Рішення

від 24.02.2025 по справі 487/8948/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/8948/24

Провадження № 2/487/608/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді: Лагоди А.А.,

за участі секретаря: Мамчур К.Е.,

представника позивача: Павдлвського В.А.,

представника відповідача: ОСОБА_3.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в режимі ВКЗ цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Павловського Віталія Андрійовича до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Павловський В.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., яким з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.10.2024 (зареєстрована у суді 21.10.2024 №34633) просить суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію відносно ОСОБА_1, яку поширив ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» (facebook) «ІНФОРМАЦІЯ_5» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2ІНФОРМАЦІЯ_3ІНФОРМАЦІЯ_4, із заявленим змістом; зобов'язати ОСОБА_2 протягом п'яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, вилучити із загального доступу публікацію опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» (facebook) «ІНФОРМАЦІЯ_5» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2ІНФОРМАЦІЯ_3ІНФОРМАЦІЯ_4, з відповідним змістом; зобов'язати ОСОБА_2 протягом п'яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» (facebook) повідомлення про ухвалене у справі судового рішення з публікацією тексту вступної та резолютивної частини рішення у цій справі.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) та документально підтверджені понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 15.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

21.10.2024 на адресу суду від сторони позивача надійшли докази на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.10.2024 відкрито спрощене провадження по справі.

11.11.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву яким просить суд у задоволенні позову відмовити. Відзив аргументований тим, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів того, що саме визначений позивачем ОСОБА_2. є відповідальним за публікацію у соціальній мережі facebook вказаної в позові інформації. Далі, пред'являючи вимоги до певної особи та визначаючи її відповідачем у цій категорії справ, саме позивач має надати докази ідентифікації особи, яка буде відповідати за порушення його права та довести приналежність аканту у соціальній мережі тій чи іншій фізичній особі. Соціальна мережа facebook при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно із особистими документами та є загальнодоступною мережею, де будь-хто, маючи певну інформацію про особу та без ідентифікації цієї особи може створити будь-яку кількість сторінок, під будь-яким іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок. Аналізуючи скріншоти з соціальної мережі є очевидним, що особа яка здійснила публікацію статті жодним чином не порушила права позивача, оскільки останній є публічною особою, а тому межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою. Також, здійснюючи аналіз наданої позивачем статті є очевидним, що опублікована в соціальній мережі інформація, ким би ця інформація не була поширена, є оціночним судження. Відповідач наполягає у необхідності проведення огляду та дослідженні зазначеного позивачем доказу у місці його знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі у facebook). Представник відповідача зазначає, що похідні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення враховуючи безпідставність позовних вимог. Також заявлено розмір вже понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

13.11.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (копій) до матеріалів справи, а саме: висновок №15236 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи складеної 25.10.2024 експертом Ткачук Іриною Анатоліївною, довідка з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 16.10.2024 №202/2024-Д, свідоцтво про акредитацію від 04.01.2022, лист ГСУ СБУ від 15.10.2024, лист офісу Генерального прокурора від 15.10.2024, лист САП від 15.10.2024, лист НАБУ від 15.10.2024, лист ДБР від 16.10.2024, лист ДМС від 05.11.2024.

06.12.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення доказів. Заявою представник позивача просить суд забезпечити електронні докази за їх місцезнаходженням, а саме оглядом веб-сторінок та вказує на їх посилання. Представник позивача обґрунтовує заяву тим, що в подальшому інформація може бути знищена відповідачем у справі, існує необхідність у забезпеченні доказів шляхом огляду електронних доказів за їх місцезнаходженням, а саме огляду веб-сторінок:

-ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

-ІНФОРМАЦІЯ_2ІНФОРМАЦІЯ_6;

-ІНФОРМАЦІЯ_7.

06.12.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача наголошує, що при огляді сторінки у соціальній мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8 встановлено наявність спеціальної позначки - значок підтвердження біля імені та прізвища власника сторінки у вигляді галочки у синьому кружечку, при наведенні на яку випадає інформаційне вікно, в якому зазначено: «Облікові записи зі значком підтвердження пройшли автентифікацію та можуть бути підписниками Meta Verified або відомими особами чи брендами». При огляді інтернет-сторінки, розташованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7, та яка має назву «ІНФОРМАЦІЯ_9» у графі «оформлення підписки Meta Verified для одного профілю» підпункт «мобільний додаток Facebook (Android)» «Частина 4. Підтвердіть свою особу» значиться алгоритм дій, за яким особа, яка бажає оформити підписку Meta Verified і відмітка про яку наявна на сторінці соціальній мережі Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, повинна зробити світлину посвідчення особи, та надіслати його компанії Meta. За таких обставин власником сторінки у соціальній мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8, а отже і єдиним її розпорядником та автором статей, включаючи статтю, яка доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 може бути виключно особа, яка надала компанії Meta фотозображення посвідчення особи на ім'я ОСОБА_2. Відтак саме відповідач - ОСОБА_2 є відповідальним за публікацію вказаної вище статті у соціальній мережі Facebook. Також у відповіді наголошується, що висловлювання наведені у статті відповідача, стилістика інформації та застосовані мовні обороти мають саме стверджувальну форму з посиланням на конкретні факти щодо позивача, при цьому, відповідач не використовував мовні засоби, характерні для припущень, повідомлення суб`єктивних думок або власних поглядів, а відтак, поширена інформація, враховуючи її зміст, загальний контекст, не може вважатись оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які жодним чином не стосуються позивача, його приватного життя, службової діяльності, та матеріального становища. Спірна інформація не є критикою публічної особи за її негативні риси чи дії, а прямо звинувачує позивача у вчиненні кримінально караних діянь та адміністративних правопорушень, які останній ніколи не вчиняв. Відповідач та його представник не є експертами у сфері проведення судових лінгвістичних (семантико-текстуальних) експертиз, їх думка про оціночні судження за змістом статті спростовується висновком №15236 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 25.10.2024 за текстом допису. Відповідно до цього висновку зазначеної експертизи у тексті досліджуваного допису міститься інформація негативного характеру стосовно позивача, викладена у формі фактичних тверджень. Жодної невідповідності процесуальних дій позивача та його представника щодо долучення до матеріалів справи доказів існуючим, та зазначеним у відзиві на позовну заяву, нормам процесуального законодавства представником відповідача не вказано, лише перелічено норми процесуального законодавства та практику Верховного Суду.

10.12.2024 до суду від представника відповідача надійшло заперечення (на відповідь на відзив). У запереченнях представник позивача наголошує, що словосполучення «можуть бути підписниками Meta Verified» не дає можливості ідентифікувати особу відповідача як власника відповідної сторінки, а є лише ймовірністю належності такої сторінки певній особі. Представником позивача в рахунок аргументу, що власником сторінки у соціальній мережі Facebook, а отже і єдиним її розпорядником та автором статей, включаючи статтю, може бути виключно особа, яка надала компанії Meta фотозображення посвідчення особи на ім'я ОСОБА_2, не підтверджено роком реєстрації з іменем taras.zahorodniy в соціальній мережі Facebook, не надано доказів існування на момент реєстрації особи з іменем taras.zahorodniy в соціальній мережі Facebook відповідних правил щодо надання світлини посвідчення особи, не долучено до матеріалів справи доказів з компанії Meta, а саме світлини посвідчення особи відповідача, чинність правил реєстрації під іменем taras.zahorodniy у соціальній мережі Facebook з огляду на те, що компанія Meta Platforms придбала соціальну мережу Фейсбук 28.10.2021. Позивач має надати докази ідентифікації особи, яка буде відповідати за порушення його права та довести приналежність акаунту у соціальній мережі тій чи іншій фізичній особі але матеріали справи таких доказів не містять. Висновок № 15236 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 25.10.2024 позивач зобов'язаний був подати разом з позовною заявою, а у разі наявності об'єктивних причин, які б перешкоджали поданню цього доказу, чинним ЦПК України встановлений обов'язок позивача повідомити про це суд, однак матеріали справи такого повідомлення не містять. Долучивши до відповіді на відзив зазначений доказ позивач не вказав жодних поважних причин пропуску цього строку та не просив суд встановити йому додатковий строк для подання цього доказу, тому цей висновок не є допустимим доказом у справі в розумінні вимог ч. 1 ст. 78 ЦПК України.

20.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - копія звіту за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет від 20.01.2025 №20/2025-ЗВ.

20.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про стягнення і розподіл судових витрат.

22.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - висновок №15236 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, довідка про власника веб-сайту або інформація про його встановлення від 16.10.2024 №202/2024-Д.

31.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - оригінал звіту за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет від 20.01.2025 №20/2025-ЗВ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову у повному об'ємі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм оцінку, вислухавши представників сторін приходить до наступного.

Згідно з ч. 4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положеннями ч. 1 ст. 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 12 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту.

У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».

Відповідно до Закону України «Про телекомунікації», доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.

Дані про доменне ім`я, якщо до нього підключено діючий в мережі Інтернет веб-сайт, мають містити ІР адреси веб-хостингу - дані про провайдера на серверах якого розміщено сторінки веб-сайту. Знаючи назву та адресу провайдера, можна звернутись до нього або з адвокатським запитом, або, якщо він ігнорує адвокатський запит, витребувати інформацію про його клієнта - замовника послуги хостингу через суд.

«Fасеbоок» є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто, без ідентифікації особи може створити будь - яку кількість сторінок, під будь-яким (в тому числі вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок.

Оскільки, інтернет-мережа при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені і інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.

Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Відповідно до пункту 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2003 № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (далі - ОП «УМІЦ») створено з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру та системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA».

ОП УМІЦ уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет і з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет акредитувало та підтвердило компетентність Консорціума «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» (далі - УЦПНА) у здійсненні відповідних функцій щодо українського сегменту мережі Інтернет.

Згідно із статутом ОП УМІЦ останнє не може надавати послуги третім особам у разі, якщо для надання таких послуг воно акредитувало інші організації, і скеровує осіб, які звертаються, та суди до УЦПНА за отриманням інформації, у тому числі, про власників веб-сайту.

Отже, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити у позовній заяві.

Судом встановлено, що на підтвердження заявлених позовних вимог представником позивача адвокатом Павловським В.А. надано копії зображення з соціальної мережі «Fасеbоок».

Зокрема, копія зображення з соціальної мережі «Fасеbоок», роздруківку яку вказує позивач доказом, має фото із зображенням чоловіка та іменем «ОСОБА_2» з публікацією від ІНФОРМАЦІЯ_1, рубрика «ІНФОРМАЦІЯ_5» та текст цієї рубрики роздруковано 10.10.2024 о 16:41.

Сама сторона відповідача заперечує факт належності ОСОБА_2 як допису так і сторінки на веб-сайті https://www.facebook.com/ де, за поясненнями сторони позивача, був розміщений допис, який необхідно спростувати.

В довідці УЦПНА від 16.10.2024 №202/2024-Д зазначено, що власником веб-сайту https://www.facebook.com/ є реєстрант доменного імені facebook.com, володілець облікового запису - компанія Meta Platforms, Inc., на веб-сайті соціальної мережі «Fасеbоок» створено сторінку користувача з іменем «ОСОБА_2», що доступна за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8, яка містить «синю позначку підтвердження», яка означає, що цей акаунт пройшов перевірку справжності, може належати підписникам Meta Verified та відомим особистостям або брендам. Звіт за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет від 20.01.2025 №20/2025-ЗВ свідчить про наявність IP-адреси компанії Meta Platforms, Inc.

На переконання суду, зазначені вище докази у сукупності, не є достатніми, щоб дійти однозначного та беззаперечного висновку про належність веб-сторінки у соціальній мережі «Facebook» саме відповідачу ОСОБА_2., оскільки відсутні відомості про IP-адреси та інші ідентифікатори, з використанням яких здійснювався вхід зареєстрованим користувачем (log-файли) до соціальної мережі «Facebook».

Позивач в повній мірі своїм правом не скористався, попри зазначення судом в ухвалі від 15.10.2024, щодо встановлення належного відповідача, суд позбавлений можливості самостійно залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Суд переконався щодо наявності на веб-сайті соціальної мережі «Fасеbоок» сторінки користувача з іменем «ОСОБА_2», що доступна за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8, однак станом на 17.12.2024 в розділі «Дописи» за 14 вересня взагалі відсутні в т.ч. рубрика «ІНФОРМАЦІЯ_5», наявна інформація за 16 вересня дописувач «ОСОБА_5», а перед цим зазначена інформація за 13 вересня дописувач «ОСОБА_4».

Крім того, інформація, яку просить визнати недостовірною позивач зазначену ним в резолютивній частині позову як її поширення саме відповідачем за посиланням (вказано вище), не свідчить, що така інформація (стаття) є висновками самого відповідача, не підтверджує його авторство, належність заявленої рубрики користувача з іменем «ОСОБА_2» у мережі Інтернет саме відповідачу, а не поширення такої інформації із джерел інших засобів масової інформації. Для вирішення справи це має значення, адже заявлена вимога і про відшкодування моральної шкоди.

Сам факт наявності спірної інформації, навіть за умови, що така мала місце, без встановлення її автора належними та допустимими доказами, не може вважатись поширенням відповідачем відомостей, які порочать честь, гідність та репутацію позивача.

Крім того, в позовній заяві позивач позиціонує себе, як посадову особу, державний службовець та керівник державного органу. В свою чергу Верховний Суд в постанові від 11.09.2024 №727/6401/20 звернув увагу, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж щодо пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами факту належності веб-сторінки у соціальній мережі «Facebook», відповідачу ОСОБА_2. як фізичній особі, а також приналежності йому спірного допису.

Приймаючи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Суд не приймає до уваги інші копії документів, оскільки вони стосуються інших обставин і фактів, що не входять в предмет доказування в цій справі.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Павловського Віталія Андрійовича до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11., адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_12., адреса: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_2.

Суддя А.А. Лагода