Рішення

від 27.11.2007 по справі 18/545пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

27.11.07                                                                                

Справа № 18/545пд

                    Суддя Корнієнко В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом дочірнього

підприємства «Міловська нафтобаза»відкритого акціонерного товариства

«Луганськнафтопродукт», смт.

Мілове Луганської області

до: 1-го відповідача -

Біловодської

міжрайонної державної податкової інспекції,  смт. Біловодськ Луганської області

2-го відповідача -підприємства «Розрахунково-борговий

центр «Професіонал»,  м. Луганськ

3-го відповідача - приватного підприємця

ОСОБА_1,  м.

Луганськ

про

визнання

недійсним біржового контракту

за участю представників:

від позивача:                              Попов О.М. за

дов. від 14.11.2006;

від 1-го відповідача:                Кризький О.В. за дов. від

30.07.2007;

від 2-го відповідача:                    не прибув;

від 3-го відповідача:                    не прибув.

Суть спору:

позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним спотового біржового контракту

від 03.06.2004 № 030604/02, який укладено 2-м відповідачем з 3-м відповідачем

за дорученням 1-го відповідача.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим,

що оспорюваний контракт укладений у супереч вимогам законодавства.

1-й відповідач проти позову

заперечує посилаючись на те, що контракт укладенно відповідно до вимог діючого

законодавства; позивачем пропущено строк позовної давності за цим позовом.

          2-го відповідача припинено як

юридичну особу (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців станом на 12.11.2007 № 020552).         

          3-й відповідач витребувані матеріали

суду не подав, його представник в судове засідання не прибув.

          Справа розглядається за наявними в

ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників позивача та 1-го відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

          На підставі додаткової угоди від

23.05.2004 № 109 до договору-доручення від 08.01.2004 № 1, які укладені між 1-м

відповідачем (Біловодською МДПІ) та 2-м відповідачем (підприємством

«Розрахунково-борговий центр «Професіонал») 1-й відповідач (Біловодська МДПІ)

передала на реалізацію (доручив продати) 2-му відповідачу (підприємству

«Розрахунково-борговий центр «Професіонал») майно позивача (4 резервуари

РВС-400), яке перебувало у податковій заставі.

          2-й відповідач (підприємство

«Розрахунково-борговий центр «Професіонал») на підставі повноважень, наданих

вказаною додатковою угодою, на біржових торгах (Луганської агропромислової

товарної біржі) продав майно позивача (4 резервуари РВС-400) 3-му відповідачу

(підприємцю ОСОБА_1).

          Продаж вказаного майна позивача на

біржі була оформлена спотовим біржовим контрактом від 03.06.2004 № 030604/02,

укладеним між 2-м та 3-м відповідачами.

          Постановою господарського суду

Луганської області від 13.03.2007 по справі № 18/557пд-ад, яка набрала законної

сили, додаткова угода від 24.05.2004 № 109 до договору-доручення від 08.01.2004

№ 1 (на підставі якої 2-й відповідач здійснював продаж майна позивача на біржі)

визнана недійсною.

Позивачем заявлено вимоги про

визнання недійсним спотового біржового контракту від 03.06.2004 № 030604/02,

який укладено 2-м відповідачем з 3-м відповідачем за дорученням 1-го відповідача.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим,

що у 2-го відповідача не було права на укладення оспорюваного біржового

контракту, так як вказана додаткова угода від 24.05.2004 № 109 (яка була

підставою для продажу 2-м відповідачем на біржі майна позивача) визнана судом

недійсною.

          Позивач також вказав, що його майно

було продане у порушення порядку продажу активів платника податків, які

знаходяться у податковій заставі, встановленого пп. 10.2.1. п. 10.2. ст. 10

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами».

          Зокрема, неправильно обрано та

застосовано спосіб продажу: майно було продане на біржових торгах

(як товари, які можуть бути згрупованими та стандартизованими), а

слід його було продавати на цільовому аукціоні, так як

продавалися не товари, а об'єкти нерухомого майна.

Позивач зазначив, що незаконна

організація та незаконна продаж його майна, що перебуває у податковій заставі,

привели до того, що об'єкти нерухомості були продані за правилами

продажу товарів, які можуть бути згрупованими та

стандартизованими за ціною металобрухту.

При чому, 3-й відповідач придбав

вказані 4 резервуари РВС-400 вважаючи їх об'єктами нерухомості та через

Міловський районний суд в даний час намагається оформити право власності на ці

об'єкти, як на нерухомість, та оспорює у позивача право користування земельною

ділянкою, на якій розташовані резервуари.  

1-й відповідач (Біловодська МДПІ)

проти позову заперечує посилаючись на те, що майно позивача правомірно

продавалося та біржових торгах як товари, які можуть бути

згрупованими та стандартизованими, а не як нерухоме майно.

1-й відповідач також вказав, що

позивачем були порушені строки позовної давності (оспорюваний контракт укладено

03.06.2004, таким чином, строк позовної давності сплив 03.06.2007, а позивач

пред'явив позов 05.11.2007).

          3-й відповідач витребувані матеріали

суду не подав, його представник в судове засідання не прибув.

Згідно довідки з Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.11.2007 №

020552  2-й відповідач - підприємство

«Розрахунково-борговий центр «Професіонал»27.12.2006 припинено

як юридична особа в результаті ліквідації.

          Дослідивши матеріали справи,

вислухавши представників позивача та 1-го відповідача, суд дійшов висновку, що

позов підлягає задоволенню за таких підстав:

          У зв'язку з наявністю у позивача

податкового боргу усе його майно та майнові права з 30.07.2002

були передані у податкову заставу.

          На підставі рішення начальника

Міловського відділення Біловодської МДПІ від 13.11.2002 про стягнення коштів та

продаж інших активів позивача, податковим керуючим були описані активи

позивача, а саме, 4 резервуари 400 м3.

На замовлення Міловського

відділення Біловодської МДПІ агентством нерухомості приватного підприємства

«Ексбудсервіс»була визначена ринкова вартість 4-х резервуарів за

вартістю металобрухту у загальній сумі 25050 грн. (звіт від

13.05.2004).

          Вказані факти встановлені постановою

господарського суду Луганської області від 13.03.2007 по справі № 18/557пд-ад

(за участю цих же сторін), яка набрала законної сили.

          З метою реалізацією описаного майна

позивача (яке знаходилося в податковій заставі) шляхом продажу його на біржових

торгах 1-м відповідачем (Біловодською МДПІ) з   2-м відповідачем (РБЦ «Професіонал»)

23.05.2004 була укладена додаткова угода № 109 до договору-доручення від

08.01.2004 № 1.

          На підставі цієї угоди

1-й відповідач (Біловодська МДПІ) передав для реалізації  2-му відповідачу (РБЦ «Професіонал»)

вищевказані 4 резервуари позивача (РВС-400).

          03.06.2005 2-й відповідач

на біржових торгах продав майно позивача підприємцю

ОСОБА_1 (3-му відповідачу справі).

          Продаж вказаного майна позивача на

біржових торгах було оформлено біржовим контрактом від 03.06.2004

№ 030604/02, укладеним між 2-м та 3-м відповідачами, який оспорюється.

          Постановою господарського суду

Луганської області від 13.03.2007 по справі № 18/557пд-ад, яка набрала законної

сили, додаткова угода від 24.05.2004 № 109 до договору-доручення

від 08.01.2004 № 1 (на підставі якої 2-й відповідач здійснював продаж майна

позивача на біржі) визнана недійсною.

Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного

кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту

його вчинення.

          Таким чином, 2-й відповідач не

мав права (враховуючи визнання додаткової угоди недійсною)

продавати на біржових торгах майно позивача (2-й відповідач протиправно продав

на біржі чуже майно).

          Відповідно, майно позивача було

незаконно продане 2-м відповідачем на біржових торгах 3-му

відповідачу (порушено ст. 41 Конституції України, положення Закону України «Про

власність»та Цивільного кодексу України відносно того, що ніхто не

може бути протиправно позбавлений права власності).

          Згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного

кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог законодавства.

          За таких обставин, біржовий контракт

від 03.06.2004 № 030604/02, укладений 2-м відповідачем з 3-м відповідачем за

дорученням 1-го відповідача, підлягає визнанню недійсним.

          Крім того, вказане майно позивача (4

резервуари РВС-400) було продане у порушення порядку продажу активів платника

податків, які знаходяться у податковій заставі, встановленого пп. 10.2.1. п.

10.2. ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          Зокрема, неправильно обрано та

застосовано спосіб продажу: майно було продане на біржових торгах

(як товари, які можуть бути згрупованими та стандартизованими),

тоді як вказане майно є об'єктами нерухомого майна і могло бути

продане (при наявності законних підстав для його продажу)

виключно на цільовому аукціоні.

          Висновок щодо вказаної обставини

зроблено господарським судом Луганської області та відображено у його постанові

від 13.03.2007 справі № 18/557пд-ад (за участю цих же сторін), яка набрала

законної сили.

Згідно ст. 17 Закону України «Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди

застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про

захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику

Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело

права.

Відповідно до параграфа 72 рішення

Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в

справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення

суду, яке вступило в законну  силу, не

може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також

і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Як було вказано вище, рішення

(постанова) господарського суду Луганської області від 13.03.2007 по справі №

18/557пд-ад, якою визнано незаконним спосіб продажу вказаного майна

позивача (продаж 4-х резервуарів РВС-400 на біржових торгах

як товарів, які можуть бути згрупованими та стандартизованими), вступила

в законну  силу, і тому є

обов'язковою для суду.

Таким чином, оспорюваний біржовий

контракт укладено у супереч ст. 10 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами».

За таких обставин, біржовий

контракт від 03.06.2004 № 030604/02, укладений 2-м відповідачем з 3-м

відповідачем за дорученням 1-го відповідача, підлягає визнанню недійсним.

Доводи 1-го відповідача про

законність вказаного контракту спростовуються вищевикладеним, і тому, не приймаються

судом до уваги.

Доводи 1-го відповідача про

порушення позивачем строку позовної давності також не приймаються судом до

уваги, так як позивач не порушував строку позовної давності.

Позивач звернувся до господарського

суду з даним позовом (в порядку, предбаченому КАС України) ще 03.01.2007

(строк позовної давності закінчувався 03.06.2007), однак ухвалою

від 29.10.2007 господарський суд закрив провадження у справі в

зв'язку з тим, що спір не підвідомчий адміністративним судам.

          Згідно ч. 2 ст. 264 Цивільного кодекс

України позовна давність переривається у разі пред'явлення позову.

Після переривання перебіг позовної

давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної

давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Таким чином, позивач не порушив

строку позовної давності.

Недійсний  правочин 

не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його

недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

У разі недійсності правочину кожна

із сторін зобов'язана повернути другій стороні у  натурі все, що вона одержала на виконання

цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли

одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -

відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент

відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до п. 17 постанови

Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в

справах про визнання угод недійсними»(з подальшими змінами та доповненнями)

визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм

рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все

одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - повернути

його вартість у грошах.

Однак, проведення наслідків

недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, у даній

справі є неможливим, так як продане майно фактично не

вибувало з володіння позивача (про що заявив сам позивач), а сплачені 3-ю

особою за майно позивача грошові кошти поступили до державного бюджету і їх

повернення 3-ій особі можливо лише при участі у справі органі Державного

казначейства України.

Позивач має право в загальному

порядку пред'явити позов про повернення (стягнення) з державного бюджету сплачених

ним грошових коштів за визнаним недійсним біржовим контрактом.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК

України витрати на державне мито в сумі 85 грн. та на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на 1-го відповідача

в зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій (організація

незаконного продажу майна позивача та незаконне доручення його продажу 2-му

відповідачу).

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним

спотовий біржовий контракт від 03.06.2004 № 030604/02, який

укладений між підприємством «Розрахунково-борговий центр «Професіонал»

(м. Луганськ) та приватним

підприємцем ОСОБА_1 (м. Луганськ,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3.          Стягнути

з Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції

(смт. Біловодськ Луганської області, вул. Губарєва, 2) на

користь дочірнього підприємства «Міловська

нафтобаза»відкритого акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт» (смт.

Мілове Луганської області, вул. Міловська, 68, ідентифікаційний код 02127905) витрати

на державне мито в сумі 85 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.;

наказ видати.

27 листопада 2007 р. було оголошено

лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до

ст. 84 ГПК України, підписане 03 грудня 2007 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України

дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня

його підписання.

Суддя                                                                                                             

В.В. Корнієнко