Постанова

від 22.01.2025 по справі 911/2196/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 911/2196/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Короля Д.А.

представники:

від прокуратури: Карнов А.О.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Верхотуров О.О.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024

за заявою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову

у справі № 911/2196/24 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокуб"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та скасування їх державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (позивача) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокуб" (відповідача) про:

- витребування на користь держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельних ділянок лісогосподарського призначення: площею 19,6388 га з кадастровим номером 3223187700:05:021:0001, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223187700:05:021:0132, площею 22,6581 га з кадастровим номером 3223187700:05:027:0061 та площею 0,0994 га з кадастровим номером 3223187700:05:026:0002;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок: площею 19,6388 га з кадастровим номером 3223187700:05:021:0001, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223187700:05:021:0132, площею 22,6581 га з кадастровим номером 3223187700:05:027:0061 та площею 0,0994 га з кадастровим номером 3223187700:05:026:0002 (спірні земельні ділянки), що розташовані в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Козинської селищної територіальної громади Обухівського району Київської області.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У заяві про забезпечення позову № 12/2-695вих-24 від 20.08.2024, прокурор просив суд першої інстанції:

- накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187700:05:021:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2725564032231), 3223187700:05:021:0132 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2725540632231), 3223187700:05:027:0061 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2725832132231) та 3223187700:05:026:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2725865832231);

- заборонити відповідачу та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223187700:05:021:0001, 3223187700:05:021:0132, 3223187700:05:027:0061 та 3223187700:05:026:0002 (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання, реєстрації об`єктів нерухомості в межах земельних ділянок тощо);

- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код 00015622) та його територіальним органам, ДП "Національні інформаційні системи" (ідентифікаційний код 39787008), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та / або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та / або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223187700:05:021:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2725564032231), 3223187700:05:021:0132 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2725540632231), 3223187700:05:027:0061 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2725832132231) та 3223187700:05:026:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2725865832231).

В обґрунтування, як позовних вимог, так і заяви про забезпечення позову, прокурор посилався на обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають в постійному користуванні третьої особи у справі - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (як правонаступника Державного підприємства "Київське лісове господарство") для потреб лісового господарства та право розпорядження якими належить позивачу, із власності держави, у зв`язку з їх державною реєстрацією на праві власності за відповідачем, внаслідок чого дійсні власник та землекористувач позбавлені можливості користуватися і розпоряджатися спірними земельними ділянками для потреб лісового господарства.

За доводами прокурора, у разі відчуження, поділу, об`єднання спірних земельних ділянок із кадастровими номерами 3223187700:05:021:0001, 3223187700:05:021:0132, 3223187700:05:027:0061 та 3223187700:05:026:0002, подальшого будівництва на них об`єктів нерухомості, у тому числі незавершеного будівництва на цих земельних ділянках та подальшої реєстрації таких об`єктів нерухомості в межах спірних ділянок або здійснення інших реєстраційних дій відносно них (реєстрації речових прав на нерухоме майно чи похідних від права власності) подальше виконання судового рішення щодо повернення всією площі спірних земельних ділянок буде неможливим.

Відтак, на думку прокурора, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не призведе до ефективного захисту, поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, за захистом яких звернулася прокуратура.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2196/24 відмовлено у задоволенні заяви першого заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову.

Приймаючи вказану вище ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не надано суду будь-яких документальних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, перший заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2196/24, та прийняти нове рішення про задоволення заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення позову.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурором долучено належні і допустимі докази наявності обґрунтованих ризиків відчуження, поділу, об`єднання, а також забудови спірних земельних ділянок.

Зокрема, прокурор наголошує на тому, що наявними у справі доказами підтверджується факт активних дій відповідача у минулому році щодо зміни конфігурації та кадастрових номерів цих ділянок.

Таким чином, на переконання прокурора, у разі припинення існування спірних земель як об`єктів цивільних прав з огляду на дії відповідача, прийняте у майбутньому судове рішення по суті у даній справі не виконається.

До Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов лист про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме:

- листа Київської обласної прокуратури від 09.01.2025 № 12/2-32вих-25;

- листа Державної установи "Київський слідчий ізолятор" від 09.12.2024;

- доручення Київської обласної прокуратури від 28.11.2024 № 12/2-4278вих-24;

- листа Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.01.2025 № 571-2025;

- пояснення Успенського О.Ю. від 26.12.2024;

- листа Київської обласної прокуратури від 14.01.2025 №12/2-47 і розписки;

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024, апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2196/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 витребувано з суду першої інстанції матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 13.09.2024 по справі № 911/2196/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2196/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, до якої долучено докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу, відповідачу та третій особі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2196/24; розгляд апеляційної скарги призначено 22.01.2025.

В судове засідання, яке відбулося 22.01.2025, з`явився прокурор та представник відповідача.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Враховуючи, що явка інших учасників по справі у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності інших учасників по справі.

Дослідивши лист прокурора про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, без мотивування причин, за яких відповідний лист не міг бути поданий в строк зазначений в ухвалі суду апеляційної інстанції від 24.12.2024, судова колегія зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи, що прокурором не було порушено питання про поновлення строку на подання його листа про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про залишення без розгляду листа прокурора про долучення до матеріалів справи додаткових доказів

Судова колегія констатує, що відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу викладено клопотання про поновлення процесуального строку на його подання, пропуск якого мотивовано тим, що відповідач ознайомився з текстом апеляційної скарги лише 06.01.2025 за результатами ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 4 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідно до висновків, наведених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2020 у справі № 1-7/158-09-3124: "Верховний Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Також, до клопотання чи заяви повинні бути додані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами."

Колегія суддів наголошує, що апеляційне провадження відкрито ухвалою від 24.12.2024, яку отримано відповідачем 25.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку 25.01.2025 електронного документа (ухвали суду від 24.12.2024) в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокуб". Відтак, відзив ним мав бути поданий у строк до 30.01.2025.

Таким чином, відповідачем не доведено відповідними доказами того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений судом строк у заявника не було можливості.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про відмову у поновленні строку для подачі відзиву та додаткових доказів, тому відзив відповідача до уваги судом апеляційної інстанції не приймається.

Прокурор та представник відповідача у судовому засіданні підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За правилами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову виступає як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичних або фізичних осіб, і може застосовуватись на будь-якій стадії процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З огляду на викладені вище норми процесуального законодавства, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що оскільки у даному випадку прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст. 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що прокурором не надано суду будь-яких доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні земельні ділянки майно та заборони вчиняти певні дії, ні доказів вчинення відповідачем реальних (конкретних) дій, направлених на відчуження спірних земельних ділянок на користь третіх осіб чи внесення змін, вчинення реєстраційних записів щодо вказаних спірних земельних ділянок в державних реєстрах, які унеможливлять виконання рішення суду.

При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано, що прокурором не надано суду будь-яких документальних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, припущення прокурора, що відповідачем можуть бути вчинені дії щодо розпорядження спірними земельними ділянками через відчуження, поділ, об`єднання, а також забудову спірних земельних ділянок є безпідставними та такими, що жодним чином не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що прокурором не наведено доказів того, що відповідачем фактично вчиняються дії стосовно забудови земельної ділянки, проведення земельних робіт. Натомість прокурор у апеляційній скарзі лише висловив припущення можливого, в майбутньому, відчуження земельної ділянки та проведення земельних робіт, тоді як забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судова колегія зазначає, що наслідком вжиття обраних прокуратурою заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на спірні земельні ділянки, заборони відповідачу, іншим особам та суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти певні дії (проводити будівельні роботи та вчиняти реєстраційні дії) призведе до порушення балансу інтересів, а саме співвідношення між можливими негативними наслідками від невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову, з урахуванням прав та інтересів про захист яких подано позов, із негативними наслідками, які можуть настати від вжиття цих заходів для відповідача та осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням доведеності, розумності і співмірності його вимог стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення позову.

Зважаючи на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваної ухвали.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2196/24 - без змін.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2196/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повна постанова складена 25.02.2025.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко