Рішення

від 17.02.2025 по справі 541/1922/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1922/24

Номер провадження 2/541/65/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 лютого 2025 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Шатілової Л.Г.,

секретаря судових засідань Гуриної В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Долженко О.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Жиліної О.В.,

представників виконавчого комітету Миргородської міської ради, як органу опіки та піклування- Дороганя М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді в порядку загального провадження в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, стягнення аліментів, третя особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради (як орган опіки та піклування),

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі частки з усіх видів доходу ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач по справі є рідною бабусею ОСОБА_3 , останній з 2018 року проживає з нею (позивачем) та її чоловіком ОСОБА_5 . Мати дитини ОСОБА_2 вихованням дитини не займається, не піклується про стан здоров`я сина, не приймає участі у його вихованні та розвитку. У зв`язку з ухиленням ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, наказом №42/24 від 09.04.2024 року відділу «Служби у справах дітей» Миргородської міської ради, ОСОБА_3 було тимчасово влаштовано до її (позивача) родини за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 облаштовані всі належні умови для проживання. ОСОБА_2 добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає, отримує кошти по втраті годувальника після смерті батька дитини, але витрачає їх на власні потреби, а не на потреби дитини.

Ухвалою судді від 28.05.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання .

09.08.2024 року на адресу суду позивач подав уточнену позовну заяву зі збільшеними вимогами. Просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 призначивши її його опікуном . Стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі частки з усіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

26.08.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Жиліної О.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому остання просила відмовити в задоволені позовних вимоги з підстав викладених в ньому (а.с.68-70).

03.09.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Долженко О.М. надійшла відповідь на відзив в якому остання вважала, що є всі обґрунтовані підстави для задоволення позову у зв`язку з чим просила їх задовольнити (а.с.84-86).

06.09.2024 року від представник відповідача ОСОБА_2 - адвоката Жиліної О.В. надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому остання просила залишити відповідь представника позивача - адвоката Долженко О.М. без розгляду та повернути заявнику (а.с.88-89).

09.09.2024 року від представника позивача адвоката Долженко О.М. надійшла заява, в якій остання просила поновити строк на подачу відповіді на відзив (а.с.98).

Ухвалою суду від 09.09.2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

04.12.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Жиліної О.В. надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат до мінімальної розумної суми (а.с.139-140).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що відповідач ОСОБА_2 є її колишньою невісткою, неприязних стосунків між ними не має. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її онук. Спочатку жили добре, потім життя не склалося і вони з сином розірвали шлюб. В травні 2018 року відповідач привезла сина ОСОБА_8 на роботу до ОСОБА_4 ( батька дитини) і там його залишила, з того часу онук проживає з нею. ІНФОРМАЦІЯ_2 її син- ОСОБА_4 помер. На даний час онук ходить в школу в 5-й клас, забезпечений всім необхідним. Дитина маму любить, питає за неї, але остання прийде хвилин на 15 і йде. Зі школи ОСОБА_2 дитину не забирає, на батьківські збори не ходить, живе за рахунок пенсії по втраті годувальника, кошти на утримання дитини не перераховує. Повідомила, що коли був поданий позов до суду, ОСОБА_2 активізувалася, купила дитині бутси, на день народження подарувала екзотичного папугу.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Долженко О.М. позовні вимоги підтримала, просила їх задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві, зазначила, що дитина страждає від такої материнської любові, наголосивши, що відповідач сама зазначила, що якщо не бачитиме дитину, то дуже страждати від цього не буде.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що в неї з сином стосунки як матері і дитини доброзичливі. Не заперечувала, що уроки з дитиною не вчить, одяг не купує, бо дитина каже, що в нього все є, подарунки які він хотів вона йому придбала. Стосовно спілкування зазначила, що мало цікавиться дитиною, оскільки він проживає з бабусею . Коли забирає його зі школи, то вчитель телефонує до бабусі дізнатися чи можна ОСОБА_8 віддати їй. Повідомила, що на даний час вона знайшла офіційну роботу в м.Полтаві, отримує дохід, проживає в с.Розсошенці, де винаймає квартиру. На запитання чи готова вона до себе забрати дитину - відповіді не надала.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Жиліна О.В. просила відмовити в задоволені позову зазначивши, що стороною позивача не доведено невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків , відповідач виконує свої материнські обов`язки в міру свого потенціалу, цікавиться дитиною, зустрічається з нею, передає продукти харчування, купує одяг та домашніх улюбленців. Дитина любить свою маму, хоче з нею спілкуватися. Додатково просила зменшити судові витрати, як такі, що є завищеними.

Представник органу опіки та піклування вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, пояснив, що ними неодноразово остання запрошувалася на комісію, але ніколи не з`являлася повідомивши в телефонному режимі службу про те, що не вважає це за доцільне.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 виховує свого онука з малечку, з цією сім`єю близько знайома і часто у них буває, бачить дитину, робить з ним уроки. Зазначила, що ОСОБА_2 не знає що любить дитина, подарувала на день народження папугу, але не взяла до уваги, де цей папуга буде жити, і чим його годувати. Обіцяла сина звозити в ігроленд, але так і не приїхала за ним, така ж ситуація була і з обіцянкою зводити на річку. Дитина допитлива, має свою точку зору, всім забезпечений бабуся ніколи не заперечувала проти спілкування матері з дитиною.

Заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ч.1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.2 ст.150 СК України батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей, а за ухилення від виконання своїх обов`язків, відповідно до ст.164 СК України, можуть бути позбавлені батьківських прав.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про захист прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 1989 року та ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини визначено, що батько( -ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10). Згідно копії наказу №42/24 від 09.04.2024 року виданого відділом «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області Ксьонза Єгора Олександровича тимчасово влаштовано до родини бабусі ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , на період вирішення питання подальшого влаштування дитини (а.с.15). Згідно акту підтвердження фактично місця проживання від 26.04.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12). Згідно копії довідки від 29.04.2024 року №05-04-02/169 виданою ОЗО «Миргородська гімназія №3 Миргородської МР» встановлено, що зв`язок з учителем підтримує і ходить на батьківські збори ОСОБА_1 , мама ОСОБА_10 до гімназії ( до ОСОБА_8 ) приходить зрідка, іноді - після закінчення уроків (а.с. 13). Відповідно до копії довідки лікаря педіатра ОСОБА_11 , виданої 23.04.2024 року, встановлено, що лікуванням та профілактичними оглядами ОСОБА_3 займається бабуся- ОСОБА_12 , мати ОСОБА_13 лікуванням дитини не займається (а.с.14). Згідно копії Акту обстеження умов проживання від 09.04.2024 року встановлено, що ОСОБА_7 проживає разом з ОСОБА_12 та її чоловіком ОСОБА_5 у власному приватному будинку, у дитини є окрема кімната і все необхідне для повноцінного життя. Зі слів ОСОБА_12 дитина проживає разом з ними з 2018 року, мати іноді приходить і приносить молоко та печиво (а.с.19).

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Жиліною О.В. були надані фіскальні чеки на придбання продуктів харчування для ОСОБА_3 з квітня по серпень 2024 року (а.с.80-83).

Пунктом 18 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року наголошено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до позиції Верховного Суду, сформованої у справах №757/2025/19 від 06.05.2020 року, №464/6203/14-ц від 30.06.2021 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Частинами 4 та 5 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині 6 цієї статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини оскільки такий не порушує прав та обов`язків жодного з батьків.

При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.

Виконавчим комітетом Миргородської міської ради надано висновки про доцільність встановлення піклування , а саме призначити ОСОБА_1 опікуном над своїм малолітнім онуком ОСОБА_3 у разі позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 та висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26, 114).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Судом встановлено, що відповідач з сином не проживає з 2018 року, іноді бачиться з ним короткий проміжок часу ( що не заперечується відповідачем) , без поважних причин та свідомо не виконує свої батьківські обов`язки з виховання малолітнього сина та його утримання , не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, дитина не отримує від матері жодної допомоги для морального та фізичного розвитку, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом. Відповідачем не вживалося жодних дій, щоб забрати дитину жити до себе.

Доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача брати участь у вихованні та розвитку дитини, відповідач не надав. Суд відхиляє докази надані стороною відповідача у вигляді чеків на продукти харчування для дитини, оскільки останні не містять інформацію про те, чи це придбавалося для особистих потреб чи потреб дитини. Лише той факт, що відповідач не визнав позов та висловив бажання брати участь у вихованні дитини, не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити свою поведінку відносно сина.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), згідно з якими: «Самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи».

Також у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20) зроблено такий висновок: «… Лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав».

У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, виходив із того, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, саме лише заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дитини, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_3 , тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав підлягає до задоволення.

Відповідно до положень статті 167 Сімейного кодексу України дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, може бути передана родичам за їхньою заявою, у тому числі бабусі.

Згідно з частиною 3 статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Малолітній ОСОБА_3 позбавлений батьківського піклування з боку матері, батько останнього помер, наказом №42/24 від 09.04.2024 року відділу «Служби у справах дітей» Миргородської міської ради ОСОБА_3 тимчасово влаштований до родини позивача, де проживає з 2018 року, орган опіки та піклування надав висновок про можливість позивачки бути опікуном, тому необхідно встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 та призначити опікуном ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів, суд встановив, що ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.

Відповідачем зазначена обставина не спростована.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Оскільки дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини.

За вимогами ч.1 ст.183 СК України частка заробітку(доходу)матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При ухваленні даного рішення та визначенні розміру аліментів судом враховано обставини, передбачені ст.182 СК України.

Крім того, при вирішенні питання про розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, суд бере до уваги, що відповідач офіційно працевлаштована, крім того перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України і отримує соціальну допомогу дитині померлого годувальника (а.с. 78,79, 165, 166).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу).

Саме такий розмір аліментів має забезпечити право малолітнього ОСОБА_3 на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стягнення аліментів необхідно розпочати з 24.05.2024 року - з дня звернення позивача до суду з позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги про стягнення аліментів судом задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі ст. 60 ЦК України, ст.ст. 7, 164, 167, 180, 182, 183, 193, СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 264, 268, 353, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, стягнення аліментів, третя особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради (як орган опіки та піклування) - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначивши його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць починаючи стягнення з 24.05.2024 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 1211 грн. 20 коп. судового збору на користь держави.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи :

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Долженко Оксана Миколаївна свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №894 від 19.06.2008 року, адреса 37600 Полтавська область, м.Миргород. вул. Незалежності, 15 оф.5.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с.Шахворостівка Миргородського району, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: адвокат Жиліна Ольга Василівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1440 видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 13.01.2015 року, адреса Полтавська область, м.Миргород, вул. Незалежності, 7 корпус 1.

Третя особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради (Як орган опіки та піклування): адреса Полтавська область, м.Миргород, вул. Сорочинська, 14-а каб. 204, код ЄДРПОУ 0405468.

Повний текст рішення виготовлений 26.02.2025.

Суддя: Л. Г. Шатілова