Постанова

від 20.02.2025 по справі 914/1039/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1039/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

позивача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі філії «Відокремлений підрозділ "Складське господарство"» - Мельник А. М.,

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» - Патько Н. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 (колегія суддів: Орищин Г. В. (головуючий), Галушко Н. А., Желік М. Б.)

у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі філії «Відокремлений підрозділ "Складське господарство"»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд»

про стягнення 2 957 554,00 грн,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі філії «Відокремлений підрозділ "Складське господарство"» (далі - позивач; НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Складське господарство») подало до господарського суду позов, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» (далі - відповідач; ТОВ «Захід-Техномедбуд») 2 957 554,60 грн, з яких: 2 147 889,91 грн пені, 321 187,12 грн 3 % річних, 488 477,57 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу майна від 06.12.2022 № 19В-7/64-145-SD-22-01370 (далі - договір купівлі-продажу) в частині сплати повної суми попередньої оплати в строки, встановлені у договорі - до 20.12.2022, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення пені за період з 21.12.2022 до 20.06.2023, 3 % річних за період з 21.12.2022 до 31.01.2024 та інфляційних втрат за період січень - грудень 2023 року.

Матеріально-правовою підставою позову визначено, зокрема, ст.ст. 530, 538, 692, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Господарський суд Львівської області у рішенні від 02.09.2024 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 395 162,72 грн, з яких: 184 835,12 грн пені, 70 134,38 грн 3 % річних, 134 353,38 грн інфляційних втрат та 5 839,84 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

За висновками суду першої інстанції позивач помилково вважає оплати відповідача після 21.12.2022 такими, що здійснені несвоєчасно, ураховуючи що: (1) у договорі купівлі-продажу сторони визначили зустрічне виконання зобов`язання, правила якого встановлені ч. 3 ст. 538 ЦК України. Відповідач з огляду на безпекову ситуацію в місцезнаходженні майна у грудні 2022 року мав підстави вважати, що позивач не виконає свого обов`язку з передачі майна, а тому зупинив виконання свого обов`язку з оплати; (2) у грудні 2022 року сторони припинили зобов`язання з оплати 240 806,17 грн, отже, сума попередньої оплати склала 23 667 555,97 грн (сума за договором - 23 908 362,14 грн за мінусом 240 806,17 грн); (3) у період з 01.01.2023 до 19.09.2023 перебіг строків оплати припинявся у зв`язку із затвердженням фінансового плану НАЕК «Енергоатом» на 2023 рік (як це передбачено за тендерною документацією); (4) надалі, у період з жовтня до грудня 2023 року, відповідач здійснював авансові платежі за кожну поставку окремо і разом ці платежі складають повну суму попередньої оплати у розмірі 23 667 555,97 грн, проте позивач не забезпечив у повному обсязі виконання свого обов`язку з передачі товару як за договором в цілому, так і за окремими оплаченими поставками.

З огляду на такі висновки місцевий господарський суд вказав, що неправомірним є нарахування штрафних санкцій на суму 240 806,17 грн, а розрахунок штрафних санкцій на решту суми попередньої оплати слід здійснити за інші періоди в межах визначених позивачем періодів по кожній проведеній оплаті окремо, а саме: пені - з 21.12.2022 до 31.12.2022; 3 % річних - з 21.12.2022 до 31.12.2022 та з 20.09.2023 до 31.01.2024; інфляційних втрат - за жовтень - грудень 2023 року.

Західний апеляційний господарський суд у постанові від 16.12.2024 рішення суду першої інстанції від 02.09.2024 скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині позов задовольнив. В решті рішення місцевого господарського суду від 02.09.2024 залишив без змін. Стягнув з відповідача на користь позивача 2 893 431,53 грн, з яких: 2 104 063,19 грн пені, 313 133,34 грн 3 % річних, 476 235,00 грн інфляційних втрат, а також 108 501,59 грн судового збору.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій на 240 806,17 грн, оскільки за встановлених обставин у відповідача відсутнє прострочення з оплати авансу в цій сумі. Водночас вважав, що відповідач, перераховуючи кошти після 21.12.2022, порушив встановлені договором строки сплати решти суми попередньої оплати, чим з огляду на приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України допустив прострочення у здійсненні платежів, відповідно, є обґрунтованим нарахування позивачем штрафних санкцій на решту суми попередньої оплати у періоди, визначені у розрахунках, доданих до позову.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що умови договору купівлі-продажу щодо зупинення перебігу строків до затвердження фінансового плату НАЕК «Енергоатом» на 2023 рік стосувалися виключно відвантаження та вивезення майна відповідачем та не розповсюджувалися на строки здійснення попередньої оплати, натомість такі строки передбачені у договорі, укладеному після введення воєнного стану, умови якого є обов`язковими для сторін, адже саме з правочину і виникли правовідносини між сторонами.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій зважили на правову позицію, зокрема, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 щодо питання застосування ст.ст. 538, 625, 655, 692, 697 ЦК України.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Захід-Техномедбуд», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків Верховного Суду у постановах:

- від 12.12.2019 у справі № 910/12248/18, від 27.07.2021 у справі № 925/940/20, від 02.12.2021 у справі № 908/1256/20 щодо питання застосування ст.ст. 283, 284 ГПК України в системному зв`язку з положеннями ст. 240 ГПК України.

У контексті наведеного скаржник зазначив, що резолютивна частина постанови, проголошена у судовому засіданні, яке відбулося 16.12.2024, відрізняється від такої, що викладена в повному тексті постанови, оскільки в судовому засіданні суд проголосив про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про стягнення 2 957 554,60 грн, що складається з пені, 3 % річних та інфляційних втрат, без конкретизації розмірів штрафних санкцій та суми стягнення судового збору, водночас резолютивна частина в повному тексті постанови містить рішення про стягнення 2 893 431,53 грн з наведенням складових сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а також розміру судового збору, що свідчить про самостійну зміну апеляційним судом ухваленого судового рішення після його проголошення.

Крім того, мотивувальна частина повного тексту оскаржуваної постанови не відповідає резолютивним частинам, ні проголошеної в судовому засіданні, ні її повному тексту, адже суд апеляційної інстанції, погодившись з судом першої інстанції про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій на 240 806,17 грн, мав залишити рішення місцевого господарського суду без змін в цій частині із зазначенням про відмову в позові на конкретну суму, що не відображено в резолютивній частині постанови, згідно з якою апеляційну скаргу позивача задоволено та скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, тобто повністю;

- від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 щодо питання застосування ст.ст. 538, 625, 655, 692, 697 ЦК України (п. 79).

В цій частині скаржник вказує на незастосування апеляційним судом повною мірою висновків суду касаційної інстанції, а саме про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар не був переданий продавцем у власність покупця, але при цьому суд має враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх зустрічних зобов`язань, передбачених договором.

Верховний Суд в ухвалі від 28.01.2025 відкрив касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

11.02.2025 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним судом висновків Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 до спірних правовідносин, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, врахувавши заперечення позивача у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Ураховуючи доводи касаційної скарги у Суду насамперед виникла необхідність перевірки наявності / відсутності суттєвих порушень апеляційним судом положень ст.ст. 283, 284 ГПК України в системному зв`язку з положеннями ст. 240 цього Кодексу (далі - ГПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови) в аспекті проголошення резолютивної частини судового рішення та оформлення його повного тексту.

За приписами ч. 1 ст. 281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді (чч. 1, 2, 6, 7 ст. 233 ГПК України).

Відповідно до ст. 283 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 240 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 240 ГПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення (ч. 1).

При проголошенні рішення суду суддя не оголошує наступні відомості щодо учасників справи: 1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 2) реєстраційні номери транспортних засобів; 3) номери рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, номери платіжних карток, електронних гаманців в емітентах електронних грошей; 4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні (ч. 2).

Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження (ч. 3). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5). У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення (ч. 6). Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи (ч. 7).

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. 8), зокрема, ст. 243 ГПК України.

У ч. 3 ст. 281 ГПК України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою / ухвалою) і підписується всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Аналіз наведених процесуальних норм вказує на необхідність чіткої відповідності складеної у нарадчій кімнаті вступної та резолютивної частин судового рішення та проголошеної у судовому засіданні змісту такої частини, викладеної письмово, за винятком наявності випадків, визначених ГПК України.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.12.2019 у справі № 910/12248/18, від 27.07.2021 у справі № 925/940/20, від 02.12.2021 у справі № 908/1256/20, на які покликається скаржник в касаційній скарзі.

Згідно зі ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У справі, яка розглядається, з протоколу судового засідання від 16.12.2024 № 3790886 вбачається, що в судовому засіданні суд апеляційної інстанції після виходу з нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024. Повний текст постанови складено 20.12.2024.

У вступній та резолютивній частинах постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 в письмовій формі, яка міститься в матеріалах справи, резолютивна частина викладена таким чином:

«Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі філії «Відокремлений підрозділ "Складське господарство"» задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 у справі № 914/1039/24 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині позов задоволити.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 у справі № 914/1039/24 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі філії «Відокремлений підрозділ "Складське господарство"» 2 893 431,53 грн, з яких: 2 104 063,19 грн пені, 313 133,34 грн 3 % річних, 476 235 грн інфляційних втрат, а також 108 501,59 судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Господарському суду Львівської області видати наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Справу повернути в Господарський суд Львівської області».

Відповідно до повного тексту постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 в письмові формі, яка наявна в матеріалах справи, резолютивна частина є аналогічною за змістом із вступною та резолютивною частинами цієї постанови.

Водночас з технічного запису судового засідання суду апеляційної інстанції, яке відбулося 16.12.2024 за участю представників позивача та відповідача, вбачається, що після виходу з нарадчої кімнати апеляційний суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 такого змісту:

«Вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі філії «Відокремлений підрозділ "Складське господарство"» задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2024 у справі № 914/1039/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в частині стягнення 2 957 554 грн 60 коп., що складається з пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Судові витрати покласти на відповідача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Справу повернути до місцевого господарського суду».

Наведене свідчить про невідповідність резолютивної частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024, викладеної у вступній та резолютивній частинах постанови і в повному її тексті, змісту тексту такої частини, проголошеного у судовому засіданні 16.12.2024 та зафіксованого відповідним технічним записом судового засідання.

При цьому зміст постанови апеляційного суду від 16.12.2024 не містить ніяких посилань на норми процесуального права, керуючись якими апеляційний суд міг би самостійно змінити проголошену резолютивну частину судового рішення та викласти її у відмінній редакції.

Відповідно до чч. 2, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Проте оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, оскільки апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, зокрема, приписів ст.ст. 240, 281, 284 ГПК України, що може бути усунуто лише у правовий спосіб, відповідно, доводи касаційної скарги щодо невідповідності змісту резолютивної частини оскаржуваної постанови, викладеного у вступній та резолютивній частинах постанови і в повному її тексті, змісту тексту такої частини, проголошеного у судовому засіданні 16.12.2024, знайшли своє підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд зауважує, що закріплений у ст. 3 ГПК України принцип верховенства права перебуває у нерозривному зв`язку із принципами юридичної визначеності та законності.

Однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Незмінність є елементом законної сили судового рішення, але не правовим наслідком набрання ним цієї сили. Вона є властивістю рішення суду як процесуального документа, як акта правосуддя, що набувається ним незалежно від набрання законної сили.

Суд, який ухвалив рішення після його проголошення, не має права його змінити або скасувати, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, чого у справі, яка розглядається, не встановлено.

Суд звертає увагу на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, серед іншого, вимагає того, щоб у разі остаточного вирішення судами питання їхнє рішення не ставилося під сумнів. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги ТОВ «Захід-Техномедбуд» у наведеній частині. Що ж до доводів касаційної скарги в частині вирішення спору по суті, то з огляду на висновки Суду в цій постанові, які є вагомими та ключовими, дослідження суті та висновків в оскаржуваній постанові апеляційного суду за наявності вказаних порушень норм процесуального права є передчасним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувану постанову апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги відповідача, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції від 16.12.2024 у цій справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд на підставі ч. 4 ст. 310 ГПК України, а касаційна скарга ТОВ «Захід-Техномедбуд» - частковому задоволенню.

За змістом ст. 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд вирішує, лише якщо вирішено спір по суті й ухвалено остаточне рішення у справі. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного суду від 16.12.2024 і передачею справи на новий апеляційний розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи у цій частині, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 914/1039/24 скасувати.

3. Справу № 914/1039/24 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос