Рішення

від 12.02.2025 по справі 953/9688/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/9688/21

н/п 2/953/57/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

секретар судового засідання Реуцької Н.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Ковкіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, треті особи: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішень про державну реєстрацію на земельну ділянку, а також усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою , -

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Харківської міської ради, Головного управлінняДержгеокадастру вХарківській області в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 10.08.2015, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 пл. 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310136600:05:024:0030;

скасувати рішення державного реєстратора Ігнатової Наталії Євгеніївни реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 пл. 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310136600:05:024:0030, індексний номер 23533292 від 10.08.2015 року;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1 пл. 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310136600:05:024:0030 від 22.10.2013 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області шляхом закриття Поземельної книги;

усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 площею 780 кв.м для обслуговування житлового будинку, шляхом встановлення меж земельної ділянки згідно з генеральним планом та відновлення загальної площі земельної ділянки АДРЕСА_2 в розмірі 780 кв.м. (т. 2 а.с. 141-142).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в грудні 1994 року він придбав будинок за адресою АДРЕСА_2 з земельною ділянкою 780 кв.м., зареєстрованою рішенням № 16 від 23.08.1955 р. Київської (на той час Кагановичеської) райради м. Харкова, схематичне зображення якої знаходиться на Генеральному плані (схемі) від 12.03.1955р., викопіюванні з плану будівельного кварталу № НОМЕР_2 на земельної ділянки АДРЕСА_2 від 29.09.1986 р., у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_2 від 1994 р.

Позивач зазначає, що у 1994-1995 р.р. він разом зі своєю родиною не проживав в цьому будинку, та відповідач ОСОБА_2 скориставшись зазначеним та тим, що у домоволодінні частково була відсутня огорожа, здійснив самочинне будівництво прибудови, завів до неї у незаконний спосіб газову трубу та самовільно зайняв частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 , право користування якої належить позивачу.

В подальшому, під час участі у справі № 640/18135/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивачу стало відомо, що відповідач приватизував земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:05:024:0030, що межує з його земельною ділянкою, якою він володіє на праві постійного користування.

Позивач зазначив, що свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на підставі приватизації видане 10.08.2015. Однак, позивач на встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 згоду не надавав, про що зазначено в самому акті встановлення та погодження меж земельної ділянки. Огорожа між їхніми домоволодіннями не змінювалась ніколи. Паркан знаходиться та знаходився на одному і тому ж місці весь час, тому ділянка відповідача була занесене до нього у двір у незаконний спосіб.

Крім того, акт прийому передачі межових знаків на зберігання відповідачем складено та підписано в супереч ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» тільки у 2018 році, тобто після розробки проекту землеустрою та приватизації.

З документів, які додані до позовної заяви, а також з документів, які отриманні на адвокатський запит 25.03.2021, він побачив, що частину земельної ділянки захоплено відповідачем. Так, в точках АВС, які відображенні на схемі накладення земельних ділянок, відбувається накладення земельної ділянки, кадастровий № 6310136600:05:024:0030 на земельну ділянку, якою він користується, внаслідок чого, як зазначає позивач, площа земельної ділянки, на якій розташований його будинок, може істотно зменшитись, а також повністю перекривається заїзд машини до його зливної ями, а також водогін разом з колодязем опиняться у дворі відповідача. Зазначене, порушує право позивача, на володіння та користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом.

17.08.2021 від представника Харківської міської ради Я.В. Владимир до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник зазначив, що проти позовних вимог ОСОБА_1 . Харківська міська рада заперечує в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.03.2006.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради № 42-1 від 07.03.2006 житловий будинок літ. «М-3» по АДРЕСА_3 та літ. «К-1» по АДРЕСА_1 об`єднанні в одне домоволодіння з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 .

Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 18.05.2011 № 294/11 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0.1306 га (0,1000 га у приватну власність, 0.0306 га в оренду) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації; з землеустрою, зокрема, є юридичні особи, що володіють необхідним та технічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою.

На підставі вищезазначеного рішення сесії Харківської міської ради ПП «Тайгер Про» на замовлення ОСОБА_2 надано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 складено сертифікованим інженером-землевпорядником.

Крім того, в акті зазначено, що власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій щодо існуючих меж, згідно акту погодження меж не виявлено. Отже, посилання позивача на те, що встановлення меж відбулось без його участі та відома є хибним та таким, що не відповідає дійсності.

Щодо приватизації земельної ділянки представник відповідача зазначила.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Також, згідно пункту 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів.

Статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 01.01.2013 року, зокрема, державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 01.01.213 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Частиною третьою вказаної статті закріплено, що державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Відповідно до положень пункту 9 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснювалась територіальними органами Держкомзему України при проведенні державної реєстрації земельної ділянки лише до 01.01.2013.

Згідно ч. 9 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 01.01.2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до Державного земельного кадастру із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.03.2006.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради № 42-1 від 07.03.2006 житловий будинок літ. «М-3» про АДРЕСА_1 та літ. «К-1» по АДРЕСА_1 об`єднані в одне домоволодіння з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про правовий статус земельної ділянки від 04.04.2011 № 1245/07, виданої Управлінням Держкомзему у м. Харкові, інформація щодо зареєстрованих державних актів на право власності на землю громадян, державних актів на право власності на землю громадян, державних актів на право тимчасового користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 18.05.2011 № 294/11 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,1306 га (0,1000 га у приватну власність, 0,0306 га в оренду) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Статтею 19 Конституції Країни встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Враховуючи викладене, рішення від 18.05.2011, прийняте на 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,1306 га (0,1000 га у приватну власність, 0,0306 га в оренду) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 жодною юридичною або фізичною особою не оскаржувалося, рішення суду щодо його скасування не приймалося, тому відповідно до вимог ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення Харківської міської ради від 18.05.2011 № 294/11 є загальнообов`язковим для виконання всіма суб`єктами на території міста Харкова.

ПП «Тайгер Про» на замовлення ОСОБА_2 надано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Висновком Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 27.05.2013 № 1469/0/27-13 погоджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 загальною площею 0,1329 га по АДРЕСА_1 та надано земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на умовах, визначених законодавством.

На підставі зазначеного, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки питання, щодо надання земельної ділянки площею 0,0329 га вирішено згідно чинного законодавства.

19.08.2021 від представника відповідача Харківської міської ради до суду надійшла заява про застосування до позовних вимог позивача строків позовної давності, оскільки в 2011 році позивач звертався до суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова № 22-ц-182/2011 від 15.12.2004 про визнання права власності на самочинне будівництво, в якій ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду, посилаючись на те, що визнання права власності на самочинне будівництво, порушує його права, як власника суміжного домоволодіння.

З цього випливає, що вже в 2011 році позивач був обізнаний щодо, як зазначає позивач, самовільного зайняття його земельної ділянки по АДРЕСА_2 відповідачем.

19.08.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначив, що посилання представника відповідача Харківської міської ради на те, що в 2011 році позивач знав про порушене його право не відповідає дійсності, оскільки реєстрація земельної ділянки відбулась в 2013 році, а приватизація земельної ділянки відбулась в 2015 році. В 2011 році позивач ніяким чином не міг знати, в яких межах буде приватизовано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Після численних судових спорів щодо прибудови ОСОБА_2 на території земельної ділянки ОСОБА_1 , позивач звертався до Харківської міської ради зупинення з боку ОСОБА_2 будь-яких дій, які б привели до порушення користування земельною ділянкою позивачем. На ці звернення йому надана відповідь від 03.03.2011 № 1943/9-11 про те, що «за інформацією управління земельних відносин від 28.02.2011 № Л-1-3020/1-11.08.39 звернень та документів стосовно оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від гр. ОСОБА_2 до управління не надходило. Рішень щодо надання гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 не готувалось та на розгляд сесії Харківської міської Ради не виносилось». Тобто, на момент відповіді (03.03.2011 р.) ОСОБА_1 не міг знати, що в 2015 році ОСОБА_2 , порушить його право користування земельною ділянкою та здійснить захват ділянки позивача майже на 8 метрів у його двір. В той час як спірна прибудова на 2011 рік заходила на ділянку позивача приблизно на 2 метри.

Таким чином, позивач зазначив, що саме під час участі у справі № 640/18135/18 йому стало відомо, що відповідач приватизував земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий № 6310136600:05:024:0030, що межує з моєю земельною ділянкою, якою він володіє на праві постійного користування. Також, позивач зазначив, що моментом, коли позивач міг дізнатися про порушене право користування земельною ділянкою можна також вважати 31.05.2018, коли на його замовлення, НВП ТОВ «Навігаційно-геодезичний центр» була зроблена кадастрова зйомка ділянки № НОМЕР_3 , з якої вбачається перетин ділянок. Однак, остаточно він впевнився в порушенні свого права, коли в жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки.

Щодо встановленнямеж земельноїділянки позивачзазначив,що відповідачпосилається нате,що вАкті погодженнямеж невиявлено претензій щодо існуючих меж власників/користувачів суміжних ділянок. Однак, це не підтверджує факт звернення спеціаліста, який розробляв документацію, чи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з питанням погодження меж земельної ділянки. В Акті відсутній підпис ОСОБА_1 , а в землевпорядній документації відсутні документи, які підтверджують звернення до позивача з питанням погодження меж: поштові чеки, повідомлення тощо.

Щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 позивач зазначив, що представник ХМР в своїй заяві про застосування строків позовної давності посилається на те, що позивачем не вчинялись будь-які дії, спрямовані на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , реєстрація земельної ділянки за собою з боку ОСОБА_1 відсутня. Але представник відповідача не враховує, що розробка проекту землеустрою це право землекористувача, а не обов`язок. Окрім цього, наявність на земельній ділянці чужої нерухомості (прибудова, яка була самовільно збудована ОСОБА_2 ) заважала позивачу приступити до такої розробки документації. Землевпорядні організації відмовлялись від такої розробки, оскільки в даній ситуації неможливо було погодити межі з власниками/користувачами сусідніх ділянок.

Щодо оскарження висновку Управління містобудування та архітектури позивач зазначив, що посилання представника ХМР щодо відсутності оскарження висновку Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 27.05.2013 № 1469/0/27-13 не може братись судом до уваги, оскільки про даний висновок позивачу стало відомо тільки з відповіді на адвокатський запит № 1503/0/553-21 від 25.03.2021 року.

В позовній заяві неодноразово вказувалось на розбіжності в документах ОСОБА_2 . У відповідності до рішення ХМР № 248 від 12.04.1995 року ОСОБА_4 виділялась у постійне користування земельна ділянка 578 кв. м. по АДРЕСА_3 . Згодом будинок на цій ділянці був придбаний ОСОБА_2 за договором № 4541 від 12.02.1996 р. Однак вже в довідці БТІ № 1001595 від 17.08.2010 року загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_3 згідно рішення Харківської міської ради № 248 від 12.04.1995 року складала вже 810 кв.м. та загальна площа об`єднаних ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , вказана як 1322 кв.м. замість 1014 кв.м. ,яка повинна бути на підставі рішень по виділенню земельних ділянок. Треба підкреслити, що саме ця довідка БТІ № 1001595 від 17.08.2010 року була основою приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

25.08.2021 від представника третьої особи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник третьої особи зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Встановлено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідується, в частині - реалізацїї державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

Як наслідок, до структурних підрозділів районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції були передані функції у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень.

