Постанова

від 25.02.2025 по справі 335/13021/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.02.2025 Справа № 335/13021/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/13021/24 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/572/25 Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2025 року у справі позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „НД-58, в особі представника Штабовенка Дениса Всеволодовича звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 03.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07 січня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „НД-58 про визнання незаконними нарахувань.

Ухвалою Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від10січня 2025 року повернуто зустрічну позовну заяву.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що подав зустрічний позов, дотримавшись порядку, встановленого ст. 193 ЦПК України, належним чином обґрунтував розгляд його позову саме із первісним.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судове рішення, згіднозі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та встатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція).

За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Так, постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції обґрунтував повернення тим, що вимоги зустрічної позовної заяви не є взаємопов`язаними із первісним позовом та їх спільний розгляд не є доцільним.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2ст. 193 ЦПК України,зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним (виникнення їх з одних правовідносин) та доцільність їх спільного розгляду. Спільний розгляд первісного і зустрічного позовів є доцільним, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Первісний і зустрічний позови недоцільно розглядати спільно, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. При постановленні ухвали про об`єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов`язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів.

Таким чином, при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд першої інстанції вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.

Як встановленосудомапеляційноїінстанції іцепідтверджуєтьсяматеріалами справи,предметом первісноготазустрічногопозовів єстягненнязаборгованостіза наданняпослугз управліннябагатоквартирнимбудинком та визнання незаконними таких нарахувань, тобто такі вимоги виникають з одних правовідносин щодо укладення та виконання договору про надання послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що вказані позови є взаємопов`язані і їх спільний розгляд є доцільним, оскільки задоволення зустрічного позову може виключити задоволення первісного позову.

Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви у справі є помилковим, таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, тому згідно з вимогамист. 379 ЦПК України,ухвалу слід скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст ст. 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2025 року скасувати, справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст судового рішення складено 25 лютого 2025 року.

Головуючий

Судді: