Постанова

від 13.02.2025 по справі 697/1402/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Черкаси

Справа № 697/1402/23Провадження № 22-ц/821/116/25категорія: 314000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря Довженко Т. В.,

учасники справи:

позивач заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області,

відповідачі: Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Коритищанське»,

третя особа: Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Коритищанське», третя особа: Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку природно-заповідного фонду та скасування державної реєстрації земельної ділянки, у складі головуючої судді Скирди Б. К., повний текст рішення складено 14.10.2024,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 , ПП «Коритищанське», третя особа: Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення та договору оренди, скасування державної реєстрації права власності та права оренди та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Смілянською окружною прокуратурою Черкаської області в ході здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Так, моніторингом відкритих даних державного земельного кадастру України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», створеного рішенням Київської обласної ради від 17.02.2000 № 168-10-ХХІІ та рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Вказаними рішеннями останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Інформації щодо внесення змін чи скасування рішень не встановлено.

Межі регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені вказаними рішеннями облрад та проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області знаходиться 5562,5 га території регіонального ландшафтного парку.

За результатами опрацювання відкритих даних земельного кадастру України за посиланням: https://kadastr.live/ встановлено, що на території Бобрицької сільської ради Черкаської області в межах сіл Григорівка, Трахтемирів та Луковиця визначено територію Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Також, відповідно до листа Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 23.12.2022, згідно наявних в Управлінні картографічних матеріалів та картографічних матеріалів взятих з відкритих даних земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» знаходиться у віданні АТЗТ «Аграрне Екологічне Об`єднання «Трахтемирів».

Даний регіональний ландшафтний парк охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно з реєстраційною справою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 1625968471220) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-3254/14-18-СГ від 03.08.2018 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» право власності на земельну ділянку набув ОСОБА_4 .

Так, відповідно до зазначеного наказу ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Цим же рішенням, ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі рілля площею 2,00 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1686 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з рішенням реєстратора Канівської державної адміністрації Гормаш С. І. від 20.08.2018, індексний номер 42623507, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

В подальшому, на підставі договору дарування земельної ділянки від 08.12.2018 № 2866 ОСОБА_4 подарував земельну ділянку ОСОБА_5 , про що 08.12.2018 державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 44489721.

Тобто, ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 для ведення особистого селянського господарства на території колишньої Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, наразі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, та в подальшому передав в оренду ПП «Коритищанське» згідно договору оренди землі від 16.12.2018.

Зазначає, що розташування земельної ділянки із кадастровим номером 7122081900:01:001:1686, яку набув ОСОБА_4 , відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 03.08.2018 № 23-3254/14-18-СГ, а в подальшому ОСОБА_5 , на підставі договору дарування земельної ділянки від 08.12.2018, та ПП «Коритищанське», на підставі договору оренди землі від 16.12.2018, в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» за чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї земельної ділянки у приватній власності і користуванні з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На час відведення земельної ділянки Кабінет Міністрів України був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

27.05.2021 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ.

Водночас, регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» має статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, межі якого визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку, Кабінет Міністрів України, починаючи з 27.05.2021, не є уповноваженим органом державної влади щодо розпорядження такими землями.

Спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилась до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 відведено у приватну власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у приватну власність не приймав, а також всупереч вимог ст. ст. 20, 25, 50 ЗУ «Про землеустрій» без розроблення відповідного проекту із землеустрою.

Проте така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірних земельних ділянок першочергово визначається розташуванням на них об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цих територій.

Встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства» жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не мало права видавати спірний наказ щодо передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки природно-заповідного фонду без її вилучення з користування регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів», без зміни цільового призначення земельної ділянки, тобто переведення землі з однієї категорії до іншої, за відсутності погодження Верховної Ради України на вилучення спірної ділянки (припинення права користування) та погодження Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації на її відведення у приватну власність.

Відчужена ділянка, яка згідно з вимогами ч. 4 ст. 84 ЗК України взагалі не могла бути предметом правочинів між приватними особами, а саме договору дарування від 08.12.2018, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та договору оренди землі від 16.12.2018, укладеного між ОСОБА_5 та ПП «Коритищанське», з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а не для природно-заповідного фонду.

Існування зазначених договорів є юридичною перешкодою у реалізації державою правомочностей користування та розпорядження спірною ділянкою, оскільки ОСОБА_5 та ПП «Коритищанське» за відсутності рішення суду про визнання цих договорів недійсними може ставити вимогу про його дійсність та продовження строку дії після його закінчення.