Разом з тим, на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» територіальні органи Міністерства юстиції України, як юридичні особи публічного права, були ліквідовані.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 01.03.2016 № 572/5 «Про ліквідацію територіальних управлінь юстиції» ліквідовані, зокрема, районні, міські, міськрайонні управління юстиції Харківської області, як юридичні особи приватного права .

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Харківське міське управління юстиції та його структурні підрозділи, в тому числі з питань державної реєстрації, припинили своє існування з 16.05.2016.

З аналізу постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» та наказу Міністерства юстиції України від 01.03.2016 № 572/5 вбачається, що управління юстиції ліквідовані без правонаступництва.

Разом з тим, слід зазначити наступне.

Обов`язковою умовою участі у судочинстві того чи іншого органу державної є відповідність позовних вимог компетенції та повноваженням такого органу влади.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) діє на підставі та в порядку, передбаченому Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 13 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497 (зі змінами та доповненнями).

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Позовні вимоги стосуються правовідносин, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме, зокрема, ОСОБА_1 просить суд скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав за нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Статтею 8 Закону закріплено повноваження територіальних органів Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав, відповідно до яких міжрегіональні правління:

- розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів об`єктів державної реєстрації прав та приймають обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

- складають протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

- організовують роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації прав;

- приймають рішення про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації прав до Державного реєстру прав у випадках, передбачених цим Законом;

- здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З аналізу змісту положень Закону, можна дійти висновку, що крім іншого, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) наділено правом скасування реєстраційної дії лише у випадках визначених Законом, зокрема, як наслідок задоволення скарги, яка надійшла в порядку передбаченому статтею 37 Закону.

Водночас, статтею 9 Закону передбачено повноваження інших суб`єктів державної реєстрації прав, до яких, зокрема віднесено:

1) проведення державної реєстрації прав;

2) ведення Державного реєстру прав;

3) взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;

4) формування та зберігання реєстраційних справ.

Отже, в даному випадку, у разі якщо позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації будуть задоволені, судове рішення, прийняте у цій справі, може бути визнано будь-яким суб`єктом державної реєстрації, визначеним частиною першою статті 6 Закону, крім Міністерства юстиції України та його територіальних органів.

Тобто, зміст та обсяг повноважень, закріплених Положенням та спеціальними нормативно-правовими актами в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, не наділяють міжрегіональні управління юстиції правом чи обов`язками стосовно відновлення порушених прав, свобод чи інтересів учасників справи.

На підставі зазначеного, представник третьої особи просив суд врахувати пояснення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) при розгляді справи та ухвалити законне та обґрунтоване рішення з урахуванням всіх обставин по справі.

25.08.2021 від представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

За інформацією Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, державну реєстрацію земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , кадастровий номер 6310136600:05:024:0030 було здійснено 22.10.2013 року у відповідності до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 р., на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого Приватним підприємством «Тайгер ПРО».

У відповідності до положень статті 202 Земельного кодексу України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Згідно частині 10 статті 79-1 ЗК України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частиною 5 ст. 5 цього Закону визначено, внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до нього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державний земельний кадастр», до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки:

кадастровий номер;

місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності);

опис меж; площа;

міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж;

дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної

мережі;

дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;

відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;

цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, поговору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка;

інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Згідно ч. 2 ст. 7 вказаного закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:

ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру;

здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

розроблення технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру;

участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків; затвердження статуту Адміністратора Державного земельного кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його керівника; організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру;

організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів;

здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

Частиною 2 статті 7 вказаного закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить здійснення державної реєстрації земельних ділянок.

Частиною 1 статті 9 зазначеного закону передбачено, що внесення відомостей Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини 4 статті 9 вказаного закону, державний кадастровий реєстратор:

здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Частинами 6 та 7 вказаної статті визначено, що державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом.

За правилами статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Згідно пункту 4 вказаної статті, для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

Пунктом 5 цієї ж статті визначено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього 7 грядку.

Положеннями пунктів 110 та 111 Порядку визначено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України Про землеустрій;

3) електронний документ.

На підставі інформації, наданої сертифікованим інженером-землевпорядником під час подання заяви в електронній формі, Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельної ділянки, відповідно до пунктів "З, 75, 77, 87, 111 цього Порядку формує витяг або рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки за формою згідно з додатком 14, передає їх у паперовій формі зазначеному у заяві центру надання адміністративних послуг та за бажанням заявника надсилає такі відомості у формі електронного документа з використанням технічних засобів телекомунікацій на адресу Інтернет-сторінки, за якою здійснювалося подання заяви.

Подання сертифікованим інженером-землевпорядником заяви про державну реєстрацію земельної ділянки в електронній формі разом з доданими документами сертифікованим інженером-землевпорядником не тягне за собою збільшення вартості робіт за договором на розроблення документації із землеустрою.

Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, їм, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Відтак, чинне земельне законодавство містить вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, і у випадку додержання вимог законодавства реєстрація земельної ділянки у Державному кадастрі має бути проведена.

Крім того, представник відповідача зазначив, що з позовних вимог вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки здійснило Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області.

Однак, на даний час юридична особа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області , код ЄДРПОУ 38493827, є припиненою від 09.09.2016.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не є правонаступником Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області, не приймало його прав та обов`язків та не несе відповідальності за зобов`язаннями Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області.

Відтак, Головне управління прав та законних інтересів позивача по даній справі не порушувало, тому вважаю позовну заяву ОСОБА_1 необґрунтованою, та в частині вимог до Головного управління такою, що не підлягає задоволенню.

01.09.2021 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що відповідач ГУ Держгеокадастру в Харківській області посилається на те, що не є правонаступником Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області, не приймало його прав та обов`язків та не несе відповідальність за зобов`язаннями Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області.

Однак, з вказаним твердженням позивач не згоден, виходячи з наступного.

Стаття 6 ЗУ України «Про Державний земельний кадастр» встановлює систему органів Державного земельного кадастру. Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі, розробленні та забезпеченні функціонування програмного забезпечення для моніторингу земельних відносин та інформаційної взаємодії з іншими державними електронними інформаційними ресурсами.

Стаття 24 ЗУ України «Про Державний земельний кадастр» визначає, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 Про затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру. У відповідності до п. 4 вказаного Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінекономіки державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Згідно Постанови КМУ від 27 травня 2015 р. № 379 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 р. № 379 27. У Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051» у тексті Порядку слово Держземагентство в усіх відмінках замінити словом Держгеокадастр у відповідному відмінку, слова Держземагентство та його, Держземагентство або його в усіх відмінках замінити відповідно словами Держгеокадастр та його, Держгеокадастр або його у відповідному відмінку.

Тому, позивач зазначає, що з вказаного виходить, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області є правонаступником Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської обл.

14.09.2021 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що не погоджується із викладеними доводами позивача з огляду на той факт, що позовні вимоги не гуртуються на будь-яких нормах права, сама позовна заява є необґрунтованою та такою, що не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству України, а тому не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто, протягом 3-х років особа може звернутись до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав.

Перебіг позовної давності згідно з ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач у позовній заяві зазначає, що під час участі у справі № 640/18135/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про зобов`язання не чинити перешкод від 01.10.2018р., йому стало відомо, що ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6310136600:05:024:0030, тим самим дізнався про порушення його права на володіння та користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 .

Проте, ще в грудні 2010 року подружжям ОСОБА_6 було подано позов до ОСОБА_2 , у якому просило поновити порушене право користування земельною ділянкою, поновивши межі земельної ділянки між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (справа № -22-і(-27644/2011р.) Також, позивач у своєму позові від 10.12.2010 р. зазначив, що саме з листа КП Харківського БТІ від 29.01.2007р., йому стало відомо про порушення його права користування земельною ділянкою. А також, позивач вказував, що між ним та ОСОБА_2 з дня придбання ними будинку АДРЕСА_2 постійно виникають сварки з приводу користування земельною ділянкою, яка межує з домоволодінням АДРЕСА_1 , що належить відповідачу.

Таким чином, кінцева межа позовної давності відповідно до цивільного законодавства України для звернення до суду за захистом порушеного права користування земельною ділянкою була у 2010 році.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому, позивач просив суд застосувати строк позовної давності до четвертої вимоги позивача (щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 площею 780 кв.м. для обслуговування житлового будинку, шляхом встановлення меж земельної ділянки згідно з генеральним планом та відновлення загальної площі земельної ділянки АДРЕСА_2 в розмірі 780 кв.м.).

Також відповідач просив звернути увагу, що існує рішення Апеляційного суду Харківської області від 22.12.2011р. по справі № -22-Ц-27644/201 1р. за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.07.2011р. по справі за позовом подружжя ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про захист права користування земельною ділянкою. що набрало законної сили, де в зазначеному рішенні суд встановив у судовому засіданні, що межові знаки були відсутні на час придбання будівлі позивачами, сіні «літ. к». які за рішенням суду підлягали знесенню та які відносяться до домоволодіння АДРЕСА_1 були збудовані ще у 1991 році і на той час межі між домоволодіннями були відсутні. В задоволені позовних вимог подружжю ОСОБА_6 було відмовлено.

Отже, наразі позивач зловживає процесуальними правами, оскільки у 2011 році розглядалась справа за позовом подружжя ОСОБА_6 до одного й того самого відповідача ( ОСОБА_7 ) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

А тому у відповідності до п. З ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд має за своєю ухвалою закрити провадження у справі.

Щодо посилання позивача на рішення Апеляційного суду Харківської області від 09.02.2011р. по справі № 22-ц-182/2011 р., яке також підтверджує факт обізнаності такого саме спору, то слід підкреслити, що зазначеним вище рішенням суду вирішувалося питання щодо правомірності визнання права власності на самочинно збудовані будівлі, а не поновлення права користування земельною ділянкою та встановлення меж та були зазначені документи, які надавалися позивачами під час розгляду апеляційної скарги без їх оцінки. А тому вважати, що дане рішення є преюдиціальним щодо обставин, які мали місце по даній справі (щодо права користування суміжними земельними ділянками), не можна. Цю думку висловила судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в рішенні від 22.12.2011 р. по справі № -22-Ц-27644/2011 р.

Також, у постанові Київського районного суду м. Харкова від 19.04.2012 р. по справі № 218/2882/2012 суд зазначає, що посилання подружжя ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 09.02.2011р. слід відхилити, оскільки преюдиціальним рішенням до обставин користування земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в даному випадку є рішення Апеляційного суду Харківської області від 22.12.2011р., і ним не встановлено порушень прав землекористувачів.

Також, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014р. справа № 2-а-2882/12/07/2018, суд погодився с правовими висновками судів першої та апеляційної інстанції та зазначив, що у справі відсутні докази того, що органами місцевого самоврядування або у судовому порядку між позивачами та третьою особою вирішувався земельний спір і встановлено факт безпідставного користування ОСОБА_8 частиною земельної ділянки, яка належить позивачам на праві приватної власності або перебуває в їхньому користуванні. З обставин, коли будь-які права ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не були порушенні у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав для визнання оскаржуваного рішення ради протиправним та скасувати його.

