Постанова

від 21.02.2025 по справі 367/9191/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2025 року м. Київ

Справа №378/934/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/1515/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Карабаза Н.Ф. 16 лютого 2024 року в м. Ірпінь, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю та повернення коштів за навчання у зв`язку із встановленням факту належності безробітного до категорії зайнятих,

В С Т А Н О В И В

У грудні 2016 року представник Ірпінського міського центру зайнятості звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Ірпінського міського центру зайнятості як безпідставно виплачу матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 3825,53 грн; кошти за проїзд в період професійного навчання у сумі 1229,00 грн; кошти сплачені за професійну підготовка, перепідготовку в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова у сумі 4277,89 грн; кошти судового збору у сумі 1378,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Ірпінським міським центром зайнятості у відповідності до ст.ст. 2, 4 Закону України «Про зайнятість населення» в редакції від 01 березня 1991 року, ст.ст. 4, 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції від 02 березня 2000 року, 29 грудня 2011 року взято на облік та надано статус безробітного ОСОБА_1 .. В день взяття на облік спеціалістом Ірпінського МЦЗ створена персональна картка особи, яка звернулась до центру зайнятості. Під час перебування на обліку безробітна ОСОБА_1 виявила бажання навчатися за навчальною програмою іноземна мова (англійська) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню. Оплату за навчання безробітної в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова здійснював Ірпінський МЦЗ, на підставі договору № 1062/59/10-12 від 24 жовтня 2012 року. Загальна сума оплати навчання в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова становить 4277,89 грн.

На підставі отриманої з ДФС України інформації відносно ОСОБА_1 . Ірпінським МЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13 лютого 2009 року № 60/62 та складено Акт від 01 вересня 2015 року № 102. Зазначеним актом підтверджується факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПАТ «Смартбанк» з 24 липня 2012 року. Отже, на момент отримання статусу безробітної ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з вище вказаним підприємством. Під час перебування на обліку з 24 липня 2012 року (дата початку трудових відносин) по 24 травня 2013 року (дата зняття з обліку) ОСОБА_1 отримала матеріальну допомогу на випадок безробіття, кошти відшкодовані за проїзд в період професійного навчання до Національного університету імені М.П. Драгоманова на загальну суму 5054,53 грн. Оскільки, Ірпінському МЦЗ не було відомо про факт працевлаштування, з вини ОСОБА_1 з 24 липня 2012 року по 24 травня 2013 року їй неправомірно виплачено допомогу по безробіттю, відшкодовано кошти за проїзд сплачені ОСОБА_1 в період професійного навчання до Національного університету імені М.П. Драгоманова, сплачено кошти за професійне навчання на загальну суму 9332,42грн.

12 листопада 2015 року Ірпінським МЦЗ видано наказ №145/01-32 щодо повернення коштів ОСОБА_1 Претензія Ірпінського МЦЗ від 12 листопада 2015 року № 1003/02/01-13 до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманих коштів у сумі 9332,42 грн залишилась без розгляду.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2023 року залучено у справі № 367/9191/16-ц Київський обласний центр зайнятості, ЄДРПОУ: 03491085, як правонаступника позивача Ірпінського міського центру зайнятості.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2024 року позовні вимоги Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю та повернення коштів за навчання у зв'язку із встановленням факту належності безробітного до категорії зайнятих - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості, безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 3825,53 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості, кошти за проїзд в період професійного навчання у сумі 1229,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості, кошти сплачені за професійну підготовку, перепідготовку в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова у сумі 4277,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Київського обласного центру зайнятості, сплачений судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що на час здійснення виплат по безробіттю ОСОБА_1 відносилася до категорії зайнятої особи, а саме: перебувала на посаді начальника Управління по роботі з персоналом в ПАТ «Банк Ринкові Технології», що підтверджено наказом № 84-к від 24 липня 2012 року голови правління ПАТ «Банк Ринкові Технології» (наказ містить підпис ОСОБА_1 щодо її ознайомлення з документом) та наказом № 86-к від 31 липня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ( ОСОБА_1 , начальника Управління по роботі з персоналом звільнено з 31 липня 2012 р. за прогул без поважних причин (п.4 ст. 40 КЗпП України). Крім того, згідно розрахункового листа за липень 2012 року вбачається, що співробітник ОСОБА_1 , табельний номер 182, належить до виплати 534,39грн. ОСОБА_1 під час розгляду справи не спростувала факту перебування її в трудових відносинах з ПАТ «Смартбанк», що є правонаступником ПАТ «Банк Ринкові Технології» в період з 24 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, жодних письмових доказів, які б спростовували б даний факт суду не надала. Крім того, станом на день розгляду справи наказ № 84-к від 24 липня 2012 року голови правління ПАТ «Банк Ринкові Технології» «Про прийняття ОСОБА_1 » не визнано неправомірним та не скасовано, проте у добровільному порядку ОСОБА_1 відмовляється повернути безпідставно отримані кошти, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодилась із вказаним рішенням суду відповідач, нею подано апеляційну скаргу, в якій вона вказує на незаконність, необґрунтованість рішення. Зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема, задовольнив клопотання позивача та долучив до матеріалів справи доказів. Однак, позивач не надав вказані докази разом з позовною заявою, не зазначив, що не може їх подати, та не просив суд надати йому додатковий строк для їх подання. Позивач також не надсилав дане клопотання з додатками відповідачу. Таким чином, вказані докази подані не у встановлений законом або судом строк, а тому не повинні були прийматись судом до розгляду.

Відповідач також вказує на те, що суд першої інстанції хибно ствержував, що відповідач не подала письмові докази, оскільки разом з відзивом на позовну заяву нею було подано всі наявні в неї докази. Також зазначає, що нею було подано нове клопотання про витребування доказів у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак вказане клопотання судом першої інстанції розглянуто не було, що свідчить про необєктивність судочинства.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовуючи рішення хибно стверджує, що відповідач перебувала в трудових відносинах з Банком, що підтверджується наказами про прийом на роботу та звільнення, а також те, що вказані накази містять підпис відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні копії вказаних наказів, а тому їх неможливо вважати достовірними доказами.

Зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що незвернення відповідача до правоохоронних органів є підтвердженням факту працевлаштування, є хибними, оскільки незвернення особи до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї протиправних дій не перетворює її на правопорушника і не виправдовує вчинені проти неї протиправні дії.

Відповідач також зазначає, що в матеріалах справи відсутня заява про прийняття її на роботу.

Таким чином, відповідач вказує, що її волевиявлення на укладення трудової угоди не будо; дії передбачені законодавством для працевлаштування вона не вчиняла; обов`язків за посадою начальника управління по роботі з персоналом не виконувала; жодних коштів від Банку не отримувала; відомостей про обставини які впливали на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг і про які повинна була повідомити держану службу зайнятості не мала.

Відповідач також зазначає очікувану суму судових витрат в розмірі 18000,00 грн.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, заявляла клопотання про витребувати оригіналів письмових доказів. Вказане клопотання було вирішено в ухвалі Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року та в його задоволенні було відмовлено.

Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції чинній на момент відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 29 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю /т.1 а.с. 5,6/.

У Витязі відвідування особою центру зайнятості, надані послуги та прийняті рішення містяться відомості про заплановані та фактичні дату та час відвідування ОСОБА_1 центру зайнятості, тип наданих останній послуг, результат наданих послуг /т.1 а.с. 7-8/.

З Витягу з наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 від 24 травня 2013 року вбачається:

наказом від 29 грудня 2011 року № НТ111229 надано статус безробітного на загальних підставах з 29 грудня 2011 року;

наказом від 29 грудня 2011 року № НТ111229 призначено допомогу по безробіттю з 29 грудня 2011 року по 22 грудня 2012 року;

наказом від 29 грудня 2011 року № НТ111229 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 29 грудня 2011 року;

наказом від 24 вересня 2012 року № НТ120924 скорочено виплату допомоги по безробіттю з 29 вересня 2012 року по 22 грудня 2012 року у зв`язку зі звільненням безробітного з останнього місця роботи за угодою сторін відповідно до пп.1 п.5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.1 п.5.3 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності « на строк 90 к.д.;

наказом від 06 листопада 2012 року № НТ121106 компенсовано фактичні витрати на проїзд у період проходження професійного навчання за щоденний міжміський проїзд за маршрутним листом від 06 листопада 2012 року;

наказом від 05 грудня 2012 року № НТ121205 компенсовано фактичні витрати на проїзд у період проходження професійного навчання за щоденний міжміський проїзд за маршрутним листом від 05 грудня 2012 року;

наказом від 23 січня 2013 року № НТ130123 компенсовано фактичні витрати на проїзд у період проходження професійного навчання за щоденний міжміський проїзд за маршрутним листом від 23 січня 2013 року;

наказом від 23 січня 2013 року № НТ130123 припинено виплату допомоги по безробіттю з 23 грудня 2012 року у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до пп. 12 п. 1ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

наказом від 24 травня 2013 року № НТ130524 припинено реєстрацію безробітних у зв`язку з поданням безробітним заяви про припинення реєстрації з 24 травня 2013 року /т.1 а.с. 9/.

24 жовтня 2012 року між Ірпінським міським центром зайнятості та Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова укладено договір № 1062/59/10-12, предметом якого є професійне навчання 1 особи (список осіб направлених на професійне навчання, додаток № 1) за професією (спеціальністю), навчальною програмою «Іноземна мова (англійська)» зі строком навчання з 25 жовтня 2012 року до 22 січня 2013 року (3міс/496год). Відповідно до умов вказаного договору Ірпінський міський центр зайнятості зобов`язується сплачувати виконавцю Національному педагогічному університету імені М.П. Драгоманова витрати на професійне навчання направлених безробітних згідно з умовами Договору. Згідно п. 4.1. Договору розмір витрат, пов`язаних з навчанням безробітних, згідно з кошторисом на навчання становить - 4277,89 грн /т.1 а.с. 14,15/.

Відповідно до договору № 106212102500001 від 25 жовтня 2012 року укладеного між Ірпінським міським центром зайнятості та ОСОБА_1 , останню було направлено на підвищення кваліфікації в НПУ імені М.П. Драгоманова за професією, спеціальністю, навчальною програмою іноземна мова (англійська), зі строком навчання з 25 жовтня 2012 року до 22 січня 2013 року (3 місяці) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню /т.1 а.с. 13/.

24 травня 2013 року ОСОБА_1 подала до Ірпінського міського центру зайнятості заяву, в якій просила зняти її з обліку з 24 травня 2013 року у зв`язку з її відмовою від послуг служби зайнятості, за сімейними обставинами /т. 1 а.с. 18/.

З Акту № 102 від 01 вересня 2015 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Ірпінського міського центру зайнятості, вбачається, що в результаті перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ПАТ «СМАРТБАНК» (ЄДРПОУ 37176171) з 24 липня 2012 року (наказ про прийняття від 24 липня 2012 року №84-К) по 31 липня 2012 року (наказ про звільнення від 31 липня 2012 року № 86-К), та отримувала дохід в період перебування на обліку в центрі зайнятості, що призвело до порушення ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Звільнена за прогул відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України /т.1 а.с. 13/.

Згідно довідки №657/06-10 від 25 вересня 2015 року виданої ОСОБА_1 , вбачається, що їй за період з 29 грудня 2011 року по 24 травня 2013 року було виплачено Ірпінським міським центром зайнятості 19832, 87 грн, до повернення підлягають: допомога по безробіттю в розмірі 3825,53 грн; КВП в розмірі 1229,53 грн та за навчання 4277,89 грн, а всього 9332,42 грн /т.1 а.с. 11/.

Наказом Ірпінського міського центру зайнятості № 145/01-32 від 12 листопада 2015 року зобов`язано провідного юрисконсульта підготувати письмове повідомлення ОСОБА_1 в якому запропонувати протягом 15 днів добровільно повернути незаконно отримані кошти у сумі 9332,42 грн зазначені в довідці від 25 вересня 2015 року /т.1 а.с. 10/.

На адресу ОСОБА_1 , яка зазначена у персональній картці, Ірпінським міським центром зайнятості було направлено лист №1003/02/01-13 від 12 листопада 2015 року про необхідність повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 9332,42 грн на розрахунковий рахунок Ірпінського МЦЗ /т.1 а.с. 12/.

Вказаний лист ОСОБА_1 було отримано 18 листопада 2015 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення /т.1 а.с. 12 на звороті/.

Представником позивача також було надано до суду першої інстанції належним чином завірену копію наказу від 24 липня 2012 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду начальника Управління по роботі з персоналом з 25 липня 2012 року з випробувальним терміном три місяця з посадовим окладом згідно штатного розкладу; наказ від 31 липня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з 31 липня 2012 року за прогул без поважних причин (п.4 ст. 40 КЗпП України); розрахунковий листок, відповідно до якого ОСОБА_1 підлягає до виплати оклад в розмірі 534, 39 грн /т.1 а.с. 233,235, 236/.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що в силу ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у ОСОБА_1 виникло зобов`язання повернути отриману нею допомогу по безробіттю у розмірі 3825,53, грн, кошти за проїзд в період професійного навчання в розмірі 1229,00 грн та кошти за професійну підготовку, перепідготовку в Національному педагогічному університеті ім. М.І. Драгоманова в розмірі 4277,89 грн.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами: надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов`язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законом, та можливості добровільного страхування у випадках, передбачених законом; цільового використання коштів страхування на випадок безробіття; солідарності та субсидування; обов`язковості фінансування Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов`язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом; паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців; диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття; законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Як встановлено статтею 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом:

1) участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття;

2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства;

3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці;

4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до положень ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зареєстровані безробітні мають право на, зокрема, матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону. Зареєстровані безробітні зобов'язані, зокрема, інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Процедура реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості визначається відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 (тут і далі - Порядок у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України 13 лютого 2009 року № 60/62 (тут і далі - Порядок у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З наведених обставин вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в центрі зайнятості по безробіттю з 29 грудня 2011 року по 24 травня 2013 року та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю. 25 жовтня 2012 року між Ірпінським міським центром зайнятості та ОСОБА_1 було укладено договір № 106212102500001, відповідно до якого останню було направлено на підвищення кваліфікації в НПУ імені М.П. Драгоманова за професією, спеціальністю, навчальною програмою іноземна мова (англійська), зі строком навчання з 25 жовтня 2012 року до 22 січня 2013 року (3 місяці) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню. Вартість навчання ОСОБА_1 становила 4277,89 грн, також центром зяйнятості оплачувався проїзд останньої на навчання в загальному розмірі 1229,53 грн.

З Акту № 102 від 01 вересня 2015 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Ірпінського міського центру зайнятості, вбачається, що в результаті перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ПАТ «Банк Ринкові Технології» з 24 липня 2012 року (наказ про прийняття від 24 липня 2012 року №84-К) по 31 липня 2012 року (наказ про звільнення від 31 липня 2012 року № 86-К за п. 4 ст. 40 КЗпП України).Тобто ОСОБА_1 отримувала дохід в період перебування на обліку в центрі зайнятості, що призвело до порушення ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З наведеного вбачається, що під час здійснення виплат по безробіттю ОСОБА_1 була працевлаштована, що мало б бути наслідком припинення її реєстрації як безробітної. Проте, ОСОБА_1 не повідомила центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, в порядку передбаченому ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Також ОСОБА_1 під час розгляду справи не спростувала факту перебування її в трудових відносинах з ПАТ «Смартбанк», що є правонаступником ПАТ «Банк Ринкові Технології» в період з 24 липня 2012 року по 31 липня 2012 року.

За таких обставин, виплачена ОСОБА_1 допомога по безробіттю у розмірі 3825,53, грн, кошти за проїзд в період професійного навчання в розмірі 1229,00 грн та кошти за професійну підготовку, перепідготовку в Національному педагогічному університеті ім. М.І. Драгоманова в розмірі 4277,89 грн, а всього 9332,42 грн за період з 24 липня 2012 року по 24 травня 2013 року підлягала поверненню центру зайнятості, як незаконно отримана.

Отже, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 9332,42 грн, є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обгрунтованим.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем були подані докази, зокрема копії наказу про прийняття на роботу та звільнення, не у встановлений законом або судом строк, а тому вказані докази не повинні були прийматись судом до розгляду, що свідчить про порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки докази, які не додані до позовної заяви були подані представником позивача через канцелярію суду з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи, тобто в порядку передбаченому ч.10 ст. 83 ЦПК України.

Виходячи з положень ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З метою повного з`ясування обставин справи, судом першої інстанції було долучено вказані докази до матеріалів справи та надану їм правову оцінку в рішенні суду.

Крім того, відповідач сама просила витребувати вказані докази в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції обгрунтовуючи рішення хибно стверджує, що відповідач перебувала в трудових відносинах з Банком, що підтверджується наказами про прийом на роботу та звільнення, а також те, що вказані накази містять підпис відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні копії вказаних наказів, а тому їх неможливо вважати достовірними доказами, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки копії вказаних наказів завірені належним чином, що відповідає вимогам ст. 95 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи її заяви про прийняття її на роботу, оскільки позовні вимоги заявлені позивачем знайшли своє підтвердження матеріалами справи та доведені належними і допустимими доказами. В свою чергу, відповідачем під час розгляду справи в суді не було надано жодних належних та допустимих доказів на спростовування заявлених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, правильно застосовано норма матеріального та процесуального права. А тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про задоволення позову Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю та повернення коштів за навчання у зв`язку із встановленням факту належності безробітного до категорії зайнятих, і вказані висновки доводами апеляційної скарги не спростовуються.

На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з положень ст.141 ЦПК України, відсутні і підстави для компенсації відповідачеві понесених нею судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Дія рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2024 року у цій справі, яка була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, підлягає відновленню.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2024 року - залишити без змін.

Відновити дію рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2024 року у цій справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: С.М. Верланов

Н.В. Поліщук