05.12.2023 заступник керівника Смілянської окружної прокуратури подав до суду заяву про зміну предмета позову, де зазначав, що ефективним способом захисту порушених прав є негаторний, а не вендикаційний позов.

З огляду на особливу цінність земель природо-заповідного фонду, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод в користуванні спірною ділянкою, шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об`єктів природо-заповідного фонду.

Також, обґрунтовуючи порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, зазначено, що необхідність подання цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного і водного фондів, у тому числі і спірній земельній ділянці, яка входить у межі регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів».

Як зазначає прокурор, Бобрицькою сільською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави, як з моменту отримання земельних ділянок у розпорядження, з моменту реорганізації Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, так і з моменту отримання від окружної прокуратури листа щодо встановленого факту незаконного відведення спірної земельної ділянки.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді і його участь викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом.

05.12.2023 заступником керівника Смілянської окружної прокуратури подано до суду заяву про зміну предмета позову, у якій просить суд:

- усунути перешкоди власнику Бобрицькій сільській раді Черкаського району Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га шляхом зобов`язання ОСОБА_5 та ПП «Коритищанське» повернути на користь держави, в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, земельну ділянку природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га, розташовану в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області;

- усунути перешкоди власнику Бобрицькій сільській раді Черкаського району Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 у Державному земельному кадастрі із зазначеним цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 7122081900:01:001:1686, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2024 року позовну заяву задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом зобов`язання ОСОБА_6 та ПП «Коритищанське» повернути на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області земельну ділянку природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686, розташовану в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області.

Усунуто перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 у Державному земельному кадастрі із зазначеним цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7122081900:01:001:1686, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що Бобрицькою сільською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави, а тому наявні підстави для подання даного позову прокурором в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Суд погодився з доводами прокурора з приводу того, що звертаючись до суду з позовною заявою, органи прокуратури реалізують конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому, прокурор є особливим суб`єктом цивільного процесу і його участь у цивільному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у передбачених законом випадках.

Суд дійшов висновку, що заявлена прокурором позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом її повернення на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області є ефективним способом захисту порушеного права та підлягає задоволенню.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 відносилася до земель природно-заповідного фонду, зміна цільового призначення із земель природоохоронного на сільськогосподарське призначення у визначений законодавством спосіб не відбулася, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив суд скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем порушено строк позовної давності для звернення до суду, хоча відповідачем ПП « Коритищенське» заявлялось клопотання про застосування строку позовної давності.

Вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують належність земельної ділянки до земель природо-заповідного фонду.

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» не створений у зв`язку із численними порушеннями і недотриманням вимог законодавства чинного на час виникнення правовідносин.

Зазначає, що твердження позивача про те, що під час організації у 2000 році РЛП «Трахтемирів» змінилось цільове призначення спірної земельної ділянки не ґрунтується на нормах права.

Вказує, що прокурором не надано документів на підтвердження факту повідомлення Бобрицької сільської ради про намір звернення до суду з даним позовом. В судових засіданнях представник Бобрицької сільської ради позов прокурора не підтримувала і заперечувала проти його задоволення.

23 грудня 2024 року Смілянською окружною прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду, тому не може бути приватного власника.

РЛП «Трахтемирів» створений відповідно до рішень Київської та Черкаської обласних рад № 1468-10ХХІІ та № 14-4 відповідно, які є чинними, здійснює свою діяльність на підставі Проекту створення регіонального ландшафтного парку, Положення та відповідних картографічних матеріалів, де визначені відповідні межі об`єкту природо-заповідного фонду.

Вказує, що підставою для звернення в суд з даним позовом є бездіяльність Бобрицької сільської ради, якій прокуратурою було скеровано листа № 52/2-1877 вих. 23 від 24.03.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення» з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу на території Черкаської області, відповідно до ст. ст. 51-53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», п. 24 ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи подання Державного управління екологічної безпеки в області, у Канівському районі на території Григорівської сільської ради утворено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» на площі 5562,5 га без вилучення земель у власників (користувачів) та визначено його засновником Акціонерне товариство Закритого типу «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» (т.1 а.с. 45).

Відповідно до Охоронного зобов`язання від 07.09.2000, АТЗТ «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» організованого рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 в межах території Григорівської сільської ради Канівського району загальною площею 5562,5 га (т.1 а.с. 58).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 03.08.2018 № 23-3254/14-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області. Надано гр. ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 7122081900:01:001:1686) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція, підрозділ 01.03), розташовану в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області (т.1 а.с. 36).

Згідно з відповіддю Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 23.12.2022 № 02/10-04-17/1599/02/10-04-17/13339, яка надана на запит Смілянської окружної прокуратури від 20.12.2022 № 52/2-5715 вих 22, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» (т.1 а.с. 73-75).

08.12.2018 між ОСОБА_4 (Дарувальник) та ОСОБА_5 (Обдаровуваний) укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого Дарувальник подарував та передав Обдаровуваному, а Обдаровуваний прийняв в дар від Дарувальника безоплатно земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1686, розташовану за адресою: Черкаська область, Канівський район, Григорівська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка належить Дарувальнику на підставі Наказу № 23-3254/14-18-СГ, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 03 серпня 2018 року та зареєстрованого згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 134956740, державним реєстратором Гормаш С. І. Канівської районної державної адміністрації 20 серпня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1625968471220. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002194962018 від 17 жовтня 2018 року, земельна ділянка має таку експлікацію земельних угідь: рілля 2,0000 га (п.п. 1-3 договору дарування) (т.1 а.с. 37-38).

16.12.2018 між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ПП «Коритищанське» (Орендар) укладено договір оренди землі. Відповідно до п. 1 вказаного договору оренди, Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Григорівської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 7122081900:01:001:1686) (п. 2 договору оренди) (т.1 а.с. 39-40).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.06.2023 № 336751604, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,0000 га перебуває у приватній власності ОСОБА_5 та в оренді ПП «Коритищанське» (т. 1 а.с. 32-33).

Згідно з наданої відповіді секретаріату Кабінету Міністрів України від 24.09.2022 № 19705/0/2-22 на запит прокурора від 14.09.2022 № 52/2-3872вих-22, Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами, не приймалося (т.1 а.с. 88).

Смілянською окружною прокуратурою на адресу Бобрицької сільської ради скеровано листа № 52/2-1877 вих23 від 24.03.2023 в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земель природно-заповідного фонду та запитано про вжиті сільською радою заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Смілянською окружною прокуратурою (т.1 а.с. 80-81).

Відповідно до наданої відповіді виконавчого комітету Бобрицької сільської ради від 27.06.2022 № 921 на запит прокурора, щодо подання позову в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7122081900:01:001:1686 площею 2,0 га, Бобрицька сільська рада Черкаської області не підтримує подання позову до суду (т.1 а.с. 94-95).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіряючи правомірність звернення прокуратури до суду із даним позовом, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного, підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У даній справі, прокурор зазначав, що підставою для представництва інтересів держави в особі Бобрицької сільської ради є не здійснення захисту порушених інтересів держави.

З 27 травня 2021 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, яким внесено відповідні зміни до ст. 122 ЗК України, а також набрали чинності положення п. 24 розділу X Перехідні положення ЗК України.

Відповідно до п. 24 розділу X Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно заповідного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» має статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, межі якого визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку.

Отже, з 27 травня 2021 року розпорядником земель комунальної власності, до яких відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення місцевого значення, є уповноважений орган територіальної громади.

Смілянською окружною прокуратурою на адресу Бобрицької сільської ради скеровано листа № 52/2-1877 вих 23 від 24.03.2023 в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земель природно-заповідного фонду та запитано про вжиті сільською радою заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Смілянською окружною прокуратурою.

Разом з тим, наданою відповіддю виконавчого комітету Бобрицької сільської ради від 27.06.2022 № 921 на запит прокурора, щодо подання позову в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7122081900:01:001:1686 площею 2,0 га, повідомлено, що Бобрицька сільська рада Черкаської області не підтримує подання позову до суду.

Тобто, Бобрицькою сільською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави.

Отже, прокурор дотримався передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).

Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що підставою пред`явлення цього позову стало те, що земельна ділянка природно-заповідного фонду неправомірно вибула із державної власності.

Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні майна держави, яке вибуло з її власності поза її волею, тому згідно з ч. 2 ст. 56 ЦПК України набув статусу позивача, що вірно встановлено судом першої інстанції.

З огляду на вказане, колегія суддів спростовує доводи апеляційної скарги у частині недотримання прокурором передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області, яка не підтримує поданий прокурором позов.

По суті позовних вимог апеляційний суд дійшов наступного висновку.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ст. 18 ЗК України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 ЗК України).

Статтею 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частина 1 ст. 150 ЗК України до особливо цінних земель відносить, зокрема землі природно-заповідного фонду.

Положення ст. 45 ЗК України щодо можливості перебування земель природно-заповідного фонду у приватній власності передбачає, що громадяни у встановленому законодавством порядку можуть створити на належних їм землях об`єкт природно-заповідного фонду і тоді земельні ділянки, на яких вони розміщені, перебуватимуть у приватній власності зі зміною цільового призначення. У цьому випадку землевласник зобов`язаний забезпечити режим охорони об`єкту природно-заповідного фонду з оформленням охоронного зобов`язання.

Отже землі природно-заповідного фонду є обмеженими в обороті, а тому не можуть перебувати у власності фізичних осіб, надаватись їм для інших цілей ніж ті, що визначені ст. 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».

Вказані висновки відображено в постанові ВП ВС від 11.06.2020 у справі №359/281/18.

Так відповідно до ч. 5 ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання

Як визначено ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а), в) ч. 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом г) ч. 1 ст. 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення).

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом, цивільні права, зокрема, право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

З відповіді Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 23.12.2022 № 02/10-04-17/1599/02/10-04-17/13339 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Судом встановлено, що РЛП «Трахтемирів» створений на підставі рішення Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Цим же рішенням останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Межі Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області знаходиться 5562,5 га території регіонального ландшафтного парку.

Крім того, Верховний Суд під час розгляду справи № 371/463/17-ц у постанові від 21 жовтня 2019 року встановив, що у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України виготовлено «Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Трахтемирів» та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений АТЗТ «АЕО» «Трахтемирів», в якому чітко встановлені межі РЛП «Трахтемирів».

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області та знаходиться на території РЛП «Трахтемирів», а тому належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду і є об`єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання.

Вказана земельна ділянка відведена у приватну власність фізичній особі ОСОБА_4 , та в подальшому на підставі договору дарування перейшла у власність ОСОБА_5 саме за рахунок земель природно-заповідного фонду РЛП «Трахтемирів», що вірно встановлено судом першої інстанції.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 28.01.2025 представник Бобрицької сільської ради Черкаської області адвокат Хорошун О. В. заявляла клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що нею зроблено ряд адвокатських запитів з метою отримання додаткових доказів для підтвердження позиції Бобрицької сільської ради Черкаської області, яка не підтримує позиції прокурора.

Суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання адвоката Хорошун О. В. та відклав розгляд справи на 13.02.2025.

Разом з тим, 12.02.2025 від представника Бобрицької сільської ради Черкаської області адвоката Хорошун О. В. надійшла заява про розгляд справи без її участі та просила апеляційну скаргу задовольнити, а в задоволення позову відмовити.

До своєї заяви адвокат Хорошун О. В. не надала суду будь-яких доказів в підтвердження того, що межі РЛП «Трахтемирів» не винесені в натурі.

Крім того, саме посилання адвоката Хорошун О. В. на наявність кримінальних проваджень щодо законності використання земель ландшафтного парку «Трахтемирів», відкритих за зверненням громадян, не може бути доказом у даній справі.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» не створений у зв`язку із численними порушеннями і недотриманням вимог законодавства чинного на час виникнення правовідносин є необґрунтованими.

Апеляційний суд приймає до уваги, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема, і до РЛП «Трахтемирів».

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території РЛП «Трахтемирів» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях.

Тому за змістом наведених вище положень закону, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, відповідачі знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передачі й отримання у приватну власність земельної ділянки на території РЛП «Трахтемирів» для вищевказаної мети.

ОСОБА_4 , та в подальшому ОСОБА_5 , могли і повинні були знати про те, що ця ділянка впродовж багатьох десятків років перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду. Тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у їхню приватну власність є таким порушенням закону, про яке зазначені особи могли та повинні були знати на час набуття земельної ділянки кожним із них.

Отже втручання судом у право ОСОБА_5 , який отримав спірну земельну ділянку в дар від ОСОБА_4 , мирно володіти спірною земельною ділянкою відповідає закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)).

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Позов який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_5 та ПП «Коритищанське» повернути на користь Бобрицької сільської ради земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 7122081900:01:001:1686) слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_5 та користування ПП «Коритищанське» на користь власника.

При цьому зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади) (п. 11.13. постанови ВП ВС).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в межах негаторного позову прокурора про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 у Державному земельному кадастрі із зазначеним цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7122081900:01:001:1686, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмова в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно з наданої відповіді секретаріату Кабінету Міністрів України від 24.09.2022 № 19705/0/2-22 на запит прокурора від 14.09.2022 № 52/2-3872вих-22, Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами, не приймалося

Тобто, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 була оформлена неправомірно, оскільки вона відносилася до земель природно-заповідного фонду, зміна цільового призначення із земель природоохоронного на сільськогосподарське призначення у визначений законодавством спосіб не відбулася, а тому взагалі не могла бути передана у приватну власність фізичній особі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом не заслуговують на увагу, адже приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, § 2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2025 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков