Постанова

від 24.02.2025 по справі 910/12395/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2025 р. Справа№ 910/12395/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Корсака В.А.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - не з`явилися;

відповідача - Опалюка С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024

у справі №910/12395/22 (суддя - Гулевець О.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

про зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва у складі судді Баранова Д.О. перебувала справа №910/12395/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та постановою Верховного Суду від 20.03.2024, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про зобов`язання вчинити дії відмовлено.

15.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" звернулось до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та постановою Верховного Суду від 20.01.2025, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 залишено в силі.

27.05.2024 Приватне акціонерне товариство "Завод Супутник" подало заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої відповідач просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 40000 грн

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 (повне рішення складене 05.12.2024) заяву відповідача задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Задовольняючи частково заяву відповідача про відшкодування витрат суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір судових витрат є частково доведеним, а саме на суму 20000,00 грн, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг відповідачу у суді та витрачений ним час, характер спірних правовідносин, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат. При цьому, вказаний розмір витрат є фіксованим та не залежить від витраченого адвокатами часу на надання правової допомоги.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати додаткове рішення в частинні стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач стверджує про порушення судом першої інстанції вимог ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На його думку, стягнута сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих правничих послуг. Зазначені обставини, на переконання скаржника, не підтверджені належними та допустимими доказами (не надано детального опису робіт), що узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Поряд з цим скаржник відмічає, що додаткова угода №12 від 22.05.2024, якою відповідач та адвокатське об`єднання узгодили надання юридичного обслуговування, укладена вже після підготовки та подачі відзиву, а тому не є належним доказом, який свідчить про здійсненні відповідачем судові витрати. В додатковій угоді сторонами погоджено розмір гонорару у фіксованій сумі - 40000 грн, водночас сума у розмірі 40000 грн за участь у судовому засіданні є завищеною та неспівмірною витраченому адвокатом часу.

Також позивач зауважує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства, оскільки за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами місцевим господарським судом було постановлено ухвалу, а тому за результатами розгляду заяви про розподіл судових витрат суд повинен був постановити додаткову ухвалу, а не додаткове рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/12395/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/12395/22, справу призначено до розгляду на 11.02.2025, а також витребувано з суду першої інстанції матеріали справи.

10.01.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.

Враховуючи, що станом на день проведення засідання суду (11.02.2025) до Північного апеляційного господарського суду не надійшли матеріали справи №910/12395/22 з суду першої інстанції, що унеможливило розгляд апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 відкладено розгляд справи №910/12395/22 до 24.02.2025 та повторно витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12395/22.

12.02.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" надійшла заява про проведення судового засідання 24.02.2025 за відсутності його представника.

17.02.2025 матеріали справи №910/12395/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

До суду 14.02.2025 та 17.02.2025 від представників Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" надійшли заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 задоволено клопотання представників Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/626/25 від 24.02.2025, у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12395/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 апеляційну скаргу у справі №910/12395/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 Справу №910/12395/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У призначене судове засідання 24.02.2025, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явився представник відповідача та надав пояснення по суті спору. Заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване додаткове рішення суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, у тому числі у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень вказаних частин статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе саме на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Таким чином, зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Наведені форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Північний апеляційний господарський суд звертається до правової позиції, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності й справедливості, правової визначеності, ясності та недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Таким чином, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду судом заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відповідачем надано укладений 01.12.2023 між Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник" та Адвокатським об`єднанням "Максимальний захист", як юридичною компанією, договір на правове обслуговування юридичної особи №0112/23, за умовами якого об`єднання зобов`язується надати замовнику послуги з правового супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

У п. 1.2.23 договору сторонами узгоджено, що юридична компанія забезпечує у тому числі надання замовнику юридичних послуг у вигляді створення заяв, відзивів та заперечень, претензійних вимог, а також інших окремих процесуальних документів (не більше трьох документів за один період обслуговування).

Згідно п. 4.1 договору ціна договору (розмір винагороди) визначається загальною кількістю періодів юридичного обслуговування, які визначаються кількістю підписаних додаткових угод до даного договору, які містять виконані послуги та вартість надання таких послуг.

Відповідно до п. 4.3 договору ціна кожної додаткової угоди (розрахункового періоду) визначається на підставі розрахунку, який формує юридична компанія, що є складовою кожної додаткової угоди з вирахуванням сплаченого авансу.

Додаткова угода (розрахунок) гонорару за період юридичного обслуговування формується юридичною компанією протягом 5 календарних днів після завершення періоду юридичного обслуговування та надається замовнику на погодження та підписання.

На виконання договору на правове обслуговування юридичної особи №0112/23 між Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник", як замовником, та Адвокатським об`єднанням "Максимальний захист", як юридичною компанією, укладено додаткову угоду №12 від 25.05.2024 в якій сторони визначили, що предметом надання послуг є представництво замовника в Господарському суді міста Києва під час розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, а також підготовка відзиву на вказану заяву, та визначено їх вартість у вигляді фіксованої суми в розмірі 40000 грн.

22.05.2024 між сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання наданих юридичних послуг за цим договором до додаткової угоди №12 від 25.05.2024, за яким вбачається, що юридична компанія надала відповідачу у даній справі правову допомогу в об`ємі та строки, визначені у додатковій угоді №12 на загальну суму 40000,00 грн.

Пунктом 2 акту встановлено, що вказана сума сплачена відповідачем у повному обсязі безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок юридичної компанії, а п. 3 сторони підтверджують, що на день підписання даного акту у замовника не існує боргу з оплати за надану правову допомогу.

Також відповідачем надана платіжної інструкції №79 від 23.05.2024 на підтвердження перерахування такої суми юридичній компанії.

Матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" під час розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами здійснювалось адвокатом об`єднанням "Максимальний захист" Опалюком С.В., який діяв на підставі ордеру серія АН №1311245 від 07.12.2023, виданого на підставі договору на правове обслуговування юридичної особи №0112/23 від 01.12.2023.

Водночас, відзив на заяву підписаний представником Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" адвокатом об`єднанням "Максимальний захист" Герасько М.Г., який діяв на підставі ордеру серія СВ №1023167 від 23.04.2024, виданого на підставі договору на правове обслуговування юридичної особи №0112/23 від 01.12.2023.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник" витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Заперечуючи проти розміру заявлених відповідачем та задоволених судом витрат на правову допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" стверджує, що стягнута сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих правничих послуг. Також скаржник вказує, що: - додаткова угода №12 від 22.05.2024 укладена після підготовки та подачі відзиву, а тому не є належним доказом, який свідчить про здійсненні відповідачем судові витрати; - заявлена відповідачем сума у розмірі 40000 грн за участь в судовому засіданні є завищеною та неспівмірною витраченому адвокатом часу; - в порушення приписів процесуального права відповідачем не надано до суду детального опису робіт, виконаних адвокатом.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо питання застосування положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, з врахуванням критеріїв, що застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши умови договору на правове обслуговування юридичної особи №0112/23 від 01.12.2023 колегія суддів визнає безпідставними доводи скаржника стосовно того, що додаткова угода №12 від 22.05.2024 є неналежним доказом в підтвердження здійснених відповідачем витрати, оскільки за умовами договору (розділ 4) додатковими угодами визначається розмір винагороди за виконані послуги. Тобто, за результатами виконаних послуг сторони укладають додаткові угоди в яких визначають вартість надання таких послуг.

Убачається, що ухвала про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами постановлена судом першої інстанції 22.05.2024.

Після розгляду заяви судом, 22.05.2024 на виконання договору на правове обслуговування юридичної особи №0112/23 між Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник" та Адвокатським об`єднанням "Максимальний захист" укладено додаткову угоду №12, а відтак сторонами погоджено розмір понесених витрат у відповідності до умов договору.

Також є необґрунтованими твердження скаржника стосовно того, що заявлена відповідачем сума у розмірі 40000 грн за участь в судовому засіданні є завищеною та неспівмірною витраченому адвокатом часу, позаяк вказаний розмір витрат заявлений не лише за участь у судовому засіданні, а в тому числі і за підготовку відзиву на заяву.

Щодо ненадання відповідачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, колегія суддів зауважує, що у даній справі заявлений відповідачем розмір судових витрат є фіксованим, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги, а саме: відзив на заяву, заяву про судові витрати з додатками, копію платіжної інструкції №79 від 23.05.2024, що підтверджує сплату клієнтом на користь об`єднання гонорару в сумі 40000 грн. Отже, встановлений сторонами договору в межах даної справи фіксований розмір гонорару є визначеним і детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги, подавати до суду не обов`язково. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Водночас колегія суддів зауважує, що враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг відповідачу у суді та витрачений на це час, зважаючи на характер спірних правовідносин, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що з позивача підлягають стягненню на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Тобто, судом першої інстанції зменшено заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу (з 40000 грн до 20000 грн), виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат.

Зазначене свідчить про необґрунтованість аргументів скаржника щодо задоволення заяви відповідача без аналізу фактичного обсягу виконаних робіт.

За встановлених судом обставин, висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн узгоджуються з положеннями законодавства.

Стосовно аргументів скаржника про незаконність оскаржуваного додаткового рішення з підстав порушення вимог процесуального законодавства (винесення додаткового рішення, а не постановлення додаткової ухвали), суд зауважує наступне.

За позицією скаржника, суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства, прийнявши за результатами розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат судове рішення у формі додаткового рішення, тоді як, враховуючи, що за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами місцевим господарським судом було постановлено ухвалу, додаткове рішення у даному випадку мало бути постановлено у формі додаткової ухвали.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з п. п. 1-3 ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.

Відповідно, в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додатково рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.

Як було зазначено, за результатами розгляду заяви позивача про перегляд рішення суду першої інстанції від 29.03.2023 за нововиявленими обставинами відповідачем було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами.

Отже, враховуючи, що за результатом розгляду заяви позивача про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви, додаткове рішення у даному випадку мало бути постановлено у вигляді додаткової ухвали. Однак, суд першої інстанції за результатами розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат помилково прийняв рішення у формі додаткового рішення, а не ухвали. У той же час колегія суддів беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 277 ГПК України вважає, що невірна назва процесуального документа судоми першої інстанції (додаткове рішення замість додаткової ухвали) не може бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду. До того ж, слід відмітити, що скаржник не наводить жодних аргументів, яким чином невірне зазначення назви оскаржуваного процесуального документу судом першої інстанції порушило його права визначені приписами ст. 42 ГПК України.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного судового рішення, а також доводи скаржника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу врахував всі обставини надання правової допомоги, їх характер та доцільність. Господарський суд міста Києва не порушив процесуального законодавства, зокрема положень ст. ст. 2, 13, 74, 86, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 126, ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, якими визначено порядок оцінки доказів, якими підтверджується розмір витрат на правничу допомогу адвоката.

У контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" є необґрунтованими.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/12395/22 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм законодавства, у зв`язку з не підлягає скасування, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки позивачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/12395/22 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 25.02.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.А. Корсак

В.В. Андрієнко