Таким чином, чином, вищезазначеними судовими рішеннями не було встановлено факту будь-яких прав землекористування ОСОБА_1 .

На рахунок твердження: « встановлення меж відбулось без моєї участі та відома. Фактично межові знаки не встановлювались», вважаю безпідставними, оскільки пунктом 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України і земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється земле впорядкованою організацією у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноважених ними особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належно повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті приймання-передачі межових знаків на відповідне зберігання.

Непогодження сусідами меж земельної ділянки не являється підставою для прийняття рішення органами місцевого самоврядування про відмову у затвердженні технічної документації на земельну ділянку та відмови у передачі такої земельної ділянки у власність заявника.

Щодо твердження позивача на рахунок захоплення земельної ділянки відповідачем, то позивач вважає необґрунтованим, оскільки приватизація земельної ділянки здійснюється відповідно до законодавства України. Існує встановлена законом України процедура з приватизації земельної ділянки за якою особа має пройти декілька етапів: 1 етап - виготовлення технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд; 2 етап - реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 3 етап - отримання рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність; 4 етап - реєстрація права власності на земельну ділянку.

Під час проходження кожного етапу з приватизації земельної ділянки, органи державної влади перевіряють відповідність поданих документів. Зокрема, відповідно до п. 4 ст. 9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор:

-здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

- перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації;

- формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

- здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову їх внесенні;

- присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

- надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

- здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

- передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до п. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом, безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав ( у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю»;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 118 Земельного Кодексу України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Таким чином, під час здійснення приватизації земельної ділянки подані документи проходять декілька перевірок на відповідність вимог законодавства. Також, позивач вказує на численні порушення під час здійснення приватизації земельної ділянки, проте не вказує які саме є порушення, а також не надає належних доказів цих «порушень».

Позивач зазначив, що відповідно до Акту виконкому Київської районної ради народних депутатів від 26.04.97р. за № Ц-450 встановлено переуступку частини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 на користь домоволодіння АДРЕСА_1 шириною 1.95 м. Сталася самовільна переуступка частини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_3 на користь домоволодіння АДРЕСА_4 шириною 1.90 м.

Відповідно до повідомлення від 05.04.2004р. за № 1802787 КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації повідомляє, що згідно з матеріалами квартальної зйомки від 08.02.1955р. площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становила 436 кв.м. При обстеженні вищевказаних житлового будинку з надвірними будівлями 16.12.2003р. виявлена зміна конфігурації земельної ділянки. При цьому зроблено самозахоплення площею 89 кв.м. за рахунок домоволодіння АДРЕСА_3 . Таким чином, на день обстеження 16.12.2003р. площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 525 м. кв.

Тобто, станом на 16.12.2003 КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації не зафіксувало та не повідомляє, що є самозахоплення частини земельної ділянки АДРЕСА_2 .

Також, самозахоплення площею 89 кв. м. за рахунок домоволодіння АДРЕСА_5 від 13.03.2006.

Відповідно до повідомлення КП Харківського міського бюро технічної інвентаризації від 17.08.2010р. за № 1001595 загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_1 складала 436 кв.м., загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_3 складала 810 кв.м. Після об`єднання домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 площа земельної ділянки станом на 28.08.2009р. складає 1322кв. м.

Більш того, відповідно до довідки КП Харківського міського бюро технічної інвентаризації від 10.04.2012р. за № 184 наданої ОСОБА_1 встановлює, що загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_2 складала 780 кв. м., фактична площа земельної ділянки станом на 14.06.2011р. складає 783 кв. м.

Таким чином, на підставі вище зазначеного, порушених прав користування та володіння земельної ділянки АДРЕСА_2 судовими та державними органами не встановлено та не підтверджено. Перевірку всіх наявних документів для приватизації земельної ділянки проведено відповідними органами та на підставі цих документів приватизовано земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6310136600:05:024:00:30.

Відповідно до ст. 153 Земельного Кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності па земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Також, відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Вилучення земельних ділянок відбувається тільки у випадках зазначених в ст. 149 ЗК України. Відповідно до частини другої статті 149 Кодексу вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 Кодексу).

Таким чином, не має підстав для вилучення земельних ділянок з права власності та права користування ОСОБА_2 .

Також, позивач зазначив, що є підстави вважати, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Перші три позовні вимоги (щодо визнання недійними державного акту та скасування державних реєстрацій) стосуються оскаржень рішень суб`єктів владних повноважень, тобто виник у сфері публічно-правових відносин і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, відповідач зазначив, що позивач також зловживає процесуальним правом, а саме: необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

На підставі зазначеного, відповідач просив суд застосувати позовну давність до четвертої позовної вимоги ОСОБА_1 (щодо усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 площею 780 кв. м. для обслуговування житлового будинку, шляхом встановлення меж земельної ділянки згідно з генеральним планом та відновлення загальної площі земельної ділянки АДРЕСА_2 в розмірі 780 кв. м.), а також залишити без розгляду перші три позовні вимоги ОСОБА_1 (щодо визнання недійними державного акту та скасування державних реєстрацій).

20.09.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач зазначив:

Щодо строку позовної давності.

Посилання Відповідача на те, що вже в 29.10.2007 року Позивач дізнався про порушене право не відповідає дійсності, оскільки реєстрація земельної ділянки відбулась в 2013 році, а приватизація земельної ділянки відбулась в 2015 році. Таким чином, в 2007 році Позивач ніяким чином не міг знати, в яких межах буде приватизовано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, як зазначалось раніше, після численних судових спорів щодо прибудови ОСОБА_2 на території земельної ділянки ОСОБА_1 , позивач звертався до Харківської міської ради щодо зупинення з боку ОСОБА_2 будь-яких дій, які б привели до порушення права користування земельною ділянкою позивачем. На ці звернення була надана відповідь від 03.03.2011 року № 1943/9-11 про те, що «за інформацією управління земельних відносин від 28.02.2011 року № Л-1-3020/1-11.08.39 звернень та документів стосовно оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_1 від гр. ОСОБА_2 до управління не надходило. Рішень щодо надання гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 не готувалось та на розгляд сесії Харківської міської Ради не виносилось». Тобто на момент відповіді (03.03.2011 р.) ОСОБА_1 не міг знати, що в 2015 році ОСОБА_2 порушить його право користування земельною ділянкою та здійснить захват ділянки позивача майже на 8 метрів у його двір. В той час як спірна прибудова на 2011 рік заходила на ділянку позивача приблизно на 2 метри.

Таким чином, перебіг строку позовної давності, щодо порушення прав Позивача починається з моменту, коли особа дізналась про таке порушення. Тобто з моменту отримання інформації про реєстрацію та приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:05:024:0030. Моментом, коли ОСОБА_1 дізнався, що відбулась реєстрація та приватизація вказаної земельної ділянки є отримання ухвали про відкриття провадження по справі № 640/18135/18.

Щодо посилання відповідача на справу № 22-Ц-27644/2011 р.

Відповідач вказує, що нібито аналогічний спір вже розглядався в 2011 році. І ОСОБА_1 звернувся з аналогічним позовом. Однак, це невірне твердження з огляду на наступне: Підставою для звернення з позовом в 2010 році було самочинне будівництво ОСОБА_2 прибудови на території земельної ділянки ОСОБА_1 . І такий факт був встановлений рішенням апеляційного суду Харківської області від 09.02.2011 року по справі № 22-ц-182/2011 р. Підставою для звернення до суду в даній справі є отримання позивачем інформації про реєстрацію та приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 з захватом ділянки ОСОБА_1 в 2013 році майже в чотири рази більше, аніж захват внаслідок самочинної прибудови в 2007 році.

Позовні вимоги в 2010 році заявлялися щодо відновлення меж. І судом відмовлено в цій частині, оскільки межі нібито не встановлювались. В справі № 953/9688/21 ОСОБА_1 заявляються вимоги про встановлення меж земельної ділянки згідно з генеральним планом та відновлення загальної площі земельної ділянки АДРЕСА_2 в розмірі 780 кв.м.

Щодо Акту виконкому Київської районної ради народних депутатів від 26.04.1997 за № Ц-450.

Відповідачем разом з відзивом наданий Акт від 26.04.1997 року № Ц-450 про те, що нібито в 1997 році встановлено переуступку частини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 на користь домоволодіння АДРЕСА_1 , шириною 1,95 м. Однак, неможна вважати наданий «документ» належним доказом, оскільки даний Акт не має печатки органу, який склав цей акт, підписів осіб, які виїжджали на місце, підписів власників, в тому числі підпису власника домоволодіння АДРЕСА_6 ОСОБА_1 .

Натомість, численні документи, які надані суду, підтверджують зворотнє: що земельна ділянка АДРЕСА_2 складає 780 кв.м.:

1) Інвентаризаційна справа по домоволодінню АДРЕСА_2 ;

2) Технічний паспорт домоволодіння АДРЕСА_2 1995 року;

3) Генеральний план;

4) Акт обстеження земельної ділянки від 17.05.2010 р.;

5) Довідка БТІ № 184 від 10.04.2012 року.

Щодо самовільної переуступки між домоволодінням АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 . Відповідач свідомо вводить в оману суд, оскільки домоволодіння АДРЕСА_4 , де нібито відбулась добровільна переуступка належить ОСОБА_9 , дружині відповідача. І нібито збільшення у бік домоволодіння № 6-8 земельної ділянки № НОМЕР_4 насправді маскує збільшення ділянки за рахунок захоплення частини ділянки № НОМЕР_3 .

Щодо залишення без розгляду перших трьох позовних вимог.

Відповідач помиляється, що позовні вимоги про скасування реєстрації земельної ділянки, скасування права власності на ділянку підлягає розгляду в порядку КАС України.

У відповідності до дайджесту судової практики Великої Палати Верховного Суду у справах зі спорів, що виникають із земельних відносин за 2018 рік, наявність права власності, інших речових прав третіх осіб на земельні ділянки, стосовно яких позивачем заявлені вимоги до суб`єктів владних повноважень щодо незаконності їх дій чи бездіяльності, унеможливлює розгляд справи як публічно-правового спору судами адміністративної юрисдикції. Позовні вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, набуті третіми особами, підлягають розгляду як спір про право в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, позивачем вірно обрана предметна юрисдикція

На підставі зазначеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ковкін О.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники відповідачі Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Харківській області в судове засідання не з`явились, надали до суду заяву, з проханням слухати справи без їх участі.

Представники третьої особи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву з проханням слухати справу без участі представник третьої особи.

Заслухавши думку позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку .

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положеньстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено в судовому засіданні та як встановлено рішенням Вищого адміністративно суду України від 11.12.2014 у справі № К/9991/46227/12 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1994 та ухвали апеляційного суду Харківської області від 14.03.2011, якою залишено в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.05.2007 у справі № 2-2144/07, є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 .

З матеріалів інвентаризаційної справи № 30356 вбачається, що ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу № 4541 від 12.02.1996, зареєстрованим УУБ «Культівнест» належав житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер міськБТІ 59993. Житловий будинок знесений.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22.04.2004, посвідченим 8-ю ХДНК, ОСОБА_2 належить житловий будинок літ. «К-1» житловою площею 11,6 кв.м., з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці площею 436 кв.м., по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер міськБТІ 5314537.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова № 42-1 від 07.03.2006 об`єднано житловий будинок літ. «М-3» по АДРЕСА_3 та житловий будинок літ. «К-1» По АДРЕСА_1 в одне домоволодіння та присвоєно єдину поштову адресу: АДРЕСА_1 . (т. 3 а.с. 184-185).

Як зазначає позивач в позовній заяві, 01.10.2018 відповідач ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до нього про зобов`язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Під час розгляду вказаної справи, позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий № 6310136600:05:024:0030, що межує з його земельною ділянкою, якою він володіє на праві постійного користування. Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на підставі приватизації видане 10.08.2015.

Зазначене підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.

Проте, позивач ОСОБА_1 зазначає, що він не надавав згоду ОСОБА_2 на встановлення меж земельної ділянки. З відповіді НВП ТОВ «Навігаційно-геодезичний центр» наданої на запит його адвоката, йому стало відомо, що після обробки кадастрової зйомки від 31.05.2018 встновлено, що існує перетин встановленої межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0748 га з межею суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 17).

Таким чином, оскільки акт прийомки передачі межових знаків складено та підписано після розробки проекту землеутрою та встановлення меж відбулося без участі позивача ОСОБА_2 , що призвело до захоплення відповідачем частини земельної ділянки позивача, він звернувся до суду з позовом та просить скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 10.08.2015 на земельну ділянку № НОМЕР_5 по про. Гнєдича в м. Харкові пл. 0,1 га. Кадастровий номер 6310136600:05:024:0030, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, а також усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою, шляхом встановлення меж земельної ділянки згідно з генеральним планом та відновлення загальної площі земельної ділянки АДРЕСА_2 в розмірі 780 кв.м.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Існують три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 володіє спірною земельною ділянкою із 2006 року, яку отримав відповідно до встановленої законом (в редакції на час виникнення правовідносин) процедури, здійснив всі передбачені законодавством дії для проведення державної реєстрації, а саме: отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 0,1306 га (0,1000 га у приватну власність, 0,3006 га в оренду) (рішення 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 18.05.2011 № 294/11); на замовлення ОСОБА_2 ПП «Тайгер Про» надано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в АДРЕСА_1 ; висновком Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 27.07.2013 № 1469/0/27-13 погоджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 загальною площею 0,1329 га по АДРЕСА_1 та надано земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на умовах, визначених законодавством.

Згідно висновку управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 27.05.2013 № 1469/0/27-13 вбачається, управлінням містобудування та архітектури погоджено проект земельної ділянки ОСОБА_2 загальною площею 0,1329 га по АДРЕСА_1 та надано земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на умовах, визначених чинним законодавством, з урахуванням рішення апеляційного суду Харківської області від 22.12.2011 по справі № 22-ц-27644/2011, рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.01.2012 по справі № 2018/2-1182/11/13 та рішення апеляційного суду Харківської області від 12.03.2012 по справі № 2018/2-1182/11/13. (т. 2 а.с. 34)

Таким чином, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 від 10.08.2015 року на ім`я ОСОБА_2 , фактично позбавляє його права на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, усунення порушення прав позивача щодо неможливості внесення відомомстей про належну йому земельну ділянку до земельного кадастру, не вказує на не визнання чи оспорення відповідачем права власності позивача на земельну ділянку, а тому позбавлення останнього права власності на належну йому земельну ділянку не є пропорційним та співмірним, відтак такий спосіб захисту права не можна визнати ефективним та справедливим.

Відповідно до повідомлення НВП ТОВ «Навігаційно-геодезичний цент» від 18.05.2021 визначено, що роботи по складанню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місці) ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 для надання в ДЗК для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці площею 0,0748 га, в межах, визначених на кадастровий зйомці території домоволодіння від 31.05.2018 виконати не можливо через існуючий перетин з межею суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , зареєстрованою в ДЗК. (т. 1 а.с. 17-18).

Тобто перешкода, яка виникла у позивача, та порушує його право на безперешкодне користування належною йому земельною ділянкою, має технічний характер, та може бути усунена шляхом внесення змін до технічних документацій сторін, чи одного з них, після отримання висновків спеціалістів із земельно-технічних питань проведених на основі огляду земельних ділянок на місцевості в натурі. Вказані обставин, додатково вказують на невірний вибір позивачем способу захисту своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову. (правовий висновок Верховного Суду № 538/2077/21 від 08.04.2024).

Зазначене підтверджує в своїй заяві позивач, який зазначив «огорода між нашими домоволодіннями не змінювалась ні до, ні після приватизації ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ..........; Паркан знаходиться та знаходився на одному і тому ж місці весь цей час, тому ділянка сусіда була занесене до мене у двір у незаконний спосіб».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 360/2066/17 (провадження № 61-14866 св 20) зазначено, що:

«у наведеному рішенні державного кадастрового реєстратора вказані наступні підстави для відмови: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, із рекомендацією державного кадастрового реєстратора звернутися заявнику до організації розробника для виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства»;

…Отже, позивач не позбавлений можливості внести відповідні відомості щодо належної йому земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру у разі виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства, тому є правильними висновки суду апеляційної інстанції, щодо недоведеності позивачем порушення відповідачем його права власності на землю».

