Ухвала від 25.02.2025 по справі 513/1498/24

Справа № 513/1498/24

Провадження № 1-кп/513/66/25

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

25 лютого 2025 року Саратський районний суд Одеької області у складі судді ОСОБА_1 одноособово, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисників в режимі відеоконференції адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції, потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Сарата обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162240000598 від 20.05.2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, установив :

У провадження суду надійшов обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з огляду на, що судом було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому сторонами винесено, у порядку ч. 1 та 3 ст. 26 Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема, питання регламентовані ст. 315 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року у вищезазначеному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Через канцелярію суду до суду надійшли:

- позовна заява потерпілого ОСОБА_7 про визнання його цивільним позивачем у справі та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом.

-позовна заява адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання потерпілими та цивільними позивачами та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом.

-позовна заява ОСОБА_11 про визнання його цивільним позивачем у справі та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом.

- заява про визнання потерпілим Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІ ГРУП Україна» ( ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 42759122), а у разі задоволення заяви зобов`язуються у найкоротший строк подати позовну заяву

-клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період часу.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту, у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово. Вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокурору, внесення подання про визначення підсудності, немає. Угоди між сторонами кримінального провадження не укладались. Просив викликати в судове засідання сторони кримінального провадження.

Крім того, заявив клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Клопотання мотивоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого необережного злочину. Наголосив на тому, що ризики, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, на даний час не відпали. Зокрема, зауважив, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчинення тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Враховуючи тяжкість покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, може переховуватися від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інші дії, що свідчить про існування ризиків передбаченихї п.3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Раніше ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого закінчився 20.01.2025 року. Тому, прокурор просить застосувати до обвинуваченого саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби.

Не заперечує проти задоволення клопотання потерпілого ОСОБА_7 про визнання його цивільним позивачем та прийняття цивільного позову до розгляду з обвинувальним актом.

Не заперечує проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_8 заявленого в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про визнання їх потерпілими та цивільними позивачами та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом.

Не заперечує проти задоволення клопотання ОСОБА_11 про визнання його цивільним позивачем та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом.

Не заперечує проти задоволення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІ ГРУП Україна» ( ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 42759122), про визнання його потерпілим.

Потерпілий ОСОБА_7 - проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував, підтримав думку прокурора щодо доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу, просив визнати його цивільним позивачем, прийняти цивільний позов до розгляду разом з обвинувальним актом.

Захисники обвинуваченого адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - вважають, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України та може бути призначений до розгляду у відкритому судовому засіданні, одноособово суддею. Не заперечують проти задоволення клопотання потерпілого ОСОБА_7 про визнання його цивільним позивачем та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом. Не заперечують проти задоволення клопотання ОСОБА_11 про визнання його цивільним позивачем та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом. Заперечують проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_8 заявленого в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про визнання останніх потерпілими та цивільними позивачами та залучення цивільних позовів до розгляду разом з обвинувальним актом. Заперечують проти задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІ ГРУП Україна» ( ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 42759122), про визнання потерпілим. Окрім цього адвокати заперечують щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, оскільки прокурором не наведені відповідні ризики, які б стали підставою для такого запобіжного заходу. Прокурором не обговорювалось застосування більш мягкого запобіжного заходу. Якщо суд прийде до переконання щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, то просили застосувати такий запобіжний захід, як застава.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку своїх захисників.

Адвокат ОСОБА_8 підтримав своє клопотання заявлене в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про визнання останніх потерпілими та цивільними позивачами та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом.

ОСОБА_11 підтримав своє клопотання про визнання його цивільним позивачем у справі та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом.

Заслухавши думку учасників досудового розгляду кримінальної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Саратському районному суду Одеської області згідно правил підсудності, передбачених ст.ст. 32, 33 КПК України.

В ході проведення підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України судом не встановлено.

Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Підстави для повернення обвинувального акту відсутні.

Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні та колегіально судом у складі трьох професійних суддів немає.

Підстав для призначення запасного судді в порядку передбаченому ст.320 КПК України судом не вбачається.

Визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Всі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.

Пунктом 4 ч.2 ст.315 КПК України встановлено, що під час підготовчого провадження, з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження.

Що стосується клопотання потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_11 про визнання цивільним позивачем та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом, клопотання адвоката ОСОБА_8 заявленого в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про визнання їх потерпілими та цивільними позивачами та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІ ГРУП Україна» ( ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 42759122), про визнання їх потерпілими, суд наголошує на наступному:

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст.286 КК України є безпека руху й експлуатація автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом є життя та здоров`я особи.

Відповідальність за ст. 286 КК України залежить від наслідків, які настали, а саме заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В результаті ДТП ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛВІ ГРУП Україна» ( ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 42759122), не спричинено наслідків, передбачених ст.286 КК України, але разом із цим, останні наполягають на тому, що внаслідок ДТП, яке відбулось 19.05.2023 року за участі ОСОБА_6 заподіяно шкоду їх майну та спричинено моральну шкоду, яка витікає із злочину.

Відповідно до частин 1-5 статті 55 КПК, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Відповідно до вимог ст. 56 КПК України - потерпілий протягом кримінального провадження має право, зокрема на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 60 КПК визначено, що заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. При цьому за частиною 2 статті 60 КПК, заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Тобто безумовною підставою для набуття юридичною особою статусу потерпілого чи цивільного позивача у кримінальному провадженні є подання відповідної заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, чи позовної заяви.

Згідно статті 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

При цьому майнова шкода - це наслідки кримінального правопорушення, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат (на відновлення знищеного чи пошкодженого майна, тощо ). Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди (ст.61 КПК України). Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.61 КПК України права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку встановленому КПК (ч.1 ст.62 КПК України). За змістом наведених норм, КПК чітко відокремлює процесуальні статуси заявника та потерпілого із різними обсягами їх процесуальних прав, а також визначає, що безумовною підставою для набуття будь-якою особою (зокрема й юридичною) статусу потерпілого у кримінальному провадженні є факт реального та безпосереднього завдання їй шкоди кримінальним правопорушенням, що дає право вимоги відшкодування такої шкоди в порядку цивільного судочинства в межах кримінального провадження за умови доведення такого факту належними та допустимими доказами.

У відповідності до вимог ст.ст. 127, 128, 129 КПК України, обов`язок про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вироком покладається на підозрюваного, обвинуваченого.

За вищезазначених обставин, з урахуванням думки учасників розгляду кримінального провадження суд вважає за можливе задовольнити заявлені вимоги потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , про визнання цивільними позивачами та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом. Адвоката ОСОБА_8 заявленого в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про визнання їх потерпілими та цивільними позивачами та прийняття цивільного позову до розгляду разом з обвинувальним актом. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІ ГРУА Україна» ( ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 42759122), про визнання його потерпілим.

Враховуючи викладене, належить прийняти цивільні позови про відшкодування шкоди, завданої злочином, до спільного розгляду у даному кримінальному провадженні, визнавши сторони одночасно цивільним позивачем та цивільним відповідачем по справі.

В зв`язку з поданням цивільного позову роз`яснити учасникам положення статей 192-195 ЦПК України про право на подання відзиву на позовну заяву, пояснень, заперечень та інших заяв по суті позовних вимог, визначених статтею 174 ЦПК України.

Що стосується клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, за місцем мешкання обвинуваченого, то суд наголошує, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду Україну від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к), та який щодо питань порушених заявниками (щодо запобіжного заходу) регламентує таке:

Застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення. Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку суд вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

Відповідно в розрізі наведених відомостей судом вирішується по суті поставлене перед ним питання, щодо виду запобіжного заходу, з урахуванням того, що, з огляду на порушення питання, суд має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказує прокурор:

(і) щодо обґрунтованості підозри:

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак римінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

В цьому випадку, обвинувальний акт стосовно вказаного обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання даного типу, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра», зокрема з урахуванням положень п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України.

(іі) щодо наявності ризиків:

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо вказаного обвинуваченого.

З його урахуванням Суд погоджується з доводами клопотання про наявність наступних ризиків:

(а) переховування від суду:

Так, слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку суду, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26 червня 2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25 квітня 2000 року (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути обвинувачений. Комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування. Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. Тяжкість покарання, є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, суд враховує, що обвинуваченому висунуто обвинувачення у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що в поєднанні з даними про особу обвинуваченого з`ясовані судом, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику втечі. Ознаку можливого переховування від органів досудового розслідування суд не розглядає, позаяк справа перебуває на етапі судового розгляду, тож у тому не має дійсною потреби та мети, які визначені п. 2, 3 ч. 3 ст. 132 КПК.

(b) ризик впливу, оцінюючи наявність якого у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик впливу зберігається до отримання показань наведених осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із особами, яким відомі обставини вчинення злочинів, у яких він обвинувачується, можуть здійснювати на них вплив, зокрема, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

(c) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на характер висунутого обвинувачення, а саме те, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доказів зазначеного суду стороною обвинувачення не надано.

(d) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, доказів зазначеного суду стороною обвинувачення не надано.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим в інкримінованому йому злочині, а також відсутність будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, у суду немає обґрунтованих підстав вважати, що на даний час зникли ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора у цій частині підлягає задоволенню, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж домашній арешт у певний час доби не може запобігти зазначеним ризикам.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Таким чином, у наявності достатні підстави для завершення підготовки до судового розгляду та для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314,315,316,372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закінчити підготовче судове засіданні та призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162240000598 від 20.05.2023 року за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 09-00 годину 10.04.2025 року.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Розгляд кримінального провадження здійснюватиметься одноособовим складом суду: головуючим - суддею ОСОБА_1 .

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.286 КК України - задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 23:00 до 06:00 строком до 25.04.2025 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 25.04.2025 такі обов`язки:

п.1 прибувати до суду за першим викликом;

п.2 не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 23:00 до 06:00 без дозволу суду;

п.3 повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

п.4 за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Копію ухвали про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому положення ч.5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Попередити ОСОБА_6 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов`язків.

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відмовити.

Прийняти цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої злочином, до спільного розгляду у даному кримінальному провадженні.

Визнати ОСОБА_7 цивільним позивачем у кримінальному провадженні № 12023162240000598 від 20.05.2023 року.

Прийняти цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про відшкодування шкоди, завданої злочином, до спільного розгляду у даному кримінальному провадженні.

Визнати ОСОБА_7 цивільним позивачем у кримінальному провадженні № 12023162240000598 від 20.05.2023 року.

Залучити до участі у розгляді кримінального провадження № 12023162240000598 від 20.05.2023 у якості потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , у кримінальному провадженні № 12023162240000598 від 20.05.2023 року.

Прийняти цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 про відшкодування шкоди, завданої злочином, до спільного розгляду у даному кримінальному провадженні.

Визнати ОСОБА_10 , ОСОБА_12 цивільними позивачами у кримінальному провадженні № 12023162240000598 від 20.05.2023 року.

Визнати Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІ ГРУА Україна» ( ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 42759122) потерпілим по даному кримінальному провадженні.

Визнати ОСОБА_6 цивільним відповідачем у кримінальному провадженні № 12023162240000598 від 20.05.2023.

Встановити відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи (позивачу). У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії відзиву (у разі його надіслання відповідачем) для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч. 3-5 ст. 178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (відповідачу).

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив (у разі його надіслання позивачем) для подання заперечення, яке має відповідати вимогам ч.ч. 3-5 ст. 178 ЦПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (позивачу).

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1