Ухвала

від 21.02.2025 по справі 911/2343/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2343/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Бакуліна С. В., Краснов Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024

у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі",

до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області

про стягнення 730 042 грн 20 коп.,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 730 042,20 грн. Зазначена сума не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року (1 342 000,00 грн).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

На переконання скаржника, справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) через те, що скаржник є органом місцевого самоврядування та стягнення з нього 730 042,20 грн є значним фінансовим навантаженням, яке підлягає відшкодуванню з місцевого бюджету.

Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для допуску справи до касаційного перегляду судових рішень за наявності випадку, передбаченого підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає його необґрунтованими з огляду на таке.

Зазначені у касаційній скарзі аргументи не обґрунтовують у достатній мірі і не доводять, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, тому не можуть бути визнані судом підставою, що підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга у цій справі не містить належного обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою запровадження переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2343/23 за касаційною скаргою Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді С. Бакуліна

Є. Краснов