Ухвала

від 19.02.2025 по справі 464/3032/22

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3032/22

пр.№ 6/464/7/25

У Х В А Л А

19 лютого 2025 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого суддіМички Б.Р.

секретаря судового засідання Севери Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові подання старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Грицай Липської Н., треті особи Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким має неповнолітня дитина,

встановив :

старший державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Грицай Липська Н. звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_3 , а саме 1/6 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування подання покликається на те, що в Сихівському ВДВС у м. Львові на виконанні перебуває виконавче провадження №73357477 з примусового виконання виконавчого листа №464/3032/22 від 18.05.2023, виданого Сихівським районним судом м. Львова про конфіскацію у ОСОБА_3 всього майна, яке є його власністю. 17.11.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника. Надіслано запити в органи ДПСУ і ПФУ, РСЦ МВС у Львівській області, скеровано запити в реєструючі органи. Згідно відповіді МВС у Львівській області за боржником зареєстрований транспортний засіб, який оголошений у розшук. Згідно відповіді ДФС у боржника немає відкритих рахунків в банківських установах, інформація про джерела отримання доходів боржника відсутня. Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Львівській області майно, зареєстроване за боржником, відсутнє. Сформовано інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої нерухоме майно, зареєстроване за боржником відсутнє. 11.01.2024 року на адресу відділу надійшла відповідь ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", де вказано, що боржнику на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 . 05.03.2024 року державним виконавцем скеровано у суд подання про визначення частки майна, що належить боржнику у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . 29.04.2024 року на адресу відділу надійшла ухвала Сихівського районного суду м. Львова №464/3032/22 від 23.04.2024 про визначення частки боржника, а саме визначено за боржником 1/6 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 . 15.11.2024 року на адресу відділу надійшла відповідь "служби у справах дітей" згідно якої вбачається, що орган опіки та піклування вважає за недоцільне надання дозволу на реалізацію майна боржника, оскільки це призведе до звуження обсягу існуючих житлових та майнових прав дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо користування даною квартирою. Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено, необхідно звернути стягнення на нерухоме майно боржника а саме: 1/6 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 05.12.2024 року залучено до участі в справі в якості третьої особи Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування.

Протокольною ухвалою без виходу суду до нарадчої кімнати від 03.02.2025 року залучено до участі у справі батьків неповнолітньої дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Старший державний виконавець у судових засіданнях подання підтримала, просила задовольнити.

Боржник у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.

Треті особи у судові засідання не зявилися, про час та місце розгляду подання повідомлялись належним чином.

Однак, їх неявка не перешкоджає вирішенню питання по суті, а тому суд вважає, що подання слід слухати у їх відсутності на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подання, подані виконавцем документи, суд приходить до висновку, що таке подання слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно дост.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно дост. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії

Згідно із ч. 5ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), Корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами 3 та 4ст.50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставленого третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно до частини третьоїстатті 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частиною другоюстатті 18 Закону України «Про охорону дитинства»діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно достатті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Згідно з пунктом 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5(далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

Однак, особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

Разом із тим, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14- 113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

Частиною першоюстатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 10 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Суд наділений правом вживати заходів забезпечення виконання рішення, встановлювати порядок і спосіб його виконання, отже і вирішити питання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровано місце проживання дітей.

Слід також звернути увагу на те, що чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Проте виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів З, 6, 22 частини третьоїстатті 18 Закону України "Про виконавче провадження"зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій. При цьому дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей при вчиненні саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому встатті 435 ЦПК України.

Згідно з пунктом 6 статті ЗЦК Українисправедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна (чи є воно предметом іпотеки), з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини.

Відповідно до частини шостоїстатті 19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.

Судом встановлено, що в Сихівському ВДВС у м. Львові на виконанні перебуває виконавче провадження №73357477 з примусового виконання виконавчого листа №464/3032/22 від 18.05.2023, виданого Сихівським районним судом м. Львова про конфіскацію у ОСОБА_3 всього майна, яке є його власністю.

17.11.2023 року державним виконавцем Бурієм В.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ст.ст.3,4,24,25,26,27 ЗУ «Про виконавче провадження». У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_3 відсутні кошти для повернення коштів стягувачу.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру (а.с.23 Т.2) вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім`ї ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 .

Відповідно до ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 23.04.2024 року визначено за ОСОБА_3 право на 1/6 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно листів Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 18.03.2024, 03.01.2025, довідки №269 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 02.01.2025 року, вбачається, наявність інформації про дату реєстрації осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 : ОСОБА_6 з 16.11.1977року, ОСОБА_7 з 20.03.1996року, ОСОБА_8 з 20.03.1996 року, ОСОБА_3 з 28.07.1994року, ОСОБА_2 з 06.12.1988року, ОСОБА_4 з 18.04.2011року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження неповнолітня ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини є ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , матір`ю ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено, суд вважає, що необхідно звернути стягнення на нерухоме майно боржника а саме: 1/6 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

За наведеного, надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_3 , а саме 1/6 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , жодним чином не обмежує права та інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 на проживання (користування) вищевказаною квартирою, яка у ній зареєстрована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.247ч.2,353,435 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження»,

постановив:

Поданнядержавного виконавця задовольнити.

Надати дозвіл на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_3 , а саме 1/6 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію ухвали направити учасникам справи - для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, проголошення до Львівського апеляційного суду .

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя: Мичка Б.Р.