Постанова

від 20.02.2025 по справі 910/181/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/181/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024

у складі колегії суддів: Тарасенко К.В. - головуючий, Тищенко А.І., Коробенко Г.П.

у справі № 910/181/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс»,

2) Фізична особа-підприємець Голод Олександр Григорович,

про стягнення 2 918 895 грн,

за участю представників:

від позивача: Ряполова- Радченко Г.О.,

від відповідача: Баранов М.М.,

від третьої особи-1: не з`явилися,

від третьої особи-2: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» про стягнення страхового відшкодування збитків у сумі 2918895 грн. за генеральним договором добровільного страхування вантажів від 29.11.2021 № 040/0302/007022 за заявою про настання страхового випадку від 17.03.2022.

Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/181/24 у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 2918895 грн. в якості страхового відшкодування за заявою про настання страхового випадку від 17.03.2022 та страховим сертифікатом від 23.02.2022 № 040/0302/007022/363 до договору добровільного страхування вантажів від 29.11.2021 № 040/0302/007022, врахувавши, що сторонами суду не надано оригіналу страхового сертифікату, а також зазначивши, що позивачем не доведено дотримання вимог пункту 31.1.1 договору щодо своєчасного - не пізніше трьох робочих днів із моменту, як тільки стане відомо, повідомлення відповідача про настання страхового випадку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/181/24 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» суму страхового відшкодування у розмірі 2 918 895 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем на виконання умов договору та з дотриманням встановленого пунктом 31.1.1 Договору строку - не пізніше 3-х (трьох) робочих днів з моменту, як тільки позивачу стало відомо про настання страхового випадку - повідомлено про це відповідача.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування за заявою про настання страхового випадку від 17.03.2022 та страховим сертифікатом від 23.02.2022 № 040/0302/007022/363 до договору добровільного страхування вантажів від 29.11.2021 № 040/0302/007022 з вказаних у листі від 09.03.2023 підстав.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №910/181/24 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2024 в частині відмови в задоволенні позову залишити в силі.

Скаргу подано на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

На думку скаржника, апеляційний господарський суд не застосував або неправильно застосував положення статей 629, 979, 980, 982, 983, 990 ЦК України, статей 1, 8, 9, 16, 17, 18, 20, 21, 25, 26 Закону України «Про страхування» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, а також не взяв до уваги або не дослідив виконання сторонами вимог:

- пунктів 20.1.1., 20.2.1, 23.1., 24.1., 24.2., 25.1., 28.2., 28.2.7., 28.2.9., 29.1., 30.2.3., 30.2.4., 31.1.1., 31.1.4., 31.1.7., 33.1.3., 33.1.4., 34, 35.1., 38.1. Генерального договору добровільного страхування вантажів №040/0302/007022 від 29.11.2021

(договору страхування);

- розділів 9, 10, 11, 12, 13, 14 Правил добровільного страхування вантажів та багажу №09 в редакції 2008 року, затверджених ТДВ «СТ Мегаполіс».

Також скаржник стверджує, що апеляційний суд під час перегляду справи лише частково застосував положення статей 8, 9, 16, 20 Закону України «Про страхування» та статей 979, 990 ЦК України, які здебільшого стосуються порядку здійснення страхової виплати, коли вже достеменно, що страховий випадок мав місце та відсутні підстави для відмови у страховій виплаті, які стосуються лише обов`язків Страховика, що вказує на порушення апеляційним судом засад господарського судочинства - рівності та змагальності сторін.

За твердженням скаржника, апеляційний суд лише вибірково взяв до уваги умови договору страхування, а саме лише пункти 2.4., 3.1., 3.2., 19.1., 19.2., 19.3., 19.4., 28.2.1., 33.1.5. цього договору та не взяв до уваги умови договору страхування, які стосуються обов`язків страхувальника.

У скарзі стверджується, що апеляційний суд не взяв до уваги умови договору страхування щодо права страховика здійснювати розслідування дійсності обставин страхового випадку, та право страховика відмовити у здійсненні страхової виплати з підстав та у випадках, передбачених пунктами 20.2.1., 21.1., 23.1., 30.2., 31.1.1., 34.0., 35.1., 38.1. договору страхування та не застосував положення статті 26 Закону України «Про страхування», яка підлягала застосуванню з огляду на наступне.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що страхувальник ТОВ «ЮК Дистрибьюшен» або його партнери (експедитор чи перевізник) вчиняли відповідні дії щодо збереження вантажу або щодо його розшуку.

Скаржник стверджує, що апеляційний суд визнав належним, допустимим та достовірним доказом копію Страхового сертифікату №040/0302/007022/363 від 23 лютого 2022 року та застосував її у своїй постанові в порушення положень статей 77, 78 та частини 6 статті 91 ГПК України, не зважаючи на те, що позивач: 1) не виконав вимоги суду першої інстанції - не надав для огляду оригінал Страхового сертифікату №040/0302/007022/363 від 23 лютого 2022 року та інші запитувані судом оригінали документів (CMR, ТТН, таможню декларацію, заявки на транспортування, комерційні інвойси, тощо); 2) не виконав ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2024 року; - не надав для огляду судам обох інстанцій оригінал Страхового сертифікату №040/0302/007022/363 від 23 лютого 2022 року.

Також зазначає, що апеляційний суд приймаючи оскаржуване рішення не дослідив зміст копій Страхового сертифікату №040/0302/007022/363 від 23 лютого 2022 року, який визнав вирішальним доказом та обставиною для скасування рішення суду першої інстанції та для прийняття нового рішення про задоволення позову. Суд не взяв до уваги зміст пункту 20.2.1. договору страхування щодо Таємного зникнення.

Відповідач вважає, що страхувальник приховував та надавав страховику неправдиву інформації щодо обставин про настання страхового випадку, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування» та пункту 35.1. договору страхування є окремою підставою для відмови у страховому відшкодуванні, для відмови у позові, скасування постанови апеляційного суду від 05 грудня 2024 року та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Також стверджує, що договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні має ознаки недійсного/нікчемного.

На думку скаржника, апеляційний господарський суд неповно та вибірково застосував висновки Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18 щодо ст. 79 ГПК України, а також не врахував висновків щодо застосування норм права у сфері страхування, викладених в постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №910/11699/20.

Скаржник вказує, що апеляційний суд не дослідив обставин, доказів та фактів на які посилався Відповідач у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, відзиві на апеляційну скаргу, та неналежно переглянув законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не дотримався вимог статей 2, 7, 13, 210, 237, 236 ГПК України; не застосував положення статей 11, 626, 627, 629, 989, 991 ЦК України та статті 21, 26 Закону України «Про страхування»; не взяв до уваги або надав неналежну правову оцінку пунктам 20.1.1., 20.2.1, 23.1., 24.1., 24.2., 25.1., 28.2., 28.2.7., 28.2.9., 29.1., 30.2.3., 30.2.4., 31.1.1., 31.1.4., 31.1.7., 33.1.3., 33.1.4., 34, 35.1., 38.1. договору страхування.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» у відзиві на касаційну вважає її безпідставною та необґрунтованою, оскільки відповідач посилається на обставини, які гуртуються виключно на припущеннях та не обґрунтовані жодним належним доказом.

Позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги в суді касаційної інстанції.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

09.02.2021 між позивачем, як замовником, та ТОВ «Логістик-Плюс», як експедитором, укладено договір № LP-09/02/2021-01 про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні, за пунктом 2.2.1 якого експедитор має право залучати третіх осіб для виконання своїх обов`язків за даним договором від свого імені і за свій рахунок. При цьому, треті особи зобов`язані виконувати умови даного договору, а відповідальність за виконання договору лежить на експедиторові.

17.02.2022 позивачем та ТОВ «Логістик-Плюс» підписано заявку № 30 до договору від 09.02.2021 № LP-09/02/2021-01 щодо здійснення 22.02.2022 перевезення вантажу (побутової техніки до 15 тон, 86 куб.м., пункт завантаження - склад заводу LG (Шелковка), Московська обл., пункт розвантаження - Київська обл., с. Білогородка, Компресорна, 3; ПІБ водія - ОСОБА_1 .

09.12.2021 між ТОВ «Логістик-Плюс» як замовником та ФОП Голодом Олександром Григоровичем як виконавцем укладено договір № LP-09/02/2021-02 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом.

ТОВ «Логістик-Плюс» та ФОП Голодом Олександром Григоровичем підписано заявку від 17.02.2022 № 05 на надання автомобільного транспорту (додаток до договору від 09.12.2021 № LP-09/02/2021-02) щодо здійснення перевезення 22.02.2022 вантажу (побутової техніки до 15 тон, 86 куб.м., пункт завантаження - склад заводу LG (Шелковка), Московська обл., пункт розвантаження - Київська обл., с. Білогородка, Компресорна, 3 ; ПІБ водія - ОСОБА_1 .

21.02.2022 позивачем оформлено довіреність № 282 на водія ОСОБА_1 на отримання матеріальних цінностей від ТОВ «ЛГ Електронікс Рус».

Разом з цим, 29.11.2021 між позивачем (страхувальник) та відповідачем (страховик) укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів № 040/0302/007022 з основним страховим покриттям «за всі ризики» та додатковим страховим покриттям «за військові ризики» (WR) (далі - Договір страхування).

Відповідно п. 2.4. договору основне та додаткове страхове покриття для кожного окремого вантажу зазначаються в Заяві на страхування (додаток №1), що підписується сторонами та засвідчує факт страхування вантажу.

Згідно з пунктом 3.1 договору застрахованими вважаються всі вантажі страхувальника, що перевозяться протягом дії договору і заявлені страхувальником відповідною заявою на страхування (додаток № 1).

Сторонами визнається, що страхування набуває чинності з моменту передачі страхувальником заяви на страхування (додаток № 1) будь-яким засобом зв`язку з зазначеними в ній необхідними для страхування вантажу даними і підтвердження страховиком їх отримання електронною поштою або в паперовому вигляді з відповідними підписами уповноважених осіб або страховим сертифікатом (додаток № 2), яке є документом, що підтверджує страхування (пункт 3.2 договору).

У пункті 19.1 договору передбачено, що страхувальник перед початком кожного окремого перевезення, яке повинно бути застраховано, повідомляє (декларує) страховика про таке перевезення, шляхом подання заяви на страхування.

Страховик підтверджує отримання заяви на страхування від страхувальника шляхом її затвердження підписом уповноваженої особи і печаткою страховика та відправлення електронною поштою (пункт 19.2 договору).

Пункт 19.3 договору передбачає, що страховик, згідно надісланої заяви на страхування (додаток № 1), на запит, може видати страхувальнику страховий сертифікат (додаток № 2).

Відповідно до пункту 19.4 договору перевезення, яке не було попередньо задекларовано страховику в порядку відповідно до п. 19.1 договору, вважається не застрахованим.

Згідно з пунктом 28.2.1 договору страхувальник зобов`язаний до здійснення перевезення, але не пізніше дня відправлення (крім вихідних та святкових днів) направити страховику електронною поштою інформацію з даними, необхідними для страхування вантажу (дата відправлення, назва вантажу, відправник вантажу, отримувач вантажу, умови постачання, тип перевезення, пункт відправлення, пункт призначення, пункт перевантаження, вартість вантажу, номер інвойсу (контракту), номер товарно-транспортної накладної, номер транспортного засобу/контейнеру, тощо).

За змістом пункту 31.1.1 договору при настанні випадку, що має ознаки страхового, страхувальник зобов`язаний негайно, але не пізніше 3-х робочих днів з моменту, як тільки йому стане відомо, будь-яким способом повідомити страховика про настання такого випадку з подальшим письмовим підтвердженням (подання страховику заяви на відшкодування збитків).

У пункті 33.1.5 договору наведено перелік документів для виплати страхового відшкодування.

Як передбачено пунктом 35 договору, підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; несплата страхової премії у строк, відповідно до п. 9 цього договору.

Відповідно до копії міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 462785, складеної 23.02.2022, щодо здійснення перевезення вантажу (телевізори), вагою 4396,75 кг; відправник - ТОВ «ЛГ Електронікс Рус»; отримувач - позивач; пункт призначення - Київська обл., с. Білогородка, Компресорна, 3; у пунктах 22, 23 накладної містяться печатки ТОВ «ЛГ Електронікс Рус», як відправника, та ТОВ «Альфа Транс Авто», як перевізника.

24.02.2022 на електронну пошту відповідача від позивача надійшла заява від 23.02.2022 на страхування по перевізному документу CMR № 462785.

Листом від 16.03.2022 № 16/03/22 ТОВ «Логістик-Плюс» повідомило позивача, що в процесі здійснення перевезення за заявкою від 22.02.2022 № 30 за маршрутом СП Дороховське - с. Білогородка, станом на ніч із 23 на 24 лютого автомобіль з вантажем знаходився на кордоні на території російської федерації, та в ніч із 28.02.2022 на 01.03.2022 зв`язок із водієм обірвався до часу направлення листа.