Отже, сторонам у справі потрібно усунути технічні помили, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, яке проводилось у різний час, відповідно до порядку, визначеному у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр». Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок потрібно у зв`язку з неможливістю визначення меж, які б відповідали державним актам, можливо, і шляхом зміни площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок обох сторін. При цьому формування нових земельних ділянок не здійснюється, а лише вносяться зміни до відомостей про нові межі земельних ділянок до Державного земельного кадастру. Таке встановлення (відновлення) може бути здійснено за згодою сторін як за фактичним використанням, такі за межами, які сторони погодять між собою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 449/1165/17 (провадження № 61-22096св19) зазначено про те, що згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України). Сторони у позасудовому порядку мають можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачі, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.

Крім того, за змістом статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу для встановлення фактів, які мають значення для справи.

Цивільно-процесуальне законодавство також встановлює окрему відповідальність учасника справі за ухилення від участі у експертизі, призначеної судом.

Зокрема, за змістом статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 21.02.2023 за клопотанням позивача було призначено земельно-технічну експертизу.

На вирішення експертизи позивач просив поставити наступні питання:

1. Чи відповідає площа та конфігурація земельної ділянки АДРЕСА_1 пл. 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310136600:05:024:0030, належної ОСОБА_2 плану зовнішніх меж земельної ділянки згідно Генеральному плані (схемі) від 12.03.1955р., викопійовці з плану будівельного кварталу № 922 на земельну ділянку АДРЕСА_2 до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 184 від 10.04.2012 року та плану земельної ділянки АДРЕСА_1 до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 1001595 від 17.08.2010 р., кадастровим зйомкам території домоволодіння по АДРЕСА_8 , 2011 та 2018 року?

2. Чи існує накладка земельної ділянки АДРЕСА_1 пл. 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310136600:05:024:0030, належної ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_2 пл. 0,078 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 у відповідності до зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеної в Генеральному плані (схемі) від 12.03. 1955р. , викопійовці з плану будівельного кварталу № 922 на земельну ділянку АДРЕСА_2 до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 184 від 10.04.2012 року та плану земельної ділянки АДРЕСА_1 до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 1001595 від 17.08.2010 р., а також кадастровим зйомкам території домоволодіння по АДРЕСА_8 , 2011 та 2018 року?

3. Якщо існує накладка, то вказати в яких розмірах та поворотних точках земельна ділянка АДРЕСА_1 пл. 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310136600:05:024:0030, належної ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку АДРЕСА_2 пл. 0,078 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 ?

4. Чи існують розбіжності в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 пл. 0,1 га, кадастровий номер 6310136600:05:024:0030, а саме по лінії розмежування між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відстані від межі до кутів прибудови та будинку АДРЕСА_1 та розташованих на ній об`єктів (розмір об`єктів, розташування відносно частин світу тощо) в наступних документах: Схематичного зображення виносу на місцевість поворотних точок за адресою АДРЕСА_1 від 13.09.2018 року до Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання; Кадастрового плану земельної ділянки до витягу з ДЗК від 22.10.2013 року, Довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 10.04.2012 року № 184 з викопійовкою з плану будівельного кварталу АДРЕСА_9 , Кадастрово-планової зйомки домоволодіння для розробки обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки АДРЕСА_1 , виконаної НТЦ «ЗІС» 2008 року.; Викопійовки з плату будівельного кварталу № 922 на земельну ділянку АДРЕСА_1 в технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 по вказаній адресі 2009 року; Схеми розташування та межі земельної ділянки АДРЕСА_1 до обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки, погодженої з начальником архітектурного відділу Київського району районним архітектором О.Б.Довбнею; Ситуаційного план до обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки АДРЕСА_1 , погодженої з заступником начальника управління начальника відділу Генерального плану міста Садовським О.М. Якщо є такі розбіжності, то вказати, які саме і як це впливає на визначення поворотних точок земельної ділянки АДРЕСА_1 ?

Витрати по оплаті судової експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 .

Експертиза проведення на була, оскільки згідно з повідомлення експерта не проведена та знята з виконання, оскільки оплата за проведення експертизи не надійшла. (т. 5 а.с. 77).

За клопотанням позивача, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2024, у справі повторно задоволено клопотання позивача та призначено земельно-технічну експертизу, однак відповідно до повідомлення експерта, експертиза знята з виконання, оскільки від ОСОБА_1 не надійшла оплата за проведення експертизи.

За таких обставин, встановивши ухилення від проведення експертизи з боку позивача, суд відмовляє позивачу у встановленні факту, для з`ясування якого експертиза була призначена.

Згідно з частиною 1статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити у повному обсязі.Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем заявлено необґрунтовані, недоведені доказами позовні вимоги.

Щодо клопотання відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача Харківської міської ради про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Таким чином, оскільки в задоволенні вимог позивача відмовлено, суд не вирішує питання про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Оскільки суд прийшов до висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог позивача, як наслідок, з відповідачів на користь позивача судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст. 152 ЗК України, суд

ухвалив:

відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, треті особи: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) про:

визнання недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 10.08.2015, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 пл. 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310136600:05:024:0030;

скасування рішення державного реєстратора Ігнатової Наталії Євгеніївни реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 пл. 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310136600:05:024:0030, індексний номер 23533292 від 10.08.2015 року;

скасування державної реєстрації земельної ділянки АДРЕСА_1 пл. 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310136600:05:024:0030 від 22.10.2013 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області шляхом закриття Поземельної книги;

усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 площею 780 кв.м для обслуговування житлового будинку, шляхом встановлення меж земельної ділянки згідно з генеральним планом та відновлення загальної площі земельної ділянки АДРЕСА_2 в розмірі 780 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 );

Відповідачі: ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 );

Харківська міська рада ( 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7);

Головне управління Держгеокадастру в Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 2 під`їзд, поверхи 8,9);

Третя особа: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків ) (ЄДРПОУ 43315445, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16).

Суддя: Шаренко С.Л.