Постанова

від 24.02.2025 по справі 922/3341/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3341/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Лакіза В.В. , суддя Слободін М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (вх.№2998Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 (суддя Н.С.Добреля, повний текст рішення складено 25.11.2024) та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 (суддя Н.С.Добреля, повний текст додаткового рішення складено 09.12.2024) у справі №922/3341/24,

за позовом Ремонтно-будівельного підприємства "МОСТОКРАН-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків;

до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача АТ "Завод "Електроважмаш", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

РПБ "МОСТОКРАН-1" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до АТ "Українські енергетичні машини", в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 139880,40 грн основного боргу, річні проценти від простроченої суми 4691,85 грн, інфляційні втрати в розмірі 65058,67грн, а також судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі №922/3341/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Ремонтно-будівельного підприємства "МОСТОКРАН-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 139880,40 грн основного боргу; річні проценти від простроченої суми 4691,85 грн; інфляційні втрати в розмірі 65058,67 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2515,57 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за виконані позивачем роботи за спірним договором у розмірі 139880,40 грн. Обставин неспівмірності заявлених до стягнення сум відсотків річних, які нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання протягом тривалого часу, відповідачем не доведено.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 у справі №922/3341/24 заяву Ремонтно-будівельного підприємства "МОСТОКРАН-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Ремонтно-будівельного підприємства "МОСТОКРАН-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" з вказаним рішенням та додатковим рішенням не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу; Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі №922/3341/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог через відсутність оригіналів додатків до позову доказів по справі; скасувати додаткове рішення від 09.12.2024 та відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на таке:

-вважає безпідставним відмову суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про витребування у позивача оригіналів доданих до позову документів для їх дослідження, оскільки ставить під сумнів відповідність поданих до позовної заяви копій документів (електронних копій) оригіналам;

-посилається на п.7.3.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, в якій зазначено, що для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа;

-оцінюючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд першої інстанції не обґрунтував безпідставність обставин, які відповідач виклав у даному клопотанні на підтвердження поважності та необхідності зменшення розміру інфляційних втрат та річних;

-вважає, що додаткове рішення по справі №922/3341/24 підлягає скасуванню, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн є неспівмірними з ціною позову.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 для розгляду справи №922/3341/24 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

19.12.2024 суддею Терещенко О.І. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено, що з одним із заступників генерального директора Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (попередня назва - АТ "Турбоатом"), який входить до керівного персоналу, вона має дружні стосунки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 задоволено заяву судді Терещенко О.І. про самовідвід у справі №922/3341/24. Матеріали апеляційної скарги у справі №922/3341/24 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 для розгляду справи №922/3341/24 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В.

20.12.2024 від Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про долучення платіжної інструкції про сплату судового збору №7990 від 19.12.2024 на суму 3 899,12 грн. (вх.№16263).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 у справі №922/3341/24. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3341/24. Позивачу та третій особі встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів скаржнику. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

07.01.2025 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/3341/24 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу позивач наводить такі доводи:

- відповідачем не наведено жодного аргументу, який би давав підставу ставити під сумнів додані до позовної заяви докази та просити суд витребувати їх оригінали;

- судом першої інстанції належним чином надано оцінку вимогам, заявлених відповідачем у відзиві на позовну заяву, а тому посилання відповідача на порушення ст. 91 ГПК України як на підставу незаконності рішення суду від 25.11.2024, є необґрунтованим;

- у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення вимоги відповідача щодо зменшення господарсько-правової відповідальності, оскільки стягнення річних процентів та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду - господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення;

- щодо оскарження додаткового рішення, вважає витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4% від ціни позову співмірними з ціною позову - 209630,92 грн.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025, у зв`язку з відпусткою судді Плахова О.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Лакіза В.В., суддя Слободін М.М.

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2020 між ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (в подальшому перетворене в АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ", Замовник) та РПБ "МОСТОКРАН-1" (Підрядник) укладений договір підряду №23605/20-01

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору Підрядник зобов`язався за дорученням Замовника на власний ризик виконати роботу у відповідності до умов цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її. Предметом договору підряду є: демонтаж повітроводів, які прийшли в непридатність, цех №20, корпус №16, інв. №010011.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору загальна вартість його вартість складає 139.880,40 грн. Найменування, обсяги та ціна виконуваних робіт зазначені в договірній ціні (додаток №1), який є невід`ємною частиною цього договору.

У пункті 5.1. договору сторони визначили, що замовник здійснює оплату за виконані роботи протягом 30 календарних днів з моменту підписання уповноваженими сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 (пункт 11.1. Договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання умов договору були виконані роботи на загальну суму 139.880,40 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актомт приймання виконаних будівельних робіт за квітень №1 від 14.04.2021.

Несплата відповідачем виконаних робіт стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, який задоволений судом першої інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана РПБ "МОСТОКРАН-1" до Господарського суду Харківської області за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

Підставами позову є невиконання АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (правонаступником якого є відповідач) свого зобов`язання в частині оплати виконаної позивачем роботи за договором підряду від 31.08.2020 №23605/0-01.

До позовної заяви позивачем додано такі документи: 1.ордер МОСТОКРАН-1.pdf. 2. ордер МОСТОКРАН-1 СКАН.pdf. 3. докази сплати судового збору.pdf. 4. копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.pdf. 5. копія договору підряду 23605-20-01 31082020.pdf. 6. копія акту приймання виконаних будівельних робіт 1 за квітень за договором 23605-20-01.pdf. 7. копія акту звірки взаємних розрахунків.pdf. 8. роздруківка відомостей з ЄДРПОУ щодо ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ.pdf. 9. роздруківка відомостей з ЄДРПОУ щодо АТ ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ.pdf. 10. роздруківка відомостей з ЄДРПОУ щодо АТ Українські енергетичні машини.pdf. 11. сттут АТ Укренергомашини 2023.pdf. 12. копія Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінносте та активів.pdf. 13. копія листа від 12.01.2022 номер 235-003-22.pdf. 14. копія листа вих. номер 3 від 19.06.2023 з копіями доказів відправки та отримання відповідачем.pdf. 15. копія договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023 pdf. 16. копія додаткової угоди від 29.12.2023 до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023 року.pdf. 17. копія додаткової угоди від 10.08.2023 до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023 р..pdf. 18. відповідь про наявність електронного кабінету АТ ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ.pdf. 19. відповідь про наявність електронного кабінету РБП МОСТОКРАН-1 ТОВ.pdf. 20. відповідь про наявність електронного кабінету АТ Украінські енергетичні машини.pdf. 21. квитанція про надсилання стороні РБП "МОСТОКРАН-1" у формі ТОВ 32867605.pdf. 22. квитанція про надсилання стороні АТ"Українські енергетичні машини" 05762269.pdf. 23. квитанція про надсилання стороні АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" 00213121.pdf. 24. докази сплати судового збору.pdf.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 з урахуванням малозначності справи №922/3341/24 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

16.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх.№26057/24), в якому відповідач, зокрема, просив суд витребувати у позивача оригінали доданих ним до позову документів, оскільки ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у задоволенні клопотання АТ "Українські енергетичні машини" про витребування оригіналів доданих до позовної заяви документів відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вважаючи вказану відмову у витребуванні оригіналів документів безпідставною.

Надаючи правову кваліфікацію даним запереченням відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 1статті 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 2 статті 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Разом з тим, питання витребування оригіналів письмових доказів врегульовано статтею 91 ГПК України.

Відповідно частин 1-2 стаття 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування у судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

Пунктом 24 Положення унормовано, що підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Відповідно до пунктів 16 та 26-27 Положення, процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Згідно з підпунктом 5.2. пункту 5 Розділу I Положення електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Згідно частини 6 статті 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як вже зазначалось, позовну заяву РПБ "МОСТОКРАН-1" з доданими до неї документами подано до Господарського суду Харківської області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", у зв`язку з чим, додані до неї документи (докази) засвідчені кваліфікованим електронним підписом представника позивача адвокатом Жук Т.С.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо належного дотримання позивачем вимоги про засвідчення приєднаних до позову документів.

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування сумнівів щодо відповідності поданих копій оригіналам, відповідач не наводить жодних обставин та пояснень, не надає будь яких доказів, які б свідчили про можливу їх недостовірність або викликали певні сумніви з приводу їх достовірності.