16.03.2022 відповідач направив позивачу на електронну пошту страховий сертифікат від 23.02.2022 № 040/0302/007022/363.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію страхового сертифікату від 23.02.2022 № 040/0302/007022/363, із підписами та печатками обох сторін, в якому значиться: відправник вантажу - ТОВ «ЛГ Електронікс Рус»; вантаж - телевізори, 4396,75 кг; отримувач вантажу - позивач; дата завантаження - 22.02.2022; пункт відправлення - Дорохово; пункт призначення - Київська обл., с. Білогородка, Компресорна, 3; перевізник - ТОВ «Логістик-Плюс»; страхові ризики - із відповідальністю за всі ризики», військові ризики; політичні та страйкові ризики; таємне зникнення; страхова сума - 2918895 грн.; страховий платіж - 4290,78 грн.; страховий сертифікат вступає в дію з моменту підписання та діє протягом періоду відповідальності страховика.

17.03.2022 позивач на електронну адресу відповідача направив заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, а саме щодо зникнення авто з вантажем через військові дії, які в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року велись на пропускному пункті Троєбортне - Бачівськ; сума до виплати - 2 918 895 грн.

За доводами позивача, на підставі його звернення ТДВ «СТ «Мегаполіс» розпочало страхове розслідування за страховим випадком в результаті тривалої комунікації, ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» отримало від ТДВ «СТ «Мегаполіс» лист з пропозицією компромісної виплати страхового відшкодування в розмірі 50% від страхової суми за умови подальшої співпраці. За наявності всіх законних підстав для отримання повного відшкодування, вказана пропозиція ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» прийнята не була.

Листом від 09.03.2023 відповідач повідомив позивача, що ТОВ «Логістик-Плюс» ще 28.02.2022 було обізнане про настання події, за якою позивач просить виплатити страхове відшкодування. Також відповідач зауважив, що ТОВ «Альфа Транс Авто» не причетне до перевезення, оскільки в якості перевізника залучено ФОП Голода Олександра Григоровича. Відтак, позивачем порушено пункти 19.1, 28.2.1, 29.1 договору від 29.11.2021 № 040/0302/007022. З огляду на вищезазначене, навмисні дії страхувальника та його представників, а саме: подання страхувальником завідомо неправдивих даних чи неподання важливої інформації (якщо вона була відома страхувальнику) або обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику; невиконання страхувальником будь-яких зобов`язань та/або застережень, передбачених умовами договору; вчинення страхувальником або іншою стороною, на користь якої укладено договір, умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку; неможливості з вини страхувальника реалізації страховиком права вимоги до осіб, винних в заподіянні збитків; неповідомлення страховика про істотні зміни у ризику, свідчать про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування.

Не погодившись з вказаною відмовою відповідача виплатити страхове відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладенні у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача, як страхової компанії, на користь позивача як страхувальника страхового відшкодування.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Частиною 1 статті 990 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відмовляючи в задоволенні даного позову господарський суд першої інстанції виходив із того, що:

- перевезення мало бути розпочато з 22.02.2022, натомість, доказів повідомлення позивачем відповідача про початок такого перевезення в період до 22.02.2022 включно матеріали справи не містять;

- із оформленої щодо спірного перевезення CMR № 462785 слідує, що перевізником значиться ТОВ «Альфа Транс Авто», проте з поданих позивачем доказів вбачається, що в якості експедитора залучено ТОВ «Логістик-Плюс», а ТОВ «Логістик-Плюс» залучено, в свою чергу, ФОП Голода Олександра Григоровича;

- позивачем не доведено дотримання вимог пункту 31.1.1 договору щодо своєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку;

- оригінал страхового сертифікату від 23.02.2022 №040/0302/007022/363 не був наданий суду.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що вказане рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та дослідивши наявні у справі докази дійшов висновку, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування із вказаних у листі від 09.03.2023 підстав, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в якості експедитора залучено ТОВ «Логістик-Плюс» на підставі договору від 09.02.2021 №LP-09/02/2021-01 про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні, а ТОВ «Логістик-Плюс» залучено, в свою чергу, ФОП Голода Олександра Григоровича згідно з договором від 09.12.2021 № LP-09/02/2021-02 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом, водієм за заявками за обома договорами вказано Бута Романа Сергійовича.

Відповідно до заявок № 30, №05 на здійснення спірного перевезення вантажу, підписаних 17.02.2022 між позивачем та ТОВ «Логістик-Плюс», та ТОВ «Логістик-Плюс» та ФОП Голодом Олександром Григоровичем відповідно, перевезення мало бути розпочато з 22.02.2022.

З дослідженої судами копії міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №462785 вбачається, що її складено 23.02.2022.

За змістом пунктів 19.1, 19.3 договору страхувальник перед початком кожного окремого перевезення, яке повинно бути застраховано, повідомляє (декларує) страховика про таке перевезення, шляхом подання заяви на страхування та даних, необхідних для страхування вантажу. Страховик, згідно надісланої Заяви на страхування, на запит, може видати страхувальнику Страховий сертифікат.

Згідно з пунктом 3.2. Договору сторонами визнається, що страхування набуває чинності з моменту передачі Страхувальником Заяви на страхування (Додаток 1) будь-яким засобом зв`язку з зазначеними в ній необхідними для страхування вантажу даними і підтвердження страховиком її отримання електронною поштою або у паперовому вигляді з відповідними підписами уповноважених осіб або Страховим Сертифікатом (Додаток № 2), який є документом, що підтверджує страхування.

Тобто, укладеним між сторонами договором передбачено два альтернативні документи, що підтверджують страхування - заява на страхування або страховий сертифікат.

Позивач стверджує, що 23 лютого 2022 року відповідачем було застраховано вантаж позивача шляхом складання страхового сертифікату №040/0302/007022/363 від 23.02.2022, який є документом, що підтверджує діюче страхування перевезення та вступає в дію з моменту його підписання (з 23.02.2022). Позивачем до матеріалів справи долучено копію страхового сертифікату від 23.02.2022 № 040/0302/007022/363, на якому містяться підписи та печатки обох сторін.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За положеннями ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Досліджуючи належність та допустимість копії страхового сертифікату як доказу апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач заперечуючи щодо належності такого страхового сертифікату як доказу, долучив до відзиву на позовну заяву копію такого доказу, підписаного та скріпленого печаткою з боку відповідача.

За доводами позивача, у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України в ніч з 23 на 24 лютого 2022 та об`єктивну неможливість відповідача фізично передати сертифікат позивачу в паперовому вигляді в день його складання через відсутність співробітників сторін на робочих місцях, страховий сертифікат був складений, підписаний, засвідчений печаткою та направлений на електронну пошту позивача відповідачем в електронному вигляді, що не суперечить ані умовам Договору, ані вимогам чинного законодавства України.

Як вірно врахував апеляційний господарський суд, факт направлення відповідачем позивачу на електронну пошту страхового сертифікату відповідачем визнається у відзиві на позовну заяву (том 1, а.с. 160 - зворотній бік). У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що відповідачем позивачу на електронну пошту надсилався страховий сертифікат в електронному вигляді та продемонстровано суду оригінал електронного листа, яким було отримано цей сертифікат. Вказаний лист було скеровано з електронної пошти «o.shevchenko@ mpolis.com.ua». Судом апеляційної інстанції перевірено, що в генеральному договорі страхування добровільного страхування вантажів №040/0302/007022 від 29.11.2021 вказано електронною поштою відповідача «mpolis@mpolis.com.ua», що у свою чергу дає обґрунтовані підстави стверджувати, що особа, електронна пошта якої є «o.shevchenko@ mpolis.com.ua» є працівником чи уповноваженою особою відповідача, натомість як вірогідних доказів на спростування вказаного відповідачем не надано. Також апеляційний господарський суд встановив, що роздруківку вказаного електронного листа від 16.03.2022 самим же відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву (том 1, а.с. 176).

Таким чином, з урахуванням критерію вірогідності доказів, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про складання страхового сертифікату та дійсності такого документа, що в силу п. 3.2. генерального договору страхування добровільного страхування вантажів № 040/0302/007022 від 29.11.2021 є підставою для набрання чинності страхування.

Вказаним вище спростовуються доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті вказаного доказу як належного, допустимого і достовірного та неврахування висновку Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18 щодо застосування ст. 79 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що ст. 26 Закону України «Про страхування» передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, якими є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено виключення із страхових випадків, обмеження страхування та причини відмови у страховій виплаті.

Із встановлених судами обставин вбачається, що листом від 09.03.2023 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування. В листі зазначено, що позивачем порушено пункти 19.1, 28.2.1, 29.1 договору від 29.11.2021 № 040/0302/007022. Навмисні дії страхувальника та його представників, а саме: подання страхувальником завідомо неправдивих даних чи неподання важливої інформації (якщо вона була відома страхувальнику) або обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику; невиконання страхувальником будь-яких зобов`язань та/або застережень, передбачених умовами договору; вчинення страхувальником або іншою стороною, на користь якої укладено договір, умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку; неможливості з вини страхувальника реалізації страховиком права вимоги до осіб, винних в заподіянні збитків; неповідомлення страховика про істотні зміни у ризику, свідчать про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування.

Пунктом 31.1.1 Договору передбачено, що при настанні випадку, що має ознаки страхового, страхувальник зобов`язаний негайно, але не пізніше 3-х (трьох) робочих днів з моменту, як тільки йому стане відомо, будь-яким способом повідомити страховика про настання такого випадку з подальшим письмовим підтвердженням (поданням страховику заяви на відшкодування збитків).

За змістом пунктів 24.1, 24.2, 28.2.9, 29.1, 30.2.3 договору є необхідним розумний поспіх у діях позивача та обов`язок своєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку, що в протилежному випадку є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Апеляційний господарський суд встановив, що позивачем на виконання умов договору та з дотриманням встановленого пунктом 31.1.1 договору строку - не пізніше 3-х робочих днів з моменту, як тільки позивачу стало відомо про настання страхового випадку - повідомлено про це відповідача, з урахуванням зокрема наступного:

- 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан;

- термін доставки вантажу - 28.02.2022, а в ніч із 28.02.2022 на 01.03.2022 зв`язок з водієм, який перебував на кордоні рф з Україною в пункті пропуску Троебортне-Бачівськ, на якому велись активні бойові дії - обірвався, про що було повідомлено експедитору, а не позивачеві;

- сама лише втрата зв`язку з водієм в умовах воєнного стану не могла беззаперечно свідчити про втрату вантажу та відповідно про настання страхового випадку, а тому після отримання листа від експедитора ТОВ «Логістик-Плюс» від 16.03.2024, позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено дотримання позивачем умов генерального договору добровільного страхування вантажів №040/0302/007022 від 29.11.2021 та документальне доведення з урахуванням критерію вірогідності доказів факту страхування втраченого вантажу, а також факту своєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку.

Крім того як вірно враховано апеляційним господарським судом, відповідно до умов генерального договору добровільного страхування вантажів №040/0302/007022 від 29.11.2021 (п. 2.2.1), так і страхового сертифікату від 23.02.2022 № 040/0302/007022/363 страхування за договором та сертифікатом забезпечує покриття війкових ризиків.

Враховуючи зазначені обставини справи в їх сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування за заявою про настання страхового випадку від 17.03.2022 та страховим сертифікатом від 23.02.2022 №040/0302/007022/363 до договору добровільного страхування вантажів від 29.11.2021 № 040/0302/007022 з вказаних у листі від 09.03.2023 підстав.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що заявлена до стягнення позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 2 918 895 грн є вартістю втраченого вантажу та вказана у страховому сертифікаті як страхова сума.

Враховуючи доведення позивачем настання страхового випадку та необґрунтованість відмови у виплаті страхового відшкодування, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2 918 895 грн страхового відшкодування.

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив чи вибірково взяв до уваги умови договору страхування відхиляються Верховним Судом, оскільки з наведеного вище вбачається, що суд апеляційної інстанції дослідив усі необхідні для правильного вирішення даної справи умови договору та надав оцінку на предмет дотримання їх сторонами.

Посилання на те, що суд не врахував висновків щодо застосування норм права у сфері страхування, викладені в постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №910/11699/20, є необгрунтованими, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній скаржником справі суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах

Відхиляючи доводи скаржника щодо не дослідження судом апеляційної інстанції доказів, Верховний Суд констатує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до ст. 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи обґрунтування, викладені вище у цій постанові, Суд дійшов висновку, що відповідач в касаційній скарзі не довів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі № 910/181/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець