Постанова

від 12.02.2025 по справі 910/9619/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2025 р. Справа№ 910/9619/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Медведєва К.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024

у справі № 910/9619/23 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

про стягнення 8 076 934,59 грн

ВСТАНОВИВ:

15.06.2023 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - АТ «Дніпрогаз») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (далі - ТОВ «ЙЕ Енергія») про стягнення 8 076 934,59 грн, з яких: 5 714 438,32 грн пені, 342 866,30 грн 3 % річних, 2 018 487,08 грн інфляційних втрат, 1 142,89 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані не своєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з повернення передоплати, внаслідок чого позивачем нараховані пеня, 3%, інфляційній втрати та штраф.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ТОВ «ЙЕ Енергія» вказувало на пункт 7.1 договору, за яким сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

На виконання умов договору відповідач 27.06.2022 повідомив позивача про настання для підприємства з 24.02.2022 обставин непереборної сили (воєнний стан), що унеможливило виконання зобов`язань за договором.

При цьому відповідач послався на пункт 7.3 Договору, за яким строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, а з урахуванням додаткової угоди від 28.06.2022 № 22 та пункту 7.3 Договору продавець має право не повертати переплату, а на суму наявної переплати має право поставити природний газ в строк до останнього числа дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України.

На думку відповідача, строк виконання ним зобов`язань автоматично відкладається на весь час, протягом якого діють форс-мажорні обставини (воєнний стан), тому і строки на повернення переплати відкладаються на строк дії форс-мажорних обставин, а отже, позовні вимоги в частині стягнення коштів є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також ТОВ «ЙЕ Енергія» подало до суду клопотання про зменшення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, в якій просило зменшити заявлені до стягнення грошові кошти на 90% до 807 699,46 грн.

Вказане клопотання мотивоване початком повномасштабних військових дій Російської Федерації проти України.

Відповідач просив при вирішенні спору врахувати баланс інтересів обох сторін, а також значний обсяг відповідальності відповідача, що є непропорційним вчиненим ним порушенням умов договору і зважати на недоведеність позивачем наявності у останнього збитків, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору. На думку відповідача зменшення розміру неустойки запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, до якого застосовуються штрафні санкції, та, у разі прийняття рішення про обґрунтованість позовних вимог та стягнення штрафних санкцій, просив зменшити пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати на 90% до 807 699,46 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/9619/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «ЙЕ Енергія» на користь АТ «Дніпрогаз» 5 714 438,32 грн пені, 342 866,30 грн 3 % річних, 2 018 487,08 грн інфляційних втрат, 1 142,89 грн штрафу, 121 154,02 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань несвоєчасно повернув позивачу авансовий платіж в сумі 134 565 805,66 грн, тому у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, умов пунктів 6.3, 6.4 Договору, позивач вправі був стягнути такий платіж разом із нарахованими пені, штрафом, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 21.02.2023 по 23.03.2023 у виконанні грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку поданих позивачем розрахунків, заявлених до стягнення сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що їх розрахунок проведений правильно, відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства, відтак підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд першої інстанції не вбачав об`єктивних підстав для звільнення відповідача від оплати або зменшення відносно нього розмір пені, штрафу 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем.

Не погоджуючись із висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття рішення, ТОВ «ЙЕ Енергія» 21.02.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, а також з порушенням норм процесуального права.

За доводами скаржника, місцевий господарський суд при вирішенні спору у даній справі не надав належної оцінки доводам відповідача стосовно того, що позивач звернувся із заявою про повернення коштів в період дії форс-мажорних обставин, і не врахував додаткову угоду №2 та пункт 7.3 Договору, відповідно до яких у відповідача не виникло обов`язку повертати покупцю здійснений ним платіж, оскільки умови договору дозволяли продавцю поставити природний газ у строк по останнє число дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України. На виконання умов 7.1 Договору листом № 167-сл-1694-0622 від 27.06.2022 відповідач повідомив позивача про настання для нього з 24.02.2022 обставин непереборної сили, що позбавили його можливості виконати поставку, та надав на підтвердження цих обставин копію відповідного документу Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), з посиланням на офіційний сайт ТПП України: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf.

Скаржник наголошував на тому, що оскаржуване рішення не містить аргументів про відхилення цих доводів відповідача.

06.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «ЙЕ Енергія», а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.10.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 910/9619/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

31.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла господарська справа № 910/9619/23.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 для апеляційного розгляду справи № 910/9619/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 справу № 910/9619/23 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 призначено на 18.12.2024 о 13:40 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 відкладено на 12.02.2025.

07.02.2025 від представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» - адвоката Тімановського Володимира Миколайовича до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому викладено прохання надати можливість участі адвоката Медяного Олексія Юрійовича по справі № 910/9619/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проведення судового засідання здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua/.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 клопотання представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» - адвоката Тімановського Володимира Миколайовича від 07.02.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції адвоката Медяного Олексія Юрійовича - задоволено. Повідомлено учасників справи, що судове засідання по справі № 910/9619/23 відбудеться 12.02.2025 о 12:40 год. в режимі відеоконференції.

У судове засідання 12.02.2025 з`явились представники позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача.

Розглянувши доводи апелянта, заслухавши позицію позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 та направляючи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, зазначив, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи скаржника щодо прийняття судом рішення без наведення будь-якої аргументації щодо відхилення доводів відповідача, в т.ч. і щодо клопотання про зменшення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2020 між ТОВ «Єгаз» (яке було перейменовано на ТОВ «ЙЕ Енергія» (продавець) та АТ «Дніпрогаз» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 12А167-131-20, за умовами пункту 1.1 якого (з урахуванням додаткової угоди від 28.06.2022 № ДУ-22/12А167-131-20) продавець зобов`язується передати у власність покупцю з жовтня 2020 року по останнє число дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами та доповненнями) природний газ (далі - газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору обсяг газу, який повинен передаватися продавцем та прийматися покупцем за цим договором, становить 22 000 000,00 м куб. Обсяг передачі-приймання газу в розрізі газових діб визначається покупцем у добовій заявці в рамках договірного обсягу відповідно до цього договору. Обсяги газу та періоди поставки, що планується передати за Договором (далі-планований обсяг), можуть змінюватися сторонами протягом періоду постачання.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що оплата замовленого обсягу газу за договором здійснюється покупцем на рахунок продавця виключно грошовими коштами у національній валюті України (гривні) протягом 120-ти (сто двадцяти) робочих днів після закінчення кожного окремого місяця постачання обумовленого договором. Покупець має право здійснити попередню оплату.

Згідно з п. 5.4 Договору сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць або повертається покупцю на його письмову вимогу протягом 3-х банківських днів з дати пред`явлення вимоги покупцем продавцю. Сторони погодили, що датою пред`явлення вимоги, відповідно до цього пункту, вважається дата відбитку штампу поштового відділення зв`язку відправника на описі вкладення у цінний лист.

Підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2021, з урахуванням здійсненої поставки за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 № РГК 82003307, підтверджує, що АТ «Дніпрогаз» вніс попередню оплату у сумі 134 565 805,66 грн.

15.02.2023 АТ «Дніпрогаз» пред`явило ТОВ «ЙЕ Енергія» вимогу № 45/17/1-02 про повернення грошових коштів у сумі 134 565 805,66 грн, яку відповідно до умов пункту 5.4 договору відповідач мав виконати протягом 3-х банківських днів з дати її пред`явлення.

ТОВ «ЙЕ Енергія» згідно з платіжною інструкцією № 1569325 вказані кошти повернуло позивачу 24.03.2023.

Ці обставини були правильно встановлені судом першої інстанції і відповідач їх не заперечував. Натомість в апеляційній скарзі відповідач зайняв іншу правову позицію вказавши на те, що строк на повернення переплати відкладено на строк дії форс-мажорних обставин (воєнного стану), за домовленістю сторін.

Однак з такою правовою позицією апеляційний господарський погодитися не може з таких мотивів: по-перше, в силу правила про процесуальну заборону суперечливої поведінки (естопель) відповідач, який визнав наявність у нього цивільного обов`язку повернути суму попередньої оплати покупцю на вимогу останнього, не може заперечувати правомірність власних дій з такого повернення ; по-друге, повернення попередньої оплати, чи прийняття товару на суму здійсненої попередньої оплати є виключним правом покупця, установленим ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Покупець висловив свою позицію волю і реалізував надане йому законом право на повернення сплаченої ним попередньої оплати, направивши продавцю вимогу за № 45/17/1-02.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Суд першої інстанції, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позов про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат слід задовольнити у повному обсязі, оскільки зазначені розрахунки є арифметично правильними та обґрунтованими.

Оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат не переглядається, з огляду на відсутність в апеляційній скарзі доводів стосовно неправильності проведених позивачем та судом першої інстанції розрахунків пені, штрафу, 3% річних та інфляційних.

З мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції не вбачав об`єктивних підстав для звільнення або зменшення розміру пені, штрафу 3 % річних та інфляційних втрат заявлених позивачем до стягнення з відповідача.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, відповідач вказував, що місцевим господарським судом не надано аргументації щодо відхилення його доводів.

На вказані доводи звернув увагу суд касаційної інстанції, в т.ч. і на відсутність аргументації відхилення клопотання про зменшення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат та відправив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Досліджуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат на предмет наявності підстав для його задоволення, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

За змістом частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Главою 24 Господарського кодексу України (далі - ГК України) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 ГК України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У спорі позивач не просив стягнути збитки, завдані простроченням відповідачем грошового зобов`язання, отже для задоволення відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки законних підстав не було.

Відповідачем не наведено у клопотанні фактів, які б могли бути оцінені судом як виключні, незалежні від волі відповідача важкі обставини, які об`єктивно перешкодили йому належним чином виконати грошове зобов`язання, тим більше, що в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник у грошовому зобов`язані не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання, адже презюмується, що у державі завжди є в обігу грошові кошти. Військовий стан на грошовий обіг в державі не вплинув, а доказів зворотного не існує.

Разом з тим відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнути відповідальності, що призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Колегією суддів враховано, що заявлені позивачем до стягнення 8 076 934,59 грн (сукупний розмір пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штраф) становлять лише 6 % від суми коштів у розмірі 134 565 805,66 грн, які відповідач понад місяць утримував у себе без належної на це правової підстави.

Відтак, суд апеляційної інстанції, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, не встановив підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Отже висновок суду першої інстанції про відсутність об`єктивних підстав для звільнення або зменшення розміру пені, штрафу 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, є правильним.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 шляхом доповнення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Підставою для зміни судового рішення згідно з ч.1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, зміна його мотивувальної частини.

За встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте мотивувальну частину рішення господарського суду у даній справі слід змінити із викладенням її в редакції даної постанови із залишенням в силі його резолютивної частини.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, із залишенням в силі його резолютивної частини.

3. Матеріали справи № 910/9619/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.02.2025.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко