзиву суд касаційної інстанції зазначає таке.

29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІКС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до ГПК, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 6 статті 6 ГПК (у редакції законів України від 29.06.2023 № 3200-IX та від 19.10.2023 № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи») адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 2 частини шостої статті 6 ГПК).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23 навів висновок про те, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 частини 6 статті 6 ГПК, внесених законом № 3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет.

У статті 161 ГПК установлено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (частина 1). Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2).

За змістом статті 295 ГПК учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина 1). Відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (частина 2). Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення) (частина 3). До відзиву застосовуються правила, встановлені частиною десятою статті 165 цього Кодексу (частина 5).

Відповідно до частини 10 статті 165, абз. 2 частини 2 статті 178 ГПК суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Верховним Судом установлено, що у поданому відзиві в порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 295 ГПК відсутні відомості щодо наявності або відсутності електронного кабінету у ГО «СТ «Лісова мрія» .

При цьому, із огляду на відповідь, отриману на запит уповноваженого працівника Верховного Суду, ГО «СТ «Лісова мрія» (код ЄДРПОУ 34842760) не має зареєстрованого кабінету в системі «Електронний суд» ЄСІКС; при цьому відповідач у відзиві не навів не тільки поважних, а і будь-яких інших причин невиконання такого обов`язку.

Зважаючи на викладене, відповідно до приписів частини 10 статті 165, статті 295 ГПК, Суд не враховує поданий ГО «СТ «Лісова мрія» відзив, оскільки відповідач в порушення вимог статті 6 ГПК в обов`язковому порядку не зареєстрував електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Київська ОДА, Вишгородська РДА, Іванківська селищна рада, ДП «СЛП «Київоблагроліс», в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез`явлення цього представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв учасників щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора та ГО «СТ «Лісова мрія», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 № 1529/99 та наказу Мінагрополітики України «Про прискорення передачі земель лісового фонду, що перебували у користуванні реформованих колективних сільськогосподарських підприємств» від 11.06.2001 № 156, рішення Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області «Про надання згоди на передачу земель лісового фонду бувшого колективного сільськогосподарського підприємства «Тетерів» Іванківському міжлісгоспу» від 20.06.2000 № 60 надано згоду на передачу земель лісового фонду бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства «Тетерів» загальною площею 2 063,3 га у постійне користування Іванківському міжлісгоспу.

Рішенням Іванківської районної ради «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Іванківському міжлісгоспу» від 21.11.2000 № 11/109 запропоновано Київській обласній раді передати ліси реформованих сільськогосподарських підприємств площею 19 401,5 га у постійне користування Іванківському міжлісгоспу асоціації «Київагроліс».

Рішенням Київської обласної ради «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств» від 25.01.2001 № 254-15-ХХІІІ уповноважено районні ради Київської області протягом 2001 року вирішувати питання щодо надання земель лісового фонду, які знаходяться за межами населених пунктів і вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, у тимчасове користування для спеціального використання на умовах оренди строком до 10 років спеціалізованим лісогосподарським підприємствам згідно з додатком.

Відповідно до додатку до цього рішення «Лісовий фонд реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, який передається у тимчасове користування (на умовах оренди строком на 10 років) спеціалізованим лісогосподарським підприємствам» встановлено, що Іванківську районну раду уповноважено передати у тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років Іванківському державному агролісогосподарському підприємству головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації площу земель лісового фонду (га) у кількості 19 401, 5 га.

Іванківське спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Держагролісгосп» у листі від 20.03.2007 № 35 не заперечувало проти виділення земельної ділянки на території Блідчанської сільської ради поза межами населеного пункту для розташування дачного кооперативу.

Блідчанською сільською радою Іванківського району Київської області прийнято рішення «Про погодження виділення земельних ділянок за межами населених пунктів Блідчанської сільської ради» від 19.10.2007 № V-10/116, яким погоджено виділення земельної ділянки площею 3,5 га у довгострокову оренду ГО «СТ «Лісова мрія» за межами населених пунктів на території сільської ради.

Розпорядженням Іванківської РДА «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки» від 04.12.2007 № 991 надано дозвіл ГО «СТ «Лісова мрія» на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5 га, для ведення садівництва дачного кооперативу за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради.

Розглянувши клопотання ГО «СТ «Лісова мрія» про відведення земельної ділянки, комісією Іванківської РДА за результатами обстеження земельної ділянки було складено акт вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для відведення в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району б/н від 20.02.2008, зі змісту якого вбачається, що земельна ділянка орієнтовною площею 3,5 га, намічена до відведення, розташована на землях запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району та межує із землями Блідчанської сільської ради, рельєф ділянки рівнинний, дощовими, талими та ґрунтовими водами не підтоплюється. На земельній ділянці ростуть поодинокі зелені насадження. Ділянка вільна від забудови. Відведення земельної ділянки буде проводитись за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради Іванківського району. Орієнтовна площа земельної ділянки намічуваної до відведення 3, 5 га сіножаті.

Згідно з висновком Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Іванківської районної державної адміністрації від 15.02.2008 № 177 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «СТ «Лісова мрія», погоджено місце розташування земельної ділянки, наміченої до відведення в оренду для ведення садівництва ГО «СТ «Лісова мрія», орієнтовною площею 3, 5 га сіножатей за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району.

Відповідно до висновку Головного державного санітарного лікаря Іванківського району від 19.02.2008 № 194 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «СТ «Лісова мрія», погоджено місце розташування земельної ділянки, наміченої до відведення в оренду для ведення садівництва ГО «СТ «Лісова мрія», орієнтовною площею 3, 5 га сіножатей за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району.

Управління культури і туризму Київської ОДА відповідно до погодження від 28.02.2008 № 3/1804/02 погоджено місце розташування земельної ділянки, наміченої до відведення в оренду для ведення садівництва ГО «СТ «Лісова мрія», орієнтовною площею 3,5 га сіножатей за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області.

Матеріали погодження місця розташування земельної ділянки для надання ГО «СТ «Лісова мрія» в оренду для ведення садівництва містять висновок Управління земельних ресурсів у Іванківському районі ГУ земельних ресурсів у Київській області від 29.02.2008 № 265 та висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 11.03.2008 № 06-13/1687, відповідно до яких погоджено надання ГО «СТ «Лісова мрія» в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 3,5 га сіножать за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району.

Розпорядженням Іванківської РДА «Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» від 13.05.2008 № 498 затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5 га, для ведення садівництва ГО «СТ «Лісова мрія» за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Блідчанської сільської ради. Надано дозвіл ГО «СТ «Лісова мрія» на розробку проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5 га, в оренду для ведення садівництва за межами населених пунктів на території Блідчанської сільської ради.

На підставі зазначених документів у 2008 році було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області.

У довідці від 09.08.2008 № 2340 Іванківський районний відділ земельних ресурсів Київського ГУ земельних ресурсів зазначає, що станом на 01.09.2008 згідно з державною статистичною звітністю (форма 6-зем) земельна ділянка площею 3,4999 га знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради як сіножатті графа 11, землі запасу - шифр рядка 93.

Іванківською районною державною адміністрацію прийнято розпорядження «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» від 04.03.2009 № 257, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва за межами населених прутків за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради; надано в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 3,4999 га для ведення садівництва за межами населених пунктів за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради; доручено Блідчанській сільській раді укласти договір оренди земельної ділянки.

05.10.2009 між Блідчанською сільською радою Іванківського району (орендодавець) і ГО «СТ «Лісова мрія» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендарю передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,4999 га (на земельній ділянці знаходяться багаторічні насадження площею 3,4999 га) для ведення садівництва, яка знаходиться на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області за межами населеного пункту. Земельну ділянку передано в оренду для ведення садівництва, цільове призначення земельної ділянки землі рекреаційного призначення.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської ОДА і ДП «СЛП «Київоблагроліс» у цій справі, просив визнати незаконним і скасувати розпорядження Іванківської РДА «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» від 04.03.2009 № 257; визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2009, укладений між ГО «СТ «Лісова мрія» та Блідчанською сільською радою, та усунути перешкоди у здійсненні ДП «СЛП «Київоблагроліс» права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 загальною площею 3,4999 га, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь ДП «СЛП «Київоблагроліс» з незаконного володіння ГО «СТ «Лісова мрія».

В обґрунтування позову прокурор зазначав, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» є правонаступником Київської обласної державної організації «Київагроліс» та агролісогосподарських підприємств, агролісництв: Богуславського державного агролісництва; Поліського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства; Таращанського державного агролісогосподарського підприємства; Державного підприємства «Тетіївське державне агролісництво»; Бородянського державного агролісництва; Києво-Святошинське державного агролісництва. Ці обставини підтверджуються статутом ДП «СЛП «Київоблагроліс», затвердженим розпорядженням голови Київської ОДА від 02.12.2016 № 503, відповідно до якого підприємство засноване на державній власності шляхом приєднання агролісогосподарських підприємств, агролісництв.

Відповідно до статуту ДП «СЛП «Київоблагроліс» відноситься до сфери управління Київської ОДА, яка здійснює контроль за діяльністю цього підприємства.

ДП «СЛП «Київоблагроліс» у листі від 19.12.2019 № 385 повідомило прокуратуру, що не надавало жодного погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002, 41 квартал Шпилівського агролісництва.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» (далі - ВО «Укрдержліспроект») відповідно до листа від 02.12.2019 № 691 на запит прокурора надало фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і меж їх таксаційних виділів щодо ДП «СЛП «Київоблагроліс», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001, 2003 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами; згідно із планово-картографічними матеріалами земельна ділянка з кадастровим номером 322080300:02:001:0002 площею 3,4999 га накладається на землі лісогосподарського призначення 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», що розташовано на території с. Блідча за межами населеного пункту.

Під час відведення у користування земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс», стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 площею 3,4999 га (Блідчанська сільська рада Іванківського району), яка на підставі зазначеного розпорядження від 04.03.2009 № 257 надана в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» на 49 років для ведення садівництва, було порушено порядок розпорядження такими землями; ДП «СЛП «Київоблагроліс» як єдиний землекористувач відповідними землями лісогосподарського призначення не надавало згоду на вилучення спірної земельної ділянки лісового фонду, зміну цільового призначення земель у встановленому порядку проведено не було, тому оспорюване у справі розпорядження та укладений на його підставі договір оренди, суперечить вимогам земельного та лісового законодавства.

Отже, за твердженням прокурора, вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача в користування, порушує права та інтереси держави в особі Київської ОДА та ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Київської ОДА, оскільки позивачем не доведено перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні лісогосподарського підприємства, відведення її для лісогосподарських потреб чи іншим чином встановлення лісогосподарського цільового призначення, тому, за висновками судів, оспорюване розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 04.03.2009 № 257 було прийнято в межах власної компетенції цього органу та відповідно до вимог законодавства, чинного на час його прийняття, а відтак і відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки у власність держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Водночас, залишаючи без розгляду позов прокурора в інтересах держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс» відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК, суди дійшли висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Верховний Суд, скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської ОДА про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном та передаючи справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що при оцінці наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, у тому числі належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, право на розпорядження якою належить обласній державній адміністрації, яка є органом, уповноваженим державою як власником земельної ділянки здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, та перебування спірної земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, суди попередніх інстанцій не встановили правовий режим спірної земельної ділянки, при цьому в обґрунтування своїх рішень фактично використали концепцію негативного доказу, що само по собі порушує принцип змагальності, та не застосували принцип вірогідності, а також не оцінили докази у взаємному зв`язку в їх сукупності, у тому числі з урахуванням конфігурації спірної земельної ділянки та її місцерозташування серед оточуючих її земельних ділянок. Також суд касаційної інстанції зазначив, що не встановивши належним чином зазначені обставини, а також обставини, які стали підставою для відмови в позові, висновки судів попередніх інстанцій про не доведення порушення прав держави в особі Київської ОДА, на захист яких подано позов прокурора, є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

При новому розгляді справи суд першої інстанції залучив ДП «СЛП «Київоблагроліс» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

За результатами нового розгляду справи суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову та мотивував таке рішення тим, що прокурор у встановленому процесуальним законом порядку не надав доказів віднесення земельної ділянки площею 3,4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 до земель лісогосподарського призначення та її розміщення в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс». Оскільки вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2009 є похідною від позовних вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження Іванківської РДА «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» № 257 від 04.03.2009 та усунення перешкод у здійсненні користування спірною земельною ділянкою, які в свою чергу є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, суд зазначив про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Київської обласної прокуратури в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень послався на те, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 3, 56, 57, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України (далі - ЛК), порушено статті 2, 7, 11, 73-79, 86, 236, 269 ГПК щодо дослідження зібраних у справі доказів та не враховано висновків Верховного Суду та Верховного Суду України щодо застосування норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 24.05.2023 у справі № 367/3254/15-ц, від 16.08.2023 у справі № 676/4200/21, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21, від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2028 у справі № 488/5476/14 (у яких зазначено, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК)

- від 24.04.2024 у справі № 940/751/20, від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 (у яких зазначено, що відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект» як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки це об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування)

- від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц (відповідно до яких планшет лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державним лісогосподарським підприємством спірною земельною ділянкою та її належність до земель лісового фонду із цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення);

- від 15.11.2023 у справі № 363/1459/20 (стосовно того, що публічна кадастрова карта є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру та містить, зокрема, доступні відомості щодо конкретних земельних ділянок);

- від 03.08.2023 у справі № 910/11027/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (у яких Верховний Суд неодноразово звертався загалом до стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний).

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

За змістом частини 2 статті 16 ЦК визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Прокурор у позовній заяві доводить, що Іванківська РДА незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва, оскільки зазначена земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України, та перебуває на праві постійного користування ДП «СЛП «Київоблагроліс». Позовні вимоги прокурора обґрунтовано необхідністю захисту інтересів держави в особі Київської ОДА у зв`язку з віднесенням спірної земельної ділянки до складу земель лісового фонду та, відповідно, до земель державної власності.

За змістом статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 84 ЗК (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За змістом статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. (частини 1, 2). Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина 5).

Відповідно до частин 3, 4 статті 122 ЗК районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини 1 статті 19 ЗК). Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (частина 2 статті 19 ЗК).

Відповідно до частини 2 статті 3 ЗК земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 ЛК; тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини 1 статті 164 ЗК).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (частина 1 статті 57 ЗК, частина 1 статті 17 ЛК).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14).

У пункті 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Отже, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 наведено висновок про те, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Суди першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи установили, що прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що земельна ділянка площею 3, 4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 в силу положень статей 19, 57, 84 ЗК, статті 5 ЛК відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства та розміщена в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», на підтвердження чого надав, зокрема лист ДП «СЛП «Київоблагроліс» № 385 від 19.12.2019 «Про надання інформації», перспективний план ведення лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області від 2001 року, протокол першої лісовпорядної наради по базовому лісовпорядкуванні лісів Асоціації Київоблагроліс від 03.07.2000, проект організації і розвитку лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області (книга 4 таксаційний опис Шпилівського лісництва) від 2001 року, лист Департамента агропромислового розвитку Київської ОДА № 02-04.1-1/1746 від 24.12.2019, лист Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА № 05.1-02-209/6891/4820 від 18.12.2019, лист Держлісагентства Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-48/2461 від 20.12.2019 щодо надання інформації про погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок, лист ДП «СЛП «Київоблагроліс» № 379 від 18.12.2019 про надання інформації, лист Секретаріату Кабінету Міністрів України № 10453/0/2-20 від 26.03.2020, лист ВО «Укрдержліспроект» № 691 від 02.12.2019.

Відповідачі у своїх заявах по суті спору зазначили про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог прокурора, оскільки земельна ділянка площею 3, 4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 станом на момент прийняття Іванківською РДА оспорюваного розпорядження та станом на момент розгляду справи відносилась та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, склад угідь: сіножаті, вид використання: ведення садівництва. На підтвердження своїх заперечень відповідачі надали: рішення Блідчанської сільської ради № У-10/116 від 19.10.2007 «Про погодження виділення земельних ділянок за межами населених пунктів Блідчанської сільської ради», розпорядження Іванківської РДА «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки» № 991 від 04.12.2007, лист Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства Держагролісгосп № 35 від 20.03.2007, акт вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для відведення в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району б/н від 20.02.2008, висновок Управління земельних ресурсів у Іванківському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області № 265 від 29.02.2008, «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «СТ «Лісова мрія», висновок Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Іванківської районної державної адміністрації № 177 від 15.02.2008 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «СТ «Лісова мрія», висновок Головного державного санітарного лікаря Іванківського району № 194 від 19.02.2008 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «СТ «Лісова мрія», погодження Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації № 3/1804/02 від 28.02.2008, висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківської районну Київської області» № 06-13/1687 від 11.03.2008, розпорядження Іванківської РДА «Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» № 498 від 13.05.2008, технічне завдання на виконання робіт від 08.08.2008, довідку Іванківського районного відділу земельних ресурсів Київського головного управління земельних ресурсів № 2340 від 09.08.2008 про правовий статус земельної ділянки, що передбачається до відведення ГО «СТ «Лісова мрія», акт б/н від 15.07.2013 встановлення на місцевості меж земельної ділянки, прийомки-передачі на зберігання встановлених межових знаків землекористування ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва в адміністративних межах Блідчанської сільської ради, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 208353598 від 06.05.2020, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3222267872021 від 23.03.2021, технічну документацією щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва в адміністративних межах Блідчанської сільської ради від 24.07.2013, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.03.2021, лист ВО «Укрдержліспроект» № 383 від 13.05.2021.

Суди також установили, що ВО «Укрдержліспроект» відповідно до листа від 02.12.2019 № 691 на запит прокурора надало фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і меж їх таксаційних виділів щодо ДП «СЛП «Київоблагроліс», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001, 2003 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 322080300:02:001:0002 площею 3,4999 га накладається на землі лісогосподарського призначення 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», що розташовано на території с. Блідча за межами населеного пункту;

лісовпорядкування матеріалів лісового фонду Іванківського АПК, в тому числі кварталу 41 Шпилівського лісництва Іванківського АПК проводилось 2000-2001 роках, а чергове лісовпорядкування проведено в 2019 році, матеріали знаходяться в стадії розробки, що підтверджується, у тому числі листом ВО «Укрдержліспроект» від 07.04.2021 № 284

у листі ВО «Укрдержліспроект» від 13.05.2021 № 383 на адвокатський запит наведено інформацію стосовно того, що накладення меж Шпилівського лісництва на фрагмент з Публічної кадастрової карти України виконано за допомогою ліцензійного програмного забезпечення «Digitals» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами (322080300:02:001:0002) у масштабі 1:10000; у листі також зазначено, що до компетенції ВО «Укрдержліспроект» не входить виконання робіт пов`язаних із землеустроєм та експертними дослідженнями;

подані прокурором до суду планово-картографічні матеріали лісовпорядкування та фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними ВО «Укрдержліспроект» межами частини кварталів і меж їх таксаційних виділів щодо ДП «СЛП «Київоблагроліс» не можуть бути належними та достатніми доказами у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять, оскільки матеріали лісовпорядкування лісового фонду Іванківського АПК, в тому числі кварталу 41 Шпилівського лісництва Іванківського АПК розроблялись в 2000-2001 роках, при цьому погодження місця розташування та виділення ГО «СТ «Лісова мрія» земельної ділянки для ведення садівництва за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради відбувалось у період з 2007-2009 р.р., а встановлення на місцевості меж земельної ділянки та присвоювання кадастрового номеру - у 2013 році, що не дозволяє дійти беззаперечного висновку на основі матеріалів лісовпорядкування 2001 року станом на 04.03.2009 та станом на момент розгляду справи щодо розміщення спірної земельної ділянки в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» та віднесення її до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Суд касаційної інстанції ураховує, що суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи, виконавши вказівки Верховного Суду, які містяться в постанові від 29.03.2023, надали оцінку поданим сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень доказам, наявним у матеріалах справи, з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Будь-яких клопотань щодо призначення судової експертизи з питань дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, під час розгляду справи сторонами заявлено не було.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виконавши вказівки Верховного Суду, наведені у постанові від 29.03.2023 у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що прокурором у встановленому процесуальним законом порядку не доведено наявність обставин, які з огляду на норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, є підставою для задоволення позовних вимог.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків про те, що: при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 24.05.2023 у справі № 367/3254/15-ц, від 16.08.2023 у справі № 676/4200/21, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21, від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2028 у справі № 488/5476/14; відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект» як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки це об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 940/751/20, від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16; планшет лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державним лісогосподарським підприємством спірною земельною ділянкою та її належність до земель лісового фонду із цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення, про що зазначено в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, публічна кадастрова карта є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру та містить, зокрема, доступні відомості щодо конкретних земельних ділянок, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 363/1459/20 з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій за результатами нового розгляду справи на виконання вказівок Верховного Суду врахували положення процесуального закону щодо стандартів доказування, надали оцінку доводам сторін і поданим на їх підтвердження доказам, повторно оцінили в сукупності докази, наведені вище, і долучені прокурором до позовної заяви, урахували не надання будь-яких додаткових доказів при новому розгляді справи, урахували, у тому числі наведені вище висновки Верховного Суду та Верховного Суду України, та дійшли висновку, що прокурор відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК не надав суду всіх достатніх, належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують віднесення земельної ділянки площею 3,4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 до земель лісогосподарського призначення та її розміщення в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП «СЛП Київоблагроліс», та які у своїй сукупності переважали б доводи відповідачів щодо того, що спірна земельна ділянка станом як на момент прийняття Іванківською РДА оспорюваного рішення так і станом на момент розгляду справи відносилася та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, склад угідь: сіножаті, вид використання: ведення садівництва, та не розміщена в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП СЛП «Київоблагроліс», що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Київської ОДА.

При цьому суди надали оцінку оспорюваному розпорядженню Іванківської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» від 04.03.2009 № 257 на предмет його відповідності вимогам законодавства та компетенції і не встановили обставин, які б свідчили про його незаконність.

Також судами не було встановлено обставин, які є підставою для визнання оспорюваного договору оренди недійсним та задоволення похідної вимоги про усунення перешкод у здійсненні ДП «СЛП Київоблагроліс» права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 загальною площею 3,4999 га, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь ДП «СЛП Київоблагроліс» з незаконного володіння ГО «СТ «Лісова мрія».

При цьому посилання скаржника на неврахування судами попередньої інстанції викладеного в постановах Верховного Суду висновку про те, що інформація, надана ВО «Укрдержліспроект», а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами, то суд касаційної інстанції наголошує, що зазначені доводи скаржника зводяться виключно до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тоді як згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зміст зазначених скаржником постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, зазначених норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, зазначені скаржником доводи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального закону щодо надання оцінки поданим сторонами доказам Верховний Суд вважає формальними, адже в оскаржуваних судових рішеннях скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судових рішень з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/164/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко