Ухвала

від 18.02.2025 по справі 752/7830/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/7830/23

Провадження № 6/752/187/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Тертій К.Б., Зінченко Д.В.

заявника- ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів, суд

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду і просить визнати виконавчий лист, виданий Голосіївським районним судом м. Києва 08 листопада 2024 року стягувачу - ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» в цивільній справі № 752/7830/23 таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, просить стягнути з ТОВ «Венеція» безпідставно отримані кошти в сумі 450, 77 грн. за вказаним виконавчим листом.

Посилається на те, що рішенням Голосіїського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року задоволено позов ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» до нього про стягнення заборгованості в загальній сумі 15 457, 11 грн. та 2 684, 00 грн. судового збору.

Вказане рішення ним було оскаржене, однак постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року залишене без змін.

Після отримання постанови суду, 11 березня 2024 року, тобто задовго до видачі позивачу виконавчого листа, ним воно було виконано добровільно, сплачено на поточний рахунок товариства суму заборгованості та відшкодовано сплачений ним при зверненні до суду судовий збір.

Призначення платежу в платіжних документах, вказане ним, виключає будь-яке подвійне трактування та свідчить саме про виконання рішення суду та відшкодування судового збору з зазначенням реквізитів рішення суду, номера справи та дати його ухвалення.

26 листопада 2024 року він звернувся до приватного виконавця Хоменка В.В.з заявою про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з добровільним виконанням, однак останнім було в цьому відмовлено.

28 листопада 2024 року, тобто через два місяці після отримання інформації про добровільне виконання ним рішення суду, приватним виконавцем були виставлені платіжні доручення та списані грошові кошти в АТ «УніверсалБанк» з дитячих карток його малолітніх дітей, а саме 370, 77 гр. з картки старшої доньки, та 80.00 гр. молодшої.

Виходячи з цього, просить задовольнити заяву та стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

18 лютого 2025 року представник ТОВ «Венеція» подав заперечення на заяву, в яких зазначає, що заявник залишався боржником з 01 квітня 2023 року до грудня 2024 року з боргом 7 500, 00 гр., який накопичився після ухвалення судом рішення, оскільки заявник продовжує не сплачувати кошти за надані послуги.

Про виконання ним рішення суду в добровільному порядку заявник товариство не повідомив.

Після відкриття виконавчого провадження заявник надав копії платіжних доручень про виконання рішення суду, після чого виконавче провадження було закінчено.

З урахуванням цього просить відмовити в задоволенні заяви за безпідставністю та відсутністю предмету спору і в зв`язку з цим просить закрити провадження в справі.

Крім того, в частині заяви про стягнення витрат на правову допомогу вважає, що представник заявника зловживає процесуальними правами, наводить суперечливі відомості та недостовірні дані щодо фактичних витрат на надання професійної правничої допомоги, не надає жодних банківських документів про її оплату.

З урахуванням цього, на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України, просить відмовити в стягнення цих витрат у зв`язку з зловживанням представником заявника процесуальним правами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, просять розглядати справу в їх відсутності.

Дослідивши матріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 19 липня 2023 року задоволено позов ТОВ «Венеція» до ОСОБА_1 про сягнення заборгованості.

Стягнуто з заявника на користь товариства 15 457,11 грн. заборгованості за утримання підземної автостоянки та 2 684, 00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року рішення суду залишено без змін.

Таким чином, відповідно вимог до ч.2 ст.273 ЦПК України рішення суду набрало законної сили в день винесення постанови Київським апеляційним судом.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.18 ЦПК України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Встановлено, що рішення суду заявником після набрання ним законної сили виконане в добровільному порядку 11 березня 2024 року шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Венеція».

Дані обставини підтверджуються платіжними інструкціями АТ «УніверсалБанк», а саме: № 0112-СЗ4А-Н275-СС83 від 11 березня 2024 року на суму боргу 15 457, 11 грн. з призначенням платежу: «заборгованість за обслуговування паркінгу від ОСОБА_1 , дог. АДРЕСА_1 , за рішенням суду від 19.07.23 у справі 752/7830/23.

В платіжній інструкції № Х60Е-Т7Х9-2116-76РТ на суму судового збору в розмірі 2 684, 00 грн. зазначено призначення платежу:» відшкодування судового збору за рішенням суду від 19.07.23 у справі 752/7830/23».

Встановлено також, що 18 листопада 2024 року ТОВ «Венеція» був отриманий виконавчий лист у справі, пред`явлений до виконання і постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Хоменка В.В від 25 листопада 2024 року за заявою стягувача - ТОВ «Венеція» було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

В цей же день приватним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника.

26 листопада 2024 року заявник звернувся до приватного виконавця з заявою про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з добровільним виконанням рішення суду, про що були надані відповідні докази - копії платіжних інструкцій.

Постановою приватного виконавця від 05 грудня 2024 року виконавче провадження було закінчене в зв`язку із сплатою боржником боргу безпосередньо стягувачу до відриття виконавчого провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 61-1592св17, наведені в ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Відповідно до матеріалів справи виконавче провадження № НОМЕР_1 було завершено на підставі п. 1 ч. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадення», є закінчення виконавчого провадження. Тобто, пунком 5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадення» передбачено добровільне виконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, як самостійну підставу для закінчення виконавчого провадження.

У зв`язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає.

Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на зазначеній підставі.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові в справі № 755/15479/14-ц від 16 січня 2018 року.

Крім того, суд враховує, що відповідно до абз. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Виходячи з викладеного вище, підстави для задоволення заяви відсутні.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 432 ЦПК України про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Списання з заявника коштів з заявника в межах виконавчого провадження на 370, 77 грн. та 80, 00 грн., які заявник просить стягнути із стягувача, підтверджується копіями наданих заявиком квитанцій АТ «УніверсалБанк» від 28 листопаад 2024 року.

За вказаними квитанціями одержувачем коштів зазначено приватного виконавця Хоменка В.В.

В той же час, нформація про перерахування вказаних коштів стягувачу - ТОВ «Венеція» в матеріалах справи відсутня і таких доказів суду учасниками справи не надано.

Суд враховує, що для вирішення питання про стягнення вказаних коштів та підстав для цього, а також з кого вони мають бути стягнуті та в якому порядку, має бути встановлено особу, яка безпідставно їх отримала чи утримує.

Однією з таких підстав є ст. 1212 ЦК України.

Однак, зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.

В даному випадку таким способом захисту може застосовуватися ч.4 ст.432 ЦПК України.

З`ясування приведених вище обставин необхідне, оскільки положення ст.ст. 1212-1215 ЦК України про повернення безпідставно набутого майнає нормою матеріального права, а відтак не може бути застосована у випадку розгляду заяви в порядку ст.432 ЦПК України.

Це відповдає позиції Верховного Суду, викладеної в постановах Великої Палати від від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 та від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16 у схожих правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви і в цій частині.

Щодо заперечень представника стягувача, в тому числі необхідності закриття провадження в справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 т.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в спаві, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно постанови Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 715/974/13-ц необхідність запровадження п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (яка є новелою процесу), згідно з яким провадження у справі закривається у зв`язку з відсутністю предмета спору, зумовлена змінами до ст. 124 Конституції України, в якій зазначено, що юрисдикція судів поширюється лише на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з огляду на підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися сутнісно, а не формально.

Суди не врахували, що прикладом відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи обставини, якщо неврегульованих спірних питань немає.

Виходячи з даної позиції Верховного Суду, вимогу заявника про повернення безпідставно списаних коштів, провадження в справі не може бути закрито.

Що стосується твердження представника стягувача про неповідомлення заявником товариства, як стяувача, про добровільне виконання рішення суду, суд виходить з нступного.

Як зазначив заявник і це підтверджується копіями наданих ним платіжних інструкцій, в них приведена повна та доступа інформацію про призначення платежу. Тобто, призначення платежу зазначено чітко, зрозуміло та містило повну інформацію для однозначної ідентифікації.

З урахуванням цього, відсутність контролю за виконанням судових рішень у товариства, як стягувача, у таному випадку також не є підставою для закриття провадження в справі.

Керуючись ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В.Машкевич