Постанова

від 26.02.2025 по справі 904/1313/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1313/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф.,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 (суддя Татарчук В.О.)

у справі № 904/1313/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (Дніпропетровська обл., м. Павлоград)

про стягнення 43 240,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство (далі - АТ) "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - Залізниця) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - Товариство) про стягнення 43 240,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправильним зазначенням відповідачем, як вантажовідправником, маси вантажу у накладній № 47602040 (вагон № 67389346), наслідком чого є підстави для нарахування штрафу відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Рішенням Господарський суд Дніпропетровської області від 27.05.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Залізниці 43 240,00 грн штрафу та 3 028,00 грн судового збору за подання позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог щодо невідповідності маси вантажу у накладній № 47602040 (вагон № 67389346) зазначеної вантажовідправником, у зв`язку з чим стягнуто з відповідача заявлений позивачем штраф.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що матеріали справи не містять доказів невідповідності внесених вантажовідправником даних на момент прийняття Залізницею вагону до перевезення, в той же час збільшення маси вантажу (вугілля кам`яного) було виявлено на попутній станції, а не на станції відправлення, і таке збільшення виникло з обставин, які не залежали від вантажовідправника, а саме з причин потрапляння дощових опадів у відкритий вагон з вантажем, у зв`язку з чим збільшився вміст вологи вугілля, що підтверджується наданими відповідачем доказами, які помилково неприйнятті судом першої інстанції до уваги. Також відповідач не погоджувався з висновками господарського суду щодо звернення позивача з даним позовом в межах строку позовної давності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.08.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про витребування у позивача копії зведеного порівняльного протоколу зважування поїзда № 9565 з індексом 4546-028-4931 (із зазначенням фактичної маси по кожному вагону) на тензометричних динамічних вагах станції Павлоград І у добу 25.06.2023, з огляду на необхідність дослідження факту збільшення ваги у всіх 57 вагонах (зокрема, і вагону 67389346) поїзда № 9565 під час перевезення.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки зведений порівняльний протокол зважування поїзда із зазначенням фактичної маси по кожному з 57 вагонів на тензометричних динамічних вагах станції Павлоград І не стосується предмету даного спору, враховуючи, що дослідженню підлягає вказана вантажовідправником маса вантажу у накладній 47602040 (вагон № 67389346) та зафіксовані Залізницею у комерційному акті дані щодо невідповідності маси цього вантажу.

13.08.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки справа потребує детального розгляду та з`ясування всіх обставин, які є винятковими серед аналогічних спорів.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Позов у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин, предмет доказування та наявні у справі докази не вимагають проведення судового засідання з повідомленням або викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Водночас клопотання скаржника не містить належних та достатніх доводів щодо неможливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи, тож апеляційний суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з викликом учасників.

29.08.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Укрзалізниця" (далі - перевізник) відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 засвідчило прийняття від ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - замовник/вантажовідправник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір) його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з пунктом 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накладною.

У червні 2023 року зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Добропілля Донецької залізниці ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправлення вагону № 67389346 за залізничною накладною № 47602040, в якій вказано масу вантажу, визначену відправником, зокрема, у вагоні № 67389346 - 68 800 кг; провізна плата 8 648,00 грн.

Після прибуття вагону на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці виявлено, що зазначена в накладній № 47602040 маса вантажу у вагоні № 67389346 фактично складає 70 200 кг, брутто 91 400 кг, тара 21 200 кг, що на 1 400 кг більше, ніж вказано у накладній та на 1 200 кг більше, ніж вантажопідйомність, про що складено комерційний акт № 454502/16 від 26.06.2023.

Згідно з комерційним актом № 454502/16 від 26.06.2023 проводилось контрольне зважування вагону № 67389346, що прибув по відправці, вказаній на звороті даного акту.

В документі значиться: вугілля кам`яне марки Г-газовий, навалом, вантаж розміщено та закріплено згідно п. 3.1 гл. 14 додатку 3 до СМГС, розрівняний і маркований повздовжніми борознами, у твердому стані. Нетто - 68 800 кг, тара з документу - 21 800/21 200 кг. В дійсності виявилося: вантаж вугілля, брутто - 91 400 кг, тара з документу - 21 800/21 200 кг, нетто - 70 200 кг, що більше маси зазначеної в документі на 1 400 кг та вантажопідйомності на 1 200 кг. Зважування проводилось на справних повірених 150 т вагонних вагах № 10 ст. Павлоград-1 (повірка 11.07.2022) без відчеплення, при повній зупинці агентом комерційним Новікова С.Н. в присутності ДС Мордас В.І., старший приймальник поїздів Колісник Н.А., ОВР Аксененко Д. Навантаження нижче рівня бортів на 20 см, вантаж маркований повздовжніми борозними, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон в технічному відношенні справний, бездверний, люки зачинені, течі та слідів течі вантажу немає. Начальник вантажного району по штату відсутній.

Позивачем складено акт загальної форми ГУ-23 № 85 від 26.06.2023 в якому також вказано, що розходження у масі перевищує норму граничного розходження у визначеній масі нетто згідно п. 27 р. 8 ППГ та загрожує безпеці руху. Надлишок вантажу було вивантажено з наведеного вагону відповідно до листа № 1/2375 від 27.06.2023.

За твердженням позивача, викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача, відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України, штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі 43 240,00 грн.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача та задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів переглядаючи спір зазначає наступне.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу (далі - ГК) України, яка кореспондується з частиною 2 стаття 908 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт").

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 із змінами та доповненнями (далі - Статут залізниць України), визначає обов`язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (частина 1 статті 908 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).

Згідно статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (частина 1 статті 22 Статуту залізниць України).

Частинами 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (частини 1 та 2 статті 24 Статуту залізниць України).

Зі змісту частини 4 статті 52 Статуту залізниць України випливає, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).

Згідно з пунктом 3 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Відповідно пункту 4 Правил складання актів комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Матеріалами справи підтверджується, що по прибуттю вагону на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці було проведено контрольне зважування вагона № 67389346, за результатами якого було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що складено комерційний акт № 454502/16 від 26.06.2023.

Вказаний комерційний акт за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, оформлений та підписаний повноважними особами Залізниці.

Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644) якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Як вірно встановлено господарським судом, комерційним актом № 454502/16 від 26.06.2023 підтверджується перевезення у вагоні № 67389346, відправленого відповідно до накладної № 47602040, маси вантажу на 1 400 кг більше, аніж вказано у накладній.

Пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту залізниць України).

В силу положень статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи засвідчення у комерційному акті у встановленому порядку факту того, що маса вантажу (вугілля) у вагоні становить на 1 400 кг більше, ніж маса, зазначена у документі (накладній), судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 43 240,00 грн, який розрахований виходячи із встановленої провізної плати вантажу у вагоні, яка згідно з накладною № 47602040 складає 8 648,00 грн.

Доводи апелянта про зміну якісного показника вугілля у зв`язку з попаданням у вагон дощових опадів, які спричинили збільшення ваги, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів" № 644 від 21.11.2000, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2.6 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.

Отже, Правилами встановлено імперативні норми, де чітко виокремлено межу (граничне розходження визначення маси нетто), вихід за яку, передбачає накладення на відправника штрафу. Більше того, тип вантажу, що перевозився у зазначеному вагоні - вугілля кам`яне, знаходиться у переліку вантажів, які дозволено перевозити у вагонах відкритого типу згідно з Правилами перевезення вантажів.

Чинним законодавством не передбачений механізм, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону; фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо, пористість, гігроскопічність тощо).

Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких не можливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості. Тобто, відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості, пройшов дощ, і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість.

Відтак, дані викладені в інформації Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології № 994-04-65/994-04 від 26.07.2023 є узагальненими та середньостатистичними (інформація наявна лише за велику частину місцевості в цілому, а не за його окремий район, вулицю тощо), а тому така інформація не може слугувати належним доказом збільшення маси вантажу у вагоні через погодні умови.

Враховуючи викладене, наведений документ не є належним та допустимим доказом факту перевищення вказаної у накладній № 47602040 ваги вантажу за рахунок дощових опадів, оскільки в інформації зазначено лише про кількість опадів по шляху прямування вагону, проте вона не підтверджує потрапляння води у зазначений вагон у кількості, що спричинило збільшення вантажу на 1 400 кг.

До того ж, слід зазначити про те, що, як зазначав відповідач, згідно з Посвідченням про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) № 1475 від 25.06.2023, складеного ТОВ "Вуглехімічна лабораторія", вміст вологи у вугіллі, яке було завантажене, зокрема, у вагон № 67389346 та передано до перевезення, складав 11 %.

Відповідно до акту № 1184 від 27.06.2023 відбору та підготовки проб вугілля представниками ТОВ "Вуглехімічна лабораторія" проведено відбір об`єднаної проби вугілля з 1-го залізничного вагона № 67389346. 27.06.2023 зразки взятих проб надійшли до лабораторії ТОВ "Вуглехімічна лабораторія", де з ними проводилися випробування (протокол випробувань № 26), за результатами яких виявилось, що показник "волога" вугілля становить 13,7%.

Тобто, за твердженням відповідача, зазначене свідчить про перебування вантажу під впливом негативних природних умов, що виключає вину вантажовідправника у збільшенні маси вантажу та, відповідно, підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

Проте, вказані посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) № 1475 від 25.06.2023, акт № 1184 від 27.06.2023 відбору та підготовки проб вугілля складено представниками лише ТОВ "Вуглехімічна лабораторія". Доказів, які б свідчили про те, що представник позивача брав участь у відборі проб, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, протокол випробувань № 26 від 27.06.2023, складений за результатами проведення випробувань зразків, відібраних на підставі вказаного вище акту, не може слугувати належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України в підтвердження наведених відповідачем обставин.

Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Разом з цим вантаж було прийнято до перевезення шляхом візуального огляду, тож Залізниця не могла знати про вологість та масу зазначеного вугілля, а тим більше про відсоток такої вологості.

Щодо заявленої відповідачем у відзиві на позов заяви про застосування шестимісячного строку спеціальної позовної давності відповідно до частини 5 статті 315 ГК України та статті 137 Статуту залізниць України.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина 1 статті 258 ЦК України).

Позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову (стаття 137 Статуту залізниць України).

Для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк (частина 5 статті 315 ГК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 статті 267 ЦК України).

Водночас, за приписами частини 1 статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, пунктом 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Про порушення свого права позивач дізнався при складенні комерційного акту № 454502/16 від 26.06.2023, яким виявлено невідповідність фактичної маси вантажу зазначеній масі вантажу вантажовідправником у відповідній накладній, в той час, як позовна заява надіслана позивачем до суду 20.03.2024, про що свідчить відмітка відділення поштового зв`язку на поштовому конверті, а отже строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду не пропущений позивачем.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, а отже апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 у справі № 904/1313/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 у справі № 904/1313/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяВ.Ф.Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяЮ.Б.Парусніков