Постанова від 25.02.2025 по справі 286/4144/23

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №286/4144/23 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.

Категорія 83 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №286/4144/23 за заявою ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Овруцький відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області, про виключення майна з опису та скасування арешту,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни на додаткове рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Вачко В.І. у місті Овручі,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 через свого представника звернувся з даним позовом, в якому просив зняти арешт, накладений на підставі постанов державного виконавця Овруцького ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства управління Міністерства Юстиції (м. Київ) від 04 серпня 2023 року у виконавчому провадженні № 71592687 та виключити з постанов про опис та арешт від 04 серпня 2023 року у виконавчому провадженні №71592687 зазначене у позові рухоме майно.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 07 червня 2024 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою представник ОСОБА_2 адвокат Томашевська О. А. подала апеляційну скаргу.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни залишено без задоволення, а ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 07 червня 2024 року без змін.

12 червня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Невмержицький В.П. через засоби поштового зв`язку подав до суду першої інстанції заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82748,60 грн таких витрат.

Додатковим рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12 листопада 2024 року заяву адвоката Невмержицького В.П. задоволено і стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 82748,60 грн.

Представник ОСОБА_2 адвокатТомашевська О.А.подала апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, де просить його скасувати та ухвалити нове, яким повернути заяву Роскладки С.О. без розгляду і відшкодувати ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги.

Зазначає, що всупереч частини 9 статті 83 ЦПК України, заявником не було надіслано копію заяви з додатками іншій стороні і вони не були обізнані про розгляд цієї заяви. Тому позивач був позбавлений можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наголошує, що лише 13 листопада 2024 року вона отримала оскаржуване рішення в електронному кабінеті засобами електронного суду ЄСІТС.

Суд першої інстанції мав підстави для залишення заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду, але в порушення вимог чинного законодавства цього не зробив і необґрунтовано ухвалив додаткове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Невмержицький В.П. скаргу не визнав, вважає її безпідставною і просив залишити без задоволення. Також звернув увагу на те, що про судові витрати було заявлено у встановлений законом строк, також іншим учасникам процесу було направлено копії клопотання про стягнення витрат на правову допомогу із відповідними додатками, що підтверджується оригіналами описів вкладення у цінні листи.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд виходив з того, що представником ОСОБА_1 адвокатом НевмержицькимВ.П.розмір понесенихтаких витрат підтвердженийналежними доказами,а іншою стороною не заявлялися клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів не повністю погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 07 червня 2024 року у справі № 286/4144/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Овруцький відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області, про виключення майна з опису та скасування арешту, позовну заяву залишено без розгляду.

Додатковою ухвалою цього ж суду від 12 листопада 2024 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82748, 6 грн судових витрат, понесених на правничу допомогу при розгляді справи.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення застосовуються і до розгляду справ в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев`ята статті 139 ЦПК України).

Аналогічні положення містить частина шоста статті 137 ЦПК України, згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №14-382цс19 та у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п.88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у своїй постанові від 27 липня 2022 року по справі №686/28627/18 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34,37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача ОСОБА_1 у даній справі представляє адвокат Невмержицький В.П., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги, серії АІ №1501552, від 23 листопада 2021 року, та договору про надання правничої допомоги № 11-21/23-1 від 23 листопада 2021 року.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 від 29 листопада 2023 року представником відповідача було зазначено про орієнтовний розмір судових витрат, які планує понести ОСОБА_1 по справі становить 76000 грн ( том 1 а.с. 71).

Після постановлення судом першої інстанції ухвали від 07 червня 2024 року про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду, у встановлений законом п`ятиденний строк, адвокатом Невмержицьким В.П. 12 червня 2024 року шляхом поштового відправлення до місцевого суду було подано клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (том 2 а.с. 128-33).

На підтвердження понесених витрат представником до клопотання були долучені копії наступних документів:

-Договору про надання правничої допомоги № 11-21/23-1 від 23 листопада 2021 року,

-Додаткової угоди № 05 від 23 листопада 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 11-21/23-1 від 23 листопада 2021 року, згідно з п.3 якої сторони погодили, що вартість послуг, визначених п.1 даної угоди, становить 76000 гривень;

-Акту наданих послуг № 05 від 09 червня 2024 року до Договору про надання правової допомоги № 11-21/23-1 від 23.11.2021 р. з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, відповідно до п.2 Акту наданих послуг № 05 вартість послуг, наданих адвокатом, становить 76000,00 грн;

-Акту про витрати № 05 від 09 червня 2024 року до Договору про надання правової допомоги № 11-21/23-1 від 23 листопада 2021 року, розмір поштових витрат становить 6748,60 грн;

- квитанцій, фіскальних чеків, витягу з інформації про рух коштів, накладні та описи поштових відправлень, цінних листів;

- листа-підтвердження про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 в рахунок понесених витрат 82748,6 грн (том 2 а.с. 134-171).

Колегія суддів погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу ОСОБА_1 в сумі 82748, 6 грн підтверджений належними та допустимими доказами, а клопотання про їх стягнення заявлено у відповідності та строки, встановлені цивільно-процесуальним законодавством.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для залишення цього клопотання без розгляду є необґрунтованими та неприйнятними.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів також наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

В свою чергу, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 82748,60 грн у даному випадку є завищеними, оскільки не є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений.

Таким чином, оцінивши подані представником ОСОБА_1 адвокатом Невмержицьким В.П. докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію їх реальності, а також приймаючи до уваги конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, колегія суддів дійшла до висновкупро наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10000,00 грн та зміни оскаржуваного додаткового рішення суду у відповідній частині.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни задовольнити частково.

Додаткове рішення Овруцького районногосуду Житомирськоїобласті від12листопада 2024року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу із 82748,60 грн до 10000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді