Повістка

від 25.02.2025 по справі 742/3292/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

іменем України

25 лютого 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/3292/24

Головуючий у першій інстанції Коваленко А.В.

Апеляційне провадження № 22-з/4823/65/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області,

розглянувши заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 листопада 2024 року (місце ухвалення м. Прилуки) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Фесик І.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 18.11.2024 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Фесик І.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.11.2024 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13.02.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.11.2024 без змін.

18.02.2025 через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_2 адвоката Вихор І.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20500 грн. В обґрунтування посилався, що у встановлений законом строк у відзиві на апеляційну скаргу зроблено заяву про стягнення з позивача понесених витрат на правничу допомогу. Вказує, що понесені відповідачкою витрати на правничу допомогу підтверджується ордером, свідоцтвом на право здійснення адвокатської діяльності, договором про надання правової допомоги та актом наданих послуг.

Учасники справи у судове засідання 25.02.20205 не з`явились, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

25.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 адвоката Вихор І.І. надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника (а.с. 38-41 т. 2).

Позивач ОСОБА_1 та його адвокат Фесик І.А. про причину неявки в судове засідання учасники справи апеляційний суд не повідомили, заяв і клопотань подано не було.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення представника ОСОБА_1 адвоката Фесика І.А.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились.

Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги, клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається, судом не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Встановлено, що у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі представник ОСОБА_2 - адвокат Вихор І.І. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20500 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанцій. В якості додатку надав ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1111955 (а.с. 20 зворот т. 2), свідоцтво про право на заняття адвокатскью діяльністю адвоката Вихор І.І. (а.с. 21 т. 2), посвідчення адвоката (а.с. 22 т. 2), договір про надання правничої допомоги № 10/2024 від 07.03.2024 (а.с. 23-26 т. 2), додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 20.12.2024 (а.с. 26 зворот т. 2), акт наданих послуг від 13.02.2025 (а.с. 27 т. 2).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Вихор І.І. в передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 20500 грн, проте апеляційний суд враховує наступне.

У встановлений судом строк позивачем ОСОБА_1 та його адвокатом Фесиком І.А. клопотання про зменшення витрат на правову допомогу подано не було.

Згідно акту наданих послуг від 13.02.2025 адвокат згідно Договору про надання правничої допомоги № 10/2024 від 07.03.2024 надав, а Клієнт прийняв такі послуги з правничої допомоги: усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту прав клієнта у суді апеляційної інстанції (2 години) 3000 грн; ознайомлення з апеляційною скаргою та доданими документами, документами, наданими Клієнтом, визначення можливостей, механізмів і процедур захисту його прав у справі № 742/3292/24 (2 години) 3000 грн; підготовка відзиву на апеляційну скаргу (3 години) 4500 грн; участь адвоката в апеляційному розгляді справи 10000 грн.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору про надання правничої допомоги передбачено, що гонорар форма винагороди Адвоката за надання послуг, передбачених цим Договором. Розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги розмір гонорару адвоката визначений у сумі 20500 грн.

Враховуючи викладене та відсутність заперечення позивача щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, апеляційний суд враховує складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співмірності, доходить висновку, що витрати на правничу допомогу в сумі 20500 грн є неспівмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи, а тому витрати, як підлягають стягненню з ОСОБА_1 , слід зменшити до 7000 грн.

З врахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги понесеної відповідачем у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій та вважає, що такі витрати повинні бути стягнуті з ОСОБА_1 у розмірі 7000 грн.

Керуючись ст. 141, 270, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) 7000 грн у відшкодування витрат на правову допомогу за апеляційний розгляд справи.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.02.2025.

Головуючий Судді :