Зокрема, відповідач не заперечує ні факту укладення договору підряду №23605/20-01 від 31.08.2020, ні факту підписання 14.04.2021 акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за квітень 2021.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі №906/1336/19 є недоречним, оскільки у цій постанові йдеться про імперативний наслідок неподання для огляду письмового доказу на вимогу суду у разі неподання оригіналу письмового доказу на вимогу суду, такий доказ не береться до уваги. Однак, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, як і в положенні частини 6 статті 91 ГПК України, не йдеться про обов`язок суду витребувати оригінал письмового доказу.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем до позовної заяви матеріали, оцінивши їх відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у всій їх сукупності, встановив, що позивач в якості доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог надав до позовної заяви електронні копії у форматі PDF, які виготовлені з паперових чорно-білих письмових документів, засвідчені належним чином, що не викликало у суду сумніви стосовно відповідності поданих електронний копій їх оригіналам.

За таких обставин, господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем додано до позовної заяви належних доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Так, при дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що факт виконання робіт позивачем на загальну суму 139880,40 грн підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень від 14.04.2021 №1, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

При цьому, дана обставина відповідачем не заперечується, у зв`язку з чим не підлягає доведенню з огляду на приписи частини 1 статті 75 ГПК.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язки є, крім іншого, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша статті 853 ЦК України).

Частиною першою статті 854 ЦК України визначено, що у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за виконані позивачем роботи за спірним договором у розмірі 139.880,40 грн., а отже, позовні вимоги щодо стягнення 139880,40 грн основного боргу обґрунтовано задоволенні господарським судом.

При цьому, господарський суд дійшов вірного висновку, що грошові кошти підлягають стягненню з відповідача - АТ "Українські енергетичні машини", як правонаступника замовника (АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"), яке підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2023 у справі №922/3979/21 та постановами Верховного Суду від 16.03.2023 у cправі №922/3979/21 та від 18.08.2023 у справі №922/4650/21.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 1% річних у сумі 4691,85 грн та інфляційні втрати в розмірі 65058,67грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7.4 договору сторони встановили, що у разі порушення строку оплати робіт, передбачений цим договором, підрядник має вимагати оплату 1% річних та інфляційних витрат.

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіркою наявних в позовній заяві розрахунків 1% річних на суму 4691,85 грн та інфляційних втрат у розмірі 65058,67 грн за період з 15.05.2021 до 20.09.2024, судом встановлено, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, а вказані в цих розрахунках суми нараховані арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволені.

Ствердження відповідача щодо неправильного визначення позивачем кінцевого строку оплати за виконані роботи є помилковими, оскільки як правильно визначено судовм першої інстанції - кінцевим строком на оплату виконаних робіт є робочий день п`ятниця 14.05.2021 (30 день після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень від 14.04.2021 №1).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру відсотків річних, колегія суддів зазначає таке.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд першої інстанції не врахував поважність причин можливого невиконання зобов`язань відповідача перед позивачем, зокрема: втрати ринку збуту продукції для АТ «Завод «Електроважмаш» (правопопередника) через накладені санкції та воєнну агресію з боку рф, неможливість швидко переорієнтувати виробництво через необхідність інвестицій у великих розмірах, що під час воєнного стану зробити неможливо; неправомірне накладення арештів на рахунки АТ «Завод «Електроважмаш» (правопопередника); наявність протягом 2021 року у АТ «Завод «Електроважмаш» (правопопередника) простою у зв`язку з карантином та епідемією через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19; приєднання АТ «Завод «Електроважмаш» до відповідача має першочергову мету збереження активів, що належали правопопереднику, які є унікальними для держави, оскільки АТ «Завод «Електроважмаш», статутний капітал якого на 100% належить державі, був єдиним виробником відповідної продукції, що мала та має стратегічне значення для держави; короткий термін (85 днів) з моменту підписання передавального акту 01.12.2021 та початком повномасштабного вторгнення рф, що не дало можливості для вирішення будь-яким належним чином питання погашення заборгованості перед позивачем; періодичні обстріли відповідача військами рф, що призвело до численних руйнувань.

Як вже зазначалось, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду лише зменшила розмір неустойки, штрафу, процентів річних, а не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника. При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 не йдеться про зменшення розміру інфляційних втрат.

Колегією суддів також враховується, що справа №902/417/18 не є подібною до справи №922/3341/24, оскільки в зазначених справах різні фактичні обставини.

Так, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду встановила, що сума заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом складала 98 381,92 грн, сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40306,19 грн пені, 30830,83 грн штрафу, 110887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182024,32 грн і перевищує майже вдвічі суму основної заборгованості.

При цьому, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

Натомість, у даній справі № 922/3341/24 розмір 1% річних становить 4691,85 грн, які нараховувались на суму основного боргу 139880,40 грн. Тобто, нарахування 1 % річних не може свідчити про надмірне збагачення кредитора внаслідок стягнення на його користь цієї суми.

Також суд звертає увагу на те, що у справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

При цьому у даній справі №922/3341/24 відсотки річних нараховані позивачем відповідно до положень договору та норм чинного законодавства і не збільшувалися, тому стягнення 1% річних у розмірі 4691,85 грн не може бути розцінена судом як безпідставне збагачення кредитора, оскільки таке стягнення, з урахуванням його розміру, носить саме компенсаційний характер.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 910/4908/21.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позиції щодо відсутності можливості зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством, дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що у Господарського суду Харківської області були відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення господарсько-правової відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 139880,40 грн основного боргу, річні проценти від простроченої суми у розмірі 4691,85 грн та інфляційні втрати в розмірі 65058,67грн.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2024, колегія суддів зазначає таке.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вказаного додаткового рішення, не підлягають стягненню як неспівмірні.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Саме така правова позиція неодноразово висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду (пункти 95, 96 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, пункти 7.1, 7.2 постанови від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Відповідно до приписів чч. 1, 2, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (п.2 ч. 3 ст. 2 ГПК України), через що висловлені у судовому засіданні 02.05.2024 доводи прокурора про неможливість покладення на прокурора судових витрат під час їх розподілу колегією суддів відхиляються. Колегія суддів враховує, що провадження у розглядуваній справі відкрито саме за ініціативою прокурора. Також колегія суддів бере до уваги правову позицію, висловлену в пункті 8.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, відповідно до якої у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Саме така правова позиція викладена в пункті 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.

Стосовно доводів апелянта про неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до відшкодування позивачем та одночасно про нерозумність розміру таких витрат, колегія суддів зазначає про таке.

Розумність розміру витрат учасника справи на професійну правничу допомогу визначається через призму співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст.126 ГПК України).

Таким чином, розумність розміру витрат учасника справи на професійну правничу допомогу постає як конкретний прояв загальноправового принципу розумності, який застосовується не тільки для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, а й для тлумачення процесуальних норм. Розумність і співмірність витрат на професійну правничу допомогу визначаються передусім відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункт 11.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20; аналогічна правова позиція сформульована в пункті 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

При цьому, конкретизований обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та витрачений для цього час далеко не завжди мають значення для вирішення питання про розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар адвоката може встановлюватися як у формі погодинної оплати, так і у фіксованому розмірі, причому в останньому випадку для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, тобто фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (пункти 130-133 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано суду такі документи:

- договір про надання правничої допомоги від 10.08.2023 №б/н, укладений між Жук Т.С. як адвокатом та РПБ "МОСТОКРАН-1" як клієнтом, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає доручення та зобов`язується надати правничу допомогу клієнту з питань захисту прав, свобод та інтересів клієнта перед органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також у судовому порядку;

- додаткову угоду від 10.08.2023 до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023 №б/н, якою сторони погодились встановити вартість за надання послуг щодо захисту прав та законних інтересів клієнта у суді першої інстанції при розгляді позову про стягнення заборгованості за Договором підряду від 31.08.2020 №23605/20-01, зокрема, підготовка позовної заяви - 6000,00 грн; підготовка інших заяв по суті справи з документами, що до них додаватимуться - 2000,00 грн за 1 год. роботи;

- додаткову угоду від 29.12.2023 до до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023 №б/н, якою сторони погодили строк дії договору до 31.12.2024;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №7872/10 від 19.04.2019, видане на ім`я Жук Т.С.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 23.08.2023 серії АІ №1447407;

- акт про надання послуг від 25.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023 №б/н на суму 9.000,00 грн, за умовами якого адвокатом були надані, а клієнтом прийняті наступні послуги: підготовка позовної заяви - 6000,00 грн, підготовка відзиву - 3000,00 грн.

Повторно дослідивши зазначені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх достатність для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги та розміру витрат позивача на таку допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Утім, колегія суддів відзначає, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірними з критеріями, встановленими процесуальним Законом.

Колегія суддів додатково також зауважує, що відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Приймаючи до уваги вищевикладене, доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів, як безпідставні та необґрунтовані.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача щодо відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 у справі № 922/3341/24 підлягають залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі №922/3341/24

залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 у справі №922/3341/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.В. Лакіза

Суддя М.М. Слободін