Ухвала від 10.04.2025 по справі 286/4144/23

УХВАЛА

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 286/4144/23

провадження № 61-4044 ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Невмержицький Володимир Павлович, на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2025 рокуза заявою ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Овруцький відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області, про виключення майна з опису та скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 07 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з неподанням позивачем без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.

12 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокатНевмержицький В. П.подав до суду першої інстанції заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 82 748,60 грн.

Додатковою ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 12 листопада 2024 року заяву адвоката Невмержицького В. П. задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 82 748,60 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Томашевська О. А. оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Томашевської О. А. задоволено частково.

Додаткову ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 12 листопада 2024 року змінено, зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу із 82 748,60 грн до 10 000,00 грн.

28 березня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокатНевмержицький В. П.подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на оскаржуване судове рішення з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК Україниучасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України).

Отже, ухвала суду першої інстанції стосовно компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), внаслідок необґрунтованих дій позивача є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (частина третя статті 257 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 142 ЦПК Україниу випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього кодексу.

Таким чином, питання про розподіл між сторонами судових витрат суд може вирішити як в ухвалі про залишення позову без розгляду, так і в ухвалі окремо з питанням про такий розподіл, зокрема, про компенсацію здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали (частина перша статті 389 ЦПК України).

Аналіз пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що він охоплює собою в тому числі й розподіл судових витрат. У переліку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, не передбачено ухвали, визначеної пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України. Тобто, ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат та ухвалена за підсумками її апеляційного перегляду постанова касаційному оскарженню не підлягають (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21)).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх ухвалах від 17 березня 2023 року у справі № 686/9698/22, від 28 червня 2023 року у справі № 753/26463/21.

Враховуючи наведене, постанова апеляційного суду, ухвалена за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат, не переглядається в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена постанова Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Невмержицький Володимир Павлович, на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року за заявою ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Овруцький відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області, про виключення майна з опису та скасування арешту.

Копію ухвали та додані до заяви матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара