Ухвала

від 08.08.2024 по справі 953/7099/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/7099/24

Провадження № 1-кп/953/983/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

особи, щодо якої вирішується питання

про застосування примусових заходів

медичного характеру ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12024221130000962 від 14.06.2024 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4

ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова для розгляду надійшло клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221130000962 від 14.06.2024 року, щодо ОСОБА_5 у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до клопотання прокурора ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України №64/2022 від24.02.2022року, затвердженим Законом України №2102-ІХ від24.24.02.2022року, і неодноразового продовженого, останнього разу 14.05.2024року, вчинив суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки злочину, за таких обставин.

14.06.2024року приблизно об 11:30год. ОСОБА_5 на автобусній зупинці, розташованій на перехресті вулиць Н.Ужвій та Л.Сердюка у м.Харкові, побачив раніше незнайому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і з метою незаконного збагачення вирішив заволодіти її майном. Реалізуючи цей намір, ОСОБА_5 підійшов до потерпілої і намагався вихопити у неї з рук рюкзак, який у цей момент відкрився, і ОСОБА_5 взяв із рюкзака гаманець з грошима у сумі 300грн.

Відкрито викравши майно ОСОБА_6 у такий спосіб, ОСОБА_5 намагався покинути місце злочину, однак реалізувати свій намір не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були припинені сторонніми громадянами.

14.06.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 15, ч.4 ст.186 КК України.

Ухвалою від15.06.2024року слідчий суддя Київського районного суду м.Харкова застосував щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів у межах строку досудового розслідування, тобто до 12.08.2024 року.

Разом із тим, відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №447 від26.06.2024року, проведеної після прийняття зазначених вище процесуальних рішень, ОСОБА_5 страждав на момент вчинення суспільно небезпечного діяння і страждає зараз на психічне захворювання у виді хронічного маячного розладу, за своїм психічним станом не міг на час вчинення діяння і не може на цей час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_5 потребує застосування примусових заході медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Виходячи з наведеного, керуючись ч.2 ст.292, ст.ст.503, 511КПКУкраїни, прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Згідно із клопотанням суспільно небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_5 у стані неосудності, містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.4 ст.186ККУкраїни незакінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) в умовах воєнного стану.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи. В обґрунтування клопотання послався на тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння і збереження актуальності ризиків, зазначених у пунктах 1, 3, 5 ч.1 ст.177КПК України, того, що він буде переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідка, а також вчинить нові суспільно небезпечні діяння. Дані ризики, як зазначено у клопотанні, зумовлені психічним станом ОСОБА_5 , що встановлено за результатами експертного дослідження, відсутністю у нього постійного місця проживання у м.Харкові та міцних соціальних зв`язків, обізнаністю про місце проживання потерпілої та свідка. На переконання прокурора, з огляду на характер діагностованого в особи психічного розладу, а також те, що ОСОБА_5 раніше вчиняв суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки тяжкого корисливого злочину, і у зв`язку з цим суд застосовував щодо нього примусові заходи медичного характеру, застосування передбаченого п. 1 ч. 1 ст.508КПКУкраїни альтернативного більш м`якого запобіжного заходу у виді передання на піклування близьким родичам з обов`язковим лікарським наглядом буде недостатнім для запобігання наведеним вище ризикам.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та захисник у судовому засіданні не заперечували проти зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Вирішуючи зазначене вище клопотання, суд виходить із такого.

Згідно з ч.1ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Метою застосування запобіжного заходу, як передбачено статтею 177КПКУкраїни, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також існування ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост.200КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченомустаттею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.

До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, на підставі ч.1 ст.508КПКУкраїни можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Наведені запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй практиці акцентує увагу на тому, що осіб, які мають психічні розлади, може бути позбавлено волі або з метою проведення медичного лікування, або у зв`язку з потребами суспільства. Основна причина, чому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.«е» п.1 ст.5) дозволяє позбавляти їх волі, полягає не лише у тому, що ці особи можуть бути небезпечними для суспільства, а ще і у тому, що їх власні інтереси можуть вимагати утримання у спеціалізованих закладах (рішення у справах: «Горшков проти України» від 08.11.2005р., заява № 67531/01, п.37; «Литва проти Польщі («Litwa v. Poland), заява №26629/95, параграф 60).

Європейський комітет із запобігання тортурам у доповіді за результатами візиту в Україну з 10 до 26версня 2000року наголосив, що всі ув`язнені особи, які страждають на психічні хвороби, мають перебувати під спостереженням і отримувати лікування в медичному закладі, відповідним чином обладнаному та укомплектованому кваліфікованим персоналом. Примусове залишення таких ув`язнених у пенітенціарній установі, в якій вони не можуть отримувати відповідне лікування, є неприйнятною практикою. Переведення психічно хворих в`язнів до відповідного психіатричного закладу має розглядатися як першочергове завдання [СРТ/Inf (2004) 34].

Ухвалою від 15.06.2024року слідчий суддя, обираючи ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, констатував обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого злочину, поставленого йому за провину, відповідно до критеріїв, сформованих практикою ЄСПЛ (рішення у справах: «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011р., п.175; «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» («Fox,CampbellandHartleyv.theUnitedKingdom») від 30.08.1990р., п.32). Зокрема, слідчий суддя визнав, що докази, подані прокурором під час розгляду відповідного клопотання, у своїй сукупності виправдовують здійснення щодо ОСОБА_5 кримінального провадження і дозволяють встановити його причетність до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною і достатньою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу було встановлено й існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177КПКУкраїни, а саме, що ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу та свідка у кримінальному провадженні; продовжити кримінально протиправну діяльність.

Під час розгляду у підготовчому судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу прокурор довів, що станом на зараз зазначені вище ризики зберігають актуальність.

Зокрема, про збереження ризику продовження кримінально протиправної діяльності свідчить психічний стан ОСОБА_5 , встановлений за результатами експертного дослідження, а також факт вчинення ним минулому суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину. Зокрема, за висновком судової психіатричної експертизи №447 від26.06.2024року ОСОБА_5 страждає на хронічний маячний розлад, що супроводжується маячними ідеями переслідування, відсутністю критики й емоційною неадекватністю. Будучи у такому хворобливому стані, ОСОБА_5 16.01.2024року вчинив суспільно небезпечне діяння, яке має ознаки тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.4 ст.185ККУкраїни. У зв`язку з наведеним Дзержинський районний суд м.Харкова ухвалою від02.07.2024року застосував щодо нього примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом в умовах КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3». Водночас через кілька місяців після скоєння згаданої вище крадіжки ОСОБА_5 вчинив нове суспільно небезпечне діяння, що має ознаки вже більш тяжкого кримінального правопорушення.

Разом із тим, відповідно до висновку судової психіатричної експертизи психічний стан ОСОБА_5 характеризується збереженням інтелекту, пам`яті, орієнтування у своїй особі та обстановці. Зазначене свідчить про усвідомлення ним правових наслідків власної кримінально протиправної поведінки, зокрема, можливості примусової госпіталізації до психіатричного закладу за результатами розгляду судом клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, що здатне зумовлювати мотив уникнення таких наслідків. Наведені обставини, у сукупності з тяжкістю інкримінованого ОСОБА_5 діяння, підтверджують існування ризику переховування від суду.

Окрім наведеного, ОСОБА_5 відомі місця проживання потерпілої та свідка, що, з урахуванням зазначеного вище, свідчить про наявність ризику перешкоджання ним кримінальному провадженню шляхом протиправного впливу на цих осіб.

У контексті оцінки вказаного вище ризику суд враховує визначену кримінальним процесуальним законом процедуру допиту потерпілих і свідків. Зокрема, під час досудового розслідування свідки дають показання слідчому, прокурору у порядку, визначеному ст.224 КПКУкраїни, а на стадії судового розгляду справи допитуються усно у судовому засіданні згідно зі ст.352цього Кодексу. Відповідно до закріпленої у ст.23КПКУкраїни засади безпосередності судового процесу суд може використовувати як докази лише показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Положення ч.4 ст.95КПКУкраїни містять імперативну заборону обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім випадків, зумовлених режимом воєнного стану і визначених у ст.615КПКУкраїни.

У свою чергу, ч.11 ст. 615 КПК України передбачено, що показання, отримані під час допиту свідків, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у разі, якщо хід і результати допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За наведених обставин ризик впливу на свідків і потерпілого існує не лише під час збирання доказів на початку досудового розслідування, а і зберігається на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань судом.

Запобігти наведеним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_5 альтернативного більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого п.1 ч.1 ст.508КПКУкраїни, у виді передання на піклування близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом неможливо з огляду на його психічний стан, повторність кримінально протиправної поведінки і тяжкість суспільно небезпечного діяння, поставленого йому за провину.

Виходячи з викладеного суд вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку останнього. Беручи до уваги характер діагностованого в особи психічного розладу, на переконання суду, утримання у спеціалізованій медичній установі вимагають і власні інтереси ОСОБА_5 для забезпечення належного догляду, усунення небезпеки для нього самого і реалізації права людини на кваліфіковану психіатричну допомогу.

Виходячи з наведеного клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.177,178, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Змінити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі, що вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки злочину, у стані неосудності, запобіжний захід з тримання під вартою на поміщення до спеціалізованого психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку останнього, на строк 60 діб, тобто до 06.10.2024 року включно.

Помістити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня №3» за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 46, на строк 60 діб, тобто до 06.10.